Постанова № 15096755, 13.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. Справа № 19/174

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Білоусова Я.О.,

суддя Пуль О.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М., за довіреністю №129/10 від 23.12.2010 року;

відповідача - Сиротенко В.В., за довіреністю №01/38 від 06.01.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№965Х/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року у справі №19/174,

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «нафтогаз України», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз», м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення 2112568,93 грн.,-

встановила:

Позивач, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», у липні 2009 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 2112568,93 грн. заборгованості, у тому числі 475000,00 грн. основного боргу за природний газ, поставлений згідно договору №06/06-829-6-07-21-03 від 29.12.2006 р., 202301,97 грн. пені, 1249497,47 грн. інфляційних, 185769,49 грн. – 3% річних, а також понесених позивачем судових витрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 р. у справі №19/174 (суддя Безрук Т.М.)позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»200297 грн. 86 коп. пені, 1249497 грн. 47 коп. інфляційних, 182543 грн. 01 коп. річних, 16323 грн. 38 коп. витрат з оплати державного мита, 90 грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині –у позові відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»4374,31 грн. надмірно сплаченого державного мита за платіжним дорученням №1594 від 27.04.2009р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №19/174.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 р. у справі №19/174, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства та неповне дослідження усіх фактичних обставин справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що проведений ним контррозрахунок штрафних санкцій свідчить про наявність розбіжностей у нарахованих сумах пені –на 7131,89 грн. та 3% річних – на 1980,08 грн. Таким чином, за даними відповідача, до стягнення підлягає 193166,77 грн. пені, 1249497,47 грн. інфляційних втрат та 184523,09 грн. –3% річних.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. апеляційна скарга відповідача прийнята до провадження, а ухвалою цього ж суду від 03.02.2010 р. апеляційне провадження зупинено до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.12.2010 р. поновлено провадження у справі №19/174 та її розгляд призначено на 13.01.2011 р.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.02.2011 р. апеляційне провадження у справі №19/174 зупинено та матеріали справи направлено до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. поновлено апеляційне провадження у справі №19/174 та її розгляд призначено на 23.03.2011 р.

В судовому засіданні 23.03.2011 р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, окрім того, заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи №8/69 за позовом ВАТ «Кременчукгаз»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 2753590,27 грн., яка розглядається господарським судом м. Києва, вважаючи що ці справи є пов’язаними та розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/69 (т. 2 а.с. 4-5).

Також, в судове засідання 23.03.2011 р. відповідачем подано клопотання про звільнення його від обов’язку сплати пені, інфляційних нарахувань та річних, яке мотивоване відсутністю вини відповідача у порушенні зобов’язань (т. 2 а.с. 8-11).

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги та заявлених клопотань заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість.

В судовому засіданні 23.03.2011 р. оголошена перерва до 11.04.2011 р. з метою з’ясування усіх фактичних обставин справи та для надання сторонам можливості подати додаткові докази і обґрунтування на підтвердження своїх вимог і заперечень.

06.04.2011 р. від відповідача надійшло додаткове обґрунтування щодо клопотання про звільнення його від відповідальності від обов’язку сплати пені, інфляційних втрат та річних, яке мотивоване відсутністю вини відповідача у порушенні зобов’язань, оскільки, як стверджує відповідач, природний газ, що поставлявся по спірному договору використовувався ним виключно для реалізації населенню, яке, в силу вимог закону, було звільнено від оплати штрафних санкцій за порушення зобов’язань щодо своєчасної оплати заборгованості. На підтвердження наявності значної суми заборгованості населення перед відповідачем ним надано копії позовних заяв про стягнення грошових коштів за поставлений природний газ з абонентів-боржників, ін. (т.2 а.с. 27-160, т.3 а.с. 1-150, т.4 а.с. 1-92).

08.04.2011 р. від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до справи додаткових доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а саме: копії актів приймання-передачі природного газу за спірним договором, копії реєстрів платіжних документів по оплаті, копія розрахунку позовних сум та заперечення на клопотання про зменшення пені, інфляційних та річних та про зупинення провадження у справі (т. 4 а.с. 93-160, т. 5 а.с. 1-75).

Зокрема, у запереченнях на подані відповідачем клопотання (т. 4 а.с. 94-96) позивач посилається на те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для зменшення пені, що ж стосується інфляційних та річних –ці суми не є штрафними санкціями, а тому відносно них взагалі не може йти мова про зменшення.

Що ж стосується клопотання про зупинення провадження у справі – позивач вважає, що підстави для зупинення провадження відсутні, а відповідні дії відповідача направлені на зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового процесу та відстрочення виконання рішення суду.

