Ухвала суду № 15029124, 24.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. Справа № 7910/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецький В.В.

суддів Пліша А.М., Довгополова О.М.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Темп” м. Хмельницький до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство „Темп” м. Хмельницький (надалі - ВАТ „Темп”) звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (надалі ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000042301/0/334 від 23.01.2009 року, № 0000042301/1/ від 20.02.2009 року, № 0000042301/2/3741 від 29.04.2009 року, якими позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 944502,0 гри., в тому числі за основним платежем в сумі 629668,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 314834,0 грн.; № 0000052301/0/335 від 23.01.2009 року, № 0000052301/1/ від 20.02.2009 року, № 0000052301/2/3739 від 28.04.2009 року, якими визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 443985,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 295990,0 грн. за штрафними санкціями в сумі 147995,0 грн.; №0000062301/0/333 від 23.01.2009 року, №0000062301/1 ввід 20.02.2009 року; №0000062301/2/3740 від 28.04.2009 року, №0000062301/3/5393 від 09.07.2009 року, якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за травень-жовтень 2007 року на суму 256253,0 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 128126,0 грн..

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у м. Хмельницькому оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що документи, на підставі яких суд першої інстанції мотивував своє рішення посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки не надавались. При дослідженні взаємовідносин ВАТ „Темп” з приватним підприємством „Укркераміка" та приватним підприємцем ОСОБА_1 встановлено відсутність специфікацій на металопрокат, хоча договорами поставки наявність специфікацій передбачена. На порушення Інструкції Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» та умов договорів поставки до перевірки не надано та перевіркою не виявлено сертифікати якості металопрокату, виданих заводом виробником (або завірені печаткою постачальника копії), акти про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, транспортні та супровідні документи (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики та інші), а також акт про фактичну наявність продукції, який складається у випадку відсутності вказаних вище документів. Не було надано для перевірки також товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Судом першої інстанції також безпідставно не прийнято до уваги встановлену розбіжність сум кредиту ВАТ „Темп” із зобов'язаннями ПП „Укркераміка” та ПП ОСОБА_1, що дає підставу вважати про відсутність надмірної сплати податку ВАТ „Темп” в ціні товару, що придбавався.

На підставі наведених обставин апелянт вважає, що у ВАТ „Темп” були відсутні законні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП „Укркераміка” та ПП ОСОБА_1, оскільки надані до перевірки документи не засвідчують факт реальності поставки вказаними постачальниками металопродукції позивачу, тому оформлені такими документами правочини є нікчемними.

З огляду на викладене ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ „Темп” відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ „Темп” відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 249117 зареєстроване 16.08.1994 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради. Основними видами діяльності є: виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства; виробництво машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань; виробництво інших верстатів: ремонт, технічне обслуговування та монтаж верстатів; здавання з оренду власного майна; інші види оптової торгівлі.

На підставі акту №106/23-4/14309942 від 12.01.2009 року про результати планової виїзної перевірки ВАТ „Темп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року та за наслідками розгляду апеляційних скарг позивача ДПІ у м. Хмельницькому прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Згідно висновків акту перевірки ВАТ „Темп” порушено вимоги пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 670576,0 грн. у звязку з завищення валових витрат за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року на суму 2682300,0 грн. по операціях з поставки металопрокату відповідно до нікчемних договорів, укладених з ПП „Укркераміка” та ПП ОСОБА_1. Також порушено вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункти 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 295990 грн. та завищено бюджетне відшкодування на суму 256253 грн..

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки товару №130701 від 13.07.007 року ПП „Укркераміка” зобовязалось постачати та передавати у власність позивача металопрокат (п.1.1. договору), на загальну суму 1000000,0 грн.. в тому числі ПДВ в сумі 166666,67 грн. (п.3.1 договору), назва та асортимент якого вказаний в специфікаціях до договору (п.1.2 договору).

На виконання договору поставки №130701 від 13.07.007 року ПП „Укркераміка” в квітні, липні, серпні та жовтні 2007 року і червні, липні, серпні 2008 року здійснювало поставки металопрокату автомобільним транспортом постачальника на склад позивача в місті Хмельницькому. Кожна поставка товару супроводжувалась видатковою накладною та податковою накладкою та актом здачі-приймання робіт, оформленими постачальником металопрокату ПП „Укркераміка” .

Відповідно до договору №17/12 від 07.12.2006 року на отримання металопрокату ПІТ ОСОБА_1 зобовязалась передати у власність позивача металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого узгоджується окремо (п. 1.1. договору), на загальну суму 1000000,0 грн., в тому числі ПДВ (п.1.2 договору), терміни відправки металопрокату та вид транспорту узгоджуються окремо на кожну партію товару (п.2.1 договору). Одночасно сторони визначили, що поставка металопрокату здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 і №П-7 (п.2.2, договору) і супроводжується сертифікатами якості заводу-виробника (п.3.2 договору).

