Рішення № 15099057, 22.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 квітня 2011 р.

Справа 9/17/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО", код ЄДРПОУ 33001226 (33001, вул. Бічна, б.22, м. Рівне)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж-ВВС", код ЄДРПОУ 13312971 (21032, вул. Стеценка, 5, м. Вінниця)

про стягнення 637 800,00 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : Сорока Н.В. - представник за довіреністю

Ребеза О.В. - представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з відповідача коштів на загальну суму 637800 грн. за поставлених шість комплектів модернізації ліфтів П320 на 9 зупинок.

17 листопада 2008 року Позивач передав, а Відповідач отримав комплект модернізації ліфта П320 на 9 зуп. в кількості 6 штук на загальну суму 637800 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0002029 від 17.11.2008 р. та довіреністю серії ЯПИ № 351302 від 17.11.2008 р.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто між Позивачем та Відповідачем виникли зобов'язання з поставки Товару.

Частиною 1 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином у Відповідача виник обов'язок оплатити товар, оскільки він його отримав та отримав товаророзпорядчі документи на нього (видаткову накладну тощо).

Відповідач не виконав свій обов'язок з оплати товару, а тому 16 листопада 2010 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 489 від 16.11.2010 р., у якій вимагав сплатити грошові кошти за триманий товар в сумі 637 800,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 6850 від 16.11.2010 р. та описом вкладення в цінний лист від 16.11.2010 р.Вимогу Відповідач отримав 19.11.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Відповідач у відзиві на позов та його представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, оскільки правовідносини між сторонами існували з інших підстав, а саме з договору підряду № 064 від 01.08.2008 р., а тому розрахунки по договору підряду в тому рахунку і поставка обладнання модернізації ліфтів була здійснена у виконання вищезазначеного договору.

Розгляд справи відкладався з метою встановлення всіх обставин та винесення судом обгрунтованого та мотивованого рішення.

Представники сторін просили суд продовжити розгляд справи на п"ятнадцять днів до 22.04.2011 р. з метою надання доказів відображення у бухгалтерському обліку операцій щодо виконання договору № 064 від 01.08.2008 р. Позивачем по справі напередодні засідання надіслано повідомлення про неможливість взяти участь його представника у судовому засіданні 22.04.2011 р. без пояснення причин.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне: між ТОВ «АРМ-ЕКО» (м.Рівне) та ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» (м.Вінниця) існували господарські правовідносини, які виникли з договору підряду № 064 від 01.08.2008р. (на виконання демонтажних, монтажних та ін. робіт 6-ти пасажирських ліфтів в житлових будинках м. Вінниці (вул. Стахурського, 36; вул. Репіна, 18) та пов'язаного з ним договору № 36 від 22.12.2008р.

На виконання цих договорів сторонами підписувались акти виконаних робіт:

а) по договору № 064 від 01.08.2008р. видаткова накладна на передачу 6 комплектів ліфтів для встановлення в житловю будинках за адресою вул. Стахурського, 36; вул. Репіна, 18 на суму 637 800,00 грн. від 17.11.08 р № РН-0002029, акти виконаних робіт за листопад 2008 р. на загальну суму 246 100,80 грн. та за березень 2009р. на загальну суму 129 985,20 грн.

б) по договору № 36 від 22.12.2008р. акт виконаних робіт за березень 2009р. на суму 6544,80 грн.

В претензії № 818 від 04.12.2009р. позивачем вказано, що борг відповідача утворився на підставі договору № 064 від 01.08.2008р. та складав 691 592,62 грн. в грудні 2009р. Також в претензії позивачем зазначено, що на виконання вказаного договору № 064 від 01.08.2008р. позивач передав відповідачу обладнання згідно видаткової накладної РН-0002029 від 17.11.2008 р. та виконав необхідні роботи, про що свідчать перелічені вище підписані сторонами акти виконаних робіт.

В лютому 2010р. між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 р. по 17.02.2010 р. та був підписаний акт звірки № 63 від 17.02.2010 р. Даний акт був складений на підставі документів, що свідчили про виконання договору № 064 від 01.08.2008р., а саме: видаткова накладна на передачу 6 комплектів ліфтів на суму 637 800,00 грн. від 17.11.08р. № РН-0002029 та вищевказані акти виконаних робіт за грудень 2008 р. та березень 2009 р. Всі перераховані відповідачем кошти, а також вартість послуг генпідрядника згідно акту виконаних робіт за березень 2009р. на суму 6 000,00 грн. та акту на виконання договору 36 від 20.12.2008р. в сумі 6544,80 грн. були зараховані позивачем в суми оплати по договору № 064 від 01.08.2008р.

