Ухвала суду № 15038362, 11.04.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

- 1 -

№ 2-62/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Литвинової Р.А.

при секретарі Заіка А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК», професійної спілки філії «Вільногірський ГМК»(третя особа виконавчий комітет Вільногірської міської ради) про визнання недійсними договору №73 від 01.02.2006р. про часткове відшкодування витрат по будівництву квартири та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою АДРЕСА_1,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК»звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, в якому зазначає наступне.

Відповідно до умов договору №73 від 01.02.2006р., укладеного з відповідачем ОСОБА_2, він на підставі добровільного волевиявлення взяв на себе зобовязання частково відшкодувати позивачу витрати, які понесені ним при будівництві квартири АДРЕСА_1 у розмірі 27330.00грн. в строк з 01.02.2006р. до 01.02.2013р. щомісячними платежами по 326.00грн.

Відповідно до поданої відповідачем заяви від 12.01.2006р. відшкодування позивачу зазначених коштів здійснювалось шляхом утримання із заробітної плати відповідача. Однак, 20.11.2006р. відповідачем надана заява в бухгалтерію на імя керівника ГМК про припинення утримання із заробітної плати відшкодування вказаних витрат. Таким чином, з листопада 2006р. відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань по договору №73 від 01.02.2006 року.

Відповідно до узгодженого графіку, який є додатком до договору, відповідач станом на 01.11.2008р. зобовязаний був відшкодувати позивачу понесені ним витрати при будівництві квартири у розмірі 10 758.00грн. (326грн.х33міс.), однак в порушення договірних зобовязань відшкодував тільки у розмірі 2934.00грн. (326х9міс.). Заборгованість складає 7824.00грн. (10758.00грн. 2934.0грн.).

На пропозицію позивача в добровільному порядку погасити заборгованість відповідач не відреагував, заборгованість не сплатив, а 20.11.2006р. надав заяву про відмову виконувати зобовязання по договору.

Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість по вказаному договору в розмірі 7824.00грн., також викладена вимога про стягнення судових витрат в сумі 108.24грн. (78.24грн. державне мито та 30.00грн.-витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи). Судові витрати підтверджено позивачем документально (а.с.1,2).

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК», професійної спілки філії «Вільногірський ГМК» про визнання недійсними договору та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою АДРЕСА_1, в якому, з врахуванням наданих згодом доповнень, зазначив наступне.

На протязі багатьох років він та члени його родини знаходились на квартирному обліку за місцем його роботи на підприємстві відповідача як такі, які потребують поліпшення житлових умов. Спочатку сім`я проживала в гуртожитку. В 1997р. їх молодший син ОСОБА_5

- 2 -

захворів на туберкульоз і їм була надана довідка для поліпшення житлових умов від 12.11.1997р.

З 1999р. його сім`я у зв`язку з проведенням капітального ремонту гуртожитку проживала на різних орендованих квартирах у м. Вільногірську та в с. Биково Криничанського району.

Коли було завершено будівництво 4-го під`їзду будинку АДРЕСА_1, підійшла його черга на отримання житла. Однак, він відмовився від отримання квартири, так як, для її отримання він повинен був укласти з відповідачем договір на часткове відшкодування витрат на будівництво, але через хворобу сина у нього не було вільних грошей.

Він зрозумів, що без укладення такого договору він квартиру не отримає, тому після завершення будівництва 6-го під`їзду він уклав з відповідачем такий договір на вкрай невигідних для нього умовах. Згідно умов цього договору він був зобов`язаний взяти на себе зобов`язання в термін до 01.02.2013 року сплатити на користь відповідача грошову суму в розмірі 27330грн.

Пізніше у виконавчому комітеті Вільногірської міської ради на підставі рішення виконкому він отримав ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1 і вселився з дружиною та дітьми до цієї квартири.

Він вважає, що договір №73 від 01.02.2006р. на часткове відшкодування витрат на будівництво може бути визнаний судом недійсним, тому що житловим законодавством України не передбачено отримання житлового приміщення в безстроковий найм з оплатою грошових коштів в рахунок компенсації вартості витрат на будівництво цього житлового приміщення

Згідно з законодавством оплата пайових внесків передбачена для членів житлово-будівельних кооперативів, а він не був членом такого кооперативу, тому не повинен був сплачувати кошти за отримане житло. Тому він вважає укладення спірного договору суттєвим порушенням його житлових прав. Житловий кодекс України взагалі не передбачає укладення такого виду договорів, як відшкодування витрат на будівництво. Цей договір він уклав під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, тому що квартиру він повинен був отримати безкоштовно, тому взятий ним обов`язок по сплаті 27330грн. є для нього вкрай невигідним, оскільки це для нього є дуже велика сума, приймаючи до уваги те, що він мав на утриманні двох дітей і одна дитина тяжко хворіла. Тому суд повинен визнати такий договір недійсним, враховуючи цю обставину.

Позивач (за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в своєму позові зазначає, що оскільки були порушені конституційні права людини та громадянина, то правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, тому такий правочин є нікчемним.

