Рішення № 15096058, 13.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2011 р. Справа № 47/418/12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого судді: Дьоміної С.Ю.

судді: Бабкіної В.М.

судді: Рябцевої О.О.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

про стягнення заборгованості у розмірі 9373,71 грн. в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Новіцький А.О. представник (дов. від 12.01.2010 року);

від відповідача: Драчевська В.І. представник (дов. №32-03/1 від 03.03.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2010 року до господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №47/418 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(далі позивач) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9373,71 грн. в порядку регресу, які були передані за підсудністю господарським судом міста Києва.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги наступним: 28 червня 2007 року на б-рі Л. Українки у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки Toyota Prado, державний номер НОМЕР_1 (далі Toyota), під керуванням ОСОБА_1, були завдані пошкодження автомобілю марки Citroen C5, державний номер НОМЕР_2 (далі Citroen), власником якого є ОСОБА_2.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2007 року винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1

Між ОСОБА_2 (далі страхувальник) та товариством з додатковою відповідальністю «Росно Україна»(далі страховик) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №0001222 від 25.09.2006 року, згідно з умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.1 статуту позивача, затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників №30 від 19.04.2010 року, позивач є правонаступником усіх прав та обовязків страховика.

28 червня 2007 року, у звязку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до страховика за виплатою страхового відшкодування.

14 вересня 2007 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9373,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10402 та №10403 від 14.09.2007 року.

ОСОБА_3 було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у відповідача за договором першого типу, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Toyota, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1277891.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 9373,71 грн. у порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2010 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16 листопада 2010 року.

16 листопада 2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю зявитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом. Розгляд справи, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07 грудня 2010 року.

07 грудня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача направив на адресу суду заперечення на позов, вважав, що позивач не довів, що ОСОБА_1 перебував за кермом забезпеченого транспортного засобу на законних підставах.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21 грудня 2010 року.

21 грудня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 грудня 2010 року.

28 грудня 2010 року представники сторін у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 13 січня 2011 року.

11 січня 2011 року ухвалою суду зобовязано Шевченківський районний суд міста Києва надати копію адміністративної справи №3-25609/2007 про притягнення до відповідальності громадянина ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху.

13 січня 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

14 січня 2011 року справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дьоміної С.Ю., судді Бабкіної В.М., судді Рябцевої О.О., розгляд призначено на 28 січня 2011 року.

28 січня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11 лютого 2011 року.

31 січня 2011 року на адресу суду надійшла копія витребуваної адміністративної справи.

11 лютого 2011 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17 лютого 2011 року.

Ухвалою суду від 11.02.2011 року зобовязано Шевченківський районний суд міста Києва надати відомості щодо кожного факту притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1

14 лютого 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про відшкодування збитку в порядку регресу в сумі 9373,71 грн., проте відповіді на неї позивач не отримав.

17 лютого 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 10 березня 2011 року.

10 березня 2011 року представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом. Представник відповідача проти позову заперечував. Розгляд справи, на підстав вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 березня 2011 року.

Ухвалою суду від 10.03.2011 року відділ державної автомобільної інспекції Шевченківського району міста Києва було зобовязано надати відомості щодо того, чи був складений протокол (протоколи) про адміністративні правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 в період з 01.05.2007 року до 01.08.2007 року, а також повторно зобовязано Шевченківський районний суд міста Києва надати відомості, витребувані ухвалою суду від 11.02.2009 року.

21 березня 2011 року на адресу суду відділом державної автомобільної інспекції Шевченківського району міста Києва було направлено лист-відповідь, у якому повідомлялось, що адміністративні матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 були направлені до Шевченківського районного суду міста Києва за місцем скоєння правопорушення.

28 березня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, біло відкладено на 13 квітня 2011 року.

