Рішення № 15099602, 09.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.11 Справа № 32/5009/409/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», м. Запоріжжя

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Приморськ Запорізької області

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Приморськ Запорізької області

до відповідача-3 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Камишуватка Приморський район Запорізької області.

про солідарне стягнення боргу у розмірі 3788,25 грн. за договором кредиту та поруки,

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача: Перков Юрій Вікторович, довіреність б/н від 31.12.2010р. ;

Від відповідача-1: не зявився

Від відповідача-2: не зявився

Від відповідача-3: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 3788,25 грн., який складається з: суми основного боргу - 2143,62 грн.; заборгованості по відсоткам - 251,64грн.; пені за порушення строків оплати по договору - 826,79 грн.; три проценти річних з простроченої суми -135,05 грн.; суми збільшення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення - 431,15 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2011 р. порушено провадження у справі № 32/5009/409/11, судове засідання було призначено на 16.02.2011 р.

У судовому засіданні 16.02.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.03.2011р., у звязку з неявкою відповідачів, на підставі надісланих відповідачами 1 та 2 телеграм з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

09.03.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Позивач у судовому засіданні 09.03.2011р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. 11.08.2008р. між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»та ПП ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № ДК 591-163, виконання якого з боку відповідача було забезпечено договором поруки між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»та ПП ОСОБА_5 і ПП ОСОБА_3 від 11.08.2008р. № 426. Відповідач-1 взяті на себе зобовязання по поверненню кредиту виконав не в повному обсязі, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 3788,25 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 2143,62 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 251,64 грн., пені в сумі 826,79 грн., 3% річних в розмірі 135,05 грн. та інфляційних витрат в розмірі 431,15 грн. На підставі ч. 2 ст. 625, ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 193, 196, 199, 230 ГК України, ст.ст. 2, 54, 56 ГПК України позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № ДК 591-163 та договором поруки № 426.

Відповідачі заявлені позовні вимоги не заперечили, в судові засідання за викликом не зявлялися, правом надати відзив на позов не скористалися. Про час та місце судових засідань відповідачі повідомлялись належним чином, про що, зокрема, свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення сторонам ухвали суду.

Враховуючи достатність матеріалів для розгляду справи по суті, суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України за відсутності відповідачів, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(кредитор, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позичальник, відповідач-1 у справі) укладено договір кредиту № ДК 591-163, згідно з п. 2.1 якого кредитор зобовязується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 9000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 2,9 % на місяць, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 5.1 договору, процентна ставка за користування кредитом складає 2,9 % на місяць.

Згідно п. 3.2. договору позичальник зобовязався повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним до 02.02.2009р. включно.

У пункті 7.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплати відсотків за користування кредитом, кредитор починаючи з третього робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,50% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

На забезпечення виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору, також 11.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(кредитор) та приватними підприємцями ОСОБА_3 (поручитель відовідач-3) і ОСОБА_2 (поручитель відовідач-2) було укладено договір поруки № 426.

Згідно п.1.1. договору поруки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручителі на добровільних засадах зобовязуються відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 (позичальник) своїх зобовязань, що випливають з договору кредиту № ДК 591-163 від 11.08.2008р. укладеного між позичальником та кредитором.

У відповідності до п. 2.3. даного договору, поручителі приймають на себе зобовязання, у випадку невиконання позичальником зобовязань за договором кредиту, здійснити виконання зобовязання позичальника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобовязань. Виконання зобовязань здійснюється поручителями внесенням відповідної суми у касу або на поточний рахунок кредитора.

Так, на виконання умов кредитного договору позивачем було видано відповідачу-1 кредит у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 11.08.2008р. № 603 підписаним відповідачем-1.

Відповідач-1 в свою чергу не в повному обсязі повернув кредит та відсотки за користування ним у визначений договором термін, у звязку з чим у останнього станом на 23.12.2010р. існує заборгованість в сумі 2143,62 грн. - тіло кредиту та 251,64 грн. відсотки. Також, на суму боргу позивачем нарахована пеня у розмірі 826,79 грн. за порушення строків оплати за кредитним договором, 3% річних в розмірі 135,05 грн. та 431,15 грн. інфляційних витрат.

