Рішення № 15099846, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98                                                    РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/404.04.11 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Шаповалові А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл.

до Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Відкрите акціонерне товариство “Шахтоуправління “Донбас”

про: стягнення 2448,96 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Твердохліб С.М. (дов.№ 567/22 від 29.12.10р.),

від Відповідача –Ященко О.І. (дов. 29-12/55/55-Д від 29.12.10р.)

від Третіх осіб - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл. (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 2448,96 грн. за Договором про поставку вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., залізничні накладні № 52427154, 52427153, 52427151, акти загальної форми № 18253, 260а, 257а, 258а, комерційні акти АА № 055047/592/299, АА № 055044/589/298, АА № 055042/587/297 накопичувальні картки № 03081203, 03081204, 03081205, 03081206, перелік Тех. ПД № 0408.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує, ст.ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, ст. 62 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2011р. порушено провадження у справі № 55/4 та призначено її розгляд на 03.02.2011р.

03.02.2011 р. у судове засідання з’явились представники сторін. Представник відповідача надав в матеріали справи клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача. Судом було відхилено подане клопотання. Представник позивача надав в матеріали справи частину документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та пред’явив для огляду частину оригіналів документів, доданих до позовної заяви. У зв’язку із неналежним виконанням сторонами вимог ухвали від 19.01.2011 р. та залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог розгляд справи було відкладено на 25.02.2011 р.

У зв’язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 р. справу було передано судді Джарти В.В. для вирішення питання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 р.

28.02.2011 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі від Публічного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Донбас”.

У судове засідання 10.03.2011 р. з’явився представник позивача, який надав в матеріали справи частину документів на виконання вимог ухвали про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду спору.

22.03.2011 р. представником позивача через канцелярію суду було подано відзив на пояснення третьої особи.

25.03.2011 р. в судове засідання з’явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача надав в матеріали справи відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів та неявкою представника третьої особи розгляд справи було відкладено на 04.04.2011 р.

У судовому засіданні 04.04.2011 р. представник позивача підтримав та аргументував позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та надав додаткові пояснення по справі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування третіх осіб про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення третьої особи про місце, дату та час проведення судового засідання.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази та заслухавши представників сторін, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010р. між Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, як покупцем та Державним підприємством “Вугілля України”, як постачальником, укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН згідно з яким, постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

Базові умови поставки сторонами погоджені у розділі 2, де згідно з п. 2.3 договору визначено, що датою виконання зобов’язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі;

В силу положень договору (п. 3.2.4) постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів “Інкотермс”в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, визначеними в додатках до договору.

Згідно розділу 3 договору постачальник зобов’язаний поставити вугілля на умовах договору; скласти, підписати з свого боку і передати покупцю для підписання акт приймання-передачі та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля.

Пунктом 7.3 договору зазначено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у с умі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля. Свої зобов’язання по договору позивач виконав.

Згідно з п.5.1 Договору на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи –одержувача.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., на адресу вантажоотримувача Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції у липні 2010 року надійшли вагони з вугіллям №№ 65949257, 64466584, 67895987 за залізничною накладною № 52427161, вагони №№ 63876353, 65694754 за накладною № 52427154, вагон № 57845431 за накладною № 52427153.

Під час постачання відповідачем вугілля, працівниками станції “Знам’янка” було складено акти загальної форми № 18253, 260а, 257а, 258а та комерційні акти АА № 055047/592/299, АА № 055044/589/298, АА № 055042/587/297 із яких випливає, що при зважуванні станцією на тензометричних вагах вантажу виявлено різницю у вазі в сторону зменшення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають залізничні станції. Дана норма кореспондується із п.1 Правил складання актів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2002 р. № 165/3458.

Згідно із п.2 ч.1 Правил складання актів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2002 р. за № 165/3458 передбачено складання комерційних актів у разі невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 р. № 644, остаточні розрахунки між залізницею та одержувачем за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Судом встановлено, що в накладній № 52427154 та № 52427151 дані щодо маси вантажу у вагонах №№ 63876353, 65694754, 67845461, 64466584, 67895987, 65949257 не відповідали фактичним даним, що є порушенням вимог Статуту залізниць України, тому залізницею були надані додаткові послуги по обслуговуванню вантажу та стягнуто з Позивача кошти за зважування вантажу, за користування вагонами, за маневрову роботу, за участь працівника залізниці зважування, всього на суму 2448,96 грн., що підтверджується переліком № 0408 від 04.08.2010 р. та накопичувальними картками №№ 03081203, 03081204, 03081205, 03081206 .

Відповідно до п.2.1 договору №01-09/1-ЕН від 17.02.2009р., поставка здійснюється на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000р з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та реквізитами Покупця, вказаних в Додатках до Договору.

При цьому термін DDP означає, що Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно стаття 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.3 ст. 225 ГК України).

Судом враховано те, що згідно з ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи встановлено, що з позивача було стягнуто додаткові послуги залізниці в результаті неправомірних дій Відповідача, в розмірі 2448,96 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується, як вже зазначалось накопичувальними картками №№ 03081203, 03081204, 03081205, 03081206 та переліком № 0408 (154,40 грн. (без ПДВ) - за користування вагонами, 1170,40 грн. (без ПДВ) - маневрова робота, 451,20 грн. (без ПДВ) - зважування на вагах, 264,80 грн. (без ПДВ) - участь представника залізниці у зважуванні).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 2448,96 грн., підлягають задоволенню, як такі, що підтверджуються матеріалами справи.

Доводи позивача відповідачем та третьою особою не спростовані, згідно пред’явленої позивачем претензії за вих. № 10-6215 від 06.09.2010р відповідач, станом на час вирішення спору в судовому порядку, виплати не здійснив, доказів зворотнього суду не представив.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл., ідентифікаційний код 00131334 до Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ, ідентифікаційний код 32709929 про стягнення збитків у розмірі 2448,96 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ, ідентифікаційний код 32709929 на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл., ідентифікаційний код 00131334 збитки у розмірі 2248,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ, ідентифікаційний код 32709929 на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл., ідентифікаційний код 00131334 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.04.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева