Постанова № 15096714, 26.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011                                                                                           № 3/265-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

від позивача – Пономарева К.М.

від відповідача – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Завод Озон - 5" на рішення господарського суду Київської області

від 24.02.2011 року. у справі № 3/265-10 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Озон - 5"

про стягнення 17586,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція" (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Озон - 5" (далі відповідач) про стягнення 17586,64 грн., з яких 15820,00 грн. заборгованість, 769,98 грн. пеня, 996,66 грн. інфляційні втрати.

          Рішенням господарського суду Київської області від 24.02.2011 року у справі № 3/265-10 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Озон - 5" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 10-а, код ЄДРПОУ 36312016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція" (02100, м. Київ, бульвар Дарницький, 12, код ЄДРПОУ 19136446) - 15820 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень) 00 коп. боргу, 680 (шістсот вісімдесят гривень) 26 коп. інфляційних втрат, 165 (сто шістдесят п’ять гривень) державного мита та 221 (двісті двадцять одну гривень) 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Озон - 5" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2011 року у справі № 3/265-10 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі зазначається, що Господарським судом Київської області було порушено процесуальне законодавство, що призвело до того, що ТОВ „Завод „Озон-5" не було повідомлено належним чином про час та місце засідання суду і справу № 3/265-10 розглянуто Господарським судом Київської області за відсутності ТОВ „Завод „Озон-5". Таким чином, Відповідач був позбавлений можливості скористатися своїми правами. передбаченими господарським процесуальним кодексом України, та надати свої заперечення та докази, що призвело необ'єктивного розгляду справи та її неправильного вирішення по суті.

Також, Позивачем у своїй претензії від 14.05.2010 року за № 01/05 не вказав розрахунок суми претензії та свої платіжні реквізити претензії. Таким чином Позивач не погодив з Відповідачем суму заборгованості та не надав Відповідачу інформацію про платіжні реквізити для перерахування заборгованості, чим порушив порядок досудового врегулювання господарського спору та передчасно звернувся до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 26.04.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 26.04.2011 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0910-1 від 09.10.09р. на суму 12720,00 грн., № РН-2611-1 від 26.11.2009 року на суму 2760,00 грн., № РН-0412-1 від 04.12.2009 року на суму 5520 грн., № РН-1812-1 від 18.12.2009 року на суму 5520,00 грн., № РН-1101-3 від 11.01.2010 року на суму 6120,00 грн., які містять підпис повноважного представника відповідача в графі "одержав". Всього отримано товару на загальну суму 32640,00 грн. Факт отримання відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Озон - 5" товару підтверджується також копіями довіреностей від 03.12.2009 року №148957, від 18.12.2009 року № 148976, від 26.11.2009 року № 148947, від 09.10.2009 року № 148876, яка видана відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача на ім’я Заволоки Валентини Іванівни та копією довіреності від 11.01.2010 року № 2, яка видана відповідачем на ім’я Коломієць Степана Івановича.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Озон - 5" претензію від 14.05.2010 року № 01/05, в якій позивач просить відповідача до 30.05.2010 року погасити існуючу заборгованість в розмірі 20820,00 грн., після отримання вказаної претензії, відповідачем були перераховані позивачу кошти в сумі 5000,00 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

          Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, станом на дату подання позову до суду першої інстанції (29.12.2010 року) відповідач свої зобов’язання перед позивачем не виконав, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати не надав, а тому заборгованість складає 15820,00 грн., і відповідно суд першої інстанції правомірно задовольнив останню.

Колегія суддів, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції власного розрахунку інфляційних втрат, вважає що судом першої інстанції зроблено цілком обґрунтований висновок про те, що заявлені позивачем до стягнення 996,66 грн. інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 680,26 грн.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 частини першої ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Згідно з частиною першою ст. 546, частиною першою ст. 547, частиною третьою ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З огляду на викладене, оскільки зобов’язання між сторонами здійснювались за відсутності письмового договору, а тому сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений не був, а з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи відсутні, і відповідно суд першої інстанції цілком законно відмовив в задоволені вимог про стягнення 769,98 грн. пені.

          Господарський суд Київської області ухвалою про порушення від 29.12.2010 року та ухвалами про відкладення розгляду справи від 19.01.2011 року, від 02.02.2011 року, від 15.02.2011 року, які були направлені на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в апеляційній скарзі. Тому, відповідач був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 встановлення законом досудового врегулювання спору не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 24.02.2011 року у справі № 3/265-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 3/265-10 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.04.11 (відправлено)