На виконання договору поставки на протязі квітня - грудня 2007 року ПП ОСОБА_1 автомобільним транспортом здійснювала поставки металопрокату на склад позивача в місті Хмельницькому.

Видаткові накладні містять назву товару (круг, лист, труба), одиниці виміру (тонна, штуки), кількість, ціну без ПДВ та ціну з ПДВ, печатку, підпис та посаду особи, яка відпустила товар, підпис посадової особи позивача, яка прийняла товар. Крім зазначених вище відомостей щодо металопрокату, до видаткових накладних контрагентами позивача включена також вартість товарно-транспортних витрат по доставці металопрокату до складу позивача. Приймання-передача результатів транспортно-експедиційних послуг засвідчена актами здачі-приймання робіт (надання послуг). складеними позивачем та його постачальником на кожну поставу товару.

Факти здійснення поставок металопрокату крім податкових накладних, видаткових накладних і актів приймання-передачі, підтверджені журналом реєстрації довіреностей, картками складського обліку, журналом реєстрації вхідних вантажів, а також показаннями свідків в судовому засіданні.

Придбаний товар, позивач оплатив шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки продавців. Факти оплати підтверджені актами виїзної планової перевірки та представниками позивача і відповідача в судовому засіданні.

Отримавши від постачальника товару видаткові накладні та податкові накладні, які засвідчують факт поставки металопрокату, оприбуткувавши металопрокат в бухгалтерському обліку та оплативши його вартість, позивач відносив витрати на оплату металопрокату до валових витрат відповідних звітних періодів, а сплачені суми ПДВ до податкового кредиту.

На запит суду першої інстанції ПП ОСОБА_1 надіслала суду копії договорів про надання транспортних послуг автомобільним транспортом, укладених протягом 2007 року з ПП «Славія», ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП «Івасюк», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП Громяк В.В. та відповідні товарно-транспортні накладні.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним з господарській діяльності.

За змістом підпункту 7.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що факти оприбуткування металопрокату, отриманого від ПП „Укркераміка” та ПП ОСОБА_1, в бухгалтерському обліку позивача та використання в господарській діяльності в повному обсязі підтверджуються реєстрацією в Журналі обліку вантажів, який заповняється під час перетину вантажу прохідної підприємства; оприбуткування на центральному складі шляхом занесення в картку складського обліку, яка заповняється на кожний номенклатурний номер (кожен вид металопрокату) ; картками складського обліку матеріалів (форма М-17), в яких вказуються вид та номенклатура металопрокату, його постачальник та дата поставки, обсяг поставки, номер і дата видаткової накладної; відпуском металопрокату з центрального складу у відповідний цех для виробництва кінцевої продукції здійснюється відповідно до лімітно-забірних карток на конкретних виріб на підставі матеріальних звітів на вироби, поясненнями свідка ОСОБА_6., яка працює на посаді завідуючої центральним складом.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року не встановлено його заниження або завищення, тобто, не встановлено будь-яких розбіжностей між обсягами придбаного металопрокату та виготовленої з нього та реалізованої позивачем продукції у відповідних звітних періодах.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що напередодні планової виїзної перевірки позивачем проведено повну інвентаризацію активів та зобовязань підприємства з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.11.2008 року, за результатами якої розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками станом на 01.11.2008 року не встановлено. Результати інвентаризації досліджені відповідачем в ході перевірки і відображені на сторінках 5-7 акту перевірки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач та його контрагенти вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договорів та фактично виконали договірні умови, що підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про виконання поставок металопрокату.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачем не надано доказів невідповідності змісту договорів підряду вимогам цивільного законодавства та не доведено, що при укладанні договорів позивач та його контрагенти діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

На час здійснення господарських операцій з ПП „Укркераміка” та ПП ОСОБА_1 були зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності - юридичні особи, включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були зареєстровані платниками ПДВ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Доводи апелянта про відсутність специфікацій на металопрокат, сертифікатів якості металопрокату, виданих заводом виробником, деяких супровідних документів не спростовують висновків суду першої інстанції про реальність господарських операцій, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суту рішення суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний та обґрунтований висновок про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції фактично мали місце, отримані товари позивач використав у своїй господарській діяльності, а тому позивач на законних підставах відніс до складу валових витрат суми витрат по господарських операціях з ПП „Укркераміка” та ПП ОСОБА_1, а також правомірно, у повній відповідності з вимогами Закону № 168/97-ВР відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним при придбані товарно-матеріальних цінностей по вказаних вище господарських операціях.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного від 27 жовтня 2009 року у справі № 2-а-6856/09/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.В. Святецький

Судді: М.А. Пліш

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 31.03. 2011 р.