Постанова № 15026784, 20.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2011 року 13:19 № 2а-1999/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дутов О.М. (довіреність від 18.02.2011 р.)

від відповідача: Огородник С.В. (довіреність від 19.08.2010 р. № 4481/9/10-114)

від третьої особи: Красовський С.А. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

третя особа

на стороні позивача

Приватне підприємство «Ексімтех»

про

скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак»(код 34485084) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень: (1) № 0008042304/0 від 28.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 23953 грн. за основним платежем, 11977 грн. штрафних санкцій, а всього на суму 35930 грн., а також податкового повідомлення-рішення (2) № 0008032304/0 від 28.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 29941 грн., 14970 грн. за штрафними санкціями, а всього за цим податком у розмірі 44911 грн.

Позивач вважає, що встановлені в акті перевірки порушення та оскаржувані рішення не відповідають фактичним обставинам взаємовідносин позивача з його контрагентом - ПП «Ексімтех»(повірений), яке надавало позивачу консультативні (маркетингові) послуги по пошуку покупців продукції позивача. Позивач зазначає, що за допомогою цього суб’єкта було знайдено покупців продукції, послуги фактично надані, а отже витрати, пов’язані з виконанням цього договору є підтвердженими та прямо пов’язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені до валових витрат, що не визнається відповідачем. Крім того, як зазначає позивач, право на формування спірного податкового кредиту з ПДВ підтверджено податковою накладною виданою надавачем послуг (ПП «Ексімтех»), а отже формування податкового кредиту є правомірним.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що: під час перевірки фактичне надання послуг з пошуку для позивача покупців не підтверджено, фактично послуги не надавалися, додатки до договорів доручення з визначенням конкретних завдань для повіреного, а також передбачені договорами доручення звіти з деталізацією наданих послуг на час проведення перевірки були відсутні, а отже витрати за спірними операціями не пов’язані з господарською діяльністю позивача, у зв’язку з чим не підлягали включенню до валових витрат та у позивача, відповідно, не було підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з цим підприємством. Відповідно відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України, а отже підстав для їх скасування не має.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача, зазначивши по суті, що на виконання укладених з позивачем договорів ПП «Ексімтех»здійснило на користь позивача пошук покупців на продукцію позивача.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак»зареєстроване 26.06.2006 року Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві та присвоєно ідентифікаційний код 34485084 (адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 80 офіс 18). Позивач зареєстрований як платник податків 27.06.2006 року за № 25647/29-207 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Позивач зареєстрований платником ПДВ з 04.08.2006 року.

Згідно з довідкою з органів статистики до основних видів діяльності позивача належить «Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням», «Ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування».

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку відповідача за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2010 року за результатами якої складено Акт перевірки від 18.10.2010 року № 3803/23-04/34485084 (далі –Акт перевірки).

Актом перевірки (п. 3.1.2. Акту - стор. 6 –10 Акту; п. 4 –стор. 37 Акту) встановлено порушення п/п. 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на час вчинення спірних операцій), а саме –підприємством включено до складу валових витрат витрати, які не підтверджуються як витрати, пов’язані з господарською діяльністю позивача у розмірі 119765 грн., у тому числі –у другому кварталі 2008 року у сумі 63026 грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 56739 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 29 941 грн., у т.ч. за 2 квартал 2008 року на суму 15756 грн., 3 квартал 2008 року 14185 грн. Наведені порушення встановлені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Ексімтех», яке здійснювало пошук покупців для позивача.

Проте, як зазначено в Акті перевірки (стор.9), в порушення умов п. 3.2. договору доручення звіти про виконання робіт з деталізацією наданих послуг не складалися, під час перевірки не надано документального підтвердження фактичного (реального) виконання послуг та не доведено зв’язку витрат за цим договором з господарською діяльністю позивача.

Відсутність цих звітів, а отже і доказів фактичного надання послуг, підтверджується перевіркою інформації (стор. 9 Акту перевірки), отриманої від ПП «Ексімтех»(лист від 20.09.2010 р. №20/09-10).

Крім того (п.3.2.2. Акту - стор. 21 Акту перевірки) податковим органом встановлено порушення п/п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по витратам, сплаченим за послуги ПП «Ексімтех», які не підтверджуються як витрати, пов’язані з господарською діяльністю підприємства, виклад порушень щодо чого визначено у п. 3.1.2. Акту перевірки. Зокрема, в Акті перевірки визначено позивачем у зв’язку з цим занижено суму ПДВ всього на 23953 грн., у т.ч. за травень 2008 року у розмірі 12605 грн. (податкова накладна від 19.05.2008 року № 185 за договором № 01-08/07 від 01.08.2007 р.) та за вересень 2008 року у розмірі 11348 грн. (податкова накладна від 02.09.2008 р. № 314 за договором № 11-01/08 від 11.01.2008 р.).