Листами від 13.12.2010р. позивач повідомляв поручителів про невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення отриманого ним кредиту та відсотків за користування цим кредитом і пропонував відповідачам 2, 3 вирішити дане питання у добровільному порядку.

Однак, сума заборгованості а ні позичальником, а ні поручителями сплачена не була.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 2143,62 грн. основного боргу, 251,64 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 826,79 грн. пені, 135,05грн. 3 % річних та 431,15 грн. витрат від інфляції.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

У відповідності до ч.1 ст. 54 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови кредитного договору, щодо надання відповідачу-1 в тимчасове користування грошову суму в розмірі передбаченому цим договором, про що свідчить видатковий касовий ордер від 11.08.2008р. № 603 підписаний відповідачем-1.

В свою чергу відповідачем-1 неналежним чином виконувались взяті на себе зобовязання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, у звязку з чим у відповідача-1 існує заборгованість в розмірі 2143,62 грн. Матеріали справи не містять доказів сплати даної суми боргу. Вказану суму позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів, враховуючи забезпечене порукою виконання грошового зобовязання відповідачем-1. Господарський суд вважає суму боргу в розмірі 2143,62 грн. доведеною та обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі п. 5.1. кредитного договору заявлено до стягнення 251,64 грн. процентів за користування кредитом. Суд погоджується з нарахованою сумою процентів та вважає її обґрунтованою.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з лютого 2009 року по грудень 2010 року позивачем нараховано інфляційні витрати на суму 431,15 грн., та 135,05 грн. 3 % річних за період з 03.02.2009р. по 23.12.2010р.

Перевіривши правильність нарахування суми інфляційних витрат, господарський суд вважає, що обґрунтованою сумою інфляційних збитків за спірний період є сума в розмірі 408,82 грн., таким чином задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 408,82 грн. В решті вимог в цій частині слід відмовити як безпідставно заявлені.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення 3 % річних, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки умовами кредитного договору (п.5.1. договору кредиту) передбачено інший розмір процентної ставки за користування грошовими коштами. І як було вище зазначено, сума заборгованості по відсоткам складає 251,64 грн., яку позивачем заявлено до стягнення і яку суд визнає обґрунтованою. Однак, положення ст. 625 ЦК України щодо нарахування на суму боргу 3% річних стосується тих випадків коли умовами договору сторони не передбачили інший розмір процентів. В даному випадку умовами кредитного договору чітко передбачено розмір процентної ставки, що становить 2,9 % на місяць від суми кредиту. Чинне законодавство не передбачає можливості подвійного нарахування процентів на суму боргу. Таким чином, суд вважає необґрунтованим нарахування 3 % річних на суму заборгованості.

Окрім того, за прострочення виконання грошового зобовязання позивачем за період з 24.11.2008р. по 21.12.2010р. нараховано пеню в розмірі 826,79 грн.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.1 кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор починаючи з третього робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,50 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Перевіривши розрахунок суми пені, господарський суд вважає, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідачів є сума в розмірі 373,54 грн., оскільки при нарахуванні даної штрафної санкції позивач не врахував положення ч.6 ст. 232 ГК України щодо обмеженого строку нарахування пені шістью місяцями

Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів суми пені підлягають задоволенню лише в частині стягнення 373,54 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», в особі Запорізької філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, к. 88, п/р 26508209688100 в АКІБ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35183669) 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 62 (шістдесят дві) коп. основного боргу, 251 (двісті пятдесят одну) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. відсотків за користування грошовими коштами, 373 (триста сімдесят три) грн. 54 (пятдесят чотири) коп. пені, 408 (чотириста вісім) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. інфляційних витрат, 85 (вісімдесят пять) грн. 55 (пятдесят пять) коп. державного мита і 197 (сто девяносто сім) грн. 77 (сімдесят сім) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 11 березня 2011р.