Він також зазначає, що Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_1 для працівників комбінату, яким керувався відповідач при укладенні спірного договору, не відповідає нормам законодавства про працю України, нормам житлового та цивільного законодавства, оскільки воно розроблене на підставі Закону України «Про підприємства в Україні», який станом на 27.08.2004рр. втратив силу. Це Положення є частиною колективного договору на 2004р. і його умови погіршують його права, порівняно з Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004р.р. та з колективним договором з відповідачем на 2003р.

Згідно з колективним договором працівники комбінату, які потребують поліпшення житлових умов, не були зобов`язані укладати з відповідачем-1 договір на відшкодування витрат на будівництво житла, яке розподіляється відповідачем-1 за узгодженням з відповідачем-2. Згідно з п.6.6 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2004р. було передбачено, що розподіляти житло тільки працівникам комбінату згідно з установленою чергою та відповідно до Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла, затвердженого на зборах трудового колективу 29.07.2003р. (додаток 34). Тобто, положення п.6.6 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ВД ГМК»на 2004р. відносно його права на безкоштовне отримання житла погіршувалося відносно до положень п.6.6 колективного договору на 2003р.

На думку позивача за зустрічним позовом відповідач незаконно вніс зміни до Колективного договору стосовно додатку №34, замінивши Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла, яке частково відповідало Галузевій

- 3 -

угоді, на спірне Положення, яке в цілому не відповідає п.6.17 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004р.р., оскільки в ньому була мова про пільгову позику для поліпшення житлових умов, а не про надання житла з урахуванням добровільної участі в його будівництві.

На думку ОСОБА_2 умови спірного Положення не відповідають Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, оскільки в Правилах немає вимоги про надання заяви про добровільну участь у витратах на будівництво житла. Він вважає додатковою підставою для визнання недійсним договору №73 від 01.02.2006р. укладення цього договору на підставі Положення відповідачів, яке не відповідало на час укладення договору чинному законодавству.

Відповідач ОСОБА_2 в своєму зустрічному позові просить визнати недійсним з 27.08.2004р. Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_1 для працівників комбінату, затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВГГМК від 27.08.2004р. (додаток №34 до колективного договору на 2004р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»ДАК «Українські поліметали»), також просить визнати недійсним договір №73 від 01.02.2006р. на часткове відшкодування витрат на будівництво, укладений між ОСОБА_2 та філією «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан».

В судовому засіданні представник позивача підтримав пред`явлений позов, висловивши заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_2 та пояснив суду, що спірний договір було укладено на підставі ст.6 ЦК України. Цей договір було підписано сторонами, він почав виконуватись, тобто відповідно до його умов із заробітної плати відповідача за його заявою проводились відрахування по 326грн. щомісяця. Всього на цей час відповідачем було сплачено 2934грн. за 9 місяців, потім він припинив виконувати свої зобов`язання за договором. Спірний договір це не є договором найму житла, він не регулює надання житла. При його укладенні сторони керувались Положеннями про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_1 для працівників комбінату за 2003, 2004, 2005 роки, яке було погоджено з профспілкою комбінату, цей договір не суперечить нормам Житлового кодексу України, тому що існуючі між сторонами правовідносини регулюються не Житловим, а Цивільним кодексом.

ОСОБА_2 за 18 днів до початку дії спірного договору отримав ордер на квартиру і вступив в користування нею. Договір сторонами на протязі деякого часу виконувався, потім відповідач змінив свою думку і припинив його виконувати.

Такі договори укладались з працівниками ГМК по тій причині, що в той час виникла критична ситуація по будівництву житла, тому було поставлено питання по стимулюванню цього будівництва.

Перше Положення в 2003р. називалось про надання позики, воно відповідало галузевій угоді і колективному договору, який узгоджувався між адміністрацією та трудовим колективом. Але оскільки не вдалось залучити до співробітництва банківські установи, довелось розробити новий порядок надання житла, це відбулось у 2004р. Помилки тут немає в тому, що вони зазначили Положення про підприємства, головним є те, що при цьому керувались ст.6 ЦК України.

Щодо зустрічного позову представник позивача пояснив, що відповідача ніхто не примушував підписувати спірний договір. Він був підписаний в лютому, а договір найму з ним було укладено в січні 2006р. Не є правдивим те, що спірний договір укладено на невигідних умовах, адже розраховано, що по 326грн. на місяць відповідач буде сплачувати до 2013 року, без врахування інфляції, без відсотків, тобто сума договору була зафіксованою. Вартість квартири не відповідає тим затратам, які понесло підприємство на будівництво житла. ЗАТ «Кримський титан»пішов працівникам назустріч, в результаті чого було продовжено будівництво житла.

Було б більш справедливим та логічним вважати, що невигідними умовами по цьому договору були для ГМК, а не для відповідача. Відповідач ОСОБА_2 фактично отримав безпроцентний кредит і не зрозуміло, - чому для нього це є невигідним. Для вирішення всіх індивідуальних питань була створена спеціальна комісія, надавались розстрочки від 5 до 10 років.