На підставі Акту перевірки та виходячи з вищенаведених порушень, встановлених податковим органом, відповідачем ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які за результатами їх адміністративного оскарження залишені без змін.

У взаємозв’язку з цим, щодо характеру, змісту та фактичних взаємовідносин сторін за договором доручення з ПП «Ексімтех»та зв’язку витрат за ним з господарською діяльністю позивача, під час розгляду справи судом встановлено наступне.

Відповідно до договору доручення № 11-01/08 від 11.01.2008 р., укладеному між позивачем (довіритель) та ПП «Ексімтех»(повірений), повірений прийняв на себе зобов’язання знайти покупців на товари позивача (п.1.1.) та самостійно провести необхідну комерційно-маркетингову роботу (п.2.2.).

Номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики, вимоги до упаковки та маркування, строки та умови поставок, ціни та інші умови реалізації товарів вказуються у додатку, який визначений невід’ємною частиною цього договору (п.1.2.).

Зазначені додатки, як встановлено під час розгляду справи, податковому органу під час проведення перевірки не надавалися, що підтверджується актом перевірки (стор. 8 –9). Зазначені документи також не були надані податковому органу з боку ПП «Ексімтех»на запит про надання всіх документів по взаємовідносинам з позивачем (лист від 20.09.2010 р. №20/09-10).

Крім того, виходячи із змісту п. 3.2. цього договору довіритель зобов’язаний приймати звіти повіреного, що, відповідно, кореспондується із взаємопов’язаним в даному випадку обов’язком повіреного надавати звіти про виконання, які за звичайною у таких випадках діловою практикою та виходячи з вимог ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(щодо визначення у підтверджуючих документах змісту та обсягу господарської операції) містять на підтвердження фактичного надання послуг - деталізований перелік виконаних послуг і дій, що вчинялися виконавцем, зокрема, - етапи проведення переговорів, інформацію: де, коли, з якими представниками потенційних покупців проводились переговори, інформацію про проекти договорів та самі копії проектів договорів, що готувалися виконавцем та/або узгоджувались із замовником, інформацію про комерційні пропозиції, надані виконавцем потенційним покупцям, тощо.

02 вересня 2008 року позивачем з ПП «Ексімтех»складено Акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № ОУ-0000238 відповідно до якого надано послуги «Послуги по пошуку покупців», а вартість послуг по пошуку повіреним покупців для позивача склала 56 738,57 грн. без ПДВ, ПДВ –11347,71 грн., а всього 68086,28 грн.

Відповідно до Звіту від 02.09.2008 року до згаданого договору, наданого вже під час розгляду справи, повірений знайшов для довірителя наступних покупців: АТ «Філіп Моріс Україна»(м. Харьків), ТОВ «Брокард-Україна»(м. Київ), ПП «Хімпром-Союз».

В судовому засіданні представник третьої особи не зміг назвати та конкретно визначити які конкретно дії вчинялися ним для пошуку покупців, в чому полягав зміст дій з пошуку покупців, яким чином проводились переговори, де, з ким із представників інших підприємств проводились ці переговори, а також не зміг підтвердити свої взаємовідносини з покупцями, з якими позивачем було укладено договори поставки.

Під час розгляду справи позивач та третя особа не надали документальних доказів передачі повіреному документів, визначених у п. 3.1. договору, а саме сертифікатів та документів, які взаємопов’язані з виконанням послуг за договором.

При цьому, як вбачається з акту перевірки (стор. 8-9) вищезгаданий Звіт під час перевірки позивачем не надавався, оскільки, як зазначив позивач та третя особа, конкретно ці документи податковим органом не вимагалися та їх складання взагалі не обов’язково. При цьому, цей звіт та звіт за другим договором доручення, на відміну від інших звітів, не були надані і ПП «Ексімтех»на запит податкового органу (лист третьої особи від 20.09.2010 р. № 20/09-10).

В той же час, в акті перевірки (стор. 38) позивач зазначив, що ним в повному обсязі надано документи, а також додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність позивача (спростовують викладені в акті перевірки факти), серед яких, як зазначено вище, були відсутні звіти та додатки до договору. З наведеного вбачається, що цей звіт був відсутній на час проведення перевірки та позивачем не доведено факту його існування на час проведення перевірки, як документу, який в сукупності з іншими доказами може підтверджувати фактичне здійснення операцій.

