Рішення № 15095906, 01.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2011 р. Справа № 5/250-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”, м. Біла Церква

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

про стягнення 3913,69 грн.

за участю представників:

позивача:Колесник Т.А. дов. від 10.01.2011р. № 20

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (далі Позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення 3913,69 грн., з яких 3276,88 грн. основний борг, 177,19 грн. пені, 95,46 грн. 3% річних та 364,16 інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії від 23.10.2007 року № 1662 (далі договір) відповідно до умов якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергією, а відповідач зобовязався прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами договору.

Згідно п. 2.3 договору, приймання передача теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу, оформлюється щомісячним актом приймання передачі теплової енергії.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що акти приймання передачі теплової енергії є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1662/2 від 01.10.2008р. до договору № 1662 від 23.10.2007р. оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків до повного здійснення останніх (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач протягом листопада 2008 року серпня 2010 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3449,69 грн., що підтверджується щомісячними актами приймання передачі теплової енергії за вказаний період, які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін, копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергії виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 172,81 грн. у звязку з чим за відповідачем на час звернення до суду з даним позовом існував борг в розмірі 3276,88 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість сплативши 06.01.2011р. ще 400 грн., що підтверджується банківською випискою за 31.01.2011р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 400 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 400 грн. основного боргу припинити.

Щодо решти суми боргу то суд зазначає наступне, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується борг в розмірі 2876,88 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленої теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за поставлену теплову енергію, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 2876,88 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2876,88 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення оплати за поставлену теплову енергію у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за час прострочення складають 364,16 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 95,46 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач посилаючись на п. 6.6 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобовязання пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, яка за розрахунком позивача складає 177,19 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2876,88 грн. основного боргу, 364,16 грн. інфляційних втрат, 95,46 грн. 3% річних та 177,19 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49,75, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 400 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) 2876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 88 коп. основного боргу, 177 (сто сімдесят сім) грн. 19 коп. пені, 95 (девяносто пять) грн. 46 коп. 3% річних, 364 (триста шістдесят чотири) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.