01 квітня 2011 року на адресу суду Шевченківським районним судом міста Києва було направлено лист-відповідь, у якому повідомлялось, що, згідно з реєстраційним журналом адміністративних справ за 2007 рік, відносно громадянина ОСОБА_1 інших матеріалів, окрім матеріалів адміністративної справи №3-25609/2007, на розгляд суду не надходило.

13 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

25 вересня 2006 року між ОСОБА_2 (далі страхувальник) та товариством з додатковою відповідальністю «Росно Україна»(далі страховик) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №0001222 (далі поліс №0001222), згідно з умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.1 статуту товариства з додатковою відповідальністю «Альянс України»(далі позивач), затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників №30 від 19.04.2010 року, позивач є правонаступником усіх прав та обовязків страхувальника

Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

28 червня 2007 року на б-рі Л. Українки у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки Toyota Prado, державний номер НОМЕР_1 (далі Toyota), під керуванням ОСОБА_1, були завдані пошкодження автомобілю марки Citroen C5, державний номер НОМЕР_2 (далі Citroen), власником якого є ОСОБА_2.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано пошкоджень автомобілю Citroen на загальну суму 9626,21 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1472 та рахунком-фактурою №СФ-0000116 від 23.08.2007 року.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2007 року винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 2 умов страхування, доданих до поліса №0001222 від 25.09.2006 року (далі поліс №0001222), страховим випадком визнається подія, передбачена п. 6 полісу, що сталась з застрахованим транспортним засобом після набуття чинності полісом, внаслідок якого заподіяна шкода транспортному засобу (та/або додатковому обладнанню) страхувальника і з настанням якої виникає обовязок страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику (винагородонабувачу) на умовах полісу.

П. 6.1 полісу №0001222 передбачено, що одним із страхових випадків є дорожньо-транспортна пригода.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

28 червня 2007 року, у звязку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

14 вересня 2007 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9373,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10402 та №10403 від 14.09.2007 року.

ОСОБА_3 було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у відповідача за договором першого типу, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Toyota, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1277891 (далі поліс №ВА/1277891).

07 грудня 2010 року представник відповідача направив на адресу суду заперечення на позов, вважав, що позивач не довів, що ОСОБА_1 перебував за кермом забезпеченого транспортного засобу на законних підставах.

Доводи відповідача спростовуються долученими до матеріалів справи документами, з яких вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АД №961362, оформленого 28.06.2007 року, ОСОБА_1 порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху (далі - Правила).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №3-25609/2007 від 28.08.2007 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП).

Крім цього, 01 квітня 2011 року на адресу суду Шевченківським районним судом міста Києва було направлено лист-відповідь, у якому повідомлялось, що, згідно з реєстраційним журналом адміністративних справ за 2007 рік, відносно громадянина ОСОБА_1 інших матеріалів, окрім матеріалів адміністративної справи №3-25609/2007, на розгляд суду не надходило.

Так, суд дійшов висновку, що він керував транспортним засобом на законних підставах.

Згідно з ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Ст. 27 Закону України «Про страхування»закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до п. 38.2.3 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобовязаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим законом.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

П. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»закріплено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У п. 2 полісу №ВА/1277891 зазначено, що франшиза становить 510,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 8863,71 грн., які підлягають стягненню.

Господарсько-процесуальним законодавством не передбачено обовязкове досудове врегулювання господарського спору. Разом з тим, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків у порядку регресу після звернення з позовною заявою до суду, а також те, що відповідач не мав можливості оплатити заборгованість у добровільному порядку, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає господарські витрати на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ст. 228, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, п. 38.2.3 ст. 38, п. 15.1 ст. 15, п. 12.1 ст. 12, п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27, ст. 9, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»про стягнення заборгованості у розмірі 9373,71 грн. в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код 32253690) борг у розмірі 8863,71грн. (вісім тисяч вісімсот шістдесят три грн. 71 коп.). В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий суддя С.Ю. Дьоміна

Суддя В.М. Бабкіна

Суддя О.О. Рябцева

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 18.04.2011 року.

Суддя Дьоміна С.Ю.