Окрім цього, 19 травня 2008 року позивачем з ПП «Ексімтех»складено Акт № ОУ-0000139 відповідно до якого вартість послуг з пошуку покупців за іншим аналогічним договором № 01-08/07 від 01.08.2007 р. та по рахунку № СФ-0000196 від 19.05.2008 року склала 63026,51 грн. без ПДВ –ПДВ 12605,30 грн., а всього 75631,81 грн. Умови цього договору є аналогічними умовам договору № 11-01/08 від 11.01.2008 р. щодо його предмету стосовно пошуку покупців для позивача.

Відповідно до Звіту від 19.05.2008 року до останнього договору, наданого під час розгляду справи, повірений знайшов для позивача наступних покупців: ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ»(м. Львів), ТОВ «Рехау»(м. Київ), ТОВ «Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед».

Проте, як вбачається з Акту перевірки, цей Звіт під час перевірки позивачем також не надавався та його існування на момент проведення перевірки, як і у першому випадку, позивачем та третьою особою не доведено.

Платежі за наведеними договорами доручення проведені 22.05.2008 року та 03.09.2008 року, що підтверджується сторонами та банківськими виписками.

На підтвердження того, що послуги за дорученням були надані до матеріалів справи надано копії договорів, укладених з позивачем: № 600520080109 від 27.03.2008 р. з ТОВ «Рехау»(м. Київ); № 600320080056 від 20.08.2008 р. із ЗАТ «Філіп Моріс Україна»; № 600220080038-41 від 11.07.2008 р. з ПП «Хімпром-Союз»; № 600520070297 від 18.12.2007 р. з ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ»; № 21-03/08 від 21.03.2008 р. з ТОВ «Брокард-Україна»; № 600920080003 від 02.04.2008 р. з ТОВ «Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед».

Проте, як встановлено під час розгляду справи, Акти виконаних робіт за обома зазначеними договорами не містять переліку та реквізитів договорів, які, як зазначає позивач, укладенні з іншими особами на виконання договорів доручення з ПП «Ексімтех», що є порушенням вимог ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(щодо визначення у підтверджуючих документах змісту та обсягу господарської операції) у зв’язку з чим, за відсутності ідентифікації складу та обсягу послуг, не можуть підтверджувати фактичне виконання послуг з пошуку покупців.

Вирішуючи у взаємозв’язку з вищенаведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

В контексті спірних відносин суд зазначає, що за загальним правилом та за своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, зокрема в контексті виконання вищезгаданих договорів доручення, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції цих актів на час вчинення оспорюваних операцій).

Згідно з п/п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до п.п. 7.4.5. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Звідси випливає, що до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), тобто витрати за фактично (реально) вчиненими операціями, виконання яких має підтверджуватися первинними документами, складеними відповідно до вимог статей 1 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, в контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій. Відсутність зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, у т.ч. нездійснення господарської операції, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності оформлених первинних та розрахункових документів. Наявність цих документів (у т.ч. податкових накладних) є необхідною, але не безумовною підставою для виникнення відповідного права платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту.

В даному випадку під час розгляду справи позивачем не доведено фактичне виконання операцій з надання йому маркетингових послуг.

Фактично під час проведення перевірки були надані договори, платіжні документи та акти виконаних робіт з визначенням змісту операції «Послуги по пошуку покупців», які не містять будь-якої ідентифікації виконаних послуг з пошуку покупців.

Позивачем не доведено існування на час проведення перевірки додатків (де деталізовано завдання) до згаданих вище договорів та звітів про виконання доручення (де деталізовано перелік знайдених покупців), які під час перевірки податковому органу не надавалися.

Договори, укладені позивачем з третіми особами, не містять будь-якої інформації щодо участі ПП «Ексімтех» в їх підготовці та укладанні, що вказує на недоведеність фактичного виконання доручення.

В той же час, відповідно до приписів статті 1000 ЦК України («Договір доручення») з урахуванням положень ст. 243 ЦК України («Комерційне представництво»), під дію яких підпадають розглядувані договори доручення, саме повірений укладає договори за рахунок та від імені довірителя з визначенням цього у преамбулі договору.

На час проведення перевірки позивача було встановлено відсутність звітів про виконання послуг з визначенням конкретизованих дій виконаних виконавцем (знайдених покупців, реквізитів укладених з ними угод), тобто на час перевірки позивача були відсутні документальні підтвердження надання послуг, як то передбачено п. 3.2. договорів доручення, що в свою чергу та відповідно до положень 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", виключає можливість формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

В контексті перевірки дотримання позивачем положень 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", під час розгляду справи також встановлено, що на час перевірки у позивача були відсутні додатки до договорів з повіреним, в яких би визначалися параметри комерційних пропозицій та майбутніх угод з потенційними покупцями, як то передбачено п. 1.2. договору, що також вказує на відсутність під час перевірки первинних документів, які в сукупності з іншими доказами підтверджували б надання завдання повіреному та виконання цього завдання відповідно до визначеного довірителем доручення. Зазначені додатки № 1 були надані лише разом з позовною заявою.

