Рішення № 15074547, 19.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.11 р. Справа № 32/250пн

Господарський суд Донецької області у складі

Головуючого судді Сковородіної О.М.

Суддів Гончарова С.А.

Мартюхіної Н.О.

при секретарі судового засідання: Шавкун-Албаковій І.Д.

за участю представників сторін

від позивача: Фадєєв А.В., генеральний директор

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 11.01.2011р.

від третьої особи: 1. не зявився

2. не зявився

у справі за позовом: Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1

третя особа: 1. Регіональне відділення Фонду державного майна по Донецькій області,

м. Донецьк

2. Зайцівська сільська рада, с. Зайцеве, Донецька область

про зобовязання вчинити певні дії

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу „Агроспецмонтаж”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, про зобовязання вчинити певні дії, а саме повернути з незаконного володіння та визнати право власності на двоповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Зайцівська міська рада Артемівського району всупереч волі власника АТЗТ „Агроспецмонтаж”, здійснила продаж, на підставі договору купівлі продажу від 10.01.2007р., цегляного двоповерхового нежитлового будинку загальною площею 894,6 кв.м., зазначеного на плані літ. А 2 та розташованого за адресою: АДРЕСА_2 який є складовою частиною цілісного майнового комплексу АТЗТ „Агроспецмонтаж”, викупленого у держави в процесі приватизації за договором №184 від 16.12.1993р.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що позивачем не доведені права власності на спірний обєкт нерухомості. Вказував, що справа є непідвідомчою господарському суду, оскільки, відповідач набув право власності на спірне майно, без мети використання у підприємницької діяльності.

Суд одразу зазначає, що доводи відповідача про непідвідомчість спору не приймаються, з огляду на необґрунтованість та недоведеність належним чином.

Від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення, в яких вбачається, що між Донецьким регіональним відділенням ФДМУ та позивачем дійсно був укладений договір купівлі продажу від 16.12.1993р. на майно цілісного майнового комплексу. За змістом приватизаційної справи значиться нерухоме майно яке передано у власність АТЗТ „Агроспецмонтаж”, відповідно до акту прийому - передачі державного майнового комплексу.

На виконання ухвали суду, від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення про те, що дана справа не підлягає розгляду у господарських судах. Щодо надання документів на підставі яких відбувся аукціон з продажу спірного майна, третя особа 2 зазначила, що надати згадані документи неможливо, у звязку з їх вилученням Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області, на підставі протоколу виїмки від 25.03.2009р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд встановив.

АТЗТ „Агроспецмонтаж” створено шляхом перетворення орендного тресту „Агроспецмонтаж” та є його правонаступником з переходом всіх майнових прав та обовязків. Відповідно до підпункту 1.1 Статуту АТЗТ „Агроспецмонтаж”, зареєстрованого Ворошиловською районною радою м. Донецька рішенням №870 від 19.01.2000р., на підставі протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 10.01.2000р. (арк. 58-59).

16.12.1993р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та організацією орендарів орендного треста „Агроспецмонтаж” (покупець), був укладений договір №184, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає майно на складову частину цілісного майнового комплексу, а саме промислові споруди та двоповерхову нежитлову адміністративно побутову споруду, що розташовані в АДРЕСА_2 Зазначене майно передано відповідно до акту прийому передачі державної частки майнового комплексу від 25.03.1994р.

Рішенням від 04.08.2006р. №5/4-35 Зайцівська сільська рада внесла до переліку обєктів спільної власності територіальної громади Зайцівської сільської ради в тому числі нежитлове приміщення з прилеглими будівлями, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (арк. 25).

16.11.2006р. було прийнято рішення №5/6-48 про продаж на аукціоні вищезазначених споруд, в тому числі двоповерхову нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (арк.26).

10.01.2007р. був укладений договір купівлі продажу нежитлового будинку, за умовами якого Зайцівська сільська рада здійснила продаж цегляного двоповерхового нежитлового будинку загальною площею 894,6 кв.м., зазначеного на плані літ А 2, розташованого у АДРЕСА_2, ОСОБА_4 (відповідач), зареєстрованому у державному реєстрі правочинів за №238.

На думку позивача договір купівлі продажу нежитлового будинку від 10.01.2007р., укладений між Зайцівською сільською радою та ОСОБА_4, порушує його права власника нежитлового приміщення розташованого у АДРЕСА_2 оскільки, майно відчужене особою, яка не мала належних прав на це майно, а волі позивача на відчуження не було.

Оцінюючи вимоги позивача, доводи сторін, матеріали справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р. передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Матеріалами справи доведений факт набуття права власності на складову частину цілісного майнового комплексу, а саме промислові споруди та двоповерхову нежитлову адміністративно побутову споруду, що розташовані в АДРЕСА_2 за договором купівлі продажу обєкта нерухомості №184 від 16.12.1993р. та відповідно до акту прийому передачі державної частки майнового комплексу від 25.03.1994р.

