Рішення № 15099968, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/5621.04.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" Відділення

"Київська регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю

"Промислово-будівельна компанія "Віндор"

Про стягнення заборгованості 1490784,94 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача- ОСОБА_1 (дов. №589/11.5.2 від 06.08.2010р.);

Від відповідача- не зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-будівельна компанія "Віндор" (далі по тексту-відповідач) про стягнення 1490784,94 грн. заборгованості за кредитним договором № 03.142-94/07-СК від 16.01.2008 року, з яких 1429660,52 грн. заборгованості за кредитом, 47785,94 грн. боргу за процентами (плата за користування кредитом), 13338,49 грн. пені.

В обґрунтування предявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 16.01.2008 року № 03.142-94/07-СК.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 173, 174, 179, 193, 232, 345 ГК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 536, 549-552, 553, 625, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/56, розгляд справи призначено на 24.03.2011 року.

В судовому засіданні 24.03.2011 року представник позивача вимоги ухвали суду від 04.03.2011 року виконав частково, надав додаткові матеріали по справі. Надав усні пояснення по суті справи, в яких підтримав заяву про забезпечення позову додану до позовної заяви.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні, у зв'язку з відсутністю належних доказів відсутності на рахунках відповідача грошових коштів, а також враховуючи те, що позивачем належним чином не доведено, в чому полягає неможливість виконання рішення суду чи ускладнення виконання рішення суду при наявності одного з видів забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору у вигляді поруки, а отже суд не вбачає підстав, передбачених ст. ст. 66, 67 ГПК України для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача (при цьому суд звертає увагу позивача, що одночасне накладення арешту як на майно, так і на грошові кошти є таким, що не ґрунтується на нормах ст. 67 ГПК України).

При цьому позивачем, на виконання вимог ухвали суду не надано витягу з ЄДРПОУ щодо місцезнаходження відповідача станом на день винесення ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.04.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання (доказі повідомлення якого у встановленому порядку наразі відсутні), частковим виконанням вимог ухвали суду позивачем, а також необхідністю надання позивачем додаткових пояснень та доказів.

Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення, в яких підтримав позовні вимоги. Також, на виконання вимог ухвали суду надав витяг з ЄДРПОУ щодо місцезнаходження відповідача станом 15.03.2011 року, відповідно до якого юридична адреса є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі та ухвала від 24.03.2011 року, а саме: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 7-А.

Ухвалою суду від 06.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, частковим виконанням вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2011 року надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2011 року не зявився, конверт з ухвалою суду від 06.04.2011 року, направлений на адресу відповідача повернувся з поміткою про відсутність відповідача за зазначеною адресою.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлявся належним чином, проте доказів вручення поштової кореспонденції відповідачу до суду не надходило.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №03.142-94/07-СК, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 200000,00 дол. США зі строком користування кредитом до 16.01.2015 року та зі сплатою за користування кредитом, в розмірі 13,5 % процентів річних (далі Договір).

Позивач на підставі Генеральної угоди №94/07 від 14.01.2008 року та на підставі положень та умов Договору надав відповідачу кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання (п. 2.1 Договору).

Відповідно до положень п. 5.1 Договору, відповідач зобовязався повернути позивачу отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та порядку, встановлених Договором.

Згідно до п. 5.6 Договору відповідач зобовязався повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадках: невиконання відповідачем зобовязань за цим кредитним договором; несплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобовязань більше 3 (трьох) банківських днів; та ін.

Відповідно до п. 3.1 Договору погашення кредиту та сплата процентів здійснюється в порядку та в строки згідно графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невідємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору зміни, додатки та доповнення до договору оформляються в письмовій формі, додатковою угодою і є його невідємною частиною.

Відповідно до п. 9.3 договору, він вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами зобовязань.

Кредитні кошти відповідач отримав 16.12.2008 р. у сумі 200000, 00 дол. США, що підтверджується матеріалами справи.

Як стверджує позивач, після отримання грошових коштів відповідач припинив виконувати зобовязання за кредитним договором, на підтвердження чого надав суду листи відповідача про надання можливості оплати за кредитом чотирма рівними частинами, поквартально в звязку з скрутним фінансовим становищем, що містяться в матеріалах справи.

19 травня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 650/123-08-2 стосовно усунень порушень виконання грошового зобовязання та можливого настання негативних наслідків у вигляді дострокового виконання грошового зобовязання відповідно до кредитного договору. Відповідач зазначені вимоги проігнорував, погашення наявної заборгованості за Договором з повернення кредиту, процентів за користування кредитними коштами та штрафні санкції не погасив.

Відповідно до графіка погашення кредиту та сплати процентів від 29.09.2009 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений мокрими печатками сторін, станом на 31.01.2011 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1429660,52 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 340394,59 грн. - прострочена заборгованість за кредитом.

Таким чином, за твердженнями позивача, станом на час розгляду справи (21.04.2011 р.) заборгованість за кредитом та за процентами (плата за користування кредитом) відповідача перед позивачем складає 1477446,46 грн. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідач в судові засідання жодного разу не зявився, доказів повернення кредитних коштів позивачу суду не надав, або інших заперечень щодо позовних вимог.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за Договором, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1429660,52 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 340394,59 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, всього - 1477446,46 грн.

На спростування іншого відповідачем доказів не надано.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 1477446,46 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 13338,49 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі прострочення відповідачем зобовязань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, відповідач зобовязався сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобовязань.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в повному обсязі, з огляду на правильність розрахунку пені, що перевірено судом. Контррозрахунку пені відповідачем не надано.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Віндор»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 7-А; код ЄДРПОУ 31481820) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Київська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 35; код ЄДРПОУ 14559319, р/р 37399000001023 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) 1477466 (один мільйон чотириста сімдесят сім тисяч чотириста сорок шість) грн. 46 коп. основного боргу, 13338 (тринадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 49 коп. пені, 14907 (чотирнадцять тисяч девятсот сім) грн. 84 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 26.04.2011 року