Рішення № 15099391, 19.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.11 р. Справа № 37/72пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32274208

до Відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

про: визнання права на користування у строк до 02.02.2012р. вбудованими нежитловими приміщеннями площею 233,3 кв.м., розташованими за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, на умовах договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Центральний штаб державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20335814

за участю уповноважених представників:

від Позивача Шевкунова Л.В. (за довіреністю б/н від 14.02.2011р.);

від Відповідача Рогожина Є.В. (за довіреністю №105 від 16.11.2010р.);

від Третьої особи Колядко О.М. (за довіреністю №10-202 від 03.03.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 14.03.2011р. на 28.03.2011р., з 28.03.2011р. на 11.04.2011р., з 11.04.2011р. на 19.04.2011р.

У судовому засіданні 19.04.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання права на користування у строк до 02.02.2012р. вбудованими нежитловими приміщеннями площею 233,3 кв.м., розташованими за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, на умовах договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання із Відповідачем договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р. з строком дії на 360 днів до 28.01.2007р., його його неодноразове автоматичного продовження на той же строк через відсутність (неотримання Орендарем) заперечень відносно такого продовження та належне виконання Орендарем зобовязань за спірним договором.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №2376/2006 від 02.02.2006р. з додатками та додатковою угодою від 24.07.2007р.; платіжні доручення, квитанції; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 11, 15, 16, 509, 631, 651, 763, 764, 785, 1212 Цивільного кодексу України та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 91-100, 109-116), у тому числі пояснення відносно обраного способу судового захисту і продовження орендний правовідносин після 02.02.2012р., а також пояснення щодо штатного розкладу та неотримання листів Орендодавця.

Відповідач надав відзив на позов №10-14-02656 від 11.03.2011р. (а.с.а.с.53-57), яким проти позову заперечив, посилаючись на: закінчення строку дії спірного договору 12.01.2010р. у звязку із запереченнями проти його продовження листами №11-06-04-01335 від 08.02.2010р., №11-06-04-04585 від 27.04.2010р., №11-06-03-06657 від 21.06.2010р., №11-06-04-06938 від 29.06.2010р., які завчасно надсилалися Орендарю; зарахування сплачуваних після означеної дати припинення договору платежів Орендодавця у якості неустойки; не можливість повернення Орендодавцем сплачених після припинення договору коштів.

На підтвердження своєї позиції Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 58-68, 77-89), у тому числі пояснення щодо наявності інших судових справи, повязаних із розглядуваними правовідносинами.

Ухвалою суду від 22.02.2011р. до участі у справи у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту, на відповідача залучено Балансоутримувача - Центральний штаб державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Донецьк (далі Третя особа).

Третя особа надала пояснення від 09.03.2011р. по суті спору (а.с.42), якими зазначила про здійснення Позивачем фактичного користування приміщенням, визначеним договором оренди №2376/2006 від 02.02.2006р., та відсутність відомостей про належне повідомлення Орендаря з боку Орендодавця про припинення орендних правовідносин за таким договором.

На виконання вимог суду Третьої особою надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 43-48, 107-108).

Представники учасників справи у судовому засіданні 19.04.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на достатність зібраних по справі документів для вирішення спору, при цьому на запитання суду представник Відповідача повідомив, що і після 12.01.2010р. відносно певного періоду Позивачеві нараховувалась орендна плата.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2006р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 2376/2006р. (а.с.а.с. 9-12), згідно п.1.1, 10.1 якого Відповідач передає Позивачу в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 233,3кв.м. (далі майно), що знаходиться на балансі Центрального штабу державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості (далі Балансоутримувач), розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, для розміщення під офіс, строком на 360 днів - до 28.01.2007р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - грудень 2005р. становить 2260,40грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

За умовами п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Змінити та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.6. сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, за змістом п. 10.8 чинність договору припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.

02.02.2006р. відповідно до умов п.п. 2.1., 2.5. договору приміщення було передано в оренду Позивачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.14).

В подальшому сторонами була підписана додаткова угода №1 (а.с.16) до вказаного договору оренди), якою сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць січень 2007р. 3752,71грн. та застосувавши з 01.01.2007р.

Після закінчення визначеного договором строку дії, орендні правовідносин сторін неодноразово і автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору востаннє до 12.01.2010р., що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2008р. у справі №37/168пн (а.с.а.с.49-82) за участю цих же учасників, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. (а.с.а.с.83-89).

Листом від 08.02.2010р. №11-06-04-01335 (а.с. 58), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило Орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди №2376/2006 від 24.07.2007р. та вимагало повернення орендованого державного майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Вказаний лист згідно повідомлення про вручення поштового відправлення був отриманий особою на прізвище ОСОБА_2 10.02.2010р. (а.с.60).