Будь яких доказів, які б свідчили про припинення права власності позивача на спірне майно, суду не надано.

Наразі з цим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення договору купівлі продажу спірного майна від 10.01.2007р., між Зайцівською сільською радою та ОСОБА_4, було рішення Зайцівської сільської ради від 16.11.2006р. №5/6-48 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 29.09.2006р. Зайцівською міською радою Донецької області згідно рішення виконкому від 04.08.2006р. за №5/4-35 та зареєстрованого Артемівським КП БТІ Донецької області за №11998891 від 29.09.2006р.

Відповідно рішень господарського суду Донецької області по справам №34/154пн від 01.03.2010р. та №37/152пн від 12.10.2010р., рішення Зайцівської сільської ради від 04.08.2006р. та 16.11.2006р. були визнані недійсними.

Підставою визнання недійсними рішень № 5/4-35 та №5/6-48 було те, що права позивача, як власника спірного майна не припинялись, та органом місцевого самоврядування (Зайцівською сільською радою), порушений порядок прийняття обєктів до комунальної власності, як безхазяйного майна.

Суд одразу, зауважує, що прийняття спірного майна до комунальної власності, як безхазяйного, відбулось без рішення суду, як то визначено ст.335 Цивільного кодексу України.

Вказані судові акти залишені в силі Вищім господарським судом України, постановою від 22.06.2010р. та Донецьким апеляційним господарським судом, постановою від 30.11.2010р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у третьої особи 2 , відсутні належні правові підстави до прийняття у комунальну власність спірного майна, та, як слід, неможливість правомірного розпорядження цим майном.

Відповідно до приписів ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу.

Отже, суд керуючись, п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнає недійсним договір купівлі продажу нежитлового будинку від 10.01.2007р., як такий, що суперечить нормам діючого законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відповідача не можна вважати добросовісним набувачем, за договором купівлі продажу нежитлового будинку від 10.01.2007р., з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту договору купівлі продажу нежитлового будинку від 10.01.2007р., відповідач мав провести розрахунок за придбане спірне майно готівкою в процесі оформлення цього договору. Підписання договору буде свідчити про те, що розрахунки за нежилий будинок здійснені повністю.

Проте, жодних доказів, які б підтверджували факт проведення розрахунків, за умовами договору, суду не надано.

Крім того, суд не вважає доказом оплати за придбане спірне майно, надану банківську виписку від 05.01.2007р. (арк. справи 127), оскільки, в неї не міститься реквізитів за якими можливо б було ідентифікувати проведення платежу за договором купівлі продажу нежитлового будинку від 10.01.2007р.

Також, укладаючи договір від 10.01.2007р., сторони домовились про те, що продавець (третя особа 2) звільнить відчужуване приміщення для вільного і безперешкодного користування покупцем (відповідачем) з моменту підписання договору (п. 9).

При цьому, зі станом спірного майна відповідач був ознайомлений, на момент укладання договору, про, що свідчить п .8 зазначеного договору купівлі продажу нежитлового будинку.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення було зайняте Приватним підприємцем ОСОБА_5, за договором оренди приміщення №1/1 від 01.01.2006р. та актом прийому передачі в оренду приміщення від 01.01.2006р., укладеним між позивачем та ПП ОСОБА_5

Суду не надано доказів, які б підтверджували факт зайняття приміщення Зайцівською сільською радою, на час укладення договору.

Отже, за умовами договору, відображені недостовірні відомості, щодо спірного майна, а тому, не можна вважати, що відповідач укладаючи договір купівлі продажу нежитлового будинку, діяв як добросовісний набувач.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно навіть у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі.

Враховуючи доведеність права власності позивача на спірне майно, та, напроти, відсутність правових підстав для володіння цим майном відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та, як слід, підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 328, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір купівлі продажу нежитлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2, від 10.01.2007р., укладеного між Зайцівською сільською радою та ОСОБА_4.

Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”, щодо повернення з незаконного володіння та визнання права власності на двоповерховий адміністративно побутовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_4 повернути двоповерховий адміністративно побутовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, Акціонерному товариству закритого типу „Агроспецмонтаж”(83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 144/5).

Визнати право власності на двоповерховий адміністративно побутовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством закритого типу „Агроспецмонтаж” (83100, м. Донецьк, вул.. 50-річчя СРСР, 144/5).

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж” (83100, м. Донецьк, вул.. 50-річчя СРСР, 144/5, п/р 26003260469 в АТ «Райффайзен банк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00911374) державне мито у розмірі 593,74грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Повний текст рішення підписаний 29.03.2011р.

Рішення набирає законної сили 11.04.2011р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Головуючий суддя Сковородіна О.М.

Судді С.А. Гончаров

Н.О. Мартюхіна