Рішення № 15095663, 11.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.11 р. Справа № 10/20пн

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32788728

до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 00848109

про визначення розміру земельної ділянки та визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Попков П.О. по дов.

від відповідача: Яїцьков А.В. ліквідатор

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог №7а від 26.01.2011р., б/н від 07.04.2011р.), до відповідача, Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк про:

а) визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби, гостьового будиночку та лазні, що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Квірінга, 71а;

б) визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” на земельну ділянку загальною площею 48,613 га, необхідну для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), гостьового будиночку (літера Б-2) та лазні (літера В-1), що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Квірінга, 71а, яка включає:

- земельну ділянку під будівлями (кадастровий №1410137700:01:001:0009) загальною площею 24,93 га;

- земельну ділянку, що обмежує вїзну дорогу з західної сторони (кадастровий №1410137700:01:001:0675) загальною площею 2,893 га;

- земельну ділянку, розташовану в центральній частині між трасою та існуючою забудовою (кадастровий №1410137700:01:001:0693) загальною площею 8,2218 га;

- частину земельної ділянки (кадастровий №1410137700:01:001:0674) за виключенням ділянки площею 6,4795 га, розташованої між водосховищем „Широке 5” і колишніми сільськогосподарськими будівлями, площею 12,5682 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на нерухоме майно адміністративно-побутовий корпус комплексу стендової та кульової стрільби площею 1835,3 кв.м (літера А-3), гостьовий будиночок площею 267,1 кв.м (літера Б-2) та будівлю лазні площею 34,4 кв.м (літера В-1), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринга, 71а.

Крім того, як вказує позивач, враховуючи наявність права власності на зазначене нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю „Артеміда” у відповідності до ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України має право на набуття у власність земельної ділянки, на якій розміщені обєкти нерухомості, та що необхідна для їх обслуговування.

Відповідач представив відзив на позовну заяву №24-01/11ш від 24.01.2011р., за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечив та повідомив суд про те, що Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий” визнано банкрутом, стосовно вказаної юридичної особи відкрито ліквідаційну процедуру, внаслідок чого відчуження майна банкрута та передача його третім особам здійснюється в порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено судом, на підставі рішення №256/1 від 20.05.2004р. виконавчого комітету Донецької міської ради, 11.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” (орендар) та виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та 13.07.2004р. зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №А/7-73к.

За змістом п.п.1.1, 4.1 вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 249300 кв.м (кадастровий №1410137700:00:001:0009), що знаходиться на території Ленінського району міста Донецька на південь від ставка „Кірша” із земель житлової та громадської забудови для будівництва комплексу стендової та кульової стрільби з підїзною автодорогою.

Відповідно до акту приймання-передачі від 11.06.2004р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказану вище земельну ділянку.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на підставі рішення №493/15 від 22.09.2004р. виконавчого комітету Донецької міської ради, 23.11.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” (орендар) та виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавець) був укладений договір оренди земельних ділянок, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та 13.01.2005р. зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040514600001.

За змістом п.п.1, 2 вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки:

-№1 площею 19,0477 га (кадастровий №1410137700:01:001:0674) для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу;

-№2 площею 2,899 га (кадастровий №1410137700:01:001:0675) для устрою рекреаційної зони;

-№3 площею 8,2218 га (кадастровий №1410137700:01:001:0693) для ведення підсобного сільського господарства у с.Широке в Ленінському районі міста Донецька із земель запасу сільськогосподарського призначення.

Пунктом 13 вказаного договору сторони погодили, що земельні ділянки передаються в оренду для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу та устрою рекреаційної зони у с.Широке Ленінського району м.Донецька.

Згідно із актом приймання-передачі від 23.11.2004р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказані вище земельні ділянки.

Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України „Про оренду землі” землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

За поясненнями позивача, з огляду на мету, відповідно до якої за договором від 11.06.2004р. було передано земельну ділянку площею 249300 кв.м (кадастровий №1410137700:00:001:0009), Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринка, 71а в період з 2004 по 2006 роки було проведено будівництво адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3).

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” складено технічний паспорт від 20.02.2006р. на адміністративно-побутовий корпус комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем майна.