В договорі і в Положенні ніде не написано, що якщо робітник відмовиться підписувати договір, то він не отримає квартиру. Якщо особа мала бажання приймати участь у такому проекті, то вона укладала договір добровільно і ніхто її не примушував. ЖК України не

- 4 -

передбачає витрати на будівництво, але при укладенні спірного договору сторони керувались нормами Цивільного кодексу України. Ідея надання житла таким чином виникла в 2003р., це скрізь освітлювалось і обговорювалось, в місцевій пресі, була розміщена інформація на стендах, в цехах ГМК. Якби у відповідача дійсно виникла яка тяжка обставина, він міг би про це повідомити і можна було б обговорити це питання на комісії.

Представник просить задовольнити позов комбінату та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову, оскільки він є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_2 пред`явлений до нього позов не визнав, свою зустрічну позовну заяву підтримав і пояснив суду, що він перебував в черзі на отримання житла під № 18. Коли підійшла його черга, то його викликали до виконкому і там він підписав договір на оплату житла, і він вважав, що у разі відмови від підписання такого договору, він не отримає квартири, він думав, що йому не видадуть ордер, зараз він для себе вважає, що отримав житло платно і що договір про оплату за будівництво житла є недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_6 доповнив його пояснення наступним. Він вважає, що надання житла на комбінаті не відповідає вимогам житлового законодавства та Правилам обліку громадян. Ці Правила не є типовими і ніхто не має права вносити до них будь-які зміни чи корективи. Положення про надання житла, яке прийняв ГМК, погіршує положення громадян, воно прямо суперечить законодавству.

На його думку, Положення ГМК про надання житла є недійсним, воно є невід`ємною частиною колективного договору. Воно суперечить і основному Положенню, і КЗпП України. Люди були поставлені в такі умови, що змушені були підписувати такі договори на невигідних для себе умовах. При підписанні спірного договору волевиявлення, як це повинно бути відповідно до ст.203 ЦК, у його довірителя ОСОБА_2 не було. Він просить задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, а в задоволенні позову ЗАТ «Кримський титан» до ОСОБА_2 відмовити.

Від відповідача (за зустрічним позовом) - професійної спілки філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан»надійшла телефонограма, якою він просить розглядати дану справу без участі представника. Також зазначено, що позов ГМК підтримується, а зустрічний позов ОСОБА_2 не визнається (а.с.106).

Від третьої особи виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області також надійшла телефонограма з проханням проводити та завершувати розгляд даної справи без участі представника (а.с.105).

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона, як юрист ГМК, приймала участь в укладанні з працівниками комбінату договорів про часткове відшкодування коштів, витрачених на будівництво окремої секції будинку, це відбувалось в приміщенні міськвиконкому, щоб людям не довелось ходити до приміщення «Цирконбуду».

Вона пам`ятає, що коли ОСОБА_2 отримав ордер, який йому видала працівник виконкому - спеціаліст з питань побуту ОСОБА_8 12.01.2006 року, а також договір найму житла, потім вже нею (свідком) оформлявся з ним договір на часткове відшкодування витрат на будівництво. Він без будь-яких заперечень підписав цей договір, також написав заяву на відрахування із його заробітної плати коштів. При оформленні договору ніяких погроз вона Чабану не висловлювала.

Після цього вона взяла всі ці договори, які на той час були лише проектами і після того, як вони були підписані генеральним директором, тобто другою стороною, а це було 01.02.2006 року, вона передала його заяву про відрахування коштів та такі самі заяви інших працівників до бухгалтерії підприємства.

Як працівнику юридичного відділу їй відомо, що ОСОБА_2 здійснював виплати по договору з лютого по листопад 2006 року, а потім чомусь припинив. Як спеціаліст, вона може з впевненістю сказати, що ОСОБА_2 отримував квартиру відповідно до норм Житлового кодексу України, а договір на часткове відшкодування витрат на будівництво житла укладено відповідно до норм Цивільного кодексу України.

З 12.01.2006р. до 01.02.2006р., тобто поки його підписав генеральний директор, ОСОБА_2 не відмовився від договору. Якби він не підписав договір, то все одно отримав би квартиру. Слід справедливо вважати, що 12.01.2006р. це був лише проект договору, а вже 01.02.2006р. він набув чинності, оскільки в той день був підписаний генеральним директором ГМК.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що в той час вона працювала на ГМК спеціалістом по квартирному обліку, вона приймала участь у підготовці спільних рішень адміністрації та трудового колективу про порядок надання житла по бульвару Миру, 13 в м. Вільногірську.

- 5 -

Потім, в подальшому вона оформляла договори найму житлових приміщень. Все це відбувалось у міськвиконкомі в каб. №12, де ОСОБА_8 видавала ордери, а вона потім оформляла договори найму житлового приміщення з кожним наймачем. Юрист з ГМК ОСОБА_7 укладала договори про часткове відшкодування коштів, витрачених на будівництво окремої секції будинку №13 по бульвару Миру. Заходили, як правило, по одному чоловіку. З боку ОСОБА_2 ніяких питань не виникало, він все підписав і ніяких питань не задавав. Ні вона, ні ОСОБА_7 не вимагали від людей, щоб вони спочатку укладали договір на часткове відшкодування коштів на будівництво, а потім щоб видавати ордер.

Матеріалами справи встановлено наступне.

