Рішення № 15096622, 15.04.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2011 р. Справа № 3/87.

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до Комунального підприємства Міський торговий комплекс «Калинівський ринок», м. Чернівці

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди 16525 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 приватний підприємець

Від відповідача Лютікова Н.О., довіреність №868 від 01.11.2010 року

СУТЬ СПОРУ: приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до комунального підприємства Міський торговий комплекс «Калинівський ринок»з позовом про відшкодування шкоди у розмірі 16525 грн., з яких 6525 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Свій позов в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, позивач обґрунтовує фактом безпідставної, з його боку, сплати відповідачу в період з липня 2007 року по серпень 2010 року, грошових коштів у розмірі 12499 грн., в підтвердження чого, ним надаються копії квитанцій на загальну суму в розмірі 6525 грн.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що на нього чинився тиск, і він був змушений оплачувати вартість послуг відеоспостереження, хоча жодних договорів з цього приводу він не укладав.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на матеріали прокурорської перевірки, копії усіх документів, які в ній містяться, позивач самостійно предявити не зміг.

Позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. позивач обґрунтовує тим, що протягом тривалого часу, він був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, витрачати значний час для того, щоб звертатися до різних інстанцій та правоохоронних органів з метою припинення своїх порушених прав.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.09.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 23.09.2010 року.

Ухвалою від 23.09.2010 року, у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням позивачем вимог ухвали від 02.09.2010 року, розгляд справи відкладено на 11.10.2010 року.

Ухвалою від 11.10.2010 року, розгляд справи відкладено на 02.11.2010 року, а позивача зобовязано надати суду правове обґрунтування позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди. Відповідача, в свою чергу, зобовязано надати відзив на позовну заяву, в тому числі письмові пояснення в підтвердження чи спростування факту укладення з позивачем договорів на відеоспостереження за №91, №96, №105, №537-в, №541, №651, №655 та № 127-м, а у разі їх укладення, суд зобовязав сторону надати оригінали зазначених договорів.

Крім того, судом витребувано від прокуратури Садгірського району міста Чернівці документи прокурорського реагування в межах перевірки КП МТК «Калинівький ринок»за заявою приватного підприємця ОСОБА_1, в тому числі припис внесений адміністрації МТК «Калиновський ринок»з вимогою вжити заходів до отримання від ОСОБА_1 оплати за послуги ринку та ринкового збору без одночасної оплати послуг за відеоспостереження.

22.10.2010 року прокуратурою Садгірського району міста Чернівці надано витребувані від неї матеріали.

У судовому засіданні 02.11.2010 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач заявлені до нього позовні вимоги не визнає, посилаючись, при цьому, на те, що позивач особисто торгівельною діяльністю у належних йому торгових обєктах не займається, а зареєстрованих найманих працівників, які б на підставі його патенту здійснювали торгівельну діяльність в цих торгових обєктах, немає.

У звязку з цим, вважає відповідач, особисте немайнове право позивача на здійснення підприємницької діяльності на ринку, не порушено, оскільки сам він таку підприємницьку діяльність не здійснює.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач, з посиланням на ч.2 статті 23 Цивільного кодексу України та статті 32, 33, 34 ГПК України, заперечує проти неї, вважаючи її безпідставною.

Ухвалою від 02.11.2010 року, розгляд справи відкладено на 16.11.2010 року.

Позивача, при цьому, зобовязано надати суду правове обґрунтування позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди; докази відмови відповідачем у прийнятті оплати ринкового збору, у звязку з відмовою від оплати послуг на відеоспостереження; докази прийняття відповідачем оплати ринкового збору та інших платежів з часу внесення прокурором припису від 10.02.2010 року; укладені між позивачем та суборендарями договори суборенди: павільйону №157-М в торговому секторі №1 площею 11,50 м2 та торгівельних місць №91-С (торговий сектор №4, площею 34,56 м2), №541 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №96 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №105 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №537-В (торговий сектор №4, площею 18 м2), №655 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №651-В., а також надати письмові заперечення на відзив на позовну заяву.