На вказане нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” зареєстровано право власності, про що до матеріалів справи надано витяг №10933941 від 14.06.2006р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”.

Одночасно, на наданих в оренду земельних ділянках позивачем також було проведено будівництво гостьового будиночку та лазні.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” складено технічні паспорти на гостьовий будиночок площею 267,1 кв.м (літера Б-2) та лазню площею 34,4 кв.м (літера В-1).

Як свідчать матеріали справи, рішенням від 07.10.2010р. по справі №11/212пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” до Громадської організації „Федерація стрілецького спорту Донецької області” визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” право власності на самочинно побудовані обєкти нерухомості: гостьовий будиночок площею 267,1 кв.м (літера Б-2) та лазню площею 34,4 кв.м (літера В-1), які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Квірінга, 71а.

Згідно з відміткою, зробленою на останній сторінці вказаного судового рішення, останнє набуло законної сили 18.10.2010р.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

На вказане нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” зареєстровано право власності, про що до матеріалів справи надано витяг №27776890 від 26.10.2010р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи наявні у матеріалах справи витяги №10933941 від 14.06.2006р., №27776890 від 26.10.2010р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Артеміда” є власником обєктів нерухомого майна, розташованих у м.Донецьку по вул.Квірінга, 71а, а саме: адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби площею 1835,3 кв.м (літера А-3), гостьового будиночку площею 267,1 кв.м (літера Б-2) та лазні площею 34,4 кв.м (літера В-1), які були збудовані в період дії договорів оренди земельних ділянок від 11.06.2004р. та від 23.11.2004р. Наразі, виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, право власності на перелічене нерухоме майно набуте позивачем правомірно та зареєстровано у передбаченому діючим законодавством порядку.

При цьому, як встановлено судом, рішенням від 04.09.2008р., яке залишено без змін постановою від 26.01.2010р. Донецького апеляційного господарського суду, постановою від 16.04.2010р. Вищого господарського суду України, та на теперішній час набрало законної сили, по справі №14/120а за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” до виконавчого комітету Донецької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” про визнання недійсним рішення та договору позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним з моменту винесення рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №493/15 від 22.09.2004р. про надання земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю „Артеміда” для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу, устрою рекреаційної зони та ведення підсобного сільського господарства у с.Широке в Ленінському районі м.Донецька; визнано недійсним з моменту укладання договір оренди від 23.11.2004р., який був підписаний між виконавчим комітетом Донецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда”.

Згідно рішення від 04.09.2008р., залишеного без змін постановою від 26.01.2010р. Донецького апеляційного господарського суду, постановою від 16.04.2010р. Вищого господарського суду України, та яке на теперішній час набрало законної сили, по справі №14/121а за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” до виконавчого комітету Донецької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” про визнання недійсним рішення та договору позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним з моменту винесення рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №256/1 від 20.05.2004р. про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Артеміда” для будівництва комплексу стендової та кульової стрільби з підїзною автодорогою на південь від ставка „Кірша” у Ленінському районі м.Донецька; визнано недійсним з моменту укладання договір оренди від 11.06.2004р., який був підписаний між виконавчим комітетом Донецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда”.

За змістом ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Тобто, вирішальною ознакою нерухомих речей є фізична прив'язка об'єктів до земельної ділянки, внаслідок чого переміщення нерухомості є неможливим без знецінення та зміни призначення. У звязку з цим, наявність у особи права власності на нерухому річ, обумовлює обовязок оформлення відповідних документів на земельну ділянку, на якій розташоване майно та яка необхідна для його обслуговування відповідно до нормативів, передбачених діючим законодавством.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із ст.120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права власності на будівлю адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Одночасно, за приписами ст.377 Цивільного кодексу України у вказаній редакції до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

За змістом ст.120 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права власності на гостьовий будиночок (літера Б-2), лазню (літера В-1), та яка є чинною на теперішній час, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічною редакцією ст.377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із п.ґ ст.18 постанови №7 від 16.04.2004р. Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31.12.2003р. переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. З 01.01.2010р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України і ст.120 Земельного кодексу України в редакції Закону України №1702-VI від 05.11.2009р.