01.02.2006р. між сторонами було укладено договір №73 на часткове відшкодування витрат, понесених позивачем при будівництві квартири АДРЕСА_1, що підтверджується його копією (а.с.9,10).

Відповідно до наданого розрахунку та даних бухгалтерського обліку філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан»розмір заборгованості відповідача по даному договору станом на листопад 2008р. складає 7824.00грн (а.с.8,11).

Заявою від 12.01.2006р. ОСОБА_2 просив утримувати із його заробітної плати щомісяця по 326грн. відповідно до договору №73 від 01.02.2006р. (а.с.12).

Своєю заявою від 14.11.2006р. він просив припинити зазначені відрахування з листопада місяця 2006р., що видно з копії даної заяви (а.с.13).

Підприємство позивача неодноразово попереджало відповідача ОСОБА_2 про наявність заборгованості за договором та необхідність її погашення (а.с.14,15).

Своєю заявою від 06.07.2005р. ОСОБА_2 просив виділити йому квартиру згідно черги в буд. №13 по бульвару Миру з терміном погашення кредиту на 8 років (а.с.110).

В лютому 1990р. ОСОБА_2 була надана заява про постановку його на чергу для отримання житла (а.с.111).

Як вбачається з виписки з протоколу засідання профспілкового комітету Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату від 10.02.1990. ОСОБА_2 було включено в списки загальної черги і в списки на отримання 2-х кімнат в малосімейному гуртожитку (а.с.112), рішення адміністрації та профспілкового комітету №5 від 30.03.1990р. було затверджено рішенням Вільногірської міської ради народних депутатів №113 від 18.05.1990р., визначено номер загальнокомбінатовської черги 965 (а.с.113).

Відповідно до Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984р. №470 відносно ОСОБА_2 було зібрано всі документи, які необхідні для отримання житла, які періодично відновлювались (а.с.114-126,128,138,139).

В жовтні 2003р. ОСОБА_2 надавалась заява про надання йому цільового займу на будівництво житла (а.с.127).

Додатком до колективного договору ДП «ВД ГМК»на 2004р. було Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла для працівників комбінату. Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДП «ВД ГМК»від 27.08.2004р. було внесено зміни в Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_1 для працівників комбінату (а.с.129-133).

В квітні 2004р. ОСОБА_2 надавав заяву про відмову від запропонованої йому квартири по бульвару Миру, 13 через неможливість оплати, просив надати йому взамін інше житло (а.с.134).

В липні 2005р. ОСОБА_2 надавав заяву з проханням виділити йому 3-х кімнатну квартиру у вказаному будинку із строком погашення кредиту на 8 років (а.с.135).

02.09.2005р. ОСОБА_2 надав заяву з проханням виділення йому 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 27330грн, зазначив, що з умовами надання житла, оговореними в рішенні трудового колективу від 10.02.2005р., він ознайомлений (а.с.137).

28.10.2005р. відбулося засідання комісії про надання житла з добровільним залученням коштів на його будівництво, на якому в числі інших, також слухалась заява ОСОБА_2, термін виплати коштів визначено в 7-8 років в зв`язку з хворобою дітей та тим, що дружина не працює, заяву задоволено (а.с.140,141).

Відповідно до даних БТІ станом на листопад 2005р. за ОСОБА_2 та членами його сім`ї приватної власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с.142-144).

03.01.2006р. рішенням Вільногірського міськвиконкому було затверджено спільне рішення № 31 адміністрації філії «Вільногірський ГМК » ЗАТ « Кримський титан » та

- 6 -

профспілкового комітету ДП «ВД ГМК»від 22.11.2005р. про надання житла працівникам комбінату, в числі яких під порядковим № 15 значився ОСОБА_2 (а.с.145-149).

12.01.2006р. ОСОБА_2 було отримано ордер на житлове приміщення №13 серії Н на отримання квартири №185 в буд. АДРЕСА_1, що видно з наданої копії цього ордеру (а.с.150).

12.01.2006р. з ОСОБА_2 було укладено договір №121 найму вказаного жилого приміщення в будинках філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан»(а.с.151,152).

В зв`язку з отриманням житла ОСОБА_2 зобов`язався звільнити житло, яке його сім`я займала раніше (а.с.153).

В газеті «Вісник комбінату»за 07.08.2003р. розміщена інформація про те, що колективний договір за 1-е півріччя 2003р. визнано виконаним (а.с.154), в газеті від 14.08.2003р. розміщена інформація про затвердження Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_1 (а.с.155). В газеті від 25.09.2003р. інформувалось про те, що 17.09.2003р. відбулось 1-е засідання комісії по наданню цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_1 (а.с.156), інформація щодо вказаного питання також надавалась в названій газеті від 22.01.2004р.(а.с.157).

Відповідно до заявленого в попередньому судовому засіданні клопотання позивачем надано до матеріалів справи копію Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла для працівників комбінату додаток №34 до колективного договору ДП «ВД ГМК» на 2004 рік (а.с.158), Положення про порядок надання житла для працівників комбінату за адресою АДРЕСА_1, що є додатком 46 до колективного договору філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан»на 2005 рік та Програму промислового, житлово-цивільного та комунального будівництва-додаток 45 до колективного договору філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан»на 2005 рік (а.с.159,160).

