Рішення № 15095899, 04.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р. Справа № 4/037-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазспецмонтаж",

смт Калинівка

про стягнення 968 013,98 грн.

за участю представників:

від позивача: Гільбурд Р.Ю. –предст., дов. № 66 від 22.07.2009р.

від відповідача: Бицюк А.В. –директор;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (позивач) до Державного спеціалізованого підприємства "Нафтогазспецмонтаж" (відповідач) про стягнення 968 013,98 грн., які складаються з 951 300, 08 грн. суми основного боргу, 13983,90 грн. пені, 2730,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором №У273/2010 р. від 06 серпня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 04.04.2011р.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що суму основного боргу ним було сплачено в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 3 від 01.04.2011р. про сплату боргу в розмірі 951300,08 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

06 серпня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазспецмонтаж" (покупець) було укладено Договір №У273/2010р. від 06 серпня 2010 р., відповідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити трубну продукцію (товар), найменування, асортимент, кількість, ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно Специфікації №1 від 09.08.2010 р. поставка товару здійснювалася на умовах «СРТ, станція призначення на території України».

Ціна Товару визначена на умовах «ЕХW, склад завода виробника»Інкотермс 2000 р., та не включає транспортні витрати по доставці товару до станції призначення, що відшкодовуються покупцем додатково на підставі виставлених рахунків.

На виконання умов договору, за період з 17.08.2010 по 19.08.2010 р. позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 3751300,08 грн., що підтверджується накладними (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець здійснює розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів в порядку, передбаченому в додатках до чинного Договору.

Залишок грошових коштів перераховується на рахунок продавця не пізніше 30 вересня 2010 р.

Проте, відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату в сумі 2 800 000,00 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу по договору №У273/2010 р. від 06 серпня 2010 р. склала 951 300,08 грн.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором в частині оплати електричної енергії.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем в процесі судового розгляду було сплачено суму боргу, яка є предметом позову, в повному обсязі, що також підтверджується платіжним дорученням № 3 від 01.04.2011р., наявним в матеріалах справи, у зв’язку з чим станом на 04.04.2011р. сума основного боргу перед позивачем відсутня.

Враховуючи те, що заборгованість в розмірі 951300,08 грн. відповідачем була погашена після порушення провадження, про що свідчить платіжне доручення, суд припиняє провадження у справі в частині 951300,08 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2730,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаний розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 2730,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 13983,90 грн. пені.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невчасного здійснення розрахунків покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 13983,90 грн. (за період з 25.01.2011р. по 28.02.2011р.) визначена позивачем вірно.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що відповідачем на день розгляду справи було сплачено суму основного боргу в повному обсязі, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені, який передбачений п. 7.2 договору, що підлягає стягненню в розмірі 13983,90 грн. та стягнути з відповідача 2000,00 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазспецмонтаж" (08623, Київська обл.., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул.. Щорса, 26а, код ЄДРПОУ 35803883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул.. Писаржевського, 1-а, код ЄДРПОУ 33668606) 2000 (дві тисячі) грн..00 коп. пені, 2 730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн.. 00 коп. 3% річних, 9 560 (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят) грн.. 30 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн.. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 951300,08 грн. суми основного боргу.

4. В задоволенні стягнення 11983,90 грн. пені відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 20.04.2011р.