Одночасно, згідно із п.4.1.2. рекомендацій №04-06/15 від 02.02.2010р. Вищого господарського суду України „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи системний аналіз норм ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України та передбачені ст.5 Земельного кодексу України принципи земельного законодавства, а також правомірність набуття позивачем права власності на адміністративно-побутовий корпус комплексу стендової та кульової стрільби, гостьовий будиночок, лазню, які розташовані у м.Донецьку по вул.Квірінга, 71а, при розгляді позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку судом має бути досліджено питання щодо підстав, на яких земельна ділянка належала попередньому землевласнику - Колективному сільськогосподарському підприємству „Широкий” та питання стосовно розміру земельної ділянки, необхідної для розташування та обслуговування нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю „Артеміда” на праві власності. При цьому, судом враховано, що набуття права власності на майно не за правочином, а з інших, передбачених діючим законодавством підстав, зокрема, внаслідок будівництва, не виключає застосування приписів норм ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно передання земельної ділянки у власність відповідачу склалися під час дії цього Кодексу) розпорядження землею віднесено до повноважень рад народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно із ст.5 вказаного нормативно-правового акту суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі, створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 17 зазначеного Кодексу України встановлено, що передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Як встановлено судом, виконавчим комітетом Донецької міської ради народних депутатів було прийнято рішення №148 від 27.12.1995р. „Про затвердження проекту роздержавлення та приватизацію земель колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” Донецької міськради”, згідно якого передано, зокрема, в колективну власність відповідачу земельні угіддя у розмірах згідно додатку та в містах, які вказані на графічній частині проекту. Відповідно до змісту наявного у матеріалах справи додатку до вказаного рішення виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів, загальна площа земельної ділянки, стосовно якої прийнято рішення про надання у колективну власність сільськогосподарському підприємству „Широкий”, складає 2567,5 га.

Статтею 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст.24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

На підставі рішення №148 від 27.12.1995р. виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів Колективному сільськогосподарському підприємству „Широкий” було видано державний акт на право колективної власності на землю №7-6 від 14.01.1997р.

За змістом вказаного акту Донецькою міською радою народних депутатів для виробництва сільсьгосподарської продукції Колективному сільськогосподарському підприємству „Широкий” у колективну власність передано земельну ділянку площею 2561,5 га в межах згідно з планом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи положення ст.41 Конституції України, ст.ст.7, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., судом встановлено, що земельна ділянка площею 2561,5 га належала Колективному сільськогосподарському підприємству „Широкий” на праві колективної власності, що підтверджується державним актом №7-6 від 14.01.1997р.

Одночасно, відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для розяснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.

За змістом абзацу 2 п.18-1 постанови №7 від 16.04.2004р. Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Враховуючи, що при розгляді справи №10/20пн виникло питання щодо визначення розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), гостьового будиночку (літера Б-2) та лазні (літера В-1), що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринга, 71а, вирішення якого потребувало спеціальних знань, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2011р. було призначено судову експертизу та на вирішення експерту поставлено питання: який розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), гостьового будиночку (літера Б-2) та лазні (літера В-1), що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринга, 71а; проведення судової експертизи по справі №10/20пн доручено судовому експерту Вовк Євгенії Юріївні (свідоцтво №977, видане Міністерством юстиції України згідно із рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 07.04.2006р.).

Відповідно до висновку експерта №04/11 від 24.03.2011р., складеного на виконання ухвали господарського суду від 26.01.2011р., для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), гостьового будиночку (літера Б-2) та лазні (літера В-1), що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринга, 71а, необхідна земельна ділянка загальною площею 48,613 га, у тому числі:

- земельна ділянка під будівлями (кадастровий №1410137700:01:001:0009) загальною площею 24,93 га;

- земельна ділянка, що обмежує вїзну дорогу з західної сторони (кадастровий №1410137700:01:001:0675) загальною площею 2,893 га;

- земельна ділянка, розташована в центральній частині між трасою та існуючою забудовою (кадастровий №1410137700:01:001:0693) загальною площею 8,2218 га;