В подальшому іншими листами: №11-06-04-04585 від 27.04.2010р. (а.с.а.с.61, 62), №11-06-03-06657 від 21.06.2010р. (а.с.а.с.64, 65), №11-06-04-06938 від 29.06.2010р. (а.с.67), Орендодавець знову зазначив про закінчення строку дії договору, заперечення проти його продовження і необхідність повернення майна за актом балансоутримувачу, додатково наголосивши про наявність переважного права Орендаря, який належним чином виконував свої зобовязання за договором оренди, за інших рівних умов на укладання нового договору оренди. Вказані листи згідно повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.63, 66, 68) були надіслані: 29.04.2010р., 22.06.2010р., 30.06.2010р. і отримувалися певними особами (на прізвище ОСОБА_3 та ОСОБА_1) 30.04.2010р.,25.06.2010р., 01.07.2010р.

Виходячи з наданих Третьою особою відомостей (а.с.а.с.107,108) до серпня 2010р. листи, що були адресовані Орендареві, отримувалися співробітником балансоутримувача старшим інспектором ОСОБА_1 та передавалися представникові Орендаря. Наразі, доказів такої передачі до матеріалів справи не представлено, а Позивач цей факт заперечує. В свою чергу, за змістом пояснень Позивача від 18.04.2011р. (а.с.а.с.109, 110), а також підтверджуючих штатних розкладів на 2010-2011р.р. (а.с.а.с.111-113), узагальнених у довідці №8 від 12.04.2011р. (а.с.114) за підписом керівника у період з 10.02.2010р. та по теперішній час ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 не були співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”.

У період з січня 2010р. по теперішній час було Позивачем у якості орендної плати було сплачено 72555,49грн. (а.с.а.с.21-40), з яких:

-70% (у розмірі 36321,37грн.) було перераховано до державного бюджету України, платіжними дорученнями, квитанціями: №59 від 19.01.2010р., №63 від 04.02.2010р, №3962/з70 від 18.02.2010р., №82 від 19.03.2010р., №39601/з37 від 22.04.2010р., №39601/з2 від 08.06.2010р., №39601/з20 від 17.06.2010р., №5 від 28.07.2010р., №39601/з15 від 14.09.2010р., №25 від 14.10.2010р.;

-30% (у розмірі 36234,12грн.) було перераховано на користь Балансоутримувача платіжними дорученнями, квитанціями: №64 від 04.02.2010р., №15 від 19.02.2010р.. №84 від 19.03.2010р., №33 від 21.04.2010р., №105 від 18.06.2010р., №10 від 04.08.2010р., №21 від 24.09.2010р., №26 від 14.10.2010р., №30 від 20.10.2010р., №37 від 29.10.2010р., №15 від 31.10.2010р., №18 від 02.02.2011р..

Означені платежі Орендареві повернуті не були, а згідно наданого підписаного сторонами акту звірення розрахунків (а.с.а.с.115, 116) та пояснень представника Відповідача у судовому засіданні 19.04.2011р. і після 12.01.2010р. Орендареві за окремі періоди нараховувалась орендна плата.

Зі змісту представлених сторонами документів (а.с.а.с.79,91-95) вбачається, що Господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №40/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас” про стягнення неустойки в сумі 102974,82грн., нарахованої з 11.02.2010р. по листопад 2010р., вмотивоване (стягнення) продовженням користуванням майном після припиненням орендних правовідносин за договором оренди № 2376/2006р від 02.02.2006р.

Справу №40/17 порушено та 10.03.2011р. зупинено до розгляду справи №37/72пн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на його задоволенні.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №10-14-02656 від 11.03.2011р. (а.с.а.с.53-57).

Третя особа свою позицію по суті спору визначила у поясненнях від 09.03.2011р. (а.с.42).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнанні за Позивачем права оренди державного майна після спливу чергового строку дії договору у звязку із неотриманням Орендарем заперечень проти автоматичного продовження протягом місяця з моменту закінчення попереднього строку.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди № 2376/2006р від 02.02.2006.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Згідно п. 10.1 договору датою закінчення строку його дії визначено 28.01.2007р., пороте сторони не заперечують преюдиціального у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факту, встановленого рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2008р. у справі №37/168пн, автоматичного продовження орендних правовідносин до 12.01.2010р. включно зважаючи на відсутність доведених належним чином відповідних заяв про припинення або зміну договору оренди.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність здійснення Орендарем користування та володіння обєктом оренди (його перебування у Відповідача) до завершення строку таких правовідносин.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення.

Разом із тим, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України та п. 10.6 договору оренди передбачають за відсутністю заяв Орендодавця про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та продовження фактичного користування майном, автоматичне продовження (поновлення) договору на той самий строк і на тих же умовах.

Таким чином, за встановленим законодавцем загальним правилом не вчинення сторонами жодних дій (пасивна поведінка) протягом означеного місячного строку має наслідком продовження існуючих правовідносин, тоді як їх припинення вимагає саме вчинення дій (активна поведінка) задля відповідного волевиявлення. Зважаючи на правоприпиняючі наслідки таких дій, суд їх кваліфікує як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору оренди, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що таке волевиявлення Орендодавця має опосередковуватися письмовою заявою на адресу Орендаря, оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, що несумісне із метою вчинення будь-якого правочину настання обумовленого юридичного наслідку.