В судове засідання 11.04.2011 р. відповідачем додатково на підтвердження клопотання про звільнення його від відповідальності від обов’язку сплати пені, інфляційних втрат та річних надані завірені копії судових рішень за позовами відповідача до фізичних осіб –споживачів газу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ЯК свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, між Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(позивачем) та ВАТ «Кременчукгаз»(відповідачем) укладено договір на постачання природного газу № 06/06-829-6-07-21-03 від 29.12.2006 р., за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу (покупцю) природній газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а відповідач (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (т. 1 а.с. 21-23).

За додатковими угодами № 1 від 31.01.2007 р., № 2 від 14.03.2007 р., № 3 від 30.03.2007 р., № 4 від 27.04.2007 р., № 5 від 31.05.2007 р., № 6 від 05.07.2007 р., № 7 від 31.07.2007 р., № 8 від 31.08.2007 р., № 9 від 28.09.2007р., № 10 від 31.10.2007 р., № 11 від 30.11.2007 р. сторони узгодили обсяг природного газу, що підлягає поставці, його ціну, строк дії договору (т. 1 а.с. 24-34).

На виконання умов спірного договору позивач за період січень 2007р. - грудень 2007р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 31539754,40 грн., що підтверджується наявними у справі актами передачі-приймання природного газу за січень 2007р. - грудень 2007р. (т. 1 а.с. 35-46).

Відповідно до п. 5.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на 01.06.2009 р. відповідач за одержаний газ сплатив 31064754,40 грн., що підтверджується наявними у справі копіями реєстрів оплачених документів (надані до суду апеляційної інстанції) та не заперечується відповідачем. Таким чином, станом на 01.06.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем в межах спірного договору складала 475000,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, позивач 24.07.2009 р. звернувся до суду з даним позовом про стягнення 475000,00 грн. боргу, а також 202301,97 грн. пені, 1249497,47 грн. інфляційних, 185769,49 грн. –3% річних, які нараховані на суму фактичної заборгованості з урахуванням часткових оплат за весь період заборгованості станом на 24.07.2009р. (пеня відповідно до умов договору за період з 24.01.2009 р. по 24.07.2009 р. –за 181 день).

Разом з тим, під час розгляду спору судом першої інстанції було встановлено, що за платіжними дорученнями №1885 від 22.06.2009 р. та №1886 від 22.06.2009 р. відповідачем сплачено 475000,00 грн. заборгованості за поставлений протягом 2007 р. природний газ (т. 1 а.с. 59). При цьому, у графі «призначення платежу»відповідачем зазначено, що відповідні суми сплачені за поставку природного газу для потреб населення 2007 р. за дог. № 06/06-829 від 29.12.2006 р.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що на час подання даного позову (24.07.2009 р.) заборгованість у відповідача за одержаний газ відсутня, а отже, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 475000,00 грн. основного боргу, оскільки на час подання позову заборгованість у відповідача за спірним договором була повністю погашена і у позивача було відсутнє право на подання позову в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних: як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, оплата за спожитий протягом 2007р. природній газ здійснювалась ним не своєчасно, що є порушенням п.5.1 договору, положень ст. ст. 526, 530, 692 ЦК України та ст. ст. 193, 265 ГК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 6.3 договору сторонами встановлено, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 202301,97 грн. пені за період з 24.01.2009 р. по 24.07.2009 р., 1249497,47 грн. інфляційних за лютий 2007 р. –червень 2009 р., 185769,49 грн. –3% річних за період з 11.02.2007 р. по 24.07.2009 р.

Заперечуючи проти часткового стягнення пені та 3% річних відповідач посилається на те, що позивачем не було враховано оплату відповідачем боргу у розмірі 475000,00 грн., яка відбулася 22.06.2009 р. Тобто, як стверджує відповідач, позивачем неправомірно здійснено нарахування пені та 3% річних за період з 22.06.2009 р. по 24.07.2009 р.

Колегія суддів погоджується із такими твердженнями відповідача, вважає їх такими, що доведені документально та не спростовані позивачем.

Разом з тим, як вбачається із оскаржуваного рішення, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення враховані відповідні строки.

Так, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що, враховуючи, що сплата відповідачем основного боргу відбулася 22.06.2009 р., нарахування пені слід проводити за період з 24.01.2009 р. по 21.06.2009 р., а річних - з 11.02.2007 р. по 21.06.2009 р. При цьому, під час розрахунку річних, слід взяти до уваги, що 2008 рік складався з 366 днів. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 200297,86 грн. пені, 1249497,47 грн. інфляційних, 182543,01 грн. річних, а в частині стягнення 2004,11 грн. пені та 3226,48 грн. річних слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення строків нарахування пені та відсотків річних, однак, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції припустився арифметичних помилок при підрахунку вказаних сум, у зв’язку з чим оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача грошових сум підлягає зміні.