Також для розгляду справи надано копію Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004р.р., 2005-2006 р.р.(а.с.161-163,164-166).

19.07.2005р. виконавчим комітетом Вільногірської міської ради було прийнято рішення №10 «Про затвердження Акту Державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію закінченої будівництвом блок-секції №1 житлового будинку за поштовою адресою бульвар Миру, №13, квартири №№181-216», що вбачається з наданої копії зазначеного документа, додано Акт приймання-передачі житлового АДРЕСА_1, блок-секція №1 в комунальну власність згідно рішення сесії Вільногірської міської ради №1250-52/1У від 22.03.2006р. (а.с.167-171).

13.06.2005р. генеральний директор підприємства позивача звертався до прокурора м. Вільногірська з проханням надати роз`яснення з приводу того, - чи не порушено норми законодавства при наданні житла на умовах часткового відшкодування його вартості. З відповіді прокурора вбачається, що рішення адміністрації та профспілки комбінату №28 від 23.05.2005р., №29 від 14.06.2005р., № 30 від 21.06.2005р. про надання житла працівникам комбінату по АДРЕСА_1 прийняті у відповідності з нормами чинного законодавства України і не порушують прав інших громадян. Витребування заяв від працівників комбінату про небажання отримувати житло на умовах, оговорених у вищеназваному Положенні не є обов`язковим (а.с.172,173).

Стороною позивача було проведено аналіз вартості будівництва житла, розташованого за адресою АДРЕСА_1, збудованого за рахунок коштів комбінату, аналіз надано до матеріалів справи. Як вбачається з нього, повна собівартість 3-кімнатної квартири складає 114755грн., вартість такої квартири за договором про часткове відшкодування витрат складає 27024грн. (а.с.174).

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника та пояснення інших учасників процесу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення основного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Зокрема, приймаючи рішення по первісному позову, суд приходить до наступних висновків.

- 7 -

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позовні вимоги позивача знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків і як будь-який правочин, є актом, що виражає спільну волю сторін. В зміст договору входять ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір, вони повинні дотримуватись взятих на себе зобов'язань.

Статтею 525 ЦК України закріплена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

У відповідності до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з нормами цивільного законодавства зобов'язання, підставою виникнення яких є договір, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини, що випливають із договірних зобов`язань, а саме : між ними укладено договір №73 від 01.02.2006р., відповідно до якого відповідач на підставі добровільного волевиявлення взяв на себе зобов`язання частково відшкодувати позивачу витрати, які понесені ним при будівництві квартири №185, розташованої по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, яка була надана відповідачу на підставі договору найму №121 від 12.01.2006р. (а.с.151), розмір витрат 27330.00грн., вони повинні бути погашені в строк з 01.02.2006р. до 01.02.2013р. щомісячними платежами по 326грн.

Однак, як встановлено в процесі судового розгляду договірні зобов`язання відповідачем виконано частково, тобто ним внесено кошти лише за 9 місяців. В результаті невиконання своїх зобов`язань відповідачем станом на листопад 2008р. утворилась заборгованість в сумі 7824.00грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК».

Крім задоволення цього позову в основній його частині, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати в розмірі 108.24грн., з яких 78.24грн. державне мито, 30.00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Судові витрати позивачем підтверджено документально (а.с.1,2).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні зустрічному позову ОСОБА_2, суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В процесі судового слідства позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження. В підтвердження своїх доводів щодо своїх заперечень ОСОБА_2 не надав жодних доказів, які б їх обґрунтовували.

Заперечення відповідача (філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан») проти зустрічного позову ОСОБА_2 обґрунтовувались наданими до матеріалів справи матеріалами та показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Показання вказаних свідків, на думку суду, є обґрунтованими, послідовними та такими, що відповідають іншим зібраним по справі доказам.

Під час розгляду справи з наданих письмових матеріалів судом встановлено наступне.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та члени його родини перебували на квартирному обліку на підприємстві за місцем його роботи, що вбачається з документів облікової справи.

На підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету 03.01.2006р. виконавчим комітетом Вільногірської міської ради було прийнято рішення про затвердження

- 8 -

спільного рішення філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан» та профспілкового комітету «ДП ВД ГМК» від 22.11.2005р. №31, від 28.11.2005р. №32 та від 05.12.2005р. №33 «Про надання житла працівникам комбінату». До матеріалів справи надано копію протоколу №9 засідання комісії про надання житла з добровільним залученням коштів на будівництво житла від 28.10.2006р.

12.01.2006р. ОСОБА_2 було отримано ордер на житлове приміщення №13 серії Н на отримання квартири №185 в буд. АДРЕСА_1, що видно з наданої копії (а.с.150). З ним було укладено договір найму жилого приміщення №121 від 12.01.2006р.

Також в цей же день між філією «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан»та ОСОБА_2 було укладено договір №73, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі добровільного волевиявлення взяв на себе зобов`язання часткового відшкодування затрат підприємства, де він працював, на будівництво квартири, яка йому була надана в найом, в сумі 27330.00грн. на протязі 8-ми років, з 01.02.2006р. до 01.02.2013р. по 326 грн. щомісяця. Про відрахування вказаних коштів із його заробітної плати він надав про це окремо заяву.

