Рішення № 15094389, 11.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.11р.Справа № 5005/858/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ"-СЕРВІС", м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "ІВАН-ТРАК", м. Дніпропетровськ

Третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", м. Львів

про стягнення 255 110 грн. 40 коп. за договором на транспортне обслуговування

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "ІВАН-ТРАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ"- СЕРВІС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 700 грн. 00 коп. за договором на транспортне обслуговування

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: Шкундра Є.О., довіреність № 1-10/08 від 01.10.2008р;

від відповідача: Жмарьова О.М., довіреність № 3107 від 01.02.2011р.;

Головко І.І., директор;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАН - ТРАК" грошову суму у розмірі 255110 грн. 40 коп. в якості компенсації спричинених збитків через втрату вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 серпня 2010 року (з урахуванням пояснень від 18 лютого 2011р.) між сторонами було укладено замовлення договір на транспортне обслуговування щодо надання відповідачем послуг по перевезенню побутової техніки, яка належить позивачу. Позивач зазначає, що у відповідності з товарно транспортною накладною СЦЛ 2922 116 від 26 серпня 2010 року, відповідачем, в особі водія Ляшенко Валерія Івановича, 26 серпня 2010 року, прийнято до перевезення побутову техніку в кількості шістсот пятдесят сім одиниць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що після прибуття автомобіля МАN, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер причепа НОМЕР_2, під час прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" від Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" побутової техніки, було виявлено відсутність (нестачу) побутової техніки у кількості сорока восьми одиниць, про що представниками сторін складено Акт приймання за кількістю та якістю від 31 серпня 2010 року № 2022-116.

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію № 1 від 08 вересня 2010р., яку отримано відповідачем 13 вересня 2010, станом на 20.01.2011р. відповіді на претензію відповідач не надав, збитки не сплатив.

Таким чином, враховуючи факт нестачі побутової техніки внаслідок порушення відповідачем зобовязання щодо збереження вантажу підчас здійснення перевезення, позивач, з посиланням на ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, вбачає підстави для відшкодування йому спричинених відповідачем збитків через втрату вантажу. Загальний розмір спричинених позивачу збитків складається з вартості одного телевізора (5314, 80 грн.) помножену на загальну кількість телевізорів та становить 255110 грн. 40 коп.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що фактичні обставини, які були причиною виникнення спору, викладені позивачем не повно, а про деякі суттєві факти взагалі не згадується. Посилається на те, що на підставі заяв керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" та водія відповідача Ляшенка В.І. було порушено кримінальну справу № 19101147 по факту вчинення крадіжки спірного товару невідомими особами за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Крім того, в обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що згідно повідомлення Царичанського РВ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області від 07 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" визнано цивільним позивачем на суму 212592 грн. 00 коп. На думку відповідача, оскільки в наявних матеріалах кримінальної справи станом на 07 лютого 2011 року відсутні докази вини або неправомірних дій службових осіб підприємства відповідача, а отже позовні вимоги позивача по відшкодуванню збитків від крадіжки є такими, що не підлягають розгляду та задоволенню до закінчення провадження у кримінальній справі.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2011р. для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС".

За зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" просить господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" заборгованість за вантажне перевезення у сумі 3700 грн. 00 коп. відповідно до умов договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30 квітня 2010 року № 30/04-2010/2, укладеного між сторонами.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом не оплачено послуги по спірному перевезенню в сумі 3700 грн. 00 коп., відповідно до умов договору заявки та п. 5.4 Договору. Як на правову підставу заявлених позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 629, 908, 909 Цивільного кодексу України та на ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує, обґрунтовуючи свою заяву тим, що позивач за зустрічним позовом не в повній мірі застосовує положення п. 5.4 Договору № 30/04-2010/2 від 30 квітня 2010 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" зазначає, що з огляду на умови договору, головною умовою для виникнення у відповідача за зустрічним позовом зобовязання по оплаті наданих послуг є підписаний сторонами акт здачі приймання наданих послуг, який підписується при умові відсутності у замовника претензій до якості наданих послуг.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що замовником на адресу виконавця направлено претензію про компенсацію спричинених збитків, що, на думку відповідача за зустрічним позовом є засвідченням факту наявності у замовника претензій до виконавця щодо наданих послуг з перевезення.