- частина земельної ділянки (кадастровий №1410137700:01:001:0674) за виключенням ділянки площею 6,4795 га, розташованої між водосховищем „Широке 5” і колишніми сільськогосподарськими будівлями, площею 12,5682 га.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст.34 вказаного Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що згідно із свідоцтвом №977 від 07.04.2006р. судовому експерту Вовк Євгенії Юріївні надано право проведення досліджень стосовно розподілу земель та визначення порядку користування земельними ділянками, враховуючи, що висновки, викладені експертом, у встановленому законом порядку не спростовані та не суперечать фактичним обставинам правовідносин сторін і матеріалам справи, суд приймає до уваги вказаний експертний висновок, як доказ того, що для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), гостьового будиночку (літера Б-2) та лазні (літера В-1), що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринга, 71а, необхідна земельна ділянка загальною площею 48,613 га.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, з урахуванням ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідачів.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання права.

Листом б/н від 11.11.2010р. позивач звернувся до відповідача, як власника відповідної земельної ділянки, з пропозицією про оформлення переходу права власності на землю.

07.12.2010р. відповідач надав відповідь №07/5 на вказане звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, за змістом якого відчуження відповідної земельної ділянки з огляду на приписи норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є неможливим. Тобто, відповідачем фактично заперечується право власності позивача на спірні земельні ділянки.

Таким чином, приймаючи до уваги невизнання відповідачем права власності на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, суд дійшов висновку, що позивач мав право на звернення до суду з розглядуваним позовом. Наразі, враховуючи приписи ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині визнання права власності на спірні земельні ділянки повністю відповідає положенням ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Посилання відповідача на неможливість відчуження земельних ділянок з огляду на те, що Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий” визнано банкрутом та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру судом не приймаються до уваги, враховуючи, що право власності на спірну земельну ділянку виникло у позивача в силу норм ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України та не підпадає під порядок відчуження майна, встановлений Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги правомірність набуття позивачем права власності на нерухоме майно адміністративно-побутовий корпус комплексу стендової та кульової стрільби площею 1835,3 кв.м (літера А-3), гостьовий будиночок площею 267,1 кв.м (літера Б-2) та будівлю лазні площею 34,4 кв.м (літера В-1), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Квіринга, 71а, враховуючи положення ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” на земельну ділянку загальною площею 48,613 га, необхідну для обслуговування вказаних обєктів нерухомості, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” в частині визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби, гостьового будиночку та лазні підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного:

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування спірних обєктів нерухомості зазначеному переліку не відповідає.

Одночасно, позивачем не наведено інших положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права.

Пунктом 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Відповідного клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда” подано не було.

Згідно із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” в цій частині залишаються без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах та державне мито підлягають розподілу між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

Судові витрати за проведення судової експертизи підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м.Донецьк до Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк задовольнити частково.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м.Донецьк на земельну ділянку загальною площею 48,613 га, необхідну для обслуговування адміністративно-побутового корпусу комплексу стендової та кульової стрільби (літера А-3), гостьового будиночку (літера Б-2) та лазні (літера В-1), що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Квірінга, буд.71а, яка включає:

- земельну ділянку під будівлями (кадастровий №1410137700:01:001:0009) загальною площею 24,93 га;

- земельну ділянку, що обмежує вїзну дорогу з західної сторони (кадастровий №1410137700:01:001:0675) загальною площею 2,893 га;

- земельну ділянку, розташовану в центральній частині між трасою та існуючою забудовою (кадастровий №1410137700:01:001:0693) загальною площею 8,2218 га;

- частину земельної ділянки (кадастровий №1410137700:01:001:0674) за виключенням ділянки площею 6,4795 га, розташованої між водосховищем „Широке 5” і колишніми сільськогосподарськими будівлями, площею 12,5682 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” (83072, м.Донецьк, вул.Квірінга, 1, ЄДРПОУ 00848109, банківські реквізити невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” (83072, м.Донецьк, вул.Квірінга, 71а, ЄДРПОУ 32788728, п/р №26008001030028 в ДФ КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 335968) державне мито в розмірі 85грн. коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Любченко М.О.

Повне рішення складено 18.04.2011р.