Постанова № 15075418, 08.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2011 р. Справа № 3/26-09-25/98

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - Пилипенка О.Г., посв. №НОМЕР_1 від 11.01.2011 року

представників сторін:

позивача - Заліського О.Г., посв. №НОМЕР_2 від 11.01.2011 року

відповідачів - 1) Галаша А.А., дов. №01-517 від 09.12.09 року, Наливайка З.М., дов. №01/640 від 20.12.2010 року; 2) не з"явився

третіх осіб: 1) Лисанець А.Ф., дов. №02/02-17/2/259 від 14.02.2010 року; 2) Кас"яненко Є.І., дов. ВМІ №612115 від 29.07.2009 року; 3) не з"явився; 4) не з"явився; 5) Ціленко О.О., дов. №1157/805 від 26.07.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1085 П/1-18) та апеляційну скаргу прокурора Київського району м. Полтави (вх.№1182 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.11 р. у справі № 3/26-09-25/98

за позовом Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача:

1) Виконавчий комітет Полтавської міської ради,

2) Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. Остроградського М.В., м. Полтава,

3) Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", м. Полтава,

4) Регіональне відділення Фонду державного майна України в Полтавській області,

5) Управління майна Полтавської обласної ради, м. Полтава,

до 1) Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу Полтавського технікуму харчової технології, м. Київ,

2) Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Київського району м. Полтави звернувся в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради, позивача, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: 1) Виконавчий комітет Полтавської міської ради,2) Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. Остроградського М.В., 3) Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", 4) Регіональне відділення Фонду державного майна України в Полтавській області, 5) Управління майна Полтавської обласної ради, до господарського суду Полтавської області з позовом до 1) Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу Полтавського технікуму харчової технології, 2) Міністерства освіти і науки України, першого та другого відповідачів, про визнання права комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради на цілісний майновий комплекс гуртожитку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованим приміщенням.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року у справі №3/26-09 (суддя Бунякіна Г.І.) позов було задоволено: визнано право комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради на цілісний майновий комплекс гуртожитку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованим приміщенням.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.10.2009 року рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року у справі №3/26-09 було скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 17.12.2009 року у справі №3/26-09 рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року у справі №3/26-09 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.10.2009 року у справі №3/26-09 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скасовуючи судові акти попереднійх судових інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України посилався на те, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи не було звернуто уваги та надано належної юридичної оцінки процесуально-правовому становищу сторін у справі, що призвело до прийняття помилкових рішень, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також господарський суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями не було надано правової оцінки питанню віднесення спірного об'єкту гуртожитку до державного житлового фонду або житлового фонду Ради народних депутатів, як, власне, і питанню дотримання Облрадою законодавчо визначеного порядку зарахування спірних об'єктів до власності територіальної громади області.

Крім того, Вищий господарський суд України зауважив, що господарськими судами попередніх інстанцій не надано оцінки правовідносинам, з яких виник даний спір в контексті норм статей, 4, 5, 6, 127 Житлового кодексу України, Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, пункту 1 частини 1 статті 5, статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2011 року у справі № 3/26-09-25/98 (суддя Босий В.П.) відмовлено в позові прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: 1) Виконавчий комітет Полтавської міської ради,2) Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. Остроградського М.В., 3) Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", 4) Регіональне відділення Фонду державного майна України в Полтавській області, 5) Управління майна Полтавської обласної ради, до 1) Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу Полтавського технікуму харчової технології, 2) Міністерства освіти і науки України про визнання права комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради на цілісний майновий комплекс гуртожитку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованим приміщенням.

Полтавська обласна рада, позивач у справі, не погодилася з цим рішенням господарського суду першої інстанції. Подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та визнати право комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради на цілісний майновий комплекс гуртожитку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованим приміщенням.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що спірне майно будувалося за рахунок Полтавської обласної ради і замовником такого будівництва виступало Управління капітального будівництва Полтавського облвиконкому, що підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.10.2007р. у справі № 19/90, а передача на баланс вказаного майна до Полтавського інституту вдосконалення вчителів - (на даний час Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського) та Полтавського технікуму м'ясної промисловості - (на даний час Полтавський технікум харчових технологій) (структурний підрозділ відповідача) є лише формою бухгалтерського обліку та не змінює статус власника по відношенню до належного йому майна.

