Ухвала суду № 15099546, 21.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

УХВАЛА

"21" квітня 2011 р. Справа № 21/5007/22/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (м.Житомир)

до Підприємства "Житомирський Центр Автоматизації технологічних процесів" Житомирської обласної ради Українського Фонду реабілітації інвалідів (м.Житомир)

про визнання недійсним договору цесії про поступку права на вимогу

Суддя Вельмакіна Т.М.

Взяли участь:

від позивача:Товянська І.О. - довіреність №439 від 16.03.11р.;

Тяглий Д.О. - довіреність від 27.01.11р.;

від відповідача: не з'явився.

Позивачем пред'явлено позов про визнання недійсним договору цесії про поступку права на вимогу від 21.12.10р.

Представники позивача в судовому засіданні надали додаткові пояснення до позовної заяви. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Вимоги ухвали суду від 22.03.11р. позивачем виконано частково.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46). Вимоги попередніх ухвал суду відповідачем не виконано.

Враховуючи, що у судових справах, в яких предметом спору є визнання недійсним договору, до участі в справі в обов'язковому порядку в якості відповідача мають бути залучені сторони договору, який позивач просить визнати недійсним, у суду виникла необхідність залучити до участі у справі, в передбаченому ч.1 ст. 24 ГПК України порядку, в якості відповідача - Глабчук Олену Сергіївну, оскільки остання являється стороною по договору , визнання недійсним якого є предметом позову у даній справі.

Слід зазначити, що Глабчук О. С., яка є стороною у спірному договорі, не зазначена в останньому як суб'єкт підприємницької діяльності.

За ч.1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до ст. 21 ч.1 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Виходячи з приписів цієї норми та відповідно до ст. 1 ГПК України, сторонами в господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. А у випадках, передбачених законодавчими актами України, сторонами можуть бути також фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Зокрема, у відповідності до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Тобто, ст.12 ГПК України передбачено право фізичної особи - учасника товариства, бути стороною у спорі щодо захисту корпоративних прав.

У відповідності до ч.1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно п. 1.2. рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України від 28.12.2007 N04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Слід зазначити, що мотивуючи підвідомчість справи господарському суду, позивач посилається на приписи ст.12 ч.1 п.4 Господарського процесуального кодексу України.

Однак зміст ст.12 ГПК України вказує на те, що спір, який виник з корпоративних відносин, це спір, що пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства.

До того ж зі ст.12 ГПК України вбачається, що корпоративний спір може виникнути лише між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств.

Натомість, відповідачем у позовній заяві позивач вказав Підприємство "Житомирський Центр Автоматизації технологічних процесів" Житомирської обласної ради Українського Фонду реабілітації інвалідів, який не являється учасником (засновником) товариства і, як наслідок, у останнього з позивачем не може існувати чи виникнути спір, що пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс".

Так, зміст позовної заяви та матеріали справи свідчать про те, що Підприємство "Житомирський Центр Автоматизації технологічних процесів" Житомирської обласної ради Українського Фонду реабілітації інвалідів (відповідач) уклало договір з фізичною особою Глабчук О.С., яка являлася акціонером ВАТ "Компанії "Житомиравтотранс" правонаступником якого є позивач, що не заперечується останнім.

За умовами договору, який позивач просить визнати недійсним, Глабчук О.С. передає Підприємству "Житомирський Центр Автоматизації технологічних процесів" Житомирської обласної ради Українського Фонду реабілітації інвалідів право вимоги до позивача щодо стягнення вартості частки в майні товариства та щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди.

При цьому позовну вимогу обгрунтовано порушенням, при укладенні договору цесії про поступку права на вимогу, ряду норм матеріального права, що, на думку позивача, на підставі ч.ч.1,2 ст. 203, ч.1 ст.215, ч.1 ст. 216 ЦК України та ч.1 ст. 207 ГК України, тягне недійсність вказаного договору.

За ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1. ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК україни, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ч.1 ст. 207 ЦК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, з наданих позивачем пояснень (а.с. 83-84) не вбачається обгрунтування позовних вимог порушенням його корпоративних прав, що є закономірним, оскільки оспорюваний договір не стосується останніх.

Таким чином, вищезазначені обставини, на яких позивач грунтує позовні вимоги, та матеріали справи, вказують на те, що Глабчук О. С. може бути залучена до участі у справі лише як сторона договору - фізична особа, а не як учасник товариства.

До того ж, згідно пояснень представника позивача та Статуту ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс", Глабчук О. С., як на дату укладення Договору від 21.12.10р. так і на дату звернення позивача до суду, не являлася учасником товариства. Відповідно до наданих до справи документів, а саме Звіту про наслідки обміну акцій ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс" на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості часток ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" від 02.07.07р., обмін закінчено 27.04.07р., письмові зобов'язання було видано на всю кількість акцій, однак заяви щодо викупу акцій ВАТ акціонерами не подавались.

Згідно розпорядження Житомирського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №7-ЖИ-С-А про скасування реєстрації випуску акцій від 07.11.08р. було постановлено скасувати реєстрацію випуску акцій ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс"; Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс" №42/06/1/99 від 08 червня 1999 року, видане ЖТУДКЦПФР, анулювати.

Отже, ініційований позивачем спір (про визнання недійсним договору) не пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства, тобто не є таким, що виник з корпоративних відносин в розумінні ст. 12 ГПК України, тому, виходячи із суб'єктного складу сторін, які мають бути залучені до участі в справі, не підлягає розгляду в господарських судах України.

За вказаних обставин провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання, зокрема, про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету.

Враховуючи зазначене, сплачене позивачем державне мито, згідно п.3 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93р. підлягає поверненню ТОВ "Компанія Житомиравтотранс".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24,33, п.1.ч.1. ст.80, ст. 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Залучити до участі у справі в якості іншого відповідача - Глабчук Олену Сергіївну (м. Житомир, ДОС 1/493, кв. 73).

2. Провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Бориса Лятошинського, буд. 11, код 03120590) з Державного бюджету 85,00грн. державного мита.

4. Видати довідку про повернення державного мита з Державного бюджету.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів законодавства України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк. :

1- у справу

2- позивачу

3,4- відповідачам (рек. з повід (Глабчук О.С.- м. Житомир, ДОС 1/493, кв. 73) )