За клопотанням ТОВ "ІВАН - ТРАК" ухвалою суду від 09.02.2011р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА".

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, в судове засідання, призначене для розгляду справи не зявилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою суду.

16 березня 2011 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до прийняття рішення з кримінальної справи, порушеної по факту крадіжки спірного вантажу під час перевезення.

В судовому засіданні 08.02.2011р. оголошувалась перерва до 09.02.2011р.

Розгляд справи відкладався з 09.02.2011р. до 02.03.2011р., з 02.03.2011р. до 16.03.2011р.

В судовому засіданні 16.03.2011р. оголошувалась перерва до 24.03.2011р.

Ухвалою від 16.03.2011р. продовжено строк розгляду справи до 05.04.2011р.

Розгляд справи відкладався з 24.03.2011р. до 05.04.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 05.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" (далі відповідач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" (далі позивач, замовник) укладений договір № 30/04-2010/2 про перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобовязаний надавати замовнику послуги по перевезенню автомобільним транспортом по території України, а замовник прийняти надані послуги та оплатити надані виконавцем за цим договором послуги.

Відповідно до п. 2.1 Договору в кожному випадку перевезення виконавцем окремого вантажу замовника, пункт доставки вантажу, строк доставки вантажу, дані вантажоотримувача особи уповноваженої замовником на отримання вантажу в пункті доставки за цим договором вказуються сторонами у письмовій заявці на перевезення вантажу, яка направляється замовником виконавцю.

Згідно умов заявки договору на транспортне обслуговування від 26 серпня 2010 року, замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС", виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК", дані про вантаж побутова техніка, адреса завантаження с. Калинівка Київської області, адреса вивантаження відповідно до товарно - транспортної накладної, автомобіль МАN, державний номер: НОМЕР_1, державний номер причепа: НОМЕР_2, водій ОСОБА_1. Також в заявці зазначено, що виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до передачі вантажу вантажоотримувачу (а.с. 15).

На виконання умов договору водій експедитор ОСОБА_1, прийняв до перевезення вантаж, а саме телевізори LG 32LD340 у кількості 300 шт., LG 37LD420 у кількості 96 шт., LG 32LD320 у кількості 33 шт., LG 32LD420 у кількості 228 шт., а всього у кількості 657 штук, що підтверджується товарно транспортною накладною СЦП 2022-116 від 26 серпня 2010 року та підписом водія у відповідній графі (а.с. 16).

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що виконавець зобовязаний забезпечити збереження вантажу, що перевозиться на протязі всього періоду перевезення з моменту приймання вантажу від замовника в пункті відправлення та до моменту доставки та передання вантажу вантажоодержувачу до вивантаження в пункті доставки та нести відповідальність за зіпсування (пошкодження вантажу іншим способом), втрату, знищення вантажу, в розмірі дійсної вартості вантажу вказаної в товарно транспортних документах якщо виконавцем не буде доведено, що зіпсування (пошкодження вантажу іншим способом), втрату, знищення вантажу відбулося не з його вини.

Відповідно до акту приймання по кількості та якості № 2022-116 від 31 серпня 2010 року, підписаного представниками замовника та виконавця, підписи скріплено печатками, виявлено недопоставку продукції, а саме телевізорів LG 37LD420 у кількості 48 (сорок вісім) штук. Окрему відмітку зроблено на товарно транспортній накладній СЦП 2022-116 від 26 серпня 2010 року про те, що причеп державний номер: НОМЕР_2, на вивантаження прибув без пломб, за результатами вивантаження встановлено недопоставку сорока восьми телевізорів LG 37LD420.

08 вересня 2010 року позивачем направлено відповідачу претензію № 1 про компенсацію спричинених збитків на суму 255110 грн. 40 коп. з проханням протягом пяти банківських днів з дати отримання претензії сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС" вищевказану суму компенсації. Вказану претензію отримано представником відповідача нарочним 13.09.2010р., що підтверджується його підписом, скріпленим штампом підприємства.

