Рішення № 15099478, 26.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.11 р. Справа № 37/83

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (Позивач 1)

та: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (Позивач 2)

до Відповідача: Приватного підприємства „Термолюкс-Комфорт”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33161863

про: стягнення 25668,69грн., з яких:

-на користь Позивача 1 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі

2362,10грн., пені в розмірі 58,60грн., 3% річних в розмірі 11,34грн., штрафу в розмірі 4677,42грн., всього 7109,46грн.;

-на користь Позивача 2 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі

11321,58грн., пені в розмірі 339,36грн., 3% річних в розмірі 65,68грн., штрафу в розмірі 4677,42грн., всього 16404,04грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача 1 ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в м. Донецьку 28.11.2003р.);

від Позивача 2 ОСОБА_1 (за довіреністю №1983 від 21.03.2011р.);

від Відповідача Телеш Г.Б. (за довіреністю №21/04-1 від 21.04.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні була оголошена перерва з 22.03.2011р. на 04.04.2011р., з 04.04.2011р. на 12.04.2011р., з подальшим відкладенням з 12.04.2011р. на 26.04.2011р.

У судовому засіданні 26.04.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Позивач 1) та Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м. Донецьк (далі Позивач 2) звернулися до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Термолюкс-Комфорт”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення 25668,69грн., з яких: на користь Позивача 1 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі 2362,10грн., пеню в розмірі 58,60грн., 3% річних в розмірі 11,34грн., штраф в розмірі 4677,42грн., всього 7109,46грн.; на користь Позивача 2 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі 13476,77грн., пеню в розмірі 339,36грн., 3% річних в розмірі 65,68грн., штраф в розмірі 4677,42грн., всього 18559,23грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди приміщення №1 від 01.11.2010р., та прострочення його повернення після припинення договору, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляції та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір оренди приміщення №1 від 01.11.2010р., акт прийому передачі приміщення від 01.11.2010р., рахунки, лист з проханням звільнити приміщення у звязку з закінченням строку договору з доказом відправки та отримання, акт прийому передачі орендованого приміщення від 10.01.2011р., претензію від 19.01.2011р. з доказом відправки та отримання, розрахунок суми заборгованості.

Нормативно свої вимоги Позивачі обґрунтували ст.ст. 16, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та через канцелярію суду 03.03.2011р. надали заява про забезпечення позову (а.с.7) шляхом арешту грошової суми у розмірі заявлених вимог на визначеному рахунку Відповідача, необхідність чого вмотивована значним розміром суми і вірогідністю позбавлення ним від майна та грошей в перебігу розгляду справи

Позивачами на виконання ухвали суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.25-57, 66-73, 87-102) та письмові пояснення від 21.03.2011р. (а.с.64-65) щодо розрахунків з опалення та витрат на землю та письмові пояснення від 11.04.2011р. (а.с.109) стосовно нарахування орендної плати за користування приміщенням після припинення договору з 01.01.2011р. по 10.01.2011р.

Заявою від 08.04.2011р. про зменшення позовних вимог (а.с.106) Позивачі, посилаючись на фактичне понесення частини стягуваних сум відшкодування вартості комунальних послуг в перебігу розгляду справи, зменшили розмір вимоги на користь Позивача 2, наполягаючи на стягненні на його користь орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі 11321,58грн., пені в розмірі 339,36грн., 3% річних в розмірі 65,68грн., штраф в розмірі 4677,42грн., всього 16404,04грн. При цьому вимоги стосовно Позивача 1 залишились незмінними.

11.04.2011р. Позивачі завою (а.с.107) знов збільшили вимоги стосовно Позивача 2 до первісної (визначеної у позові) суми, а 26.04.2011р. надав пояснення з додатками (а.с.а.с.117-125) відносно сплати Відповідачем податку з доходів фізичних осіб.

Відповідачем у наданому відзиві від 15.03.2011р. (а.с.58) спочатку проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх недоведеність, однак у поясненнях від 04.04.2011р. (а.с.81) визнав вимоги Позивача 1 в розмірі 2164,99грн., а Позивача 2 - в розмірі 3763,82грн.

На підтвердження своєї позиції Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.60-63,82-84, 115).

Сторони у судовому засіданні 26.04.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. Позивачем 1 і Позивачем 2 (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди приміщення № 1 (а.с.а.с.10,11), згідно п.п. 1.1., 1.2., 4.1. якого Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною прощею 145кв.м, для здійснення торгівельної діяльності, строком до 31.12.2010р.

Обєкт оренди, приналежний Позивачам на праві власності, що підтверджується договором дарування (а.с.а.с.30, 31), укладеними ними з попереднім власником ОСОБА_4, та виданими на їх підставі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.32) і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 34).

