Рішення № 15074228, 04.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.04.11 р. Справа № 37/80

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20058668

про: стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна №1 від 31.03.2008р. в розмірі 45000грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №1739 від 31.08.2010р.);

від Відповідача - Цепелєва Т.А. (за довіреністю №1168 від 04.08.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 21.03.2011р. оголошувалася перерва до 04.04.2011р.

У судовому засіданні 04.04.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Дніпропетровська (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна №1 від 31.03.2008р. в розмірі 45000грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору щодо письмове повідомлення про його дострокове припинення не пізніше ніж за два місяці, у звязку із чим у Позивача виникало право на стягнення неустойки згідно п. 3.6. договору в редакції додаткової угоди №1 від 19.10.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нерухомого майна №1 від 31.03.2008р., додаткову угоду №1 від 19.10.2010р. до нього, лист Відповідача №И1211/810 від 12.11.2010р. та докази наявності статусу підприємця.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 15, 16, 525, 526, 598, 599, 610, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.50-60).

Відповідач надав відзиві від 18.03.2011р. (а.с.а.с.17-19), якими проти позову заперечив, посилаючись на: надсилання попереднього повідомлення про припинення договору ще 30.09.2010р. у листі №2809/5Ю; розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідної угоди та повернення обєкту оренди Позивачу за актом.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог ухвали суду Відповідач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.20-47).

У судовому засіданні 04.04.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування та можливість вирішення спору за наявними документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №1 (а.с.а.с.5-8), згідно п.п. 1.1., 1.2, 1.5 та 3.1. якого сторони, вказуючи про припинення дії попереднього договору оренди нерухомого майна від 22.010.2007р., дійшли згоди, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно нежитлове приміщення №66 загальною площею 176,5кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - для розміщення офісу Орендаря та здійснення діяльності, передбаченої його статутом, на строк з 01.04.2008р. по 28.02.2011р.

Приналежність обєкту оренди Позивачу підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.56) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.57).

Пункт 3.3. договору передбачає, що у разі його розірвання, закінчення строку дії або відмови сторін від його продовження (припинення дії договору), Орендар зобовязаний протягом 10-ти днів передати Орендодавцю по акту прийому-передачі обєкт оренди у такому технічному стані, в якому він знаходився на момент припинення дії договору з урахуванням поліпшень, незалежно від будь-яких обставин. За змістом п. 3.4. договору обєкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін двостороннього акту прийому-передачі.

Положеннями розділу 4 сторони врегулювали питання плати за користування і порядок розрахунків, а розділів 5 та 6 взаємні права і обовязки.

Умови розділу 7 договору сторони визначили, що відповідальність за порушення обовязків за договором визначається договором та чинним законодавством України (п. 7.1.), безпосередньо встановивши пеню за невнесення або несвоєчасного внесення Орендарем орендної плати в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення впродовж всього його строку (п. 7.2.).

Згідно п.8.1. договору внесення змін та доповнень, а також припинення його дії здійснюється відповідно до вимог цивільного законодавства України. Цим же пунктом встановлені підстави для дострокового припинення договору, у тому числі за ініціативою Орендаря у випадку відсутності необхідності користування обєктом оренди, за умови письмового повідомлення про припинення договору по закінченні 30 днів з дати отримання такого повідомлення.

19.10.2010р. сторонами була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору оренди, якою внесені зміни до його умов щодо розміру орендних платежів, а також доповнено договір п. 3.6. наступного змісту: „Орендар має право ставити питання про дострокове розірвання цього договору, про що зобовязаний повідомити Орендодавця в письмовому повідомленні не пізніше ніж за два місяці. У випадку наявної згоди сторін на дострокове розірвання договору сторони підписують додаткову угоду. У разі дострокового розірвання договору оренди з ініціативи Орендаря без письмового повідомлення Орендодавця за два місяці Орендар повинен сплатити неустойку у розмірі 45000грн.” При цьому, цією угодою застережено, що інші умови договору залишаються незмінними.

Відповідачем на імя Орендодавця був складений лист, датований 30.09.2010р. №2809/5ю (а.с.22), яким повідомлялось про наявність наміру з 30.11.2010р. розірвати укладений договір оренди нерухомого майна №1 від 31.03.2008р. та висловлено прохання 30.11.2010р. прийняти обєкт оренди та підписати відповідний акт приймання-передачі. На підтвердження надсилання означеного листа Орендарем надана квитанція курєрської служби доставки (а.с.23) від 30.09.2010р., за якою отримувачем кореспонденції визначений Позивач.

