Рішення № 15099739, 21.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.11 Справа № 4/5009/589/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка”, (39600, Полтавська область, м.Кременчук, Крюківський район, вул. Шкільна, буд.10)

про стягнення 107 017,39 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102168 від 01.01.2010 р.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Михайлов С.А., довіренність №15/27 від 04.01.2011р.;

Від відповідача –не з'явився.

08.02.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка”, м.Запоріжжя про стягнення 107 017,39 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102168 від 01.01.2010 р.

Ухвалою від 08.02.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 03.03.2011 р. Ухвалою суду від 03.03.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 04.04.2011р.

30.03.2011р. судом від позивача отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення ТОВ “Консалтингова компанія “Логіка” до Єдиного державного реєстру. З данної довідки вбачається, що юридичною адресою відповідача (код ЄДРПОУ 33869210) є: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, Крюківський район, вул. Шкільна, буд.10, що не відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Враховуючи викладене, оскільки справа стала підсудною іншому господарському суду, в процесі розгляду справи, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області 08.02.2011р., а зміна місцезнаходження відповідача відбулася 23.02.2011р., відповідно до приписів ч. 3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, вона повинна бути розглянута по суті господарським судом, який прийняв її до свого провадження.

Ухвалою суду від 04.04.2011р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 21.04.2011р.

          В судовому засіданні 21.04.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.01.2010 року міжпозивачем та відповідачем був укладений договір № 102168 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами(цінами) в терміни, встановленими умовами цього Договору. Концерном «Міські теплові мережі»були виконані всі умови Договору, теплова енергія постачалась Відповідачу кожного місяця, починаючи з січня 2010 року і включно по грудень 2010 року. Згідно п. 6.2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно п. 6.3. Договору підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання -передачі. На підставі п. 6.4. Відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії. За період з лютого 2010р. по грудень 2010 р. Відповідачу за отриману теплову енергію нараховано 115 476,31 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. За даний період частково сплачено 8458,92 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 01.01.2011р. становить 107 017,39 грн. Згідно п. 6.7.2. договору № 102168 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, у разі не отримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обгрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. Таким чином, у зв'язку із тим, що на адресупозивача не надходило обґрунтованих заперечень, про підписання актів в установлені договором терміни акти за лютий - грудень 2010 року вважаються погодженими. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Консалтингова компанія “Логіка” 107 017,39 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102168 від 01.01.2010 р.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

30.03.2011р. судом від позивача отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення ТОВ “Консалтингова компанія “Логіка” до Єдиного державного реєстру. З данної довідки вбачається, що юридичною адресою відповідача (код ЄДРПОУ 33869210) є: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, Крюківський район, вул. Шкільна, буд.10

Ухвала суду про порушення провадження від 08.02.2011р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 03.03.2011 р. та від 04.04.2011р., яка направлялася за юридичною адресою відповідача: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, Крюківський район, вул. Шкільна, буд.10, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв’язку: “За вказаною адресою не знаходиться”.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/589/11.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка” (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102168 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов’язався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір діє з 01.01.2010р. по 01.01.2011р. та вважаеться пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по вул. Товариська, 68 в м. Запоріжжі.

У відповідності до положень розділу 6 Договору підтвердженням факту надання послуг по відпуску теплової енергії є акт приймання-передачі теплової енергії. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахункових період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання. У разі неотримання ату приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову від його підписання споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктами 6.1 –6.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числі місця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що орієнтовна вартість теплової енергії на потреби опалення, що відпускається відповідачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 275695,22 грн. з ПДВ.

Крім того, Додатком № 1 до Договору сторони узгодили обсяги та порядок передачі теплової енергії для опалення, встановивши, що теплова енергія в гарячій воді на потреби опалення відпускається позивачем відповідачу таким чином: в І-у кварталі в січні, лютому та березні; в ІІ-у кварталі –в квітні, травні, червні; в ІV-у кварталі –в жовтні, листопаді та грудні.

Згідно додатку № 5 до Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки з відповідачем за відпущену позивачем теплову енергію здійснюються відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 298 від 27.07.2009 р.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з січня 2010р. по січень 2011р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 115476,31 грн., а саме: у 2010р.: лютий –49130,04 грн., березень –29938,38 грн., квітень –6276,05 грн., травень –7442,78 грн.; червень –7442,78 грн.; липень –7442,78 грн.; серпень –3593,46 грн.; вересень –642,01 грн.; жовтень –1030,14 грн.; листопад –885.55 грн., грудень –1652,34 грн.Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.2 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.7.1 Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У зв’язку із цим, враховуючи приписи п., п. 6.1 –6.6 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з лютого 2010 р. по грудень 2010 р. на суму 115476,31 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлений на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

          Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з лютого 2010 р. по грудень 2010 р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні здійснив частково в розмірі 8458,92 грн.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102168 від 01.01.2010р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за виконані роботи становить 107 017,39 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

          Враховуючи, що платіжним дорученням № 1055 від 24.01.2011 р. позивачем сплачено 1 165,95 грн. державного мита, тоді як позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Консалтингова компанія “Логіка” 107 017,39 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102168 від 01.01.2010 р., відповідно до підпунктів “а” –“в” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 р., повинні були бути оплачені державним митом в розмірі 1070,17 грн., суд вважає за необхідне в порядку ст. 47 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та п. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету України 95,78 грн. зайво сплаченого державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка”, (39600, Полтавська область, м.Кременчук, Крюківський район, вул. Шкільна, буд.10, код ЄДРПОУ 33869210, р/р № 26004023923001 в ЗРД ВАТ АБ “Бизнес Стандарт”, МФО 339500) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк»м.Запоріжжя, МФО 32121458) 107 017 (сто сім тисяч сімнадцять) грн. 39 коп. вартості поставленої теплової енергії, 1 070 (одна тисяча сімдесят) грн. 17 коп. держмита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Видати Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя довідку на повернення з Державного бюджету України державного мита в сумі 95,78 грн., сплаченого платіжним дорученням № 1055 від 24.01.2011 р.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “26” квітня 2011 р.