Умовами розділу 5 договору визначений розмір орендної плати та порядок розрахунків:

- щомісячна орендна плата розраховуються згідно формули: Орендна плата =І (помножити) на площу обєкта оренди (помножити) орендна ставка за один кв.м. приміщень, де І офіційний індекс інфляції на перше число відповідного місяця, якщо він більше одиниці, орендна ставка за один кв.м. приміщень становить 100,00грн., яка сплачується помісячно на умовах авансового платежу, шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок Орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця (п.5.2.). При цьому, своєчасне і повне здійснення перерахунку орендної плати та інших платежів п. 7.1. віднесено до обовязків Орендаря.

Відповідно до п. 5.3. Орендар мав протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору перерахувати на поточний рахунок Орендодавців у якості (в рівних частинах) орендної плати за один місяць авансом.

Як встановлено п.п. 7.4, 7.5, 7.6 договору, Орендар зобовязаний понад суми орендної плати відшкодувати протягом 15 днів з моменту отримання рахунків на розрахунковий рахунок Позивача 2 витрати по забезпеченню приміщення електроенергією, опаленням, водопостачанням, каналізацією, вивозом мукора та інших комунальних послуг за їх фактичному споживанню, земельний податок, обслуговування телефонних та Інтернет ліній.

За змістом положень п.п.8.1., 8.2. договору повернення обєкту оренди опосередковується актом приймання-передачі, з моменту підписання його майно вважаться переданим Орендодавцю.

Положеннями п.п. 9.2., 9.3 договору передбачені заходи відповідальності за порушення строків оплати орендних платежів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на суму прострочених зобовязань та неустойку (понад пеню) в розмірі подвійної орендної плати за термін прострочення повернення орендованого приміщення.

01.11.2010р. обєкт оренди був переданий Орендарю, про що складений акт прийомки передачі (а.с. 12). Листом (а.с.15), надісланим 31.12.2010р. та отриманим 17.01.2011р.(а.с.16), Орендодавці повідомили про закінчення 31.12.2010р. строку дії договору оренди та необхідність звільнення Орендарем у звязку із цим приміщення з підписанням акту приймання-передачі.

10.01.2011р. обєкт оренди був повернутий Орендодавцю, про що складений акт прийомки-передачі (а.с.17).

До укладання означеного договору між Позивачами та Відповідачем, останній орендував це приміщення у його попереднього власника Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за договором оренди приміщення №1 від 15.03.2010р. (а.с.а.с.66-69), який було розірвано з 31.10.2010р. угодою сторін від 29.10.2010р. (а.с. 70).

Згідно представлених Позивачами документів (а.с.а.с.118-124) надання нерухомості в оренду віднесена до основних видів діяльності кожного з них.

В перебігу орендних правовідносин Позивачем 2 складались рахунки, зокрема №03 від 22.12.2010р. на суму 6789,34грн. (відносно сплати комунальних послуг, орендної плати за землю, опалення, електричної енергії, водозабезпечення та телефону відносно листопада і грудня 2010 - а.с.13); №04 від 24.12.2010р. на суму 2875,86грн. (відносно опалення, електричної енергії та телефону у грудні 2010р. - а.с.14), №05 від 18.01.2011р. на суму 6030,24грн. (орендна плата та послуги з 01.01.2011р. по 10.01.2011р. а.с.18) всього на суму 15695,44грн., а Позивачем 1 рахунок №03 від 18.01.2011р. на суму 4677,42грн. (орендна плата з 01.02.2011р. по 10.01.2011р. - а.с.19). Означені рахунки були надіслані Відповідачеві разом із претензією від 19.01.2011р. (а.с.20), яка була отримана ним 11.02.2011р. (а.с.21).

Через несплату означених рахунків Позивачі звернулися до суду з розглядуваним позовом, в перебігу провадження за яким заявами від 08.04.2011р. (а.с.106) та 11.04.2011р. (а.с.107) Позивач 2 коригував суму позовних вимог, спочатку зменшивши її на суму витрат зі сплати електропостачання, телефонії і оренди землі відносно листопаду, грудні 2010р. та за 10 днів січня 2011р. у загальному розмірі 2155,19грн., через їх (витрат) понесення Позивачем 2 лише 15.03.2011р. (вже після порушення провадження у справі), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.а.с.41, 48, 52), а потім збільшивши на цю ж саму суму.

За таких обставин Позивачі, наполягають на стягненні з Відповідача:

- на користь Позивача 1 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі

2362,10грн., пеню в розмірі 58,60грн., 3% річних в розмірі 11,34грн., штраф в розмірі 4677,42грн., всього 7109,46грн.;

-на користь Позивача 2 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі

13476,77грн., пеню в розмірі 339,36грн., 3% річних в розмірі 65,68грн., штраф в розмірі 4677,42грн., всього 18559,23грн.

