Рішення № 15095887, 15.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р. Справа № 10/017-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого суддіПривалова А.І.

при секретаріКазміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/017-11

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Узин;

до відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове»,

с. Плесецьке Київської області;

про стягнення 13909,95 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 21.02.2011р. б/н;

від відповідача: не зявився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовом звернувся приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) до відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове»(надалі відповідач) про стягнення 13909,95 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки відповідач до теперішнього часу не виконав рішення господарського суду Київської області від 24.05.2006р. по справі № 152/10-06 та не сплатив заборгованість, тому, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, останньому за час прострочення виконання зобовязань додатково нараховані інфляційні в сумі 11830,38 грн. та 3% річних 2079,57 грн. за період з липня 2007 року по грудень 2009 року.

Ухвалою від 31.01.2011р. суд порушив провадження у справі № 10/017-11 та призначив розгляд справи на 22.02.2011р.

Ухвалою від 22.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 10.03.2011р., у зв'язку з неявкою представників сторін, неподанням останніми витребуваних судом документів.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, витребувані документи не подав.

Присутній у судовому засіданні 10.03.2011р. представник позивача частково надав документи витребувані судом та виклав суть позовних вимог.

Ухвалою від 10.03.2011р. суд відклав розгляд справи на 15.03.2011р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 15.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витребувані судом документи.

Відповідач вимоги ухвал суду від 31.01.2011р., від 22.02.2011р. та від 10.03.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2006р. господарським судом Київської області по справі № 152/10-06 було прийнято рішення, яким з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове» на користь приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто 23106,22 грн. боргу, 2191,61 3% річних та 7717,46 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати.

На виконання вказаного рішення 17.07.2006р. позивачу був виданий наказ.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 598 цього ж Кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом до суду по справі № 10/017-11, відповідач рішення господарського суду Київської області від 24.05.2006р. по справі № 152/10-06 не виконав, стягнуту цим рішенням суму не сплатив.

У звязку із несплатою відповідачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, стягнутих рішенням суду від 24.05.2006р., позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 11830,38 грн. та 3% річних 2079,57 грн. за період з липня 2007 року по грудень 2009 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, судом встановлено, що 13.02.2006р. господарським судом Київської області була порушена справа № 40/2Б-2006 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2008р. № 40/2б-2006/14/2 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було визнано поточним кредитором з грошовими вимогами до боржника в сумі 33399,70 грн. та зобовязано ліквідатора банкрута включити вимоги кредитора до ІV черги реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою від 05.11.2010р. провадження у справі № 40/2б-2006/14/2/11 відносно ВАТ «Племінний завод «Дзвінкове»припинено, у звязку з відновленням платеспроможності боржника.

Однак, при дослідженні матеріалів справи № 40/2б-2006/14/2/11, зокрема, звіту ліквідатора, судом було встановлено, що ВАТ «Племінний завод «Дзвінкове»виконало свої зобовязання перед конкурсним кредиторами, проте не виконало зобовязань перед поточним кредитором фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що кредитор юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на той факт, що 3% річних та інфляційні нараховані позивачем за період після порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що в цій часттині у позивача виникли вимоги, які під час справи про банкрутство, могли бути віднесені до вимог поточного кредитора по відношенні до відповідача.

Відповідно до абз. 4 п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

За визначенням термінів, які вживаються у цьому Законі, грошове зобовязання зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Такі підстави, зокрема, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, якою закріплено право кредитора вимагати від боржника сплати суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, нормами .

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобовязаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Приписами діючого законодавства та передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України проценти (3% річних) та інфляційні за весь час прострочення грошового зобовязання не поширюється заборона на їх нарахування в період дії мораторію, у звязку з чим кредитор не позбавлений права заявляти вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого діючим законодавством України.

Крім того, на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів виконання рішення господарського суду Київської області від 24.05.2006р. по справі № 152/10-06 та сплати заборгованості, тоді як позивачем надано постанову від 10.03.2011р. відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 152/10-06 від 17.07.2006р.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, враховуючи факт наявності заборгованості у період, за який вони нараховані, є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції в сумі 11830,38 грн. та 3% річних 2079,57 грн. за період з липня 2007 року по грудень 2009 року, які є арифметично правильними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове»(08622, Київська область, Васильківський район., с. Плесецьке; код ЄДРПОУ 00857404) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 11830 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 2 079 грн. 57 коп. 3% річних, 139 грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов

Дата складання та підписання повного тексту рішення 08.04.2011 р.