Рішення № 15075047, 21.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.11 р. Справа № 15/60

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 03361477)

до відповідача комунального підприємства “Тепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 05473192)

про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 213703,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко В.Г. за довіреністю 09/123 від 06.01.2011 р.

від відповідача: Глазков В.Л. за довіреністю № 1162 від 06.08.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк до комунального підприємства “Тепломережа” м. Донецьк про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 213703,14 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/60, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. сторони уклали договір № 52100 на водопостачання та прийом господарсько–побутових стоків, згідно якого Водоканал (позивач) зобов’язався відпускати споживачу питну воду та приймати від споживача (відповідача) господарсько–побутові стоки, що поступають в каналізаційні мережі. Об’єм поданої споживачу питної води визначається по приладам обліку, встановленим на межі розмежування мереж водоканалу та споживача.

Пунктами 1, 3 розділу „Ціни та порядок розрахунку” договору передбачено, що послуги водопостачання та водовідведення споживач оплачує протягом 3 днів з моменту отримання рахунку або іншого платіжного документу від Водоканалу. Порядок затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення встановлений законодавством України. Тарифи вводяться в дію без будь–яких додаткових погоджень зі споживачем розмірів цих тарифів та строків їх введення. Водоканал повідомляє споживача про зміну тарифів протягом 5 днів з моменту доведення даних змін. В пункті 2 цього ж розділу сторони вказали тарифи, які діяли на момент укладення даного договору, на питну воду та стоки.

Згідно п. 4 розділу „Інші умови” договору він діє до 31.12.2009 р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від жодної із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

До договору сторони уклали додаток, в якому погодили найменування об’єктів, орієнтовну кількість води та стоків на момент укладення даного договору, адреси об’єктів водопостачання. Додаток є невід’ємною частиною договору.

Спірний договір з додатком підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 52100 від 01.10.2008 р. ним в період з листопада 2010 р. по лютий 2011 р. включно відповідачу були надані послуги по водопостачанню та водовідведенню, що підтверджується актами–рахунками № 52100 від 22.11.2010 р. на суму 187121,52 грн., № 52100 від 22.12.2010 р. на суму 160383,84 грн., № 52100 від 20.01.2011 р. на суму 159706,20 грн., № 52100 від 22.02.2011 р. на суму 134622,12 грн., завірені копії яких додані до позову.

Споживач отримані послуги оплатив частково, а також сторонами були проведені взаємозаліки зустрічних однорідних вимог, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 213703,14 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат позивач надав до суду завірені копії банківських виписок від 18.01.2011 р. на суму 25000,00 грн., від 24.02.2011 р. на суму 42202,48 грн.; акту взаємозаліку від 23.11.2010 р. на суму 2071,23 грн.; угод про взаємозалік від 29.11.2010 р. на суму 24243,57 грн., від 30.11.2010 р. на суму 30301,48 грн.; акту прийому–передачі векселів від 30.11.2010 р. на суму 46970,98 грн.; акту взаємозаліку від 23.12.2010 р. на суму 2071,23 грн.; угоди про взаємозалік від 30.12.2010 р. на суму 29354,38 грн.; акту взаємозаліку від 25.01.2011 р. на суму 2071,23 грн.; угоди про взаємозалік від 31.01.2011 р. на суму 29372,98 грн.; акту прийому–передачі векселів від 31.01.2011 р. на суму 92857,75 грн.; акту взаємозаліку від 25.02.2011 р. на суму 2016,11 грн.; акту прийому–передачі векселів від 28.02.2011 р. на суму 99597,12 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги по питному водопостачанню та водовідведенню), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач надав до суду заяву № 15/60–10 від 18.04.2011 р., в якій вказував про те, що після подачі позовної заяви до суду ним було виявлено проведення взаємозаліку між сторонами на суму 29334,06 грн. згідно угоди про залік зустрічних вимог від 28.02.2011 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Даний залік не був врахований позивачем в розрахунку основного боргу до позовної заяви. За вказаних обставин позивач вказував про наявність у відповідача заборгованості станом на 01.03.2011 р. на суму 184369,08 грн. та саме цю суму просив суд стягнути з відповідача на свою користь. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду як заяву про зменшення суми позову та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив від 21.04.2011 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував тим, що розрахунок основного боргу, доданий позивачем до позову, вважає необґрунтованим, оскільки позивач нібито не врахував в даному розрахунку проведення взаємозаліків на суми, які перекривають суму боргу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

В матеріалах справи міститься оригінал акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого відповідач має заборгованість перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення за період з листопада 2010 р. по лютий 2011 р. на суму 184369,08 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 52100 від 01.10.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на надання послуг по водопостачанню та прийому господарсько–побутових стоків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 52100 від 01.10.2008 р. передбачили, що розрахунки за послуги по питному водопостачанню та водовідведенню проводяться споживачем протягом 3 днів з моменту отримання рахунку або іншого платіжного документу від Водоканалу.

В матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання відповідачем 23.11.2010 р., 24.12.2010 р., 25.01.2011 р., 23.02.2011 р. рахунків для оплати за спірний період.

Виходячи з того, що спірним періодом є листопад 2010 р. – лютий 2011 р., строк оплати теплової енергії станом на момент звернення позивача з позовом до суду, тобто 17.03.2011 р., для споживача наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений договором строк вартість отриманих від позивача послуг по питному водопостачанню та водовідведенню на суму 184369,08 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині зменшення розміру позову – на позивача

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “Тепломережа” (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, б. 109; код ЄДРПОУ 05473192; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства “Донецькміськводоканал” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110; код ЄДРПОУ 03361477; рахунок 260039801206 в ДОФ ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) заборгованість на суму 184369,08 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 1843,69 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203,61 грн.

У судовому засіданні 21.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Богатир К.В.