Рішення № 15099512, 20.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.11 р. Справа № 34/46

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-М», м. Донецьк

про стягнення 19493,55грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (за довіреністю);

від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-М», м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 19214,54грн., інфляційних витрат в сумі 192,15грн. та 3% річних в сумі 86,86грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №10-09-64 Дон від 10.03.2009р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 19214,54грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну не надав, про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (від 06.04.2011р. вхід.№02-62/5413), яке було отримано відповідачем 01.04.2011р. Крім того як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №730964 станом на 11.04.2011р. відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М» зареєстрований за адресою: 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, б.8. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення справи від 04.03.2011р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 24.03.2011р.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-М» (Покупець) 10 березня 2009р. укладено договір №10-09-64 Дон, за умовами якого Продавець зобовязується поставляти протягом строку дії даного договору Покупцю продукцію (товар), а саме: пакувальне обладнання, витратні матеріали, а Покупець зобовязується оплачувати та приймати у Продавця його товар на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент та кількість кожної партії товару визначається на підставі заявок Покупця та зазначаються в рахунку-фактурі Продавця. Оплати рахунку-фактури або надання довіреності Покупця на отримання товару, зазначеного в рахунку-фактурі є підтвердженням погодження з боку Покупця асортименту, кількості та ціни товару, який поставляється за даним договором.

Згідно із п. 2.5. договору датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній Продавця.

За приписами п. 3. договору оплата здійснюється платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі загальної вартості поставки протягом 2 днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна кожної партії товару встановлюється в рахунку-фактурі Продавця та погоджується в порядку, визначеному в п. 2.1. даного договору. Загальна вартість договору складає 500000грн.

Відповідно до п. 5.1. договору у разі невиконання договірних зобовязань або їх неналежного виконання однією із сторін друга сторона має право вимагати відшкодування збитків відповідно до діючого законодавства.

Договір діє з 10.03.2009р. до 31.12.2009р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

28 вересня 2009р. позивачем було виставлено для оплати товару рахунок-фактуру №3400 на суму 16372,96грн. 23 жовтня 2009р. на виконання умов договору та виставленого рахунку позивачем було поставлено товар всього на суму 10372,96грн., що підтверджується накладною №3374 від 23.10.2009р., товар за якою було отримано представником відповідача Андріївою Є.В., яка діяла на підставі довіреності №313 від 23.10.2009р.

12 жовтня 2009р. позивачем було виставлено для оплати товару рахунок-фактуру №3632 на суму 2841,58грн. 23 жовтня 2009р. на виконання умов договору та виставленого рахунку позивачем було поставлено товар всього на суму 2841,58грн., що підтверджується накладною №3375 від 23.10.2009р., товар за якою було отримано представником відповідача Андріївою Є.В., яка діяла на підставі довіреності №313 від 23.10.2009р.

Всього товару було поставлено на загальну суму 19214,54грн.

Кожна видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну без ПДВ, суму з ПДВ та загальну суму партії, кожна видаткова підписана представником відповідача та скріплена печаткою підприємства.

У звязку із невиконанням відповідачем умов договору позивачем було надіслано на його адресу вимогу №86 від 19.10.2010р. про сплату суми боргу у розмірі 19214,54грн. протягом семи днів від дня отримання вимоги. Доказом направлення вимоги на адресу відповідача є поштова квитанція від 09.12.2010р. опис вкладення в пакет. Відповідно до повідомлення-розписку про вручення відправлення спецзвязку дана вимога була отримана відповідачем 23.12.2010р.

Крім того між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.12.2009р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 19214,54грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 19214,54грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання за Договором поставки №10-09-64 Дон від 10.03.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 19214,54грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 19214,54грн. відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 16.12.2009р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 19214,54грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 86,86грн. та інфляційних витрат в сумі 192,15грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 192,15грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 86,86грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-М», м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 19214,54грн., інфляційних витрат в сумі 192,15грн. та 3% річних в сумі 86,86грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-М» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 28, р/р 26001001312342 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 25340151) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ІНН НОМЕР_1) борг у розмірі 19214,54грн., інфляційні витрати в сумі 192,15грн., 3% річних в сумі 86,86грн., державне мито в розмірі 194,94грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кододова О.В.