Рішення № 15099599, 16.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа № 32/5009/394/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Комунального підприємства «Бердянська профдізінфекція»Запорізької обласної ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.. Свободи, 113)

до відповідача Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»(71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дімітрова, 34)

про стягнення 20786грн.41коп.

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача: Проценко Г.П., директор, посвідчення № 022 від 11.06.2009р.;

від відповідача: Грибова О.В., довіреність № 54 від 11.01.2011р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.01.2011 року Комунальне підприємство «Бердянська профдізінфекція»Запорізької обласної ради звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»про стягнення 20786грн.41коп., в тому числі: 20219грн.36коп. основного боргу, 567грн.05коп. пені, 207грн.86коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги заявлені на підставі умов договору № 111/09 від 05.03.2009 року на виконання дератизаційних, дезінсекційних та дезінфекційних робіт та обґрунтовані посиланням на ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

31.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.02.2011р., сторони зобов’язано надати відповідні докази та забезпечити явку уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні 16.02.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог посилався на договір № 111/09 від 05.03.2009 року на виконання дератизаційних, дезінсекційних та дезінфекційних робіт, укладений з відповідачем у справі, на підставі якого останньому надавались роботи з профілактичної дезінфекції. Позивач виконував свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу відповідні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт. Відповідач у повному обсязі не виконав передбачених договором зобов’язань, не оплатив виконані позивачем роботи, внаслідок чого, за роботи за період з грудня 2009 р. по грудень 2010 р. за ним виникла заборгованість в сумі 20219грн.36коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 567грн.05коп. пені за період з червня по листопад 2010 р. на підставі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 2.4. договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу в розмірі 15089грн.36коп. В обґрунтування своїх заперечень відповідач пояснив, що протягом листопада, грудня 2010 року роботи по договору не проводились, про що свідчать відсутність нарядів та підписаних актів на виконання робіт. З огляду на викладене, не погоджується із розрахунком пені. Крім того, з посиланням на тяжкий матеріальний стан, з метою мінімізації можливих збитків для підприємства від фінансової кризи, просив розстрочити виплати суми заборгованості в розмірі 15089грн.36коп. строком на 12 місяців.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2009 року між Комунальним підприємством «Бердянська профдізінфекція»Запорізької обласної ради (позивачем у справі, виконавцем) та Комунальним підприємством Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»(відповідачем у справі, замовником) був укладений договір № 111/09 на виконання дератизаційних, дезінсекційних та дезінфекційних робіт (надалі –договір).

Згідно п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов’язується з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника власноруч та за власні кошти у залежності від санітарно-технічного стану та відповідно до встановлених цін, обсягів та видами послуг. Загальна сума договору складає 23148грн.00коп.

Відповідно до п. 2.4 договору, відповідач зобов’язувався своєчасно проводити розрахунки з позивачем за виконані роботи згідно рахунка та акту виконаних робіт. За несвоєчасні розрахунки нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день після поточного місяця.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється щомісячно у розмірі 1/12 частини річної суми відповідно до виставленого рахунку і акту виконаних робіт.

Позивач на виконання умов договору здійснив для відповідача відповідні роботи.

Відповідач оплату робіт не здійснив, у зв’язку з чим, позивач направив відповідачу претензію вих. № 73 від 09.11.2010 року з вимогою погасити заборгованість в сумі 16361грн.36коп., яка виникла станом на 01.11.2010 року.

У відповіді на претензію за № 1042 від 22.11.2010 року відповідач визнав суму основного боргу та просив реструктуризувати борг.

Листом вих. № 83 від 23.12.2010 року позивач відповів позивачу про можливість реструктуризації боргу при поданні на узгодження графіку погашення заборгованості.

Листом вих. № 99 від 24.01.2011 року відповідачем надано графік погашення заборгованості.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість погашена не була, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору № 111/09 від 05.03.2009 року на виконання дератизаційних, дезінсекційних та дезінфекційних робіт, укладеного сторонами у справі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.4 та п. 4.2 договору, відповідач зобов’язувався своєчасно проводити розрахунки з позивачем за виконані роботи згідно рахунка та акту виконаних робіт. Оплата здійснюється щомісячно у розмірі 1/12 частини річної суми відповідно до виставленого рахунку і акту виконаних робіт.

Як встановлено судом, актами виконаних робіт по договору підтверджується виконання робіт за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року. Акт № ОУ-111/12Ж виконаних робіт з профілактичної дезінфекції по договору № 111/09 від 05.03.2009р. на підтвердження виконаних робіт у листопаді-грудні 2010 року з боку відповідача не підписаний.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено здійснення робіт за договором у листопаді-грудні 2010 року на суму 3858грн.00коп. Акт виконаних робіт за вказаний період відповідачем не підписаний.

Відповідачем не надані належні докази в підтвердження виконання для відповідача робіт протягом листопада, грудня 2010 року роботи, відсутні наряди та підписані акти на виконання робіт за цей період.

Заборгованість відповідача перед позивачем за здійснені роботи за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року в сумі 16461грн.36коп. станом на день подання позову до суду підтверджується документами, наданими позивачем до матеріалів справи, зокрема, актами виконаних робіт і не заперечується самим відповідачем.

Однак, як встановлено судом, після подання позову до суду, 31.01.2011 року, відповідачем було сплачено позивачу 1372грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням № 525 від 31.01.2011 року.

Враховуючи сплату відповідачем позивачу після подання останнім позову до суду частини заборгованості у розмірі 1372грн.00коп., на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1372грн.00коп.слід припинити.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 15089грн.36коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за актом виконаних робіт за договором у листопаді-грудні 2010 року в сумі 3858грн.00коп. слід відмовити, у зв’язку з недоведеністю позивачем належними доказами факту виконання робіт у вказаний період.

Крім того, згідно позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 567грн.05коп. пені

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.4 договору, відповідач зобов’язувався своєчасно проводити розрахунки з позивачем за виконані роботи згідно рахунка та акту виконаних робіт. За несвоєчасні розрахунки нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день після поточного місяця.

Так, згідно розрахунку, доданого до позову, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 567грн.05коп. пені за період з червня по листопад 2010 року.

Судом перевірено правильність нарахування суми пені та встановлено, що фактично стягненню підлягає 541грн.94коп., оскільки позивачем неправомірно нараховано суму пені за листопад 2010 року у розмірі 25грн.11коп., оскільки відповідачем не доведено виконання робіт у листопаді 2010 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15089грн.36коп. основного боргу за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року, 541грн.94коп. пені та припинення провадження у справі в частині стягнення 1372грн.00коп. В іншій частині заявлених позовних вимог в сумі 3858грн.00коп. суд відмовляє з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

Заява відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців задоволенню не підлягає, у зв’язку з відсутністю документального підтвердження викладених у заяві обставин та враховуючи матеріальні інтереси обох сторін. До того ж, відповідачем подано заяву на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, тоді як, вказаною нормою кодексу передбачено розстрочення виконання вже прийнятого рішення після видачі виконавчого документу.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Заяву про розстрочення виконання рішення залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»(71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дімітрова, 34, р/р 2600516112, Дніпропетровська філія АБ «Укргазбанк», м. Дніпропетровськ, код 32581100, МФО 305448) на користь Комунального підприємства «Бердянська профдізінфекція»Запорізької обласної ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, 113, р/р 26002013013373, Відділення «Бердянське»ПАТ «ВТБ БАНК», код 20503128, МФО 321767) 15089 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят дев’ять) грн. 36 коп. основного боргу, 541 (п’ятсот сорок одна) грн. 94 коп. пені, 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 89 коп. державного мита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 1372грн.00коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «21»лютого 2011 року.