Рішення № 15038582, 08.04.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-619/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Костенко В. В.

при секретарі Абрамян Н. Л., за участю:представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Матвєєвої Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог на Південний гірничо- збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом і в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на те, що вона з 12.10.1989 року працює в рудоуправлінні Південного гірничо- збагачувального комбінату монтером шляху. Загальний стаж її роботи складає 20 років 4 місяці, а стаж роботи у шкідливих умовах 12 років 5 місяців . Шкідливі мови роботи полягають в тому, що вона працювала в умовах підвищеної запиленості, яка перевищувала допустиму норму в 1,2-4,7 разів.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини їй було встановлено професійне захворювання за діагнозом: пиловий бронхіт 1 ст. емфізема легенів 1 ст., ДН 1-2 ст..

За даним фактом було складено акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 від 10.04.2002 року.

10.06.2002 року за висновком МСЕК їй було первинно було встановлено 20% втрати професійної втрати працездатності, а з 20.07.2009 року встановлено 35 % втрати профпрацездатності безстроково та третя група інвалідності.

Постановою ВВД ФССНВ № 745Н від 17.07.2002 року їй була призначена одноразова допомога та щомісячна допомога , у зв»язку із втратою професійної працездатності.

Позивач вказує, що саме з вини підприємства їй була заподіяна шкода здоров'ю, вона втратила значний відсоток професійної працездатності, являється інвалідом, з причини вищезазначеного змушена переносити фізичні страждання, а звідси і моральні переживання, які проявляються в наступному: будучи інвалідом, вона повинна працювати, щоб утримувати родину , оскільки в неї є неповнолітня дитина, а її чоловік не працює, вона постійно лікується вдома та у медичних закладах, її турбує кашель, головні болі, внаслідок цього вона не може вести активний спосіб життя, звузилися її родинні та дружні зв»язки.

Заподіяну моральну шкоду вона оцінює в розмірі 90 000 грн. та просить стягнути її з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягав в повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в позовній заяві . Представник позивача пояснив, що його довіритель втратила 35 % професійної працездатності, з року в рік стан її здоров»я погіршується, вона змушена систематично звертатися за допомогою лікарів. В результаті чого, порушено її нормальний спосіб життя, вона вимушена витрачати додаткові зусилля для організації своєї життєдіяльності та збереження сімейних відносин. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у судове засідання двічи не з»явився , про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення йому виклику суду.

Представник третьої особи ВАТ « ПГЗК» Матвєєва Т.В. пояснила, що як представник підприємства не заперечує факт отримання позивачем професійного захворювання, але вважає, що відшкодування моральної шкоди, у зв»язку із цим, повинен нести відповідач Відділення виконавчої дирекції ФССНВ.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмові матеріали справи, давши їм оцінку, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ( а.с.21-22) позивач з 12.10.1989 року працює на посаді монтера шляху в РУ ВАТ « Південний гірничо- збагачувальний комбінат».

Відповідно Акту розслідування професійного захворювання форми П-4 від 10.04.2002р., який складений комісією в складі представників: ВАТ « ПГЗК» , зам головного лікаря по ЛПР та МСЕ, Фонду соціального страхування від нещасних випадків… встановлено, що на робочому місці позивача, було перевищення гранично - допустимого рівня запиленості повітря в 1,2-4,7 рази, в пункті 17 Акту… зазначено, що винним у порушені ПДК визнаний директор РУ Димарецький Н.П., який порушив вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці" та ст. 153 Кодексу Законів про працю( а.с. 2). Про вищезазначені обставини свідчить и висновок санітарно- гігієнічної характеристики умов праці монтера шляху РУ ВАТ « ПГЗК» ОСОБА_3, складений СЕС Інгулецького району м.Кривого Рогу 21.08.2000 року ( а.с.26).

За висновком МСЕК від 10.06.2002р. позивачу первинно було встановлено 20% професійної втрати працездатності у зв»язку із профзахворюванням, як убачається із наданих суду документів у подальшому стан її здоров»я погіршився, у зв»язку з чим при черговому пересвідчені 04.08.2004 року їй було встановлено 25% втрати професійної працездатності , а з 20.07.2009 року 35 % безстроково.( а.с.3-11).

Згідно виписних епікризів, позивач в результаті отримання професійного захворювання, знаходилася неодноразово на стаціонарному лікуванні та амбулаторно проходила курс лікування в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини та інших медичних закладах. З документів медичних установ, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивачеві лікарями рекомендовано: спостереження у лікарів терапевта, пульманолога, медикаментозна базисна терапія, санаторно - курортне лікування ( а.с. 12-20).

Суд вважає доведеними обставини, що внаслідок професійного захворювання , пов"язаного з виконанням позивачем своїх професійних обов"язків на виробництві, їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях , вимушених змінах у звичному способі життя; необхідності залучення додаткових зусиль на відновлення стану здоров"я.

При вирішенні питання щодо заподіяння позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров'я позивача, відсоток втрати професійної працездатності, наявність вини підприємства в заподіянні шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". По справі було встановлено, що позивач був застрахований відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та згідно висновку МСЕК від 10.06.2002 року їй було встановлено 20% втрати працездатності, причиною чого стала робота позивача у шкідливих умовах праці.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області визначено, що положення частини 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" слід розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Тобто, рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачу моральну шкоду у зв'язку з тим, що на той час, коли позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а це було у 2002 році, згідно зі ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на відділення виконавчої дирекції Фонду…

Той факт, що у відповідності з Законом України "Про державний бюджет України на 2007 р." п. 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - в "частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку"", на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р., він дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина .

При визначені розміру заподіяної моральної шкоди, суд приймає до уваги , що з 2009 року позивачеві була встановлена втрата професійної працездатності у 35 %, хоча первинно МСЕК у 2002 році було визначено 20% втрати профпрацездатності без визнання інвалідом, що свідчить про погіршення її стану здоров"я з часом ; тяжкість вимушених змін у її житті; наявність вини підприємства, підтвердженої актом про розслідування випадку професійного захворювання та , виходячи із принципів розумності та об"єктивності, вважає, що компенсацію за заподіяну моральну шкоду слід призначити у розмірі 25 000 грн., що буде співмірним тяжкості перенесених позивачем страждань і переживань та іншим обставинам справи , зазначена сума підлягає стягненню з відповідача Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ, а в іншій частині позову позивачеві слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сторони у справі звільнено від державного мита, але з відповідача підлягають стягненню на підставі ст.88 ЦПК України судові витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Керуючись рішенням Конституційного суду від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст.ст. 21,28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", ст. ст. 10,11, 27, 60, 213-215 ЦПК України,, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 ( двадцять п»ять тисяч )гривень.

У решті частини позову - відмовити.

Судові витрати щодо сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 15 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів із дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми при його оголошенні , у той же строк із дня отримання копії рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено на протязі п»яти днів із дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Суддя:В. В. Костенко