Відповідач згідно остаточної позиції визнав вимоги Позивача 1 в розмірі 2164,99грн., а Позивача 2 - в розмірі 3763,82грн., заперечуючи проти решти вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с.58).

При цьому, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) актів звіряння розрахунків (а.с.а.с.26, 27), складених і надісланих (а.с.25) кожним з Позивачів на виконання вимог суду.

Суд, беручи до уваги приписи ст. 23 Господарського процесуального кодексу України, що передбачають процесуальну співучасть, розглядає справу в контекстів позовних вимог обох Позивачів до Відповідача (відносно кожного окремо), проте вимоги Позивача 2 розглядає в редакції заяви про їх зменшення від 08.04.2011р. та не враховуючи наступне збільшення до первісного розміру заявою від 11.04.2011р. з наступних підстав:

- по-перше, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач 2 до прийняття рішення у справі управнений зменшувати розмір позовних вимог і таке зменшення судом прийнято, оскільки зумовлено визначенням обсягу вимог, які виникли на момент подання позову до суду (03.03.2011р.);

- по-друге, право вимоги збільшених заявою від 11.04.2011р. сум у Позивача 2 зявилося (хронологічно) вже в перебігу розгляду цієї справи, оскільки витрати в розмірі 2155,19грн. були понесені лише 15.03.2011р., а отже право вимоги їх відшкодування виникає за змістом п. 7.6. договору виникає лише ще через 15 днів після дати виставлення рахунку. В свою чергу, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених субєктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом, із збільшенням суми позову не може ототожнюватися доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент звернення до суду;

Разом із тим суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки оцінка правомірності відхилених зазначених вище збільшених вимог в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позицію щодо означених вимог в межах провадження за іншими окремими позовними заявами.

Щодо обєднання в одному позові декількох способів захисту (стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційної індексації та 3% річних) суд зазначає про відповідність такого обєднання приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди приміщення).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивачів до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків такого прострочення, а також прострочення повернення орендованого майна після припинення договору, у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційної індексації та штрафних санкцій.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з компенсації експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст. 322 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачами та Відповідачем договір, який за своєї сутністю опосередковує відносини оренди, є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Водночас, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення авансового платежу з орендної плати не пізніше останнього числа місяця, що передує оплачуваному, та протягом 15 днів з моменту отримання рахунків відносно відшкодування вартості супутніх послуг згідно умов п.п.5.4. і 7.6. договору відповідно.

При цьому, в контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України право Позивачів нараховувати та отримувати означені платежі саме на умовах укладеного із Відповідачем договору перебуває у залежності від існування чинних правовідносин за таким договором впродовж періоду формування стягуваної заборгованості.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення. Разом із тим, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України передбачають за відсутністю заяв Орендодавця про припинення або зміну правовідносин із Орендарем протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та продовження фактичного користування майном, автоматичне продовження (поновлення) договору на той самий строк і на тих же умовах.

Втім, як було встановлено судом, така заява в межах означеного строку Орендодавцем була скерована Орендареві та отримана останнім, що унеможливлює автоматичне продовження орендних правовідносин після 31.12.2010р. в силу наведених норм та зумовлює висновок про їх припинення цією датою, а отже і припинення статусів кредитора у Позивача та боржника у Відповідача відносно орендної плати та інших платежів, що нараховуються після означеної дати припинення.

За таких обставин суд відхиляє через відсутність права на нарахування за припиненим після 31.12.2010р. договору заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, опалення та водопостачання на користь Позивача 2 за рахунком №05 від 18.01.2011р. (а.с.18 - решта складових цього рахунку не стягуються з огляду на заяву про зменшення) у загальній сумі 919,39грн., адже відсутність права на отримання цих платежів за договором унеможливлює і порушення цього права та його судовий захист. Означений висновок стосується і стягуваної Позивачами заборгованості з орендної плати за 10 днів січня 2011р. у розмірі по 2338,71грн. на користь кожного, адже неповернення майна за актом впродовж означеного строку не спростовує висновку про припинення орендних правовідносин.

Водночас, продовження Орендарем фактичного користування майном після припинення орендних правовідносин і зволікання із виконанням встановленого ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України обовязку з негайного повернення майна за актом зумовлює виникнення у Орендодавця зумовленого ч.2 цієї статті права на неустойку в розмірі подвійної орендної плати, що закріплено і в п. 9.2. договору, і саме в такому контексті сприймаються заявлені вимоги щодо штрафу. Суд наголошує, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення повернення обєкту оренди після припинення договору та орендної плати за один і той же період є взаємовиключними, адже вони передбачають однозначності відносно дії договору оренди, або його припинення.

Юридична неспроможність позиції Позивачів щодо стягнення означених сум відхилених вимог зумовлює і відмову у задоволені вимог в частині стягнення нарахованих на ці суми орендної плати 3% річних, інфляційної індексації та пені за відсутністю бази для здійснення таких нарахувань.