Таким чином, зважаючи на останній день орендних правовідносин (з урахуванням попереднього автоматичного продовження) 12.01.2010р. Орендодавець мав можливість з 12.01.2010р. по 12.02.2010р. повідомити Орендаря про свої заперечення щодо подальшого продовження орендних правовідносин, припинивши у такий спосіб ці правовідносини.

Відповідне повідомлення, викладене у листі від 08.02.2010р. №11-06-04-01335 (а.с.а.с. 58, 59), хоча і було надіслано 09.02.2010р. та отримано 10.02.2010р. тобто в межах встановленого місячного строку, але фактично до відома Відповідача доведено не було, адже отримання відбулося особою, доказів будь-якого відношення якої до Орендаря не підтверджено а останнім заперечується. Те саме стосується і інших подальших листів, що також отримувалися або цією не уповноваженою особою, або співробітником Третьої особи, адже за відсутністю в матеріалах справи доказів існування обвязку Балансоутримувача отримувати кореспонденцію Орендаря, та доказів фактичної передачі такої кореспонденції, таке повідомлення на адресу сторони договору за змістом закону само по собі не може мати правових наслідків, оскільки не забезпечує волевиявлення на адресу належного субєкту Орендаря.

Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п. 12 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237, із змісту якого (пункту) визначається порядок вирішення розбіжностей між сторона відносно заяви Орендодавця про припинення договору після закінчення його строку у звязку із непогодженням Орендаря, що обєктивно передбачає обізнаність останнього про подання такої заяви, а отже і її отримання.

При цьому, неотримання повідомлення Орендарем дій не може кваліфікуватися судом як наслідок саме його винних дій або бездіяльності - за змістом визначення термінів у п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. N 270, одержувачем поштового відправлення є або безпосередньо адресат, або уповноважена ним особа, а згідно п. 29 означених Правил поштові відправлення до моменту вручення їх одержувачам є власністю відправників. Отже, оскільки одержувач листа Орендодавця, який опосередковує його волю щодо відмови від подальшого продовження орендних правовідносин, є неналежним, остільки передача цього поштового відправлення, а значить і вибуття із власності відправника Відповідача відбулося із порушенням, що, на думку суду, несумісне із можливістю настання певних юридичних наслідків.

Зазначена обставина у сукупністю із доказами здійснення Відповідачем орендних платежів на виконання своїх грошових зобовязань за договором оренди щодо періоду користування майном після 12.01.2010р. та їх врахування (у певній частині) Орендодавцем саме як орендної плати та відсутністю доказів повернення означених орендних платежів на виконання встановленого ст. 1212 Цивільного кодексу України обовязку, який безпосередньо повязаний саме із відсутністю орендних правовідносин, доказів висування у встановленому порядку Орендодавцем заперечень проти подальшого автоматичного продовження договору до закінчення місяця (з 07.01.2011р. по 07.02.2011р. включно) після наступного періоду оренди, дозволяє дійти висновку про продовження орендних правовідносин між Позивачем і Відповідачем та погодження цього продовження з боку Орендодавцем у розумінні ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України його поведінкою відносно здійснюваних Орендарем розрахунків і після 12.01.2010р. двічі на 360 днів.

Таким чином, внаслідок неодноразових поновлень орендних правовідносин та продовження строку дії договору строк дії договору оренди із Відповідачем добігає свого кінця до 02.01.2012р. включно.

Оскільки доказів наявності інших підстав для припинення орендних правовідносин, визначених ст. 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” суду не представлено і з матеріалів справи не вбачається, остільки суд вважає за можливе констатувати наявність між сторонами орендних правовідносин з приводу нежитлових вбудованих приміщення загальною площею 233,3кв.м., що знаходиться на балансі Центрального штабу державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості (далі Балансоутримувач), розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, і в межах означених правовідносин до їх припинення будь-яким встановленим діючим законодавством способом Орендар має зобовязальне право володіти та користуватися обєктом оренди.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Враховуючи встановлену судом наявність захищуваного субєктивного права Позивача на орендне використання майна, кваліфікуючи позиції Орендодавця про нарахування з 11.02.2010р. неустойки за протиправне використання майна після припинення договорів них правовідносин в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу У;країни як невизнання та заперечення означеного права, суд дійшов висновку про можливість застосування обраного способу захисту як такого, що передбачений згаданими нормами Господарського та Цивільного кодексів України і цілком відповідає вимогам ефективності, гарантованим ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають компенсації з боку Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32274208) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) про визнання права на користування у строк до 02.01.2012р. вбудованими нежитловими приміщеннями площею 233,3 кв.м., розташованими за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, на умовах договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р.

2. Визнати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32274208) права на користування у строк до 02.01.2012р. вбудованими нежитловими приміщеннями площею 233,3 кв.м., розташованими за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, на умовах договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32274208) витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та витати з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2011р.

Суддя Попков Д.О.