А тому, на думку позивача, оскільки спірний об'єкт нерухомості як цілісний майновий комплекс був зведений за рахунок коштів місцевих рад, а Полтавська обласна рада як орган місцевого самоврядування згідно зі статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" представляє інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області опосередковано через свої представницькі повноваження, з урахуванням вимог статті 327 Цивільного кодексу України саме за нею і підлягає закріплення права комунальної власності на гуртожиток з вбудовано-прибудованими приміщенням АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.04.2011 року на 12:30 год.

Прокурор Київського району міста Полтави також не погодився з рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2011 року у справі № 3/26-09-25/98, оскільки вважає, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, на його думку, свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати в повному обсязі та визнати право комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради на цілісний майновий комплекс гуртожитку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованим приміщенням.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що спірне майно будувалося за рахунок лімітів Полтавської обласної ради, замовником будівництва якого виступало Управління капітального будівництва Полтавського облвиконкому, що підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.10.2007р. у справі № 19/90, яке має преюдиціальне значення для даного спору, а передача на баланс вказаного майна до Полтавського інституту вдосконалення вчителів - (на даний час Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського) та Полтавського технікуму м'ясної промисловості - (на даний час Полтавський технікум харчових технологій) (структурний підрозділ відповідача) є лише формою бухгалтерського обліку та не змінює статус власника по відношенню до належного йому майна.

А тому, на думку прокурора, оскільки спірний об'єкт нерухомості як цілісний майновий комплекс був зведений за рахунок коштів місцевих рад, а Полтавська обласна рада як орган місцевого самоврядування згідно зі статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" представляє інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області опосередковано через свої представницькі повноваження, з урахуванням вимог статті 327 Цивільного кодексу України саме за нею і підлягає закріплення право комунальної власності на гуртожиток з вбудовано-прибудованими приміщенням АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2011 року апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.04.2011 року на 12:30 год, а також об"єднано апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу позивача в одне провадження.

Прокурор у судовому засіданні 06.04.2011 року підтримав апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 06.04.2011 року підтримав апеляційну скаргу позивача та апеляційну скаргу прокурора.

Третя особа - Управління майна Полтавської обласної ради у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні підтримує апеляційні скарги позивача та прокурора, вважає рішення господарського суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що спірне майно як цілісний майновий комплекс будувалося відповідно до розпорядження Виконавчого комітету міської ради від 25.06.1986 року №266-р за рахунок лімітів Полтавської обласної ради і замовником такого будівництва виступало Управління капітального будівництва Полтавського облвиконкому - підрозділ позивача, про що зазначено в акті державної комісії про прийняття в експлуатацію гуртожитку по АДРЕСА_1 від 30.06.1986 року. А тому, на підставі статті 331 Цивільного кодексу України право власності підлягає визнанню за позивачем.

Другий відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що спільним наказом Міністерства аграрної політики і Міністерства освіти та науки України №3928/844 від 02.11.2004 року до сфери управління Міністерства освіти та науки України було передано Полтавський технікум харчових технологій як цілісний майновий комплекс, а згідно з актом приймання-передачі вказаного об"єкта увійшов гуртожиток АДРЕСА_1.

А тому, на думку Міністерства освіти та науки України, спірне майно є державною власністю, яке перебуває в управлінні Міністерства освіти та науки України.

Також вказує на те, що відповідно до наданих Фондом державного майна України відомостей Єдиного державного реєстру об"єктів державної власності, спірний гуртожиток є державною власністю, органом управління яким визначено Міністерство освіти та науки України.