Беручи до уваги представлені у справі докази виставлення Позивачем 2 рахунків відносно стягуваної суми відшкодування вартості послуг у розмірі 8001,44грн. (за рахунками №03 від 22.12.2010р. та №04 від 24.12.2011р. решта складових цих рахунків не стягується з огляду на заяву про зменшення) та їх отримання Відповідачем а саме 11.02.2011р. разом із претензією, суд з урахуванням п. 7.6. договору дійшов висновку, що останнім днем належного виконання обовязку зі сплати цих послуг є 26.02.2011р., а відповідним першим днем прострочення у разі несплати 27.02.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і надані Відповідачем докази здійснення певних платежів (а.с.а.с.82-84) з урахуванням відомостей про рух коштів за рахунками Позивачів (а.с.а.с87-92) цього висновку не спростовують Орендарем не була відшкодована вартість послуг за договором згідно рахунків №03 від 22.12.2010р. та №04 від 24.12.2011р. та не сплачувалась неустойка у розмірі подвійної орендної плати за 10 днів січня позадоговірного утримання обєкту оренди

Таке невиконання грошових зобовязань в частині відшкодування вартості наданих послуг, факт надання яких Орендареві достатньою мірою підтверджений представленими документами (а.с.а.с.35-57, 96-102) і Відповідачем жодними доказами не спростований, кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу з 27.02.2011р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням нарахованих за період прострочення 3% річних та інфляційної індексації.

Аргументи Відповідача щодо необхідності врахування здійсне6них ним утримань і сплати податку з доходів фізичних осіб судом відхиляються, адже вони стосуються інших періодів, тим більше, що належних правових підстав для виконання Орендарем функцій податкового агенту відносно Позивачів з урахуванням основних видів діяльності кожного з них наразі не вбачається.

Перевіривши правильність розрахунків (а.с.а.с.22, 23) заявлених до стягнення грошових сум, з урахуванням зменшення суми позовних вимог, висновків суду відносно настання дати прострочення і визначеного періоду нарахування (до 28.02.2011р.) та безпідставності певної частини вимог, суд дійшов висновку про можливість стягнення на користь:

·Позивача 1 неустойки за 10 днів січня в розмірі подвійної оренди у сумі 4677,42грн.;

·Позивача 2 неустойки за 10 днів січня в розмірі подвійної оренди у сумі 4677,42грн., заборгованості з відшкодування вартості оплачених послуг в сумі 8001,44грн., 3% річних 1,32грн., відхиляючи решту вимог через неналежність розрахунку та неможливості нарахування інфляційної індексації за два днів прострочення.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивачів та Відповідача про застосування неустойки у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 9.2. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності та розміру заборгованості Відповідача відносно суми відшкодування вартості наданих послуг (8001,44грн.), яка сформувалась протягом визначеного з моменту встановленої судом дати прострочення опати (27.02.2011р.) і по дату вказану Позивачами в розрахунках (по 28.02.2011р.), суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені на користь Позивача 2 в сумі 6,80грн., відхиляючи решти вимог через безпідставність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем 2 судові витрати підлягають стягненню з Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Судом також відмовляє у задоволенні клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, оскільки всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено жодних доказів обґрунтованості припущення ймовірності утруднення або унеможливлення задоволення позовних вимог без таких заходів, а посилання на значний розмір заявлених вимог взагалі не може прийматися до уваги, оскільки ст. 66 цього Кодексу не покладає можливість запровадження забезпечення у залежність від розміру вимог, тим більше, що в значній частині такі вимоги судом відхилені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (Позивач 1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) (Позивач 2) до Приватного підприємства „Термолюкс-Комфорт”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 33161863) про стягнення на користь Позивача 1 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі 2362,10грн., пені в розмірі 58,60грн., 3% річних в розмірі 11,34грн., штрафу в розмірі 4677,42грн. - всього 7109,46грн. та на користь Позивача 2 - орендної плати з урахуванням інфляційної індексації в розмірі 11321,58грн., пені в розмірі 339,36грн., 3% річних в розмірі 65,68грн., штрафу в розмірі 4677,42грн. - всього 16404,04грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Термолюкс-Комфорт”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 33161863) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) неустойку за 10 днів січня в розмірі подвійної орендної плати у сумі 4677,42грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Термолюкс-Комфорт”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 33161863) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) неустойку за 10 днів січня в розмірі подвійної орендної плати у сумі 4677,42грн., заборгованість з відшкодування вартості оплачених послуг в сумі 8001,44грн., 3% річних 1,32грн. та пеню в сумі 6,80грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог Позивачів відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства „Термолюкс-Комфорт”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 33161863) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) державне мито в розмірі 173,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 159,65грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2011р.

Суддя Попков Д.О.