Рішення № 15074237, 08.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.11 р. Справа № 10/2пн

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка,

код НОМЕР_1

до відповідача: Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка,

ЄДРПОУ 26040617

про визнання права власності

Головуючий суддя: Любченко М.О.

Суддя: Мєзєнцев Є.І.

Суддя: Іванченкова О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 по дов.

від відповідача: Гнезділова В.О. по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувались перерви

з 01.03.2011р. до 14.03.2011р.,

з 06.04.2011р. до 08.04.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м.Макіївка звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням уточнень без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду Донецької області 06.04.2011р.) до відповідача, Макіївської міської ради, м.Макіївка про визнання за позивачем права власності на обєкт нерухомого майна будівлю ринку „Квіти” (літера А-1) площею 108,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Макіївка, Центрально-Міський район, вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проведено відновлення спірного обєкту нерухомості після пожежі, а також на відсутність з її боку будь-яких порушень прав інших осіб.

Відповідач у відзиві №05/12-2161 від 14.01.2011р. проти позовних вимог (з урахуванням уточнень) надав заперечення та зазначив, що будівництво спірного обєкту було проведено відповідачем без отримання відповідної згоди Макіївської міської ради та оформлення іншої належної документації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено судом, на підставі рішення №28/159 від 25.12.2007р. Макіївської міської ради 13.03.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, який 14.04.2008р. зареєстровано у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецькою регіональною філією №15 ДП „ЦДЗК” Державного комітету України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040816100275 від 14.04.2008р.

За змістом п.п.1, 2 вказаного договору Макіївська міська рада (орендодавець) надала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендар) прийняла у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0156 га для функціонування ринку „Квіти”, яка знаходиться на території Макіївської міської ради по вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня) у Центрально-Міському районі м.Макіївки, економіко-планувальна зона ІV Ц-М, оціночний район 303 у таких межах: від А до А землі Макіївської міської ради.

Виходячи зі змісту п.16 договору від 13.03.2008р. земельна ділянка була передана у користування позивачу для функціонування ринку „Квіти”.

Відповідно до акту приймання-передачі від 14.04.2008р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вказану вище земельну ділянку.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки по вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня) у Центрально-Міському районі м.Макіївки.

Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Одночасно, відповідно до п.а ч.1 ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до змісту п.п.1, 3, 16 договору оренди від 13.03.2008р. земельна ділянка надавалась позивачу для функціонування ринку „Квіти”, враховуючи положення п.п.а, ґ ч.1 ст.95, п.а ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору позивач набув право на використання зазначеної земельної ділянки для розміщення будівлі ринку „Квіти”.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 вказаного нормативно-правового акту власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як вказує позивач, будівля ринку „Квіти”, для функціонування якої Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку по вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня) у Центрально-Міському районі м.Макіївки, частково згоріла, про що до матеріалів справи надано акт про пожежу від 07.07.2008р.

За таких обставин, з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності, на наданій у користування земельній ділянці на підставі договору оренди від 13.03.2008р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були проведені відновлювальні роботи по будівництву будівлі ринку „Квіти”.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем нерухомого майна.

Одночасно, згідно із листом №8729 від 06.04.2009р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” ринок „Квіти” (літера А-1) збудовано позивачем самовільно.

Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, зміст відзиву №05/12-2161 від 14.01.2011р., листа №8729 від 06.04.2009р. та твердження позивача, суд дійшов висновку, що проведені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівельні роботи по відновленню будівлі ринку „Квіти” були здійснені самочинно.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст.376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору від 13.03.2008р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована по вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня) у Центрально-Міському районі м.Макіївки.

Також судом враховано, що відповідно до вказаного договору земельна ділянка передавалась позивачу у користування саме для розміщення будівлі ринку „Квіти”. За висновками суду, проведення позивачем відновлювальних будівельних робіт не суперечить умовам укладеного договору оренди земельної ділянки та не свідчить про використання землі не за цільовим призначенням.

Крім цього, твердження відповідача, які викладені у відзиві №05/12-2161 від 14.01.2001р. Макіївської міської ради, стосовно того, що за договором від 13.03.2008р. земельну ділянку площею 0,0156 га було надано для функціонування нестаціонарної споруди, яка не є нерухомим майном, а після пожежі, оформленої актом від 07.07.2008р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці збудовано капітальну споруду, що має ознаки нерухомого майна, судом не приймаються, з огляду на зміст п.3 договору від 13.03.2008р., згідно з яким на земельній ділянці знаходились обєкти нерухомого майна будівля ринку.

Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору оренди від 13.03.2008р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Макіївської міської ради до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення самочинного будівництва спірного майна шляхом його відновлення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи висновком експертного дослідження №26/23/02/11 від 28.02.2011р., який складено експертом Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” ОСОБА_5 (свідоцтво №НОМЕР_2 на право проведення будівельно-технічних експертиз, видане Міністерством юстиції України) будівля ринку „Квіти” загальною площею 108,3 кв.м, яка розташована за адресою: вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня), Центрально-Міський район, м.Макіївка, є нерухомим майном та капітальною будівлею зі 100% ступенем готовності для введення обєкта в експлуатацію за призначенням, відповідає нормативним вимогам ДБН України, відноситься за ступенем капітальності до третьої групи. Конструктивні елементи будівлі ринку „Квіти” (літера А-1) виконані з відповідних нормам будівельних матеріалів, згідно із технологією, яка забезпечує правильне конструктивне зєднання елементів, що не порушує експлуатаційну витривалість конструкцій будівлі. Одночасно, спірне нерухоме майно відповідає нормативним вимогам пожежних та санітарних норм, придатне для подальшої експлуатації за призначенням, недоліки конструктивно-технічного характеру відсутні.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із свідоцтвом №НОМЕР_2 експерту Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” ОСОБА_5 надано право проводити будівельно-технічні експертизи, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил, санітарних, гігієнічних вимог при будівництві спірного обєкту нерухомого майна.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці провела відновлення спірного обєкту нерухомості.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний обєкт збудовано на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан спірної будівлі забезпечує її подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги про визнання права власності на обєкт нерухомого майна будівлю ринку „Квіти” (літера А-1) площею 108,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Макіївка, Центрально-Міський район, вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня), є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка до Макіївської міської ради, м.Макіївка задовольнити повністю.

Визнати право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка на обєкт нерухомого майна будівлю ринку „Квіти” (літера А-1) площею 108,3 кв.м, що розташована за адресою: м.Макіївка, Центрально-Міський район, вул.Леніна (на перехресті з бульваром 8 вересня).

У судовому засіданні 08.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Мєзєнцев Є.І.

Суддя Іванченкова О.М.

Повне рішення складено 13.04.2011р.