Таким чином, ОСОБА_2 добровільно погодився з умовами договору, і деякий час, на протязі 9-ти місяців, виконував свої зобовязання згідно з його умовами, сплачуючи кошти в зазначеній сумі.

Колективним договором на 2004р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ВДГМК», прийнятим на конференції трудового колективу 19.12.2003р. передбачалось, що цей договір поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з комбінатом, прийняті за договором зобов`язання та домовленості є обов`язковими для виконання їх сторонами, адміністрація підприємства зобов`язується забезпечити виконання програми житлово-комунального будівництва, розподіляти житло тільки працівникам комбінату згідно з установленою чергою та відповідно до Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла, затвердженого на зборах трудового колективу комбінату 29.07.2003р.

Вказане Положення регламентує порядок надання та використання грошової позики, що видається підприємством працівнику комбінату, який працює на умовах безстрокового договору або контракту. Для будівництва житла в блок-секціях жилого будинку у м. Вільногірську по АДРЕСА_1, і має на меті забезпечення одержання житла працівниками комбінату за рахунок використання грошових коштів підприємства, забезпечення залучення додаткових грошових коштів для будівництва житла, забезпечення гарантій та взаємної користі при отриманні та використанні грошової позики для всіх учасників, забезпечення можливості формування у працівників зацікавленості в роботі на підприємстві.

Розмір цільової грошової позики визначається комісією з урахуванням потреби в одержанні житла або поліпшенні житлових умов, професійних, морально-ділових якостей працівника, а також ринкової вартості квартири, визначеної експертним шляхом. Комісія по видачі цільової позики створена протоколом засідання профспілкового комітету від 05.09.2003р. та наказом по ДП «ВД ГМК»від 04.09.2003р. Робота по обговоренню та прийняттю названого Положення всебічно висвітлена у печатному органі підприємства «Вісник комбінату». Так, в цій газеті за 07.08.2003р. розміщена інформація про те, що колективний договір за 1-е півріччя 2003р. визнано виконаним, в газеті від 14.08.2003р. розміщена інформація про затвердження Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_1. В газеті від 25.09.2003р. інформувалось про те, що 17.09.2003р. відбулось 1-е засідання комісії по наданню цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_1, інформація щодо вказаного питання також надавалась в названій газеті від 24.01.2004р.

В одному з випусків газети було розміщено список працівників комбінату на отримання та використання цільової позики на будівництво житла в м.Вільногірську по АДРЕСА_1, який підготований згідно поданих заяв працівників, колективного договору та Положення про порядок надання та використання цільової позики.

Спільним рішенням адміністрації і профкому ДП «ВД ГМК»від 27.08.2004р. Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла було змінено та затверджено Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_1 для працівників комбінату, яке регламентує порядок надання житла з урахуванням добровільної участі у витратах на будівництво житла у блок-секціях цього

- 9 -

будинку. Пунктами 3.1, 3.6, 4.1, 4.2 Положення передбачається подачу працівником заяви про добровільну участь у затратах на будівництво, згоду працівника на надання житла і оформлення всіх необхідних документів і договорів, розмір добровільної участі визначається у відповідності до незалежної експертної оцінки житла, що надається, строк виплати визначається договором, укладеним з працівником.

З метою пересвідчення у правильності та законності своїх дій керівник підприємства позивача звертався до прокуратури м. Вільногірська, на що було отримано позитивну відповідь (а.с.172,173).

Отже, судом встановлено, що питання про часткове відшкодування витрат на будівництво житла за рахунок працівників підприємства позивача, яким буде виділятися житло або поліпшуватися житлові умови, виносилось на обговорення та вирішення трудового колективу підприємства, починаючи з липня 2003р., було внесено до Колективного договору адміністрації та трудового колективу на 2004р.

Відповідач ОСОБА_2 протягом 9-ти місяців виконував свої зобов`язання відповідно до умов укладеного з ним договору. Ще задовго до цього, 06.07.2005р. він звертався в комісію по наданню житла із заявою про виділення йому квартири згідно з чергою на умовах погашення кредиту строком на 8 років (а.с.110) та не вважав незаконними такі дії з боку підприємства.

В своїй заяві від 02.09.2005р. про виділення йому квартири він зазначав, що ознайомлений з умовами надання житла, оговорених в рішенні трудового колективу від 10.02.2005 року (а.с.137).

Як пояснив представник комбінату в судовому засіданні, у зв`язку з відмовою банківських установ видавати позики і з метою створення умов для продовження будівництва житла адміністрацією та профкомом підприємства було переглянуто існуюче Положення і спільним рішенням від 27.08.2004р. затверджено нове Положення, яке регламентувало порядок надання житла в будинку АДРЕСА_1 з частковим відшкодуванням витрат, до нього були включені переважно всі пункти попереднього Положення, а також одноразово з цим врахована можливість передачі комбінату звільненого приватизованого житла.

