Рішення № 15089177, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/6518.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трініті»

про стягнення 49 900, 17 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Невмержицька Г. В. –представник за довіреністю від 01.01.2011 р.;

від відповідача не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ «Комспек»до ТОВ «Торговий дім «Трініті»про стягнення 49 900, 17 грн.

          Позивач вказує, що згідно з видатковими накладними № АК02/04-3 від 02.04.2010 року, № АК14/04-5 від 14.04.2010 року, № АК30/04-7 від 30.04.2010 року, № АК 08/08-4 від 08.05.2010 року, № АК14/05-6 від 14.05.2010 року, № АК20/05 від 20.05.2010 року, № АЮ09/07-11 від 09.07.2010 року, № АЮ14/07-8 від 14.07.2010 року, ТОВ «Комспек»передало у власність ТОВ «Торговий дім «Трініті», а ТОВ «Торговий дім «Трініті»прийняло щебеневу продукцію на загальну суму 150003, 07 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в порушення зобов’язань, що випливають із договору поставки, відповідач оплатив поставлені товари частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 48639, 83 грн., а також 3 % річних та індекс інфляції.

          Ухвалою суду від 01.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.04.2011 року.

          Представник позивача в судовому засідання 18.04.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав підписаний ним акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.04.2011 року.

          Представник відповідача в судове засідання 18.04.2011 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 1290381.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними № АК02/04-3 від 02.04.2010 року, № АК14/04-5 від 14.04.2010 року, № АК30/04-7 від 30.04.2010 року, № АК 08/08-4 від 08.05.2010 року, № АК14/05-6 від 14.05.2010 року, № АК20/05 від 20.05.2010 року, № АЮ09/07-11 від 09.07.2010 року, № АЮ14/07-8 від 14.07.2010 року, ТОВ «Комспек»(надалі - постачальник) передало у власність ТОВ «Торговий дім «Трініті»(надалі - покупець), а покупець прийняв щебеневу продукцію (надалі - товар) на загальну суму 150003, 07 грн.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів поставки даного виду.

Тому, в даному випадку між сторонами виникали відносини за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Судом встановлено, що строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлені товари сторони не визначили.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу оплатити товар (вих. лист 17-12/10 від 17.12.2010 року), поставлений станом на 16.12.2010 року, позивачем надіслано на адресу відповідача 17.12.2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 4844 від 17.12.2010 року, та вручено відповідачеві 23.12.2010 року (повідомлення про вручення поштового відправлення № 1309521 від 23.12.2010 року).

          З огляду на вказане, за товар, поставлений станом на 16.12.2010 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 30.12.2010 року.

          Згідно з наданими суду виписками по особовому рахунку позивача за 31.03.2010 року, 07.05.2010 року, 13.05.2010 року, 18.05.2010 року, 02.07.2010 року, 08.07.2010 року, 29.07.2010 року, 04.08.2010 року, 21.09.2010 року та 21.10.2010 року, відповідач оплатив поставлений товар частково, здійснивши на користь позивача переказ загальним розміром 101363, 24 грн.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 48639, 83 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань з оплати поставлених товарів відповідач не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 48639, 83 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, у зв’язку з простроченням оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 331, 81 грн. та збитки від інфляції у розмірі 928, 53 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позовної заяви вбачається, що позивач нараховує відповідачеві 3 % річних за період з 31.12.2010 року по 24.03.2011 року.

          Як зазначалося вище, відповідач зобов’язаний був розрахуватися за товар у термін до 30.12.2010 року. Отже, прострочення виконання зобов’язання має місце з 31.12.2010 року.

          Так, розмір 3 % річних складає:

          48639, 83 грн. х 3 % х 84 дні (з 31.12.2010 р. по 24.03.2011 р.) / 365 = 335, 81 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за період з 31.12.2010 року по 24.03.2011 року за прострочення оплати товару складає 335, 81 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме 331, 81 грн.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Як вбачається з наявного в позовній заяві розрахунку позивача, останній нараховує відповідачеві збитки від інфляції з розрахунком індексів інфляції за січень 2011 року та лютий 2011 року.

          Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції складає:

          48639, 83 грн. х (101, 0 % х 100, 9 %) –48639, 83 грн. = 924, 16 грн.

          Так, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати товару, складає 924, 16 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції є обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 924, 16 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трініті»(04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код: 34356245) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситецька, 14, ідентифікаційний код: 30858756) основну заборгованість у розмірі 48639 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 83 коп., збитки від інфляції в розмірі 924 (дев’ятсот двадцять чотири) грн. 16 коп., три проценти річних в розмірі 331 (триста тридцять одна) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 498 (чотириста дев’яносто вісім) грн. 95 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А. Дата підписання 21.04.2011 року