Рішення № 15100032, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/7521.04.11 за позовомприватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ

довідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", м. Київ

про стягнення 14 864,94 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

Представники: від позивача:Карпов С.Б., за довіреністю б/н від 21.01.2011 від відповідача:Лигін В.В. за довіреністю №107 від 01.02.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 14 864,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, в звязку з чим, на думку позивача, саме відповідач зобовязаний відшкодувати завдану шкоду. Крім того, позивач зазначає, що на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь свого страхувальника в розмірі 14 864,94 грн. і відповідно отримав право регресної вимоги до відповідача. Позивач стверджує, що звертався до відповідача з вимогами щодо відшкодування заборгованості, однак відповідач вимог позивача не задовольнив, коштів не перерахував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 порушено провадження по справі № 28/75 та призначено розгляд справи на 31.03.2011.

31.03.2011 через загальний відділ суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що за умови надання позивачем акту виконаних робіт, відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 14 066,68 грн. (14 576,68 грн. збитку 510,00 грн. франшиза).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2011 розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 у звязку з неявкою представників сторін у судове засідання.

В судовому засіданні 21.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розширеної довідки відділу ДАІ та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 15.02.2008 у адміністративній справі №3-4088/2008р., 27.01.2008 сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля “Мазда”, державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_1, із автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_2.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.02.2008.

Відповідно до акту №258/1545 товарознавчого дослідження від 15.02.2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 14 576,68 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №116459 серії АТК, укладеного 21.02.2007 між ОСОБА_2 (власник автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_2) та позивачем.

На підставі вказаного договору добровільного страхування транспортних засобів №116459 серії АТК, страхового акту від 26.02.2008, позивач виплатив страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 14 692,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3909 від 28.02.2008. Також позивач перерахував платіжним дорученням №202 від 26.03.2008 (відповідно до реєстру одержувачів страхових відшкодувань) на користь страхувальника суму 172,80 грн. Загальна виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування склала 14 864,94 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль “Мазда”, державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем “Мазда”, державний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_1. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю автомобілю «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у відкритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "Нова" на підставі Полісу НОМЕР_3 від 16.01.2008 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу НОМЕР_3 відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором (Полісом НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн. франшиза 510,00 грн.

Позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 14 864,94 грн. (лист від 24.09.2010 вих. №04-3560).

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 (підтверджено актом товарознавчого дослідження) складає 14 576,68 грн.

Статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом НОМЕР_3 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену актом товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, а саме 14 576,68 грн., відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14 066,68 грн. (14 576,68 грн.-510,00 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд враховує наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; код 31241449) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул.Герцена,10; код 24745673) 14 066 (чотирнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 68 коп. страхового відшкодування, державне мито у розмірі 140 (сто сорок) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 33 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.С. Копитова