Пунктом 3.2. договору № 064 від 01.08.2008р. між сторонами встановлено, що загальна сума договору складає 1 007 886,00 грн., яка складається з вартості 6 пасажирських ліфтів та робіт з їх монтажу та пусконаладки (п. 1.1., 3.1. договору)

На виконання п. 3.5. цього договору позивачу відповідачем (ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС») був перерахований 14.08.2008р. аванс в сумі 300 000,00 грн. Призначення авансу не обумовлено договором, сума була вирахувана із загальної суми договору № 064 від 01.08.2008р. На отриманий аванс позивачем була виписана податкова накладна за серпень 2008 р. на суму 300 000,00 грн.

При передачі обладнання в листопаді 2008 року були отримані бухгалтерські документи: видаткова накладна РН-0002029 від 17.11.2008р. на суму 637 800,00 грн. та податкова накладна від 17.11.2008р. на суму 337 800,00 грн.

Пунктом 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. з змінами та доповненнями визначено, що «датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.»

Відповідно до цих вимог законодавства першою подією виступає зарахування авансу позивачем 14.08.2008р в сумі 300 000,00 грн. та передача обладнання 17.11.2008р. на суму 637 800,00 грн.

При передачі обладнання податкова накладна за листопад 2008 р. була виписана не на повну суму вартості обладнання, а на різницю між 637 800,00 грн. - 300 000,00 грн., всього на 337800,00 грн. із чого сторонами був зроблений висновок, що перерахований раніше аванс в сумі 300 000,00 грн. був врахований позивачем як аванс на виконання договору 064 від 01.08.2008р., в тому числі і за передане згідно видаткової накладної від 17.11.2008р. обладнання.

У випадку продажу обладнання як окремої операції податкова накладна мала б містити повну ціну реалізованого обладнання 637 800,00 грн. і сплату до бюджету не 56 300,00 грн. податку на додану вартість, а 106 300,00 грн.

Тобто операція реалізації відбулася згідно норм бухгалтерського та податкового обліку.

Також, загальна сума виписаних податкових накладних відповідає загальній сумі договору № 064 від 01.08.2008р., що свідчить про те, що всі операції були враховані, як відповідні до цього договору.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що первинними бухгалтерськими документами є документи, де фіксуються господарські операції та підтверджується їх здійснення.

Форма актів виконаних робіт не є усталеною, але має містити обов'язкові реквізити (підписи, печатки, склад та обсяг господарської операції, назви сторін та інше).

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати в своїй діяльності різні форми документів підготовлені різним способом (друковані, написані від руки), в т.ч. з застосуванням комп'ютерних програм («1С бухгалтерія», «АВК комплекс» та інші)

Використання «АВК комплексу» є зручним інструментом для обліку та розрахунків обсягів виконаних робіт, особливо в будівництві.

Відображення в актах по формі КБ («АВК комплекс») переліку та вартості переданого обладнання не є обов'язковим.

Суб'єкти господарської діяльності можуть або включати вартість обладнання в акти виконаних робіт, або передавати за окремими бухгалтерськими документами (видаткові накладні, акти прийому-передачі обладнання та інше).

В випадку виконання договору № 064 від 01.08.2008р. позивачем було самостійно обрано форму передачі обладнання за видатковою накладною, були підготовлені та надані для підписання акти виконаних робіт по формі КБ-2, КБ-3 та видаткова накладна РН-0002029 від 17.11.2008р., що не суперечило чинному законодавству та договору № 064 від 01.08.2008р.

Договір № 064 від 01.08.2008р. розрахунки ціни та суми робіт були підготовлені ТОВ «АРМ-ЕКО», акти виконаних робіт та видаткова накладна на обладнання РН-0002029 від 17.11.2008р. також були підготовлені позивачем.

Отримане за видатковою накладною РН-0002029 від 17.11.2008р. обладнання працівниками ТОВ «АРМ-ЕКО» було встановлено на виконання договору № 064 від 01.08.2008р. в житлових будинках м. Вінниці (Замовник - управління житлово - комунального господарства Вінницької міської Ради) згідно переліку, про що були складені та підписані відповідні акти виконаних робіт.

Передача обладнання за видатковою накладною не суперечить умовам Договору 064 від 01.08.2008р. та чинному законодавству: сума обладнання та суми актів виконаних робіт не перевищують узгодженої сторонами ціни договору.

Ст. 626 ЦК України «Поняття та види договору» визначено, що: 1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 526 ЦК України «Загальні умови виконання зобов'язання» встановлено, що «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,......

Згідно ст. 174 ГК України «Підстави виникнення господарських зобов'язань»: господарські зобов'язання можуть виникати: в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом...» .

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ст. 179 ГК України), але зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, а також всі істотні умови договору (права, обов'язки, відповідальність та ін.) (ст. 180 ГК України.).

Учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. (Ст. 193 ГК України).

Законом встановлений досудовий порядок урегулювання спорів шляхом пред'явлення претензії. Претензія має містити обов'язкові реквізити та обставини, на підставі яких пред'явлено претензію і докази, що підтверджують ці обставини. (ст.222 ГК України). Претензійні вимоги мають описуватися з посиланням на документи, якими підтверджуються фактичні обставини, що стали підставою для пред'явлення претензії.

