Рішення № 15095773, 20.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" квітня 2011 р. Справа № 15/5007/23/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Хасіна І.Б. - представника за довіреністю від 28.03.2011р.,

від відповідача: Камінського Ю.М. - селищного голови (рішення №1 від 17.11.2010р.),

Проскурович Г.В. - представник за дорученням №300 від 11.04.2011р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Концерн "Природа" (м.Київ)

до Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області (смт.Першотравенськ Баранівський район)

про стягнення 301413,18 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.04.2011р. по 20.04.2011р.

Закрите акціонерне товариство “Концерн “Природа” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області заборгованості в сумі 301413,18грн.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 04.04.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2011р. проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що за даними бухгалтерського обліку Першотравенської селищної ради заборгованість на суму 192890,40грн. станом на 21.02.2011р. перед ЗАТ “Концерн “Природа” не обліковується. Стверджує, що відповідно до п. 2.2 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом ДКУ від 09.08.2004 року № 136 "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України", розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язань протягом семи робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу ДКУ Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. Відповідно до п.2.4 даного Порядку за фінансовими зобов'язаннями, які виникають у процесі виконання кошторису, розпорядники бюджетних коштів протягом семи робочих днів з дати виникнення фінансового зобов'язання, але не пізніше останнього робочого дня місяця, подають до відповідного органу ДКУ Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. Тобто зобов'язання та фінансові зобов'язання, узяті на підставі договору від 03.11.2008 року № 54 - П-2008, актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3), мали б бути зареєстровані в УДК у Баранівському районі у листопаді 2008 року. За даними УДК такі зобов'язання, та фінансові зобов'язання не обліковуються, відповідно і не обліковується дана заборгованість. У відповідності п.5 ст.51 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно наказу МФУ № 604 від 27.12.2001 р. "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" видатки на будівництво здійснюються по КТКВК 150101 (капітальні вкладення) і КЕКВ 2123 (інше будівництво). Згідно рішень сесій селищної ради № 315 від 23.01.2008 року "Про селищний бюджет на 2008 рік" із змінами та доповненнями, видатки на будівництво станції знезалізнення води передбачені в сумі 19571,00грн. Згідно рішення сесій селищної ради №489 від 23.01.2009 р. "Про селищний бюджет на 2009 рік" із змінами та доповненнями, видатки на будівництво не передбачалися. Згідно з п.6.1 вищезгаданого Порядку розпорядники бюджетних коштів протягом року повинні укладати договори (брати зобов'язання) та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України "Про державний бюджет України" та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом - у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України про Державний бюджет України, або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, але з урахуванням фактичних надходжень. Зобов'язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів, без відповідних бюджетних асигнувань є не бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

З метою надання представниками сторін додаткових доказів по справі, в судовому засіданні 12.04.2011р. було оголошено перерву до 20.04.2011р.

Після перерви, в судовому засіданні 20.04.2011р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях від 04.04.2011р. та додаткових поясненнях від 14.04.2011р. Зокрема, представник позивача зазначив, що посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем за даними бухгалтерського обліку не має відношення до суті спору, адже порушення відповідачем законодавства про бухгалтерський облік та звітність не звільняє його від обов'язку виконувати взяті на себе зобов'язання.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.04.2011р. проти позову заперечив, зазначивши, що 20.04.2011р. ним було подано до прокуратури Житомирської області та прокуратури Баранівського району звернення про проведення перевірки та притягнення до відповідальності ОСОБА_1, який займаючи у 2008 році посаду селищного голови, перевищив службові повноваження, а саме в порушення п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України незаконно взяв від імені селищної ради зобов'язання перед ЗАТ "Концерн "Природа" без бюджетних асигнувань суму 192890,40грн. за виконання робіт по будівництву станції знезалізнення води, в результаті чого виконавець робіт нарахував пеню селищній раді за несвоєчасну оплату за виконані роботи в сумі 101000,00грн. Заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи до отримання відповіді прокуратури про результати проведеної перевірки.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки договір № 54-П-2008 від 03.11.2008р. на проведення дослідно-конструкторських та технологічних робіт на час розгляду справи недійсним не визнано, а встановлення обставин щодо перевищення ОСОБА_1 службових повноважень, не спростовує факту виникнення у Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області зобов'язань перед Закритим акціонерним товариством "Концерн "Природа" на підставі договору №54-П-2008 від 03.11.2008р.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Концерн "Природа" (позивач/виконавець) та Першотравенською селищною радою Баранівського району Житомирської області (відповідач/замовник) було укладено договір № 54-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (а.с. 8-11).

Пунктом 1.1 договору № 54-П-2008 від 03.11.2008р. сторони передбачили, що виконавець за дорученням замовника зобов'язується на підставі наданого замовником Технічного завдання, виконати комплекс робіт по створенню станції знезалізнення питної води продуктивністю 200м.куб/добу на об'єкті впровадження за адресою Житомирська область, Баранівський район, смт. Першотравенськ з урахуванням індивідуальних конструктивно-технологічних особливостей водонапірної башти та індивідуальних хімічних характеристик води.

