Постанова № 15030040, 06.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5129/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т.О.,

суддів: Гонтарука В.М.,

Боровицького О.А.,

при секретарі судового засідання: Подолян Н.В.,

за участю: представника апелянта - Швайко І.А., відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці до ОСОБА_4 про стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року Ленінський районний центр зайнятості м. Вінниці робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_4 незаконно отриманих коштів, виплачених їй в якості допомоги по безробіттю в розмірі 3809,53 грн. в період з 20.06.2009 року по 08.02.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ленінський районний центр зайнятості м. Вінниці звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування всіх обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила щодо її задоволення.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2009 року ОСОБА_4 звернулась до Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці з заявою щодо надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

На підставі поданої відповідачем заяви, Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці відповідачу був наданий статус безробітного та призначена як застрахованій особі допомога по безробіттю починаючи з 20.02.2009 року.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 13.02.2009 року №60/62, вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, позивачем проведено звірку з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За результатами проведеної взаємозвірки позивачем було встановлено, що в період перебування на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці, зокрема, в період з 20.06.2009 року по 08.02.2010 року, позивач відносилась до зайнятого населення працюючи Консультантом та отримуючи за це винагороду згідно Договору цивільно-правового характеру від 20.06.2009 року, в ТОВ «Старлайф»(код ЄДРПОУ 36528501).

Відповідно до п.6,14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307 та на підставі акту №153 від 14.06.2010 року, директором Ленінського РЦЗ м. Вінниці видано наказ №162 від 08.07.2010 року про повернення ОСОБА_4 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3809,53 грн. за період з 20.06.2009 року по 08.02.2010 року.

Однак, після отримання відповідачем вказаного наказу про повернення коштів, остання кошти в сумі 3809,53 грн. не повернула, сам наказ не оскаржила.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, а також, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності.

Згідно вимог ст. 2 вказаного Закону - безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, застрахованими особами, серед інших категорій громадян, які відносяться до зайнятого населення, є також особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Відповідно до положень ч.ч.2,3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в період перебування на обліку в Ленінському РЦЗ м. Вінниці як безробітна, 20.06.2009 року уклала з ТОВ «Старлайф»договір цивільно-правового характеру з надання посередницькій послуг в сфері страхування у рамках діяльності підприємства як страхового посередника на страховому ринку України.

Відповідно до запиту Ленінського РЦЗ м. Вінниці, ТОВ «Старлайф»надало відповідь про те, що ОСОБА_4 31.07.2009 року була нарахована разова комісійна винагорода в розмірі 18,97 грн., яка виплачена 11.03.2010 року, згідно договору ЦПХ №500312 від 20.06.2009 року.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами суду першої інстанції відносно того, що, оскільки винагорода відповідачу за цивільно-правовим договором в сумі 18,97 грн. виплачена 11.03.2010 року, тобто, поза періодом перебування ОСОБА_4 на обліку в Ленінському РЦЗ м. Вінниці як безробітної (з 20.02.2009 року по 08.02.2010 року), а відтак, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку факту перебування ОСОБА_4 у відносинах з ТОВ «Старлайф», а вище зазначені висновки суду не спростовуються тим, що винагорода, фактично отримана відповідачем 11.03.2010 року, була нарахована 31.07.2009 року, тобто в період перебування на обліку та отримуючи допомогу по безробіттю в Ленінському РЦЗ м. Вінниці.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо неприйняття керівником Ленінського РЦЗ м. Вінниці рішення про проведення перевірки, за результатами якої, складено акт №153 від 14.06.2010 року, оскільки, насправді, таке рішення наказ №91 від 26.04.2010 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Ленінському РЦЗ м. Вінниці за результатами аналізу інформації від ДПА України за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року, відповідачем було прийняте, однак, судом першої інстанції не досліджено та не витребувано у позивача як доказ.

Також слід зауважити, що відповідно до п.5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62 від 13.02.2009 року, за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт, про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Враховуючи те, що відмітка про відмову відповідача ознайомитись з актом та отримати витяг з наказу була проставлена у наказі від 08.07.2010 року №162 про повернення незаконно виплачених коштів, тому витяг з даного наказу було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відтак, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підпису відповідача про ознайомлення з актом №153 від 14.06.2010 року та відсутності відмітки спеціаліста центру зайнятості про відмову відповідача підписати акт, є безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 в період перебування на обліку в Ленінському РЦЗ м. Вінниці як безробітна та отримуючи допомогу по безробіттю, в період з 20.06.2009 року по 08.02.2010 року перебувала у відносинах з ТОВ «Старлайф», відтак, відносилась до зайнятого населення та отримувала дохід у вигляді винагороди за надання послуг, що є порушенням вимог Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відтак, рішення суду першої інстанції було винесено з порушенням норм матеріального права, з неповним зясуванням обставин справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року скасувати.

Винести нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманих коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю в розмірі 3809,53 грн. в період з 20.06.2009 року по 08.02.2010 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11.04.2011 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Гонтарук В.М.

Боровицький О.А.