Третя особа - Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. Остроградського М.В. у відзиві на апеляційні скарги та її представник у судовому засіданні підтримує апеляційні скарги позивача та прокурора, вважає рішення господарського суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що спірне майно як цілісний майновий комплекс будувалося за рахунок лімітів Полтавської обласної ради і замовником такого будівництва виступало Управління капітального будівництва Полтавського облвиконкому - підрозділ позивача, докази витрат державного бюджету на таке будівництво в матеріалах справи відсутні. До того ж, передача на баланс вказаного майна до Полтавського інституту вдосконалення вчителів - (на даний час Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського) та Полтавського технікуму м'ясної промисловості - (на даний час Полтавський технікум харчових технологій) (структурний підрозділ відповідача) є лише формою бухгалтерського обліку та не змінює статус власника по відношенню до належного йому майна.

Третя особа - РВ ФДМУ в Полтавській області у письмових поясненнях проти доводів апеляційних скарг заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до статті 4 Закону України "Про управління об"єктами державної власності" органом управління майна Національного університету харчових технологій майна є Міністерство освіти та науки України, а відповідно до статті 12 вказаного закону Фонд державного майна формує реєстр суб"єктів державної вланості, і відповідно до листа ФДМУ по Полтавській області №10-15-764 від 16.06.2010 року майно державного закладу Національного університету харчових технологій, в тому числі приміщення спірного гуртожитку перебуває в Державному реєстрі об"єктів державної власності.

Представники другого відповідача та третіх осіб - ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та РВ ФДМУ в Полтавській області у судове засідання не з"явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102208177566 та №6102208177604, №6102208177620 про вручення їм копій ухвал, якими було призначено розгляд апеляційних скарг в даному судовому засіданні, а також штамп на зворотньому боці вказаних ухвал, відправлення їх копій сторонам, третім особам і прокурору та є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України.

А тому колегія суддів розглядає апеляційні скарги за відсутності представників другого відповідача та третіх осіб - ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та РВ ФДМУ в Полтавській області за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та третіх осіб, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з положенями частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 01.06.1986 року №344 затверджено Акт від 30.06.1986 року державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості - гуртожитку в АДРЕСА_1 із блоком обслуговування.

Вказаний об'єкт нерухомості, замовником якого виступало Управління капітального буддвництва Полтавського облвиконкому, був зведений за кошти лімітів місцевих рад.

Останній факт щодо джерел фінансування спірного об 'єкту був встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2007р. у справі №19/90 за позовом Національному університету харчових технологій м. Київ в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський технікум харчових технологій»про визнання за ним права власності, а потім зміненого предмету вимог - права оперативного управління на 3 та 4 блоки гуртожитку по АДРЕСА_1, яке набрало законної сили.

Встановлені вказаним судовим актом факти не доводяться знов при вирішенні даного спору відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2007р. у справі №19/90 факт фінансування будівництва спірного об"єкту підрозділом позивача не є преюдиційним з посиланням на те, що спір у даній справі та спір у справі №19/90 мають різний предмет та підстави.

Так, зі змісту частини 2 статті 35 ГПК України випливає, що для преюдиційності встановленого рішенням факту при вирішенні іншої справи має значення лише тотожність сторін, а не предмету та підстав спору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до розпорядження Полтавського міськвиконкому №266 від 25.06.1986р. блоки №1 та №2 зазначеного гуртожитку були передані на баланс Полтавському інституту вдосконалення вчителів - (на даний час Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського) (третя особа), а блоки №3 та №4 разом із всіма вбудовано-прибудованими приміщеннями блоку обслуговування - на баланс Полтавському технікуму м'ясної промисловості - (на даний час Полтавський технікум харчових технологій) (структурний підрозділ відповідача).

При цьому слід зазначити, що знаходження на балансі об'єктів нерухомості того чи іншого господарюючого суб'єкта, установи, організації є лише формою бухгалтерського обліку цього майна та не впливає на правовий статус власника нерухомості щодо цього майна.