12.11.2010р. Орендарем знову було надане повідомлення №И1211/810 (а.с.11), в якому також повідомлялось про наявність наміру з 30.11.2010р. розірвати договір оренди та вказувалося про необхідність прийняття приміщення і підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

30.11.2010р. сторонами була укладена додаткова угода до низки договорів оренди (а.с.20), за умовами якої вони припиняли днем укладання цієї угоди означені договори, у тому числі договір оренди №1 від 31.12.2008р. та визначили що цього ж дня обєкт оренди передається Орендарем за актом приймання-передачі.

30.11.2010р. такий акт про повернення майна Орендодавцю сторонами був складений і підписаний (а.с.21).

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 18.03.2011р. (а.с.а.с.17-19).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за порушення умов договору відносно повідомлення про його розірвання за два місяці.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями Цивільним кодексом України, а також - умовами укладеного між ними договору (з урахуванням додаткових угод).

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене Позивачем обґрунтування позовних вимог сутність захищуваного права полягає у праві на неустойку у відповідності до п. 3.6. договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2008р., яке виникає у разі дострокового розірвання договору оренди з ініціативи Орендаря без письмового повідомлення Орендодавця за два місяці.

В контексті приписів ст. 549 Цивільного кодексу України стягувана в межах цієї справи неустойка за своєю правовою природою (порядком нарахування) є штрафом, адже положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України не виключають можливість застосування штрафних санкцій і у випадку порушення негрошових зобовязань за договором.

Сукупний аналіз положень ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, а також ст. 611 Цивільного кодексу України дає підстави для однозначного висновку про те, що обовязковою умовою застосування заходів відповідальності у вигляді штрафу (неустойки) є вчинене Відповідачем порушення, яким Позивач вважає дострокове розірвання договору оренди за ініціативою Орендаря без письмового повідомлення про це за два місяці.

Між тим встановлені судом обставини справи у світлі положень діючого законодавства вказують хибність означеного твердження заявника позову.

Так, положення ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про можливість розірвання договору лише за згодою сторін, якщо іншого не встановлено договором або законом. Відтак, оскільки положення п. 8.1. договору оренди (вони залишились незмінними і після укладання додаткової угоди № 1 від 19.10.2010р.), яким закріплені випадки дострокового одностороннього розірвання договору, в тому числі за ініціативою Орендодавця, не передбачають необхідності опосередкування одностороннього розірвання укладанням відповідної угоди достатньо лише здійснення письмового повідомлення, остільки разом із приведеною нормою це дає підстави для висновку, що укладений між сторонами договір міг бути розірваний в двома взаємовиключним способами за взаємною згодою або в односторонньому порядку.

При цьому слід зауважити, що право кожної сторони ініціювати розірвання договору за взаємною згодою обумовлено загальними приписами ст. 641 Цивільного кодексу України про порядок здійснення оферти та випливає із ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, і здійснення такого імперативно визначеного права не може розцінюватися як порушення, адже інша сторона цілком управнена відхилити пропозицію, що матиме наслідком в даному випадку неможливість припинення орендних правовідносин за взаємною згодою сторін.

Втім, як було встановлено судом, укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №1 від 31.03.2008р. був розірваний за їх взаємною згодою у відповідності до приписів ст. 654 Цивільного кодексу України шляхом укладання угоди про це від 30.11.2010р., а не в односторонньому порядку з боку Орендаря. Так як вчинення цієї угоди як двостороннього правоприпиняючого правочину залежало від волі обох осіб і опосередковує реалізацію імперативно визначеного згадуваними вище положеннями діючого законодавства права на розірвання договору за взаємним погодженням, факт розірвання орендних правовідносин та повернення майна за будь-яких обставин не може вважатися порушенням з боку Орендаря.

Судом також враховується, що про наявність намірів розірвати договір, які були розцінені Орендодавцем як пропозиція для укладання відповідної угоди, а не як самостійна підстава для припинення договору, Відповідач заздалегідь (за два місяці) повідомляв Позивача, адже жодних доказів на спростування факту надсилання листа від 30.09.2010р. за №2809/5ю до справи не надано.

Відсутність порушення процедури припинення орендних правовідносин унеможливлює існування підстав для застосування штрафних санкцій, а відтак і для задоволення позовних вимог, що зумовлює у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України віднесення на рахунок Позивача понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20058668) про стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна №1 від 31.03.2008р. в розмірі 45000грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2011р.

Суддя Попков Д.О.