При перевірці наданих позивачем та здійснених судом першої інстанції розрахунків, колегією суддів встановлено, що за період 24.01.2009 р. по 21.06.2009 р. сума пені складає 193172,56 грн., а 3% річних за період з 11.02.2007 р. по 21.06.2009р. –184521,56 грн. та саме та сума підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині –в частині стягнення 9129,41 грн. пені та 1247,93 грн. відсотків річних вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв’язку з їх безпідставністю (в частині стягнення інфляційних втрат рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується).

У зв’язку з вищенаведеним судові витрати підлягають перерахунку пропорційно до задоволених позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині повернення позивачеві надмірно сплаченого державного мита, оскільки рішення суду в цій частині ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до підп. «а»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями) із позовних заяв, що подаються до господарських судів та носять майновий характер, ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України сплачене державне мито підлягає поверненню у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 2112568,93 грн. заборгованості, отже, сума державного мита з даної суми повинна складати 21125,69 грн.

Згідно з наявним у справі платіжним дорученням № 1594 від 27.04.2009 р. (т. 1 а.с. 12) позивачем сплачено 25500,00 грн. державного мита, тобто, сума надмірно сплаченого мита становить 4374,31грн., яка й була повернута позивачеві оскаржуваним рішенням.

Що ж стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №8/69 за позовом ВАТ «Кременчукгаз» до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 2753590,27 грн., яка розглядається господарським судом м. Києва, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні даного клопотання відмовити у зв’язку з його безпідставністю, оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи №8/69.

До того ж, колегія суддів зважає на те, що провадження у справі №8/69 порушено господарським судом м. Києва 14.02.2011 р. (т. 2 а.с. 6), тобто, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідний спір не існував, а відтак, твердження відповідача про неможливість розгляду його ж апеляційної скарги (яка також подана до порушення провадження у справі №8/69) до прийняття рішення у справі №8/69 є безпідставними.

Що ж стосується клопотання відповідача про звільнення його від обов’язку сплати пені, інфляційних нарахувань та річних, яке мотивоване відсутністю вини відповідача у порушенні зобов’язань (т. 2 а.с. 8-11), колегія суддів також вважає таке клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Інфляційні втрати та відсотки річних, які передбачені ст. 625 ЦК України та стягнуті оскаржуваним рішенням, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями в розумінні ст. ст. 216, 230 ГК України та відповідних статей ЦК України, а є компенсацією від знецінення грошових коштів, а відтак, у суду відсутні законодавчо передбачені підстави для звільнення відповідача від оплати вказаних сум.

Що ж стосується пені: як вірно вказує відповідач у поданому клопотанні, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Отже, за змістом вказаної норми, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов’язком, суду, яке застосовується у виняткових випадках.

На думку колегії суддів, відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України. Крім того, у своєму клопотанні відповідач просить не зменшити нараховану суму пені, а взагалі звільнити його від відповідальності по сплаті пені, що суперечить вищенаведеним приписам закону.

Колегія суддів також не може погодитись і з твердженнями відповідача про відсутність його вини, яка б могла бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки, як встановлено із матеріалів справи, відповідач тривалий час порушував умови спірного договору щодо своєчасної оплати заборгованості.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, під час розгляду даної справи відповідач неодноразово зловживав своїми процесуальними правами, що призвело до того, що рішення суду першої інстанції від 22.09.2009 р. до цього часу не набуло чинності, а відтак, позивач позбавлений можливості на протязі більш ніж 2-х років отримані належні йому грошові кошти.

Вищенаведені зловживання підтверджуються тим, що відповідачем після того, як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових сум, подано позовну заяву про визнання спірного договору недійсним (справа №7/13) та в межах даної справи заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке було задоволено Київським міжобласним апеляційним господарським судом. Таким чином, справа була зупинена з 03.02.2010 р. до 29.12.2010 р., тобто, майже 11 місяців.

Під час розгляду справи у Харківському апеляційному господарському суді відповідач знову подає клопотання про зупинення провадження у справі та додає до нього ухвалу господарським судом м. Києва від 14.02.2011 р. про порушення провадження у справі №8/69 (т. 2 а.с. 6), тобто, і на даний час відповідач створює штучні підстави для затягування розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 99,101, п. 4 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про звільнення його від сплати пені, інфляційних втрат та відсотків річних відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року у справі №19/174 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз»(ідентифікаційний код 03351734; місцезнаходження: вул. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, 39601; р. №26036301371217 в ПУБ, м. Київ МФО 331144) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(місцезнаходження 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, р. № 26008301970 в ГОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465) 193172,56 грн. пені, 1249497,47 грн. інфляційних втрат, 184521,56 грн. річних, 16271,92 грн. витрат з оплати державного мита, 90,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року у справі №19/174 залишити без змін.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(місцезнаходження 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, р. № 26008301970 в ГОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз»(ідентифікаційний код 03351734; місцезнаходження: вул. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, 39601; р. № 26036301371217 в ПУБ, м. Київ МФО 331144) 25,73 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О.В.

суддя Білоусова Я.О.

суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2011 року.