За письмовим повідомленням Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»від 29.05.2009р. №2257 реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 не проводилась; за даними інвентаризації до складу об'єкту нерухомого майна за цією адресою входить 9-ти поверховий гуртожиток з 4-ох блоків з прибудованими приміщеннями. Згідно по поверхових планів та експлікацій на 1986 рік з інвентарної справи, що були надані за припровідним листом від 16.06.2009р. №3651 тим же бюро технічної інвентаризації, прибудовані приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 представляють двоповерхову будівлю.

Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме, нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів частки у майні підприсмств,житловий фонд, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відсудження.

За визначенням статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до представницького органу місцевого самоврядування відноситься виборний орган, яким є рада. Районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, не віднесені до державного житлового фонду, у тому числі ті, що перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених у результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, а також ті, що знаходяться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних, комунальних підприємств, установ, організацій (крім тих, що створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для утримання житлового фонду) можуть підлягати передачі у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом.

Згідно з Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311 до комунальної власності, зокрема, віднесено житловий фонд Рад народних депутатів.

Відповідно до статті 127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Згідно зі статтею 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд.

Зі змісту статей 4, 5, 6 Житлового кодексу України випливає, що гуртожитки відносяться до об'єктів житлового фонду.

При цьому, відповідно до вимог статті 5 цього Кодексу державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.

Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР) до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів.

Отже, спірне майно, яке будувалося за рахунок лімітів позивача, відноситься до житлового фонду Полтавської обласної ради.

Однак, місцевий господарський суд, не дослідив цього питання, не зважаючи на відповідні вказівки Вищого господарського суду України, зроблені в постанові, про необхідність дослідити питання віднесення спірного об'єкту гуртожитку до державного житлового фонду або житлового фонду Полтавської обласної ради народних депутатів.

У зв"язку з цим, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, встановлені у статті 111-12 ГПК України щодо обов"язковості вказівок суду касаційної інстанції для господарських судів першої та другої інстанцій.

Також, статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено порядок передачі гуртожитків у власність територіальних громад, та зокрема, визначено, що гуртожитки, не віднесені до державного житлового фонду, у тому числі ті, що перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених у результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, а також ті, що знаходяться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних, комунальних підприємств, установ, організацій (крім тих, що створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для утримання житлового фонду) можуть підлягати передачі у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом.

Згідно з Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311 до комунальної власності, зокрема, віднесено житловий фонд Рад народних депутатів.

Враховуючи, що спірний об'єкт нерухомості як цілісний майновий комплекс був зведений за рахунок коштів місцевих рад та відноситься до житлового фонду Полтавської обласної ради та що Полтавська обласна рада як орган місцевого самоврядування представляє інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області опосередковано через свої представницькі повноваження, саме за нею і підлягає закріпленню право комунальної власності на гуртожиток з вбудовано-прибудованими приміщенням АДРЕСА_1.

До того ж, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав на гуртожитки» від 04.09.2008р. №500-УІ з 03.10.2008 р. встановлено мораторій на відчуження гуртожитків, а з 01.01.2009р. всі гуртожитки підлягають передачі до комунальної власності.

Місцевий господарський суд вищенаведені обставини не дослідив та не виконав вказівки Вищого господарського суду, викладені в постанові від 17.12.2009 року у справі №3/26-09-25/98, щодо дослідження питання дотримання Полтавською обласною радою законодавчо визначеного порядку зарахування спірних об'єктів до власності територіальної громади області та надання оцінки правовідносинам, з яких виник даний спір в контексті норм статей, 4, 5, 6, 127 Житлового кодексу України, Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, пункту 1 частини 1 статті 5, статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2011 року у справі № 3/26-09-25/98 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 45, код ЄДРПОУ 22530614) право комунальної власності на цілісний майновий комплекс гуртожитку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованим приміщенням.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Повний текст постанови складено 11.04.2011 року.

З оригіналом згідно:

Помічник судді Євтушенко Є.В.

11.04.11 р.