Відповідача, в свою чергу, зобовязано надати суду письмові пояснення в підтвердження чи спростування факту укладення з позивачем будь-яких договорів на відеоспостереження, в тому числі договорів на відеоспостереження укладених з приватними підприємцями, які здійснюють підприємницьку діяльність в торгівельних місцях №91-С (торговий сектор №4, площею 34,56 м2), №541 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №96 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №105 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №537-В (торговий сектор №4, площею 18 м2), №655 (торговий сектор №4, площею 18 м2), №651-В, а у разі їх наявності предявити суду, в строк до 16.11.2010 року, оригінали цих договорів; вказати правові підстави отримання від позивача грошових коштів на загальну суму 6525 грн., перерахованих відповідачу за квитанціями, в тому числі з цільовим призначенням «за відеоспостереження», в період з липня 2007 року по серпень 2010 року.

Ухвалою від 16.11.2010 року провадження у справі зупинено до набранням законної сили рішення у справі №1/55 за позовом Комунального підприємства Міський торговий комплекс «Калинівський ринок»до приватного підприємця ОСОБА_1 про дострокове розірвання угод про надання в користування торговельних місць. При цьому господарський суд зобовязав сторін повідомити його про наслідки розгляду справи №1/55.

08.04.2011 року позивач звернувся до суду з заявою про поновлення провадження у справі, у звязку з чим, ухвалою від 08.04.2011 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.04.2011 року.

На день вирішення спору, 12.04.2011 року, судом відхилено клопотання позивача про недопущення представника відповідача до участі у розгляді справи та відхилено клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи копії судових актів в яких останній був допущений до участі у розгляді справи на підставі довіреності №868 від 01.11.2010 року.

Присутні у судовому засіданні позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві. Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені ним у відзиві на позовну заяву.

У цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 15.04.2011 року.

На день вирішення спору, 15.04.2011 року, судом продовжено слухання справи.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

01.11.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Міський торговий комплекс «Калинівський ринок»укладено угоди за №№ 6576/С, 3047-к/4тс, 3048-к/4тс, 3049-к/4тс, 3050-к/4тс, 3051-к/4тс та 3055-к/4тс, якими сторони обумовили між собою зобовязальні правовідносини з приводу платного користування торгівельними місцями №91-С (торговий сектор №4, 40-тонний контейнер з ролетами площею 34,56 м2), №541 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м2), №96 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м2), №105 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м2), №537-В (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м2), №655 (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м2), №651-В (торговий сектор №4, 20-тонний контейнер площею 18 м2).

Крім того, 25.04.2003 року між сторонами укладено договір №1225/С, яким сторони обумовили між собою зобовязальні правовідносини з приводу користуванням місцем на ринку для здійснення продажу промислових товарів з павільйону №127-М в торговому секторі №1 площею 11,50 м2.

Фактів укладання між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством МТК «Калинівський ринок»будь-яких інших письмових угод, судом в процесі розгляду справи, не встановлено, а вищезазначені угоди (окрім договору від 25.04.2003 року) припинили свою дію 31.12.2010 року.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з обставин, повязаних з фактами сплати позивачем відповідачу, в період з липня 2007 року по серпень 2010 року, 6525 грн. в рахунок оплати вартості послуг відеоспостереження, внаслідок чого, як вважає позивач, йому завдано матеріальної шкоди на вищезазначену суму.

Як вбачається з наданих позивачем фіскальних чеків, ним сплачувались відповідачу грошові кошти, зокрема ринковий збір, а також грошові кошти цільове призначення яких у даних платіжних документах визначено як «за відеоспстереження».

