Рішення № 15099551, 22.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" квітня 2011 р. Справа № 15/5007/14/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Каленської Т.Ю. - представника за довіреністю № 189 від 25.02.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (м.Коростень)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 33821,51 грн.

Державне підприємство "Коростенське лісомисливське господарство" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 27405,34грн. основного боргу, 2785,95грн. пені, 2740,49грн. інфляційних,889,73грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Копія ухвали господарського суду Житомирської області від 09.02.2011р. про порушення провадження у справі, яку було направлено відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1, повернулась до господарського суду Житомирської області з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (т. 1, а.с. 85-87).

До господарського суду Житомирської області з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" також повернулась копія ухвали про відкладення розгляду справи від 01.03.2011р., яку було надіслано Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1, (т. 1, а.с. 101-103).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с.104), наданого державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської області на запит господарського суду, станом на 10.03.2010р., Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 проживає за адресою: 12110, АДРЕСА_1.

Ухвали про відкладення розгляду справи від 24.03.2011р. та від 05.03.2011р., надіслані Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією за адресою: 12110, АДРЕСА_1, повернулись до господарського суду Житомирської області з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (т. 2, а.с. 71-74, 75-77 ).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач у справі) у період з 24.04.2009р. по 27.10.2009р. отримав від Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (позивач у справі) лісопродукцію на загальну суму 199936,08грн., у відповідності до товарно-транспортних накладних:

№ 001569 від 24.04.2009p. на суму 3719,52грн. (т. 2, а.с. 13),

№ 001572 від 27.04.2009p. на суму 3583,80грн. (т. 2, а.с. 15),

№ 001378 від 29.04.2009p. на суму 9249,96грн. (т. 2, а.с. 17),

№ 001623 від 14.05.2009p. на суму 4049,10грн. (т.2, а.с. 24),

№ 000988 від 14.05.2009p. на суму 9301,50грн. (т.2, а.с. 19),

№ 001644 від 18.05.2009p. на суму 4059,00грн. (т.2, а.с. 23) ,

№ 000990 від 19.05.2009p. на суму 9414,78грн. (т. 2, а.с. 20),

№ 002874 від 03.07.2009p. на суму 8056,80грн. (т. 2, а.с. 25),

№ 002777 від 16.07.2009p. на суму 4274,40грн. (т. 2, а.с. 27),

№ 002782 від 17.07.2009p. на суму 14567,46грн. (т. 2, а.с. 29) ,

№ 002808 від 21.07.2009p. на суму 12604,86грн. (т. 2, а.с. 31),

№ 002842 від 27.07.2009p. на суму 14770,98грн. (т. 2, а.с. 33),

№ 002855 від 30.07.2009p. на суму 14958,18грн. (т. 2, а.с. 35),

№ 003129 від 03.08.2009p. на суму 5787,30грн. (т. 2, а.с. 37),

№ 003130 від 03.08.2009p. на суму 7375,98грн. (т. 2, а.с. 39),

№ 003165 від 11.08.2009p. на суму 3104,64грн. (т. 2, а.с. 41),

№ 003167 від 12.08.2009p. на суму 3571,26грн. (т. 2, а.с. 43),

№ 003170 від 12.08.2009p. на суму 2988,30грн. (т. 2, а.с. 45),

№ 003173 від 13.08.2009p. на суму 2493,18грн. (т.2, а.с. 47),

№ 003184 від 14.08.2009p. на суму 7309,92грн. (т. 2, а.с. 49),

№ 003185 від 14.08.2009p. на суму 1881,00грн. (т. 2, а.с. 51),

№ 003664 від 27.09.2009p. на суму 28470,12грн. (т. 2, а.с. 53),

№ 003663 від 27.09.2009p. на суму 11275,20грн. (т. 2, а.с. 55),

№ 004626 від 19.10.2009p. на суму 1322,41грн. (т. 2, а.с. 57),

№ 004628 від 20.10.2009p. на суму 1831,62грн. (т. 2, а.с. 59),

№ 004629 від 20.10.2009p. на суму 1763,22грн. (т. 2, а.с. 61),

№ 004641 від 26.10.2009p. на суму 4525,85грн. (т. 2, а.с. 65),

№ 004643 від 27.10.2009p. на суму 3625,74грн. (т. 2, а.с. 63).

