Рішення № 15095770, 21.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" квітня 2011 р.

Справа № 20/5007/13/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача Блажкевич О.М. доручення від 14.05.2010р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСфера Україна" (с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 100880,38 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України за клопотанням сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроСфера Україна" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" про стягнення 100880,38 грн. з яких: 86160,00грн. - основна заборгованість, 8269,01грн. - пеня, 4911,12грн. - інфляційні нарахування, 1540,25грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.01.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/5007/13/11.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №12/05 від 12.05.2010р. в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.02.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.03.2011р. розгляд справи відкладено на 22.03.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України.

22.03.2011р. в судовому засіданні представниками сторін було подано письмове клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ст. 69 ГПК України, крім того в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.04.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.04.2011р. надав уточнений розрахунок пені з якого вбачається, що пеня в період з 12.06.2010р. по 12.12.2010р. становить 6951,82грн., тому просив суд стягнути з відповідача 6951,82грн. пені.

В судовому засіданні 07.04.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.04.2011р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.04.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст.77 ГПК України та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України.

Після перерви позивач в судове засідання 21.04.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений (про що свідчить, зокрема, підпис у розписці господарського суду про відкладення розгляду справи уповноваженого представника позовача, а.с.50).

Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2011р. надав лист №07/437 від 21.04.2011р. в якому зазначив, що підприємство перебуває в надзвичайно важкому фінансовому становищі та терпить збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2010р. та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1540,25грн. - 3% річних, а в частині стягнення пені та інфляційних відмовити.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви сплинув (позовна заява надійшла до суду 24.01.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроСфера Україна" (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №12/05 (надалі договір) (а.с. 7-8).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити рослинний жир в кількості та строки відповідно до замовлення по цінам відповідно до специфікації, а покупець прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.2.1 ціна на товар зазначається у специфікаціях.

Пунктом 2.2 сторони узгодили, що покупцю надається відстрочка оплати переданого йому товару строком на 30 календарних днів з моменту оформлення накладної.

Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на рахунок постачальника. Фактом оплати є надходження коштів на рахунок постачальника (п. 2.3 договору).

Передача (здача-приймання) товару здійснюється відповідно до накладної на складі постачальника за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова, 6. Перехід права власності та ризик на товар здійснюється з моменту отримання покупцем товару (п. 3.41 договору).

Відповідно до п. 3.2 приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця у відповідності до законодавства України та умов договору.

Пунктом 3.3 сторони узгодили, що постачальник передає покупцю товар, з супровідними документами на нього (рахунок фактура, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості, гігієнічний висновок).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86160,00грн., що підтверджується видатковими накладними №АГ-0000112 від 12.05.2010р. на суму 43080,00рн. (а.с.9), №АГ-0000119 від 17.05.2010р. на суму 43080,00рн. (а.с.12), які підписані представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (оригінали накладних були оглянуті в судовому засіданні).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість, яка станом на час подачі позову до суду складала 86160,00грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно із абз. 2 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 88945,05грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1190 від 07.04.2011р. на суму 23500,00грн. (а.с.76), №1191 від 07.04.2011р. на суму 11500,00грн. (а.с.77), №1201 від 14.04.2011р. на суму 1540,25грн. (а.с.52), №1202 від 14.04.2011р. на суму 1008,80грн. (а.с.53), №1203 від 14.04.2011р. на суму 236,00грн. (а.с.54), №204 від 11.04.2011р. на суму 10000,00грн. (а.с.55), №229 від 12.04.2011р. на суму 41160,00грн. (а.с.56).

Зважаючи на викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 86160,00грн. - основної заборгованості, 1540,25грн. - 3% річних та 1244,80 - судових витрат необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 12.06.2010р. по 12.12.2010р. в сумі 6951,82грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.3 договору, у випадку несвоєчасного або неповного перерахунку коштів відповідно до п.2.3 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплачених платежів за кожен день просрочки.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання підлягає частковому задоволенню в сумі 6943,56грн.; вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8,26грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на винятковість ситуації, зокрема, зазначив, що підприємство перебуває в надзвичайно важкому фінансовому становищі та терпить збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2010р.

Вказане клопотання суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідачем не доведено наявність обставин, що могли бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Звіт про фінансові результати діяльності підприємства не може бути підставою для задоволення заявленого відповідачем клопотання, оскільки, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Невідповідність фінансових результатів діяльності підприємства очікуваним результатам не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для зменшення розміру пені.

Крім того, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Беручи до уваги порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем щодо своєчасної оплати отриманого товару, що також призводить до певних фінансових втрат з боку позивача, суд вважає в даному випадку не можливе зменшити розмір пені.

За таких обставин у задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру пені слід відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з червня 20010р. по січень 2011р. в сумі 4911,12грн., та 3% річних від простроченої суми за період з 12.06.2010р. по 17.01.2011р. в сумі 1540,25грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 14.04.2011р. відповідач погасив заборгованість в частині сплати 3% річних в сумі 1540,25грн. підтвердженням чого є платіжне доручення №1201 (а.с.52).

При цьому суд зазначає, що повноваженнями відмовляти позивачу в стягненні з відповідача обґрунтовано нарахованих штрафних санкцій зокрема, зменшувати суму обґрунтовано нарахованих інфляційних та річних чи відмовляти в їх стягненні вцілому, ні за клопотанням відповідача, ні з власної ініціативи, суд не наділений.

З огляду на вищевказане, заявлене відповідачем клопотання, суд відхиляє.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 4911,12грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідач судові витрати сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями №1202 від 14.04.2011р. на суму 1008,80грн. та №1203 від 14.04.2011р. на суму 236,00грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСфера Україна" (08131, Київська область, с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинський район, вул. Київська, 2, ідентифікаційний код 32709007) 6943,56грн. (шість тисяч дев'ятсот сорок три гривні 56 коп.) - пені, 4911,12грн. (чотири тисячі дев'ятсот одинадцять гривень 12 коп.) - інфляційних нарахувань.

3. В частині стягнення 8,26грн. пені - відмовити.

4. В частині стягнення 86160,00грн. - основної заборгованості, 1540,25грн. - 3% річних - провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу.