Рішення № 15088897, 15.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/6215.04.11

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ест"

Простягнення 2 102,86 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2.- представник за довіреністю від 14.03.2011 р.

Від відповідача не зявився 15.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілк-Ест”1982,75 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 0505/1 від 05.05.2010 р., 71,57 грн. пені, 35,69 грн. інфляційної складової боргу та 13,85 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. № 46/62, яку призначено до розгляду на 28.03.2011 р.

28.03.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 15.04.2011 р., зявився представник позивача, який подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1482,75 грн. боргу, 71,57 грн. пені, 35,69 грн. інфляційної складової боргу та 13,85 грн. 3 % річних.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/62 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги з врахуванням заяви про їх зменшення підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобовязань,

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2010 року між Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мілк-Ест” (замовник)було укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу № 0505/1 (далі-Договір), відповідально до якого виконавець зобовязався надавати замовнику ексклюзивні інформаційно-консультативні послуги з пошуку та підбору персоналу, а замовник зобовязався оплатити виконавцю надані послуги.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що пошук та підбір персоналу до кожної вакантної позиції регламентується окремим додатком до Договору .

Додатком № 1 від 05.05.2010 до Договору передбачено, що позивач зобов'язується здійснити для відповідача пошук та підбір персоналу на вакантну посаду «Менеджер з продажу замінювача молока». Сума оплати становить 2 832,50 грн.

Пунктами 2.4., 2.5. Договору передбачено, що 30% від суми зазначеної у Додатку № 1, сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору, а інша частина - 70% , сплачується відповідачем протягом 3-х банківських днів з моменту виходу відібраного спеціаліста на випробувальний строк.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 26.11.2010 р. сторони підтвердили повне виконання з боку позивача своїх договірних зобов'язань згідно Додатку № 1 від 05.05.2010 до Договору та факт виходу працівника - гр. ОСОБА_3 на випробувальний строк.

Як стверджує позивач, з урахуванням раніше сплаченого 30% авансу сума оплати становить 1 982,75 грн., кінцевий строк оплати цієї суми - 30.11.2010 р.

В порушення умов договору, відповідач не сплатив 1 982,75 грн., що складають 70% від вартості послуг.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором склала 1 982,75 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні, 15.04.2011 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1482,75 грн. боргу у звязку з частковим погашенням заборгованості відповідачем на суму 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою (в матеріалах справи).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 1482,75 грн. за договором про надання послуг № 0505/1 від 05.05.2010 р. є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 71,57 грн. пені, 35,69 грн. інфляційної складової боргу та 13,85 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 3.4 договору за порушення строків оплати за договором відповідач зобов'язаний сплатити на рахунок позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір пені складає 71,57 грн., розмір інфляційної складової боргу складає 53,53 грн., розмір 3 % річних складає 13,85 грн.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може виходити за межі позовних вимог за відсутності на те клопотання заінтересованої сторони, судом задовольняється відповідача 71,57 грн. пені, 35,69 грн. інфляційної складової боргу та 13,85 грн. 3 % річних за розрахунком позивача.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілк Ест”(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 34413236) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 75 коп. боргу, 71 (сімдесят одну) грн. 57 коп. пені, 13 (тринадцять) грн. 85 коп. 3 % річних, 35 (тридцять пять) грн. 69 коп. інфляційної складової боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 20.04.2011 р.