Крім того, факт отримання відповідачем лісопродукції від позивача підтверджується специфікаціями-накладними на відпуск лісоматеріалів (т. 2, а.с. 14, 16, 18, 21, 22, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42. 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64 ) та довіреностями (т. 1, а.с. 56-62).

Позивач у позовній заяві посилався на те, що товар поставлявся відповідачу на виконання умов укладеного 31.03.2009р. між сторонами договору № 69 на купівлю лісопродукції.

Проте, доданий позивачем до матеріалів справи примірник договору № 69 від 31.03.2009р. не приймається судом до уваги, оскільки не підписаний сторонами.

За таких умов, отриманий відповідачем по видаткових накладних у період з 24.04.2009р. по 27.10.2009р. товар не може вважатися таким, що поставлявся по договору №69 від 31.03.2009р. Будь-яких інших договорів укладених між ДП "Коростенське лісомисливське господарство" та підприємцем ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Так, між Державним підприємством "Коростенське лісомисливське господарство" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити вартість отриманого від позивача товару, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що за отриманий від позивача товар на загальну суму 199936,08грн., відповідачем було здійснено розрахунки частково на суму 151810,71грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами:

№ 159 від 14.04.2009р. на суму 3000,00грн. (т.2, а.с. 83),

№ 000104 від 22.04.2009р. на суму 3719,52грн. (т.1, а.с. 116),

№ 000106 від 27.04.2009р. на суму 3583,80грн. (т.1, а.с. 117),

№ 000115 від 14.05.2009р. на суму 4049,10грн. (т.1, а.с. 118),

№ 000547 від 18.05.2009р. на суму 3500,00грн. (т.1, а.с. 119),

№ 309 від 15.07.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т.1, а.с. 71, 120),

№ 311 від 16.07.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т.1, а.с. 72, 121),

№ 320 від 21.07.2009 р. на суму 7000,00 грн. (т.1, а.с. 73, 122),

№ 001054 від 13.07.2009 р. на суму 7000,00 грн. (т.1, а.с. 74, 124),

№ 001055 від 27.07.2009 р. на суму 2217,70 грн.(т.1, а.с. 76, 123),

№ 001056 від 28.07.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т.1, а.с. 75, 125),

№ 001062 від 30.07.2009 р. на суму 9500,00 грн. (т.1, а.с. 77, 126),

№ 001067 від 31.07.2009 р. на суму 4918,18 грн. (т.1, а.с. 78, 127),

№ 342 від 10.08.2009 р. на суму 2000, 00 грн. (т. 1, а.с. 79, 128),

№ 344 від 11.08.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т. 1, а.с. 80, 129),

№ 353 від 17.08.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т.1, а.с. 81, 130),

№ 399 від 18.09.2009 р. на суму 4000,00 грн. (т.1, а.с. 67, 108),

№ 410 від 24.09.2009 р. на суму 7000,00 грн. (т.1, а.с. 65, 109),

№ 416 від 25.09.2009 р. на суму 10000,00 грн.(т.1, а.с. 66, 110),

№ 417 від 28.09.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т.1, а.с. 68, 111),

№ 421 від 29.09.2009 р. на суму 10000,00 грн. (т. 1, а.с. 69, 112),

№ 428 від 30.09.2009 р. на суму 5000,00 грн. (т.1, а.с. 70, 113),

№ 001029 від 19.10.2009 р. на суму 1322, 41 грн.(т.1, а.с. 63, 114),

№ 001402 від 27.10.2009 р. на суму 4000,00 грн.(т.1, а.с. 64, 115).

