Рішення № 15099392, 18.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.11 р. Справа № 37/97

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05514241

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. заборгованості в розмірі 11874,72грн., інфляції в розмірі 687,80грн., 3% річних в розмірі 206,68грн. та пені в розмірі 717,23грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Рибалко С.О. (за довіреністю № 01/4-26-12 від 26.10.2010р.);

від Відповідача не з”явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 05.04.2011р. на 18.04.2011р.

У судовому засіданні 18.04.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. заборгованості в розмірі 11874,72грн., інфляції в розмірі 687,80грн., 3% річних в розмірі 206,68грн. та пені в розмірі 717,23грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р., внаслідок чого за період з 01.02.2010р. по 01.03.2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції, 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р., розрахунок заборгованості, рішення господарського суду у справах №29/66 та №14/148.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та на виконання вимог ухвали суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.20-41, 50-65).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, іншими процесуальними права, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.27), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання ухвал (а.с.а.с.17, 48).

Позивач у судовому засіданні 18.04.2011р. підтримав свою позицію, викладену письмово, та наполягав на вирішенні спору за наявними матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008р. між Позивачем (Власник будинку) та Відповідачем (Співвласник) укладений договір про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 (а.с.8), згідно п. п. 1, 5 якого Власник будинку забезпечує обслуговування і ремонт житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також утримання при будинкової території, а Співвласник приймає участь у витратах Власника будинку по управлінню, експлуатації і поточному ремонту житлового фонду пропорційно займаної площі, а саме - 692,0кв.м. в сумі 913,44грн., на період з 01.04.2008р. по 01.04.2013р.

Положеннями розділів 3 і 4 договору передбачені наступні порядок та умови оплати вартості послуг з обслуговування вбудованого нежитлового приміщення: розмір щомісячних експлуатаційних витрат на момент укладання цього договору становить 761,20грн. та ПДВ в розмірі 152,24грн., всього в розмірі 913.44грн., які вноситься на розрахунковий рахунок Власника будинку не пізніше 30 числа поточного місяця (п.4.1); перерахунок суми експлуатаційних витрат здійснюється щорічно згідно фактичних витрат Власника будинку (п.4.2).

Згідно приписів п.п.4.3 Договору, за несвоєчасне внесення плати Співвласник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.10.2003р. №464 (а.с. 26) було затверджено Порядок участі субєктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій в м. Донецьку. Згідно вказаного рішення розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється житлово-комунальними підприємствами на підставі п.1.2 „Методичних рекомендацій щодо участі субєктів підприємницької діяльності в утриманні будинків та прибудинкової території”, затверджених наказом Держбуду України від 05.09.2001р. №176. Одночасно, у вказаному рішенні також визначений й перелік робіт з утримання будинків та прибудинкової території.

На підтвердження несення Позивачем витрат з утримання житлового будинку, а отже і фактичного надання ним відповідних послуг Відповідачу у період з 01 лютого 2010р. по 01 березня 2011р. першим надано (а.с.а.с.32-40, 50-64) акти виконаних робіт, акти на періодичну перевірку та про чистку домових та вентиляційних каналів на 2009р.-2010р. та 2010р.-2011р., акти приймання-передачі робіт по дератизації згідно графіку, паспорт готовності до роботи в опалювальний період.

Згідно акту звірення розрахунків за період з 01.02.2010р. по 01.02.2011р. (а.с.41), складеному та надісланому (а.с.65) Відповідачу на виконання вимог суду загальний обсяг частики витрат за надані послуги, що мав бути відшкодований ним Позивачеві становить 11874,72грн. Відповідач ухилився від підписання означеного акту (з зауваженнями або без), не надавши доказів сплати означених платежів. Наразі, як вбачається із змісту рішень Господарського суду Донецької області від 24.09.2009р. у справі №14/148 (а.с.а.с.10-12) та від 13.07.2010р. у справі №29/66 (а.с.а.с.13-15) Відповідач допускав порушення грошових зобовязань перед Позивачем і в попередні періоди взаємовідносин за означеним договором.

За таких обставин Позивач нарахувавши на суму заборгованості в розмірі 11874,72грн., 3% річних в розмірі 206,68грн., інфляцію в розмірі 687,80грн. та пеню в розмірі 717,23грн. звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених договором про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р., його предмету, означений договір опосередковує правовідносини, визначені ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, за якою суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Позивачем періоду стягнення від виконання обовязку із здійснення платежів з відшкодування визначеної займаною площею часткою в експлуатаційних витратах з утримання будинку щомісяця не пізніше 30 числа поточного місяця, відповідно до умов договору про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого, за період, визначений Позивача (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу платежів (або їх припинення у інший спосіб), що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. У такому випадку Відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховані за період прострочення 3% річних та інфляційну індексацію.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу - в сумі 11874,72грн. (щодо заборгованості а.с.9), та в сумі 687,8грн. і 206,68грн. відносно інфляційної індексації і 3% річних відповідно.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності та безпосередньо узгоджуються із приписами абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення внесення плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченні платежу визначена п. 4.3 договору про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши розрахунки Позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив можливість задоволення вимог в цій частині в сумі 717,23 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором про сумісне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. заборгованості в розмірі 11874,72грн., інфляції в розмірі 687,80грн., 3% річних в розмірі 206,68грн. та пені в розмірі 717,23грн. в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) заборгованості в розмірі 11874,72грн., інфляційну індексацію в розмірі 687,80грн., 3% річних в розмірі 206,68грн. та пеню в розмірі 717,23грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) державне мито в розмірі 134 грн. 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2011р.

Суддя Попков Д.О.