Діюче Положення про порядок надання житла стосується всіх працівників комбінату, в тому числі і відповідача ОСОБА_2, тому що розділ 2 Положення визначає учасниками надання житла підприємство і працівника комбінату без вказівки на наявність житла у власності, п.3.3, який стосується визначення кандидатур працівників на отримання житла, також не містить посилання на власників приватизованого житла, а п.4.3 допускає зменшення розміру виплат шляхом передачі благоустроєного жилого приміщення працівника у власність підприємства.

Суд приходить до висновку, що жиле приміщення було надано сім`ї відповідача з дотриманням вимог діючого житлового законодавства, зокрема ст.ст.58,60 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.121.1984р. №470, та ст.ст. 9,31,52,58,61 Житлового кодексу України, які регламентують право та порядок одержання громадянами жилих приміщень.

Спільне рішення №31 адміністрації філії «В ГМК ЗАТ «Кримський титан»та профспілкового комітету ДП «ВД ГМК»від 21.11.2005р. про виділення квартир працівникам комбінату, в тому числі ОСОБА_2, затверджено рішенням Вільногірського міськвиконкому 03.01.2006р., порушень при цьому не виявлено.

Установлений за згодою між адміністрацією підприємства та трудовим колективом порядок надання квартир з залученням коштів працівників для часткового відшкодування витрат на будівництво житла не суперечить закону, він зафіксований у Колективному договорі і відповідає взаємним інтересам сторін. Положення Колективного договору в цій частині не були оскаржені, не скасовані і згідно із ст.18 КЗпП України поширюються на всіх працівників підприємства і є обовязковими для обох сторін.

Непереконливими та не обґрунтованими і не доведеними є твердження ОСОБА_2 стосовно того, що він уклав спірний договір під впливом тяжких обставин, які полягали в його важкому матеріальному стані і що він боявся залишитись без житла у разі не підписання ним спірного договору.

Саме з врахуванням матеріального стану відповідача, а саме тієї обставини, що його дружина на той час не працювала, це питання було предметом розгляду на спеціально

- 10 -

створеній комісії і тому йому була надана можливість виплачувати понесені підприємством витрати на будівництво наданої йому квартири на протязі 8-ти років, до 01.02.2013р. Укладення спірного договору відбувалось не до визначення кандидатур на отримання житла, а одночасно з видачею ордерів та укладенням договору найму жилого приміщення, тобто коли кандидатура ОСОБА_2, як отримувача квартири, вже була включена до спільного рішення адміністрації і профкому комбінату, затверджена рішенням міськвиконкому і не було жодної законної підстави для позбавлення ОСОБА_2 права на отримання жилого приміщення або ордеру на квартиру. Більш того, з боку підприємства позивача, тобто генеральним директором комбінату даний договір був підписаний через 18 днів того, як його підписав ОСОБА_2, але він не відмовився від підписання договору і за цей час не відкликав свій підпис.

В своїй заяві від 02.09.2005р. ОСОБА_2 просив надати йому саме квартиру АДРЕСА_1, власноручно зазначив суму часткового відшкодування 27330грн. і написав, що з цими умовами він ознайомлений.

До того ж, п.1.2 договору №73 від 01.02.2006р. передбачає, що квартира передається особі на підставі договору найму жилого приміщення, а не спірного договору. Договір не містить посилань на те, що при порушенні зобовязань за договором або у випадку його розірвання особа повинна буде повернути квартиру комбінату. ОСОБА_2 на протязі 9-ти місяців після укладення договору здійснював встановлені договором платежі, що дає підстави вважати, що він не відмовлявся від виконання договору і не вважав його незаконним.

Судом не встановлено будь-яких порушень, які б дали підстави вважати спірний договір незаконним.

У відповідності до положень ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Вони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно із ст.ст. 627-629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 638,640,642 ЦК України передбачають, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь.

У випадку, який є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_2 12.01.2006р. підписав зі свого боку спірний договір, а керівник комбінату підписав його 01.02.2006р., тобто у разі незгоди його з договором, він міг відкликати свій підпис і відмовитись від подальшого його оформлення, однак він цього не зробив і, більш того, на протязі 9-ти місяців виконував свої зобовязання по договору.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо того, що він отримав житло на платній основі, оскільки предметом договору є не купівля-продаж, а часткове відшкодування витрат на будівництво житла і в обовязок ОСОБА_2 по договору входить не сплата вартості житла, а часткове відшкодування витрат на будівництво житла.

Видача ордеру та укладення з відповідачем договору найму житлового приміщення є доказом на підтвердження того, що квартира йому надана в користування у відповідності до вимог житлового законодавства України. За цим договором він не набуває права власності на отримане житло.

ОСОБА_2 в своєму зустрічному позові вказує на порушення публічного порядку. Однак, відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. При цьому ним не наведено конкретних доказів того, в чому саме полягає порушення публічного порядку.

Судом встановлено, що укладення таких договорів сприяло завершенню будівництва окремої блок-секції будинку АДРЕСА_1, що надало можливість забезпечити працівників підприємства житлом, тобто поліпшились їх побутово-соціальні умови. З пояснень представника ГМК вбачається, що особи, які не укладали такі

- 11 -

договори, з черги на отримання житла не виключались, їм надавалось житло в інших будинках.