Крім того, згідно наданих позивачем письмових пояснень (т. 2, а.с. 79), позивачем в рахунок оплати відповідачем лісопродукції, зарахована сума в розмірі 20720,03грн., яка надійшла від ПП ОСОБА_2 Вказане зарахування підтверджується аналізом взаєморозрахунків з контрагентом ПП ОСОБА_2 Проплата в сумі 20720,03грн. відображена в акті звірки розрахунків, який підписано відповідачем та скріплено його печаткою.

Таким чином, відповідач за отриманий від позивача у період з 24.04.2009р. по 27.10.2009р. товар провів розрахунки загалом на суму 172530,74грн. Неоплаченим відповідачем залишився отриманий від позивача товар на суму 27405,34грн.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що 04.12.2010р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1366 від 03.12.2010р. з вимогою про погашення заборгованості в сумі 27405,34грн., яку відповідачем було отримано 12.12.2010р. (т.1, а.с. 18,20). Факт отримання 12.12.2010р. Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 зазначеної вимоги підтверджується поштовим повідомленням №0023163.

В матеріалах справи міститься претензія ДП "Коростенське лісомисливське господарство" № 569 від 13.05.2010р. про сплату СПД ОСОБА_2 заборгованості в сумі 27405,34грн. Проте, зазначена претензія не приймається судом до уваги, оскільки позивач не надав суду доказів її надіслання відповідачу.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати зобов'язання щодо проведення оплати за отриману лісопродукцію на суму 27405,34грн., в строк до 19.12.2010р.

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача №1366 від 03.12.2010р. не надіслав, розрахунки за отриману лісопродукцію на суму 27405,34грн. не провів.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач заборгованість в сумі 27405,34грн. визнав, що підтверджується підписаним актом звірки розрахунків (т. 1, а.с. 94-95), проте доказів сплати боргу відповідач станом на час розгляду справи, суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 27405,34грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2785,95грн. пені, 889,73грн. - 3% річних та 2740,49грн. - інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ст. 546 ЦК України, згідно якої виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою ч. 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, забезпечення виконання зобовязання неустойкою (пенею) вчиняється правочином у письмовій формі.

Проте, як вже було зазначено, поставка позивачем товару (лісопродукції) здійснювалась за правочином, який не було укладено у письмовій формі, а отже і без забезпечення його виконання.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку (т. 1, а.с. 4), позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 2740,49грн. інфляційних нарахованих за період з листопада 2009 року по листопад 2010 року на суму заборгованості 27405,34грн. та 889,73грн. - 3% річних нарахованих за період з 01.11.2009р. по 31.11.2010р. на суму заборгованості 27405,34грн.

Разом з тим, господарський суд враховує, що як було зазначено вище, зобов'язання відповідача по проведенню оплати, зважаючи на норму ч. 2 ст. 530 ЦК України, виникло у відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто - 19.12.2010р.

Отже, за прострочку виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач міг заявляти вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахованих починаючи з 20.12.2010р.

Проте, позивачем заявлено вимоги про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних за період з 01.11.2009р. по 31.11.2010р. та інфляційних нарахованих з листопада 2009 року по листопад 2010 року, а саме за період коли строк виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у відповідача ще не настав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 889,73грн. - 3% річних нарахованих за період з 01.11.2009р. по 31.11.2010р. та 2740,49грн. інфляційних нарахованих за період з листопада 2009 року по листопад 2010 року безпідставні, а тому господарський суд відмовляє у їх задоволенні.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 27405,34грн. основної заборгованості. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530 , ч. 1 ст. 547 ЦК України, ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (12110, АДРЕСА_1).

на користь Державного підприємства “Коростенське лісомисливське господарство” ( Житомирська область, м.Коростень, 3-й провулок Шатрищанський, 3, ідентифікаційний код 00991841)

- 27405,34грн. основної заборгованості,

- 274,05грн. витрат по сплаті державного мита,

- 191,23грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "26" квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з пов.)