Рішення № 15038578, 04.04.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1011/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Костенко В. В.

при секретарі Абрамян Н. Л., представника відповідача Чуплої І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди та посилається на наступні обставини.

Позивач зазначає, що з 25.04.2001 року він працював в ВАТ « Центральний гірничо- збагачувальний комбінат» електрогазозварником. 24.09.2004 року з ним під час роботи стався нещасний випадок , він впав з висоти та травмувався. Після тривалого лікування він був звільнений з роботи у зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я з 18.01.2005 року.

За висновком профпатологічної МСЕК від 18.01.05 р. йому первинно встановлено - 80 % стійкої втрати професійної працездатності та друга група інвалідності. При повторних оглядах МСЕК: 31.01.2006 року встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3-я група інвалідності, 30.01.2007 року- 40% та третя група інвалідності, при останньому огляді , який відбувся 02.03.2010 року 15% без встановлення групи інвалідності.

За вищеназваними підставами Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ та ПФ призначило йому щомісячні страхові виплати та виплатило одноразову допомогу.

Внаслідок отримання травми, пов»язаної з нещасним випадком на виробництві позивач вважає йому заподіяна моральна шкода, т.я. він несе фізичні та моральні страждання , на протязі тривалого часу проходив лікування у різних медичних установах, випробував фізичний біль; травма стала причиною зміни звичного способу життя.

Позивач вважає, що цивільно-правову відповідальність за позовом повинен нести Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, який відповідно до вимог Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зобов"заний відшкодовувати моральну шкоду потерпілим. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює у 188200 грн. , виходячи із розміру 200 мін. заробітних плат на час виплати та просить стягнути цю суму з відповідача.

У судове засідання позивач не з»явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області Чупла І.С. проти позову заперечувала і пояснила, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди на теперішній час не передбачене, оскільки Законом України № 717 - V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " , відповідно до яких всі норми даного закону , якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань не повинен нести відповідальність за позовом, просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Із трудової книжки , виданої 24.07.1974 року на ім"я ОСОБА_2, убачається, що позивач має загальний стаж роботи 30 років і 7 місяців, а стаж роботи за посадою , під час якої стався нещасний випадок 3 роки 4 міс.( а.с. 22-38).

Комісією , створеною ВАТ « Центральний гірничо- збагачувальний комбінат», був складений Акт розслідування нещасного випадку на виробництві №20 від 28.09.2004 р. , яким встановлено, що при виконанні трудових обов»язків 24.09.2004 року з працівником ВАТ « ЦГЗК» ОСОБА_2 стався нещасний випадок , внаслідок якого він при виконанні робіт з розрізання списання рухомого складу на металобрухт в тупіку 22 залізничної колії « Прикарьерная», послизнувся та впав з висоти, при цьому отримав травми ( а.с. 7-8). Як убачається із вищеназваного акту, винним у виникненні професійного захворювання був визнаний сам потерпілий.

Актом розслідування нещасного випадку , що стався 24.09.2004 року з ОСОБА_2 , проведеного комісією, призначеною за наказом по ВАТ « ЦГЗК» від 24.09.2004 року він визнаний таким , що пов»язаний з виробництвом ( а.с.9-10).

Постановою 08.04.2005 року ФССНВВ та ПФ України ОСОБА_2 були призначені страхові виплати ( а.с.39-40).

За висновком профпатологічної МСЕК від 18.01.05 р. йому первинно встановлено - 80 % стійкої втрати професійної працездатності та друга група інвалідності ( а.с.12). При повторних оглядах МСЕК: 31.01.2006 року встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3-я група інвалідності ( а.с.13), 30.01.2007 року- 40% та третя група інвалідності ( а.с.15), при останньому огляді , який відбувся 02.03.2010 року 15% без встановлення групи інвалідності ( а.с.17).

Відповідно до наданих позивачем довідок та виписних епікризів, він тривалий час знаходився на лікуванні у медичних установах з приводу наслідків отриманої травми, пов»язаної з виробництвом ( а.с.18-21).

Суд вважає доведеними обставини, що внаслідок нещасного випадку, пов"язаного з виконанням ним своїх професійних обов"язків на виробництві, позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях , вимушених змінах у звичному способі життя; необхідності залучення додаткових зусиль на відновлення стану здоров"я.

При вирішенні питання щодо заподіяння позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров'я позивача, відсоток втрати професійної працездатності, наявність вини підприємства в заподіянні шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". По справі було встановлено, що позивач був застрахований відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та згідно останнього висновку МСЕК йому встановлено 15 % втрати працездатності, причиною цього стала отримана позивачем на виробництві травма, що підтверджено актом розслідування нещасного випадку.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області визначено, що положення частини 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" слід розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Тобто, рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачу моральну шкоду у зв'язку з тим, що на той час, коли позивачу первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а це було у 2005 році, згідно зі ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на відділення виконавчої дирекції Фонду…

Той факт, що у відповідності з Законом України "Про державний бюджет України на 2007 р." п. 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - в "частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку"", на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р., він дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина .

При визначені розміру заподіяної моральної шкоди, суд приймає до уваги , що з 18.01.2005 року рішенням МСЕК ОСОБА_2 був встановлений досить високий відсоток втрати професійної працездатності - 80%, що потребувало значних зусиль на відновлення втраченого здоров»я та звичайного способу життя, позивач проходив тривале лікування , певний час пересувався на милицях, він втратив можливість працювати на займаній раніше посаді. Суд вважає доведеними обставини, які свідчать про тяжкість вимушених змін у житті позивача. Між тим, суд бере до ваги і ті обставини, що нещасний випадок з позивачем стався внаслідок його власної необережності та, що на теперішній час стан його здоров»я покращився та , виходячи із принципів розумності та об"єктивності, вважає, що компенсацію за заподіяну моральну шкоду слід призначити у розмірі 35 000 грн., що буде співрозмірним тяжкості перенесених позивачем ОСОБА_2 страждань і переживань та іншим обставинам справи , зазначена сума підлягає стягненню з відповідача Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ, а в іншій частині позову позивачеві слід відмовити.

Згідно вимог ст. 268 ЦК України позови про відшкодуванню шкоди здоров,ю заподіяному при виконанні трудових обов"язків не мають строку позовної давності.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сторони у справі звільнено від державного мита.

На підставі ст. ст.81, 84, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь судової адміністрації витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 15 грн.

Керуючись рішенням Конституційного суду від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст.ст. 21,28 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, ст. ст. 10,11, 27, 60, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 35 000 ( тридцять п»ять тисяч )гривень.

У решті частини позову - відмовити.

Судові витрати щодо сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 15 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів із дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в повному обсязі.

Рішення суду у повному обсязі буде виготовлено на протязі п»яти днів із дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Суддя:В. В. Костенко