Вищенаведені обставини справи представниками сторін не заперечуються.

Позивач посилається на те, що з огляду факт нестачі побутової техніки внаслідок порушення відповідачем зобовязання щодо збереження вантажу підчас здійснення перевезення, існують підстави для відшкодування йому спричинених відповідачем збитків через втрату вантажу. Загальний розмір спричинених позивачу збитків, становить 255110 грн. 40 коп., який не сплачено, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Перевезення вантажу будь яким видом транспорту складається з трьох елементів: навантаження, переміщення та вивантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обовязки експедитора виконуються перевізником (ст. 929 ЦК України).

Суд зазначає, що право на відшкодування збитків належить власнику або особі, яка володіє іншим, передбаченим законом правом на вантаж.

В матеріалах справи міститься копія листа ПІІ "ЛГ Електронікс Україна", якою підтверджено право власності позивача на спірний товар (а.с.92)

Згідно ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Приписами ч. 1, 2, 3 ст. 314 Господарського кодексу України унормовано, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

-у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

-у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

-у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник зобов'язаний:

-забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;

-забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;

-відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно з ст. 133 Статуту Автомобільного транспорту УРСР (далі Статут) автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.

Крім того, обовязок по забезпеченню схоронності вантажу, що перевозиться, на протязі всього періоду, покладається на виконавця відповідно до умов п. 4.8 Договору.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства, які встановлюють відповідальність перевізника за збереження вантажу, господарський суд доходить висновку, що умовою відповідальності перевізника за несхоронність вантажу є його вина, яка презумується.

Тобто перевізникові надається можливість спростувати дану презумпцію, довести свою невинність, зокрема навівши обставини, якими перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Між тим, відповідач, шляхом подання відповідних доказів, в розумінні приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду наявність відповідних обставин, яких перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Приписами статті 136 Статуту передбачено, що Автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу.

Вартість вантажу визначається виходячи з загальної суми рахунку вантажовідправника. Автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вантажовідправнику (вантажоодержувачу) по претензіях вартість втрачених, невистачаючих, зіпсованих або пошкоджених вантажів на підставі рахунку вантажовідправника, а в тих випадках, коли розрахунки за вантаж через банк не провадяться, - на підставі іншого документа, який замінює рахунок (с. 137 Статуту).

Автотранспортні підприємства або організації несуть матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, а також за прострочку в доставці його, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження, а також прострочка сталися не з їх вини.

За втрату і недостачу багажу автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність у розмірі багажу, прийнятого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижче його справжньої вартості ( п. а) ч.2 ст.139 Статуту).

Згідно ст. 158 Статуту, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту приймання по кількості та якості № 2022-116 від 31 серпня 2010 року (а. с. 17), сторонами встановлено недопоставку вантажу, а саме телевізорів LG 37LD420 у кількості 48 (сорок вісім) штук, що підтверджує неналежне виконання відповідачем обовязку по забезпеченню збереження вантажу, що перевозиться, покладеного на нього відповідно до умов договору № 30/04-2010/2 про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.04.2010р., укладеного між сторонами. Також, за умовами заявки та транспортне обслуговування від 26 серпня 2010 року, сторони домовились, що виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до передачі вантажу вантажоодержувачу.

На виконання вимог ст.ст. 159- 165 Статуту позивач у встановлені строки направив відповідачу претензію про компенсацію спричинених збитків на суму 255110 грн. 40 коп.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 166 Статуту претензію не розглянув, відповіді на неї позивачу не направив, збитки не сплатив.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 255110 грн. 40 коп., за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача від 16 березня 2011р. про зупинення провадження у господарській справі до розгляду кримінальної справи по факту крадіжки спірного вантажу з огляду на наступне.

Відповідач посилається на те, що постановою старшого слідчого СВ Царичанського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області майора міліції Сементовського Ю.Л. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження порушено кримінальну справу № 19101147 по факту вчинення невідомими особами крадіжки торгово матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС", м. Дніпропетровськ, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (а.с. 52).