Таким чином, позов є безпідставним, а твердження позивача про заборгованість відповідача в сумі 637 800,00 грн. за отримане обладнання не підтверджується фактичними обставинами:

- окремого договору купівлі-продажу між сторонами не існує;

- укладеним договором 064 від 01.08.2008р. встановлені інші права та обов'язки сторін щодо виконання робіт та розрахунків (п.1.1., 3.1., З.2., З.5., З.6.);

- сума актів виконаних робіт та видаткової накладної про передачу обладнання співпадає з загальною сумою договору та становить 1 007 886,00 грн. (п.3.2. Договору);

- дії сторін з серпня 2008 р. підтверджували існування тільки зобов'язань, що виникли з договору 064 від 01.08.2008р.: перерахований 14.08.2008р. в сумі 300 000,00 грн. аванс був зарахований позивачем на виконання цього договору, про що були виписані податкові накладні за серпень 2008р., листопад 2008р., інші платежі також були прийняті позивачем та зараховані на виконання цього договору, про що був за ініціативою сторін складений та підписаний 17.02.2010 р. акт звірки взаєморозрахунків № 63 від 17.02.2010р., претензія позивача № 818 від 04.12.2009р. з врахуванням суми переданого обладнання та виконаних робіт ґрунтувалась на зобов'язанні, що виникло з договору № 064 від 01.08.2008р.

Судом не приймається заява про зменшення розміру позовних вимог від 08.04.2011 р., оскільки дії позивача ТОВ "АРМ - ЕКО" порушують законні права відповідача ТОВ "Рембудмонтаж - ВВС"

Позивач стверджує, що видаткова накладна від 17.11.2008р. є підтвердженням окремої від договору № 064 від 01.08.2008р. операції купівлі-продажу, що не відповідає дійсності.

Акти виконаних по договору № 064 від 01.08.2008р. робіт були підписані сторонами (без зазначення конкретних дат) за листопад 2008р. та березень 2009 р.

На момент передачі обладнання, а саме 17.11.2008р. ще не існувало підписаного сторонами акту виконаних робіт за листопад 2008р., так як роботи ще не були закінчені.

Іншого порядку оформлення факту передачі обладнання як видатковою накладною при відсутності підписаного акту виконаних робіт не має. (Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що первинними бухгалтерськими документами є документи, де фіксуються господарські операції та підтверджується їх здійснення, це можуть бути товаросупровідні накладні, акти виконаних робіт та інше).

Також в актах виконаних робіт за листопад 2008р. та березень 2009р. відображені конкретні роботи по кожному будинку, в тому числі монтаж цих кабін.

Монтаж такого громіздкого обладнання може бути виконаний тільки після транспортування його на об'єкт (до адреси виконання робіт), а не в той же день передачі/отримання за видатковою накладною, тому й акти виконаних робіт оформлюються пізніше дати видаткової накладної.

Позов про стягнення заборгованості за обладнання в сумі 637800,00 грн. є безпідставним.

Окремого договору з купівлі-продажу обладнання не існує.

Для ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» не було ні комерційної, ні виробничої потреби в купівлі цього обладнання. Вказане обладнання та роботи по його встановленню мали бути оплачені бюджетною установою (Управління житлово - комунального господарства Вінницької міської Ради), а в зв'язку з цим збільшувати вартість обладнання є незаконним згідно з вимогами бюджетного законодавства.

Всього сторонами було підписано документів на виконання цього договору на суму 1 007 886,00 грн. (акти виконаних робіт та видаткова накладна від 17.11.2008 р.) Також, загальна сума виписаних позивачем податкових накладних відповідає загальній сумі договору № 064 від 01.08.2008р., що свідчить про те, що всі операції були враховані, як відповідні до цього договору, що і було відображено в акті звірки № 63 від 17.02.2010р.

Позивачем за період 2009 - 2010 рр. надсилались відповідачу претензії щодо виконання свого обов'язку зі сплати заборгованості по договору № 064 від 01.08.2008р.

Тобто, враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не підтверджується фактичними даними та відповідними доказами:

- позивачем не змінено підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку судового розгляду як того вимагає ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 зі змінами;

- окремого договору купівлі-продажу обладнання не існує, так як у сторін не було господарської мети в його укладенні;

- існує Договір 064 від 01.08.2008р., яким встановлені інші права та обов'язки сторін щодо виконання робіт з модернізації та їх оплати;

- заяв від ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» про зарахування грошових коштів, що були сплачені понад вартість виконаних робіт не поступало, так як договором № 064 від 01.08.2008р. не встановлено обов'язку окремо оплачувати вартість обладнання та робіт;

- передача обладнання здійсненна згідно з законодавством шляхом оформлення видаткової накладної від 17.11.2008р.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем існує, але з інших ніж це зазначено в позові підстав, а саме з договору № 064 від 01.08.2008 р.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (33001, вул. Бічна, б.22, м. Рівне)