При цьому, аналізуючи зміст наданих вже під час розгляду справи звітів, а також наданих під час перевірки податкового органу актів наданих послуг, суд приходить до висновку, що всупереч умовам договорів доручення (п.3.2.), змісту і суті договорів доручення та статей 1 (щодо визначення терміну «первинний документ») і 9 (щодо змісту первинного документа) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ці звіти і акти не містять деталізації дій, вчинених повіреним щодо пошуку покупців, що має визначальне значення з точки зору оподаткування для обґрунтування платником своїх фактичних витрат та їх пов’язаності з господарською діяльністю платника податків.

Зазначені звіти та акти не розкривають змісту дій повіреного щодо пошуку покупців для позивача, а лише містять загальне посилання про те, що повірений знайшов для позивача певних покупців, а отже ці звіти не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне вчинення (виконання) маркетингових операцій (доручення щодо здійснення пошуку покупців).

Під час розгляду справи не надано будь-яких інших доказів, які б прямо або опосередковано вказували на те, що виконавець проводив переговори з покупцями, надавав їм комерційні пропозиції, обговорював (письмово чи усно) умови майбутніх договорів з позивачем та з цими покупцями, відряджав своїх працівників для проведення переговорів.

Слід додати, що відповідно до Акту перевірки у штаті позивача працювали менеджер з логістики, офіс-менеджер відділу продажу (стор. 10), а загалом 42 штатні одиниці працівників (стор. 25 Акту перевірки) та при здійсненні господарської діяльності використовувалось 10 одиниць автотранспорту (стор.28 Акту), що в сукупності спрямовано на ведення комерційної діяльності щодо реалізації продукції позивача та, зокрема, пошуку покупців у зв’язку з цим.

Однак, з огляду на викладене та беручи до уваги те, що позивач тривалий час працює в одному сегменті ринку, під час розгляду справи позивачем не наведено розумних та видимих організаційних та економічних причин щодо укладання договорів доручення, а отже не доведено і зв’язку понесених витрат за цими договорами з господарською діяльністю позивача, що в свою чергу виключає можливість їх включення до валових витрат.

Що стосується наданих позивачем під час розгляду справи постанов Шевченківського районного суду м. Києві від 27.12.2010 року у справах № 3-14441/10 та № 3-14440/10 про адміністративні правопорушення, провадження в яких закрито у зв’язку з відсутністю в їх діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 1631 КУпАП («Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків»), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначені вище постанови суду мотивовані тим, що в діях посадових осіб відсутній склад правопорушення, оскільки дані викладені в акті перевірки спростовуються податковими накладними, договором поручительства, актами.

Проте. дані постанови не містять інформації які саме конкретно дані акту перевірки спростовуються зазначеними документами.

Крім того, учасниками спірних операцій укладалися договори доручення та не укладалися договори поручительства, на які міститься посилання у зазначених постановах, які до того ж містять посилання на підстави включення до валових витрат витрат на придбання електричної енергії, спірних обставин щодо постачання якої під час розгляду даної справи не встановлено.

Як вбачається із змісту даних постанов, під час розгляду матеріалів даних справ про адміністративні правопорушення судом не досліджувались договори позивача з покупцями продукції, яких (покупців), як зазначає позивач, знайшов його контрагент за договором доручення, а також не досліджувались та не оцінювались оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі та не можуть бути предметом правової оцінки у справі про адміністративні правопорушення.

Суд також зазначає, що при ухваленні зазначених постанов, виходячи із змісту описової частини описової частини, суд брав до уваги інформацію щодо заниження податку на прибуток та не враховував інформації в акті перевірки щодо порушення законодавства з питань податку на додану вартість.

Відтак, враховуючи наведене в сукупності, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 4 ст. 72 КАС України у даній справі стосовно зазначених вище постанов суду. Викладена в них інформація не спростовує висновків суду у даній справі.

Отже, виходячи з недоведеності фактичного вчинення на користь позивача маркетингових операцій (доручення щодо пошуку покупців), відсутності видимих розумних економічних та організаційних причин для укладання договорів доручення, а отже і обставин, з якими закон пов’язує можливість формування позивачем спірних сум валового доходу та податкового кредиту за спірними операціями, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, у зв’язку з чим суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень у зв’язку з чим підстав для задоволення позову не має.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0008042304/0 та №0008032304/0 від 28.10.2010 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22 квітня 2011 року.