Листом № 11/5702 від 07 вересня 2010 року Царичанський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області повідомив позивача про те, що в порядку ст.ст. 50-53 Кримінально процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС" по справі визнано цивільним позивачем на суму 212592 грн. 00 коп. (а.с. 53).

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Між тим, відповідних доказів того, що кримінальна справа № 19101147 по факту вчинення невідомими особами крадіжки торгово матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС", м. Дніпропетровськ, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України перебуває на розгляді в місцевому суді відповідачем суду не подано.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача про те, що в наявних матеріалах кримінальної справи відсутні докази вини або неправомірних дій посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК", оскільки порушення кримінальної справи за фактом крадіжки невідомими особами вантажу, що належав позивачу не є належним доказом відсутності вини відповідача у заподіяні шкоди при перевезенні вантажу.

Якщо вантаж або багаж, за втрату або недостачу якого автотранспортне підприємство або організація сплатили відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, вантажоодержувач (вантажовідправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу або багажу, повернувши одержане за його втрату або недостачу відшкодування (ст. 141 Статуту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Право зворотної вимоги (регресу) це вимога кредитора до боржника, особи, яка завдала шкоди про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому.

Таким чином, господарський суд зазначає, що відповідач, в разі встановлення в порядку кримінального судочинства осіб, що здійснили крадіжку вантажу, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС", не позбавлений права звернулися з позовом до відповідних винних осіб у регресному порядку.

За зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" просить господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" заборгованість за вантажне перевезення у сумі 3700 грн. 00 коп.

Господарський суд вважає, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з виставленим позивачем за зустрічним позовом рахунком фактурою № СФ 0000013 від 03 вересня 2010 року вартість наданих послуг з перевезення складає 3700 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата вартості наданих послуг по перевезенню вантажу здійснюється замовником на протязі десяти банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі приймання наданих послуг, який є невідємною частиною цього договору та наданні виконавцем рахунку на оплату вартості послуг, за умови відсутності у замовника претензій до якості наданих послуг по перевезенню.

В даному випадку останній зобовязаний надати мотивовану відмову від підписання акту здачі приймання наданих послуг та вправі затримати оплату вартості наданих послуг до усунення виконавцем виявлених недоліків та відшкодування завданих замовнику збитків. Акт здачі приймання виконаних робіт послуг № ОУ 0000014 від 03 вересня 2010 року (а.с. 59) підписано лише Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК", підписи замовника на вказаному акті відсутні.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2010 року відповідачем за зустрічним позовом направлено позивачу за зустрічним позовом претензію № 1 про компенсацію спричинених збитків на суму 255110 грн. 40 коп. з проханням протягом пяти банківських днів з дати отримання претензії сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС" вищевказану суму компенсації. Вказану претензію отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" нарочним 13.09.2010р., що підтверджується його підписом, скріпленим штампом підприємства та залишено без відповіді та без виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки неналежне виконання позивачем за зустрічним позовом обовязку по забезпеченню збереження вантажу, що перевозиться, покладеного на нього відповідно до умов договору № 30/04-2010/2 про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.04.2010р., що призвело до заподіяння шкоди відповідачу за зустрічним позовом у розмірі 255110 грн. 40 коп., підтверджується матеріалами справи, господарський суд вважає, що з огляду на умови п. 5.4 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС" вправі притримати оплату наданих послуг по перевезенню вантажу до усунення виконавцем виявлених недоліків та відшкодування завданих замовнику збитків.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом відносяться на відповідача, за зустрічним позовом відносяться на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 526, 610,611, ст. 629, ч. 1 ст. 909, ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 307, ч. 1, 2, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" (49128, м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, буд. 1-й Будівельний, кв. 133, код ЄДРПОУ 33324448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ СЕРВІС" (49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 1 М, код ЄДРПОУ 31944107) в якості компенсації спричинених збитків через втрату вантажу 255 110 (двісті пятдесят пять тисяч сто десять) грн. 40 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 2 551 (дві тисячі пятсот пятдесят одна) грн. 10 коп., витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 07.04.2011р.