Дослідивши умови угод за №№ 6576/С, 3047-к/4тс, 3048-к/4тс, 3049-к/4тс, 3050-к/4тс, 3051-к/4тс та 3055-к/4тс від 01.11.2008 року та умови договору №1225/С від 25.04.2003 року, суд встановив відсутність у них обумовленого між сторонами обовязку позивача оплачувати відповідачу вартість вищезазначених послуг «за відеоспостереження».

Статтею 177 Цивільного кодексу України послугу визначено як самостійний об'єкт цивільних прав.

Відповідно до положень частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом другим частини першої статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, будь-яких інших цивільно-правових угод у письмовій формі, в тому числі й окремих угод про надання послуг відеоспостереження сторони між собою не укладали та належних доказів в підтвердження факту надання відповідачем, а також отримання позивачем послуг відеоспостереження, сторонами не предявлено.

За таких обставин, в період з липня 2007 року по серпень 2010 року, позивачем безпідставно сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 6525 грн., а відповідачем безпідставно прийнято зазначені кошти.

Відповідно до частини першої статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, а частиною другою зазначеної статті 1212 в імперативному порядку визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частинами першою та другою статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Одночасно, перша позовна вимога у даній справі, визначена позивачем як стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6525 грн., що кореспондується з визначеним у пункті восьмому частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільного права.

Предметом судового розгляду у даному випадку є позадоговірна шкода, тобто зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин.

Приписами статті 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Згідно із статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1187 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи обставини справи, судом встановлено факт допущення по відношенню до позивача з боку відповідача протиправної бездіяльності, оскільки останній потягом тривалого періоду, за відсутності будь-яких правових підстав, приймав від позивача та не повертав йому грошові кошти, які становлять предмет даного спору, чим порушив вимоги вищезазначеної статті 1212 Цивільного кодексу України. Вимоги цієї ж статті 1212 Цивільного кодексу України спростовують твердження про відсутність вини відповідача з посиланням на факт набуття ним грошових коштів у сумі 6525 грн. за результатами добровільної поведінки самого позивача.

Така протиправна цивільно-правова бездіяльність відповідача призвела до настання для позивача шкідливого результату у вигляді реальних збитків на загальну суму 6525 грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн., то суд вважає її безпідставною виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а статтею 55 Основного Закону встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Разом з тим, позивач, будучи таким, що не позбавлений свого конституційне права на судовий захист, у встановлений законодавством спосіб до суду не звертався, а за власним вибором намагався захистити свої права шляхом численних звернень до органів прокуратури, органів Міністерства внутрішніх справ України та органів державної виконавчої влади.

Отже, захист порушеного відповідачем права позивача, яке є предметом саме даного спору, не вимагав від нього вчинення всіх дій на які посилається позивач, як на підставу задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень а частиною першою статті 43 цього кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом надано оцінку матеріалам справи, а також досліджено матеріали прокурорської перевірки (наглядове провадження №90зл-09 за заявою ОСОБА_1 стосовно протиправних дій адміністрації МТК «Калиновський ринок», 2009 рік). Останні в свою чергу, оцінювались господарським судом на загальних підставах, оскільки встановлені ними факти, відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України не мають преюдиційного значення.

Інші твердження сторін, в тому числі посилання здійснені відповідачем у відзиві на позовну заяву, спростовуються встановленими вище обставинами справи та вимогами застосованого при вирішенні даного спору чинного законодавства України.

В цілому, досліджені у судовому засіданні письмові докази, в розрізі встановлених вищезазначених обставини справи, дають господарському суду зробити висновок про необхідність часткового задоволення позову.

З відповідача належить стягнути на користь позивача 6525 грн. матеріальної шкоди.

У задоволенні решти частини позову слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати при цьому стягуються з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Міський торговий комплекс «Калинівський ринок»(м. Чернівці, вул. Калинівська, 13/А, ЗКПО 22849693) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6525 грн. матеріальної шкоди, 40,27 грн. державного мита та 93,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Повне рішення складено 18.04.2011 року.

Суддя О.В. Гончарук