Рішення № 15074549, 28.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.11 р. Справа № 12/7

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Шавкун-Албаковій І.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Костромітіна С.В. довіреність від 04.01.2011р.

від відповідача: Ракитянський С.С. довіреність від 02.03.2011р.

у справі за позовом: Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства „Ілліч – Рибак” Публічного акціонерного товариства „Маріупольського металургійного комбінату ім.. Ілліча”, с. Широкіне

про відшкодування 30182,61грн.

Позивач, Державна екологічна інспекція Азовського моря, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Ілліч – Рибак” Публічного акціонерного товариства „Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча”, с. Широкіне про відшкодування 30182,61грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України на підприємстві відповідача за результатами вимірювань, у період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та протягом І, ІІ кварталів 2010р., за даними державних статистичних спостережень за формою 2 – ТП (повітря) обсяги викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел риб цеху №3 складають: аміак – 0,722т., діоксид азоту – 0,006т., оксид вуглецю – 0,12т., метан – 0,565т., НИЛОС – 0,014т. Цей факт забруднення атмосферного повітря відповідачем без отримання відповідних дозволів, порушує вимоги Закону України „Про охорону атмосферного повітря”.

Протягом 2009р. вищевказане порушення не усунено, наднормативний викид не ліквідовано, дозвіл на викиди не отримано.

За результатами перевірки, відповідно акту №39 від 11.08-01.09.2010р., відповідачу видано приписи до виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства. Крім того, позивачем, згідно з „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу”, був нарахований збиток, заподіяний державі, в загальній сумі 30182,61грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві зазначив, що відповідно до п. 1.3 Методика розрахунків збитків не застосовується до пересувних джерельних забруднень навіть при впливі фізичних та біологічних факторів забруднення. Також зазначив, що повноваження державної екологічної інспекції областей, поширюються на територію відповідної області за винятком території віднесеної до зони діяльності державній екологічній інспекції Азовського моря. Розрахунок суми збитків здійснений з порушенням діючих норм.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

З 11.08.10р. по 01.09.10р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Азовського моря було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України відповідачем.

За результатами проведених вимірювань, в період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та протягом І, ІІ кварталів 2010р. було встановлено перевищення нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, підприємством здійснювалась виробнича діяльність за відсутністю дозволу на викиди по підприємству в цілому та по кожному риб цеху окремо.

За результатами перевірки, був складений акт №39 від 11.08-01.09.2010р., та видано приписи до виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства. Крім того, позивачем, згідно з „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу”, був нарахований збиток, заподіяний державі, в загальній сумі 30182,61грн.

Внаслідок порушення вимог діючого законодавства ( Закону України „Про охорону атмосферного повітря”) державі заподіяний збиток на суму 30182,61грн., який розрахований у відповідності до „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за № 48/16064.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

У статті 10 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” зазначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, окрім іншого, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; своєчасно і в повному обсязі сплачувати збори за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів відповідно до закону.

Статтею 11 цього ж Закону визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, останнім здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідних дозволів.

Стаття 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря був здійснений розрахунок суми збитків, заподіяних відповідачем державі, розмір якого складає 30182,61грн.

За таких обставин, вимога щодо стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі в сумі 30182,61грн., підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь, до Державного підприємства „Ілліч – Рибак” Публічного акціонерного товариства „Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча”, с. Широкіне про відшкодування 30182,61грн.

Стягнути з Державного підприємства „Ілліч – Рибак” Публічного акціонерного товариства „Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча” (87504, Донецька область, Новоазовський район, с. Широкіне, вул. Рибацька, 1, р/р 26005301539992 в БО „Новоазовська” філії Іллічівського ГО ПІБ в м. Маріуполь, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32474000) збитки, заподіяні державі, в сумі 30182,61грн. на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету на р/р 33111331700315, банк одержувач ГУДК у Донецькій області, МФО 834016, одержувач Новоазовська міська рада, код ЄДРПОУ 34686825, код платежу 24062100.

Стягнути з Державного підприємства „Ілліч – Рибак” Публічного акціонерного товариства „Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча” (87504, Донецька область, Новоазовський район, с. Широкіне, вул. Рибацька, 1, р/р 26005301539992 в БО „Новоазовська” філії Іллічівського ГО ПІБ в м. Маріуполь, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32474000) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 301,82грн.

Стягнути з Державного підприємства „Ілліч – Рибак” Публічного акціонерного товариства „Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча” (87504, Донецька область, Новоазовський район, с. Широкіне, вул. Рибацька, 1, р/р 26005301539992 в БО „Новоазовська” філії Іллічівського ГО ПІБ в м. Маріуполь, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32474000) на користь на користь державного бюджету (ЄДРПОУ 34687001, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька, р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ Донецької області, код банку 834016) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Повний текст рішення підписаний 29.03.2011р.

Рішення набирає законної сили 11.04.2011р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.