Згідно п. 1.2 договору № 54-П-2008 від 03.11.2008р., роботи, що їх виконує виконавець по п.1.1, включають:

- Обстеження існуючого об'єкта водопостачання, пророблення оптимальних технічних рішень, розробку конструктивних елементів та виготовлення нестандартизованого обладнання відповідно до вимог ГОСТ 15.005-86 "Создание изделий единичного и мелкосерийного производства собираемых на месте эксплуатации".

- Створення станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 м.куб./добу на об'єкті впровадження.

- Відпрацювання технології знезалізнення води відповідно до вимог ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая..." з використанням винаходів, захищених патентами України №46297 від 08.06.01р. та №49339 від 09.11.01р., а також "ноу-хау", що є комерційною таємницею та інтелектуальною власністю ЗАТ "Концерн "Природа".

Даний договір не передбачає виконання будівельних робіт, прокладання водопровідних мереж, зведення будівель тощо.

У відповідності до п. 2.1 договору № 54-П-2008 від 03.11.2008р., загальна ціна даного договору, яка включає до себе вартість виготовлення та монтажу нестандартного обладнання складає без ПДВ - 160742,00грн., крім того ПДВ 20% - 32148,40грн. та разом з ПДВ - 192890,40грн. (Сто дев'яносто дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень 40 копійок) грн.

Замовник сплачує зазначену суму в п. 2.1 даного договору виконавцю у безготівковому порядку в повному обсязі протягом шести місяців з моменту (дати) підписання Акту здачі-прийняття робіт та іншої кошторисної документації згідно ДБНу України (п. 2.2 договору № 54-П-2008).

Згідно п. 9.1 договору № 54-П-2008 від 03.11.2008р. сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання умов договору дослідно-конструкторських та технологічних робіт №54-П-2008 від 03.11.2008р., ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 192890,40грн., які відповідачем прийняті у повному обсязі. Проте, відповідачем розрахунки за виконані підрядні роботи на суму 192890,40грн. не проведено. Позивач просить стягнути на свою користь з Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 192890,40грн., а також пеню в сумі 33515,36грн., штраф в сумі 13502,33грн., 3% річних в сумі 10273,40грн., інфляційні в сумі 51231,69грн.

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та проаналізувавши норми діючого законодавства, якими регулюються дані правовідносини, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Підставою виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем є договір № 54-П-2008 від 03.11.2008р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором №54-П-2008 від 03.11.2008р. виконав належним чином на суму 192890,40грн.

Факт виконання позивачем робіт за договором №54-П-2008 від 03.11.2008р. на суму 192890,40грн. та прийняття цих робіт відповідачем 14.11.2008р. підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за листопад 2008р. на суму 182480,40грн. (а.с.18-21), актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 за листопад 2008р. на суму 10410,00грн. (а.с. 22-24), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на суму 10410,00грн. (а.с. 25), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на суму 182480,40грн. (а.с. 26).

Зазначені акт виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ 3) підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як уже зазначалось, пунктом п. 2.2 договору № 54-П-2008р. від 03.11.2008р. сторони погодили, що замовник сплачує зазначену суму в п. 2.1 даного договору виконавцю у безготівковому порядку в повному обсязі протягом шести місяців з моменту (дати) підписання акту здачі-прийняття робіт та іншої кошторисної документації згідно ДБНу України.

Проте, відповідач, прийнявши 14.11.2008р. виконані позивачем підрядні роботи на суму 192890,40грн., розрахунки за них, у визначений договором строк - до 14.05.2009р., не провів.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач станом на час розгляду справи не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 192890,40грн.

Посилання відповідача на той факт, що за даними бухгалтерського обліку Першотравенської селищної ради заборгованість на суму 192890,40грн. станом на 21.02.2011р. перед ЗАТ “Концерн “Природа” не обліковується, що є порушення бюджетного законодавства до уваги судом не приймається. При цьому, суд враховує, що недотримано зазначених у відзиві вимог бюджетного законодавства саме відповідачем (який є розпорядником коштів), а відсутність за даними бухгалтерського обліку Першотравенської селищної ради спірної суми заборгованості в розмірі 192890,40грн. (пов'язане з допущеним відповідачем порушенням) ще не свідчить про відсутність відповідного зобов'язання селищної ради. Натомість, матеріалами справи повністю підтверджується невиконання відповідачем як замовником господарського зобов'язання перед позивачем за договором №54-П-2008 від 03.11.2008 р. на суму 192890,40 грн.