Як видно з помітки в правому верхньому куті спірного договору, його було зареєстровано в юридичній службі комбінату 12.01.2006р. як проект, в цей день його було підписано Чабаном. А як пояснив представник комбінату, генеральний директор підприємства підписав цей договір 01.02.2006р., тому саме з цієї дати він вважається повністю оформленим, ця дата є датою початку його дії. Тобто договір було підписано з дотриманням вимог діловодства, які встановлені на підприємстві, порушень при його оформленні судом не виявлено.

З огляду на вищенаведене суд дійшов до впевненого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Вирішуючи питання стосовно іншої позовної вимоги ОСОБА_2, тобто стосовно визнання недійсним з 27.08.2004р. Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_1 для працівників комбінату, затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВДГМК від 27.08.2004р. (додаток №34 до колективного договору на 2004р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»ДАК «Українські поліметали»), суд також приходить до впевненого висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник безпідставно та помилково ототожнюють та повязують умови спірного договору з Положенням про надання житла по АДРЕСА_1 працівникам ГМК, адже правовідносини, які регулюються цими актами, лежать в різних правових площинах і регулюються окремими нормами законодавства КЗпП України, ЖК України та ЦК України.

Оспорюване відповідачем Положення про порядок надання житла працівникам комбінату по АДРЕСА_1 не є правочином, який може визнаватись недійсним. Воно на протязі тривалого часу було предметом обговорення в усіх структурних підрозділах комбінату, приймалось за спільною згодою трудового колективу та адміністрації з участю профспілкового органу. Це Положення є додатком до Колективного договору, а відповідно до вимог ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обовязковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Визнання недійсним колективного договору не передбачено чинним законодавством. В газеті підприємства «Вісник комбінату» міститься інформація про результати виконання колективного договору. Як пояснив представник комбінату, колективний договір був предметом експертного дослідження, є відмітка реєструючого органу «без зауважень».

Положення було предметом перевірки прокуратури м. Вільногірська, підстав для прокурорського реагування знайдено не було.

В ст.251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Назване Положення було додатком до Колективного договору на 2006 рік, на даний час ні колективний договір, ні додаток до нього вже не діють. Визнання недійсним акту, який на даний момент не є чинним, не передбачено існуючим законодавством України.

При прийнятті вказаного акту Колективного договору, також додатків до нього, зясовувалась думка, воля та бажання трудового колективу підприємства, це питання узгоджувалось та обговорювалось на протязі тривалого часу в підрозділах підприємства і в результаті було прийняте. Тому, за спливом великого проміжку часу та за спливом строку його дії це Положення не може бути визнано недійсним за ініціативою окремої фізичної особи.

Колективним договорам присвячена окрема глава КЗпП України. Відповідно до ст.16 цього Кодексу недійсними можуть бути умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників. Наявність таких умов в даному випадку відповідачем не наведено. Він не надав суду доказів того, що під час проведення обговорення колективного договору та окремих його положень він, чи будь-хто з членів трудового колективу звертались з будь-якими пропозиціями щодо незаконності чи невідповідності колективного договору чи додатків до нього нормам законодавства.

Відповідно до ст.17 КЗпП України після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий, або не переглянуть

- 12 -

чинний, якщо інше не передбачено договором. За період дії колективного договору ніяких звернень щодо його незаконності не було, в засобах масової інформації (газета «Вісник комбінату») було опубліковано звіт про виконання Колективного договору в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до впевнених висновків про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині.

Слід відмітити, що судом вже було розглянуто кілька цивільних справ за аналогічними позовами, судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін. Цю обставину просить врахувати представник позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по зустрічному позову, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача за зустрічним позовом і на його користь не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 209 ч.3, 218 ч.1, 222 ЦПК України, ст.6, п.1 ч.2 ст.11, ст.ст. 203, 215, 228, 233, 251, 525, 526, 530, 627-629, 638, 640, 642 ЦК України, ст.ст. 10-20 КЗпП України, ст.ст.9, 31, 52, 58, 61 Житлового кодексу України, Законом України «Про колективні договори і угоди», п.п.58, 60 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів України від 11.12.1984р. №470, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 73 від 01.02.2006р. про часткове відшкодування витрат по будівництву квартири задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою АДРЕСА_1, працює в філії «Вільногірський ГМК»ЗАТ «Кримський титан», на користь ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК»(Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, р/р 26004050266020 в Вільногірському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 33173973) - 7932.24грн., з яких 7824.00 грн. заборгованість по договору, 108.24грн. судові витрати.

ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ЗАТ «Кримський титан»в особі філії «Вільногірський ГМК», професійної спілки філії «Вільногірський ГМК»(третя особа виконавчий комітет Вільногірської міської ради) про визнання недійсними договору № 73 від 01.02.2006р. про часткове відшкодування витрат по будівництву квартири АДРЕСА_1 та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись після 01.03.2011 року.

Відповідно до ст.222 ЦПК України копію рішення суду направити особам, які не були присутні в судовому засіданні.

СУДДЯ Р.А.ЛИТВИНОВА