Так, з пояснень представника відповідача судом з'ясовано, що договір №54-П-2008 від 03.11.2008 р. до органу державного казначейства для реєстрації з метою визначення бюджетного зобов'язання не подавався, як у подальшому не подавалися і акти виконаних робіт. Разом з тим, слід зазначити, що договір №54-П-2008 від 03.11.2008 р., укладений між ЗАТ "Концерн "Природа" та Першотравенською селищною радою у встановленому порядку недійсним не визнавався. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

За таких обставин, доводи відповідача з приводу недотримання вимог бюджетного законодавства, порушення ним порядку казначейського обслуговування не можуть розцінюватись як спростування обґрунтованості позовних вимог. Жодних доказів щодо встановлених фактів неправомірності укладеного сторонами правочину та/або здійснених позивачем підрядних робіт, за результатами проведення будь-яких перевірок органами КРУ, податкових органів чи актів прокурорського реагування до господарського суду не надано.

При цьому, матеріали справи не містять доказів внесення будь-яких змін до укладеного сторонами договору, а в умовах даного договору відсутні посилання на залежність оплати виконаних підрядних робіт від відповідного надходження бюджетних коштів.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 192890,40 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33515,36грн., штраф в сумі 13502,33грн., 3% річних в сумі 10273,40грн., інфляційні в сумі 51231,69грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору № 54-П-2008 від 03.11.2008р. сторони погодили, що замовник несе відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від суми заборгованості за кожен день затримки.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені (а.с. 3), позивачем за невиконання відповідачем зобов'язань по проведенню оплати, нараховано пеню в сумі 33515,36грн. за період з 22.02.2010р. по 21.02.2011р.

Водночас, судом враховується, що згідно пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт протягом шести місяців з моменту (дати) підписання акту здачі-прийняття робіт, а саме в строк до 14.05.2009р.

Отже, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, правомірним періодом за який могла бути нарахована пеня - є період з 15.05.2009р. по 14.11.2009р., проте позивач просить стягнути з відповідача пеню за інший період (з 22.02.2010р. по 21.02.2010р.).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 33515,36грн. за період з 22.02.2010р. по 21.02.2010р. є безпідставними, а тому господарський суд відмовляє у їх задоволенні.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 13502,33грн., позивач посилається на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

При вирішенні справи судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором № 54-П-2008 від 03.11.2008р., щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт, тобто грошового зобов'язання.

Таким чином, у зв`язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, господарський суд вважає, правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2011р. по справі № 25/146-10, від 06.04.2011р. по справі № 13/155-10, а також, у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. по справі № 23/225.

З огляду на наведене, господарський суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 13502,33грн. штрафу за безпідставністю його нарахування.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку (а.с. 3), позивач просить стягнути інфляційні в сумі 51231,69грн., нараховані за період з червня 2009 року по лютий 2011 року.

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд приймає до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 29379,76грн., нарахованих за період з червня 2009 року по січень 2011 року на суму заборгованості 192890,40грн.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позовну заяву позивачем було складено 21.02.2011р. (а.с. 2) та направлено до господарського суду Житомирської області 28.02.2011р., що підтверджується відбитком штампу відділення зв'язку на поштовому конверті (а.с. 36). Отже, враховуючи те, що найменшим періодом визначення індексу інфляції є місяць, то нарахування інфляційних за лютий 2011 року не здійснюється.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 29379,76грн. У задоволенні позову в частині стягнення 21851,93грн. інфляційних слід відмовити.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 10273,40грн. за період з 15.05.2009р. по 21.02.2011р. (648днів) на суму заборгованості в розмірі 192890,40грн. (а.с. 3) відповідає вимогам чинного законодавства. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 10273,40грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати боргу та належних доказів, які б підтверджували правову обґрунтованість для звільнення його від оплати заборгованості перед позивачем.

В судовому засіданні 12.04.2011р. представник позивача заявив клопотання про заміну позивача у справі - Закрите акціонерне товариство "Концерн "Природа" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2", яке є правонаступником.

Як вбачається з Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2", товариство, створено в результаті перетворення Закритого акціонерного товариства "Концерн "Природа" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" і є правонаступником вищевказаного Закритого акціонерного товариства, всіх його прав, обов'язків, майна тощо. Державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" проведено 10.03.2011р. (а.с. 45).

Згідно із ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За наведених обставин, господарський суд вважає за необхідне замінити позивача - Закрите акціонерне товариство "Концерн "Природа" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2".

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 192890,40грн. основної заборгованості, 10273,40грн. - 3% річних, 29379,76грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625, ч.ч. 1,2 ст. 837, ч. 1 ст. 854 ЦК України, ч.1 ст. 193, п. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст. ст. 22, 25, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача у справі Закрите акціонерне товариство компанія "Концерн “Природа" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю “Природа-2”.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт. Першотравенськ, вул. Щорса, 6, ідентифікаційний код 04344400)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Природа-2” (04080, м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 26/2, ідентифікаційний код 30860917)

- 192890,40грн.грн. основної заборгованості,

- 10273,40грн. - 3% річних,

- 29379,76грн. інфляційних,

- 2325,44грн. витрат по сплаті державного мита,

- 182,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "22" квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам