Постанова № 15026782, 20.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2011 року 13:59 № 2а-1979/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенко О.М. (довіреність № 1 від 04.01.2011 р.)

від відповідача: Готра Т.В. (довіреність від 30.03.2011 р. № 3805/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про

визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 12.01.2011 року №№ (1) 092308, (2) 102308;

- від 24.01.2011 року №№ (3) 00172308, (4) 00182308, (5) 00192308, (6) 00202308.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі –Закон про РРО) та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі - Закон про патентування).

Зокрема, по суті встановлених порушень позивач зазначає, що програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС), за результатом перевірки роботи яких відповідачем встановлено порушення наведених норм Законів та застосовано фінансові санкції, по своїй суті і призначенню не є реєстратором розрахункових операцій, є засобом, за допомогою якого споживач має змогу здійснити дистанційний доступ до прейскурантів операторів мобільного зв’язку, виконати замовлення на поставку послуг мобільного зв’язку, цей засіб є системою електронної торгівлі де реєстратори розрахункових операцій, згідно п. 13. ч. 9 Закону про РРО, не застосовується.

Щодо застосування санкцій за порушення Закону про патентування, позивач вважає висновки податкового органу помилковим з тих підстав, що перелік послуг, надання яких підлягає патентуванню не охоплює послуги з дистанційного доступу до прейскурантів операторів мобільного зв’язку, позивач не здійснює діяльність, яка підлягає патентуванню, з огляду на що рішення, ухвалені за порушення цього Закону, є на думку позивача протиправними.

Ухвалою суду від 25.02.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 05.04.2011 року. Зазначеною ухвалою крім іншого відповідача витребувані накази про проведення перевірок, направлення, а також всі матеріали, які були взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні 05.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.04.2011 року у зв’язку з необхідністю надання відповідачем матеріалів перевірок, у т.ч. відповідача було зобов’язано надати квитанції, отримані за результатами перевірки програмно-технічних комплексів самообслуговування позивача.

В судовому засіданні 20.04.2011 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю документів в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень, яке залишено без задоволення з огляду на обмеженість строків розгляду адміністративних справ та достатність раніше наданого часу для підготовки до розгляду справи.

Крім того, в судовому засіданні 20.04.2011 року позивач додатково до викладених у позові обставин заявив, що перевірка проведена з порушенням встановленого порядку, а отже акти перевірок є доказами, які здобуті незаконним шляхом, а отже не можуть братися до ваги як належний та допустимий доказ, на підставі якого може бути прийнято оскаржувані рішення. Позивач також зазначає, що зокрема, в окремих випадках він взагалі не був повідомлений про проведення перевірки.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та по суті зазначає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що регіональними підрозділами Державної податкової адміністрації України, а саме: у м. Павлограді, Дніпропетровської області (Західно-Донбаська ОДПІ), м. Дніпропетровську (ДПІ у Бабушкінському р-ні) здійснено перевірки програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС) товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс», які знаходяться в магазинах та торгових комплексах, які не належать позивачу, що не заперечується сторонами.

За результатами перевірки дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій складено акти перевірок: № 00000493 від 22.12.2010 року, № 009263 та № 009264 від 28.12.2010 року (далі –Акти перевірки), які залучені до матеріалів справи.

На підставі вказаних Актів перевірок відповідачем ухвалено наступні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 12.01.2011 року № 092308 (РРО, 390 грн.), № 102308 (патентування, 10,32 грн.);

- від 24.01.2011 року № 00172308 (РРО, 840 грн.), № 00182308 (патентування, 20,65 грн.), № 00192308 (РРО, 840 грн.), № 00202308 (патентування, 20,65 грн.), які ухвалені, а санкції застосовані за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності»на підставі статті 8 цього закону, а також за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на підставі п. 1, 2 ст. 17 цього закону.

В усіх Актах перевірки суть встановлених порушень зводиться до того, що ТОВ «Айбокс» здійснює розрахункові операції з використанням програмно-технічного комплексу самообслуговування без наявності відповідного, належним чином зареєстрованого, реєстратора розрахункових операцій, необхідного при здійсненні розрахункових операцій, а також надає послуги за відсутності патенту.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо взаємовідносин сторін у сфері контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, що діяла на час проведення перевірок) контроль за застосуванням РРО здійснюється податковими органами у вигляді проведення перевірок згідно із законодавством України.

У питаннях застосування РРО і контролю за їх застосуванням цей закон є спеціальним та має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами в контексті регулювання спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 16 зазначеного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

У взаємозв’язку з наведеним суд зазначає, що права, функції податкових органів щодо проведення перевірок, а також порядок здійснення перевірок, регулюються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон № 509-XII в редакції, що діяв на час проведення перевірок). Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закон України № 509-XII органам державної податкової служби надано право здійснювати у т.ч. контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Отже, при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону про РРО, який застосовується в даному випадку з урахуванням положень статей 9 –11 (щодо функцій та повноважень податкових органів) та ст. 112 Закону № 509-XII, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до ст. 112 Закону України № 509-XII посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, зокрема, за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Що стосується проведення перевірок за дотриманням законодавства у сфері патентування, частиною 3 статті 9 Закону про патентування (в редакції на час виникнення спірних відносин) передбачено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється, зокрема, державними податковими органами.

Виходячи з наведених положень Закону № 509-XII у взаємозв’язку з положеннями Закону про РРО та Закону про патентування, при організації та проведенні перевірок, які проводяться на виконання Закону про РРО та Закону про патентування, посадова особа податкового органу зобов’язана пред’явити уповноваженій особі, якій належить об’єкт перевірки, наказ про проведення перевірки, направлення на перевірку об’єкта, що перевіряється та, відповідно, службового посвідчення, наявність яких та пред’явлення яких уповноваженій особі об’єкта, що перевіряється, є обов’язковою умовою для початку та проведення перевірки, а їх ненадання є підставою для недопущення до перевірки.

На обов’язковість прийняття рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, в контексті спірних відносин, вказує і положення п. 3.1. наказу ДПА України від 27 травня 2008 року № 355.

На пред’явленні перед початком проведення перевірки, зокрема, направлення на перевірку, наголошується і в наказі ДПА України від 9 квітня 2009 року № 184.

Суд враховує, що виходячи з призначення та характеру такого роду перевірок, їх проведення не передбачає завчасного повідомлення, що, однак, не звільняє податкові органи від виконання покладеного на них обов’язку щодо пред’явлення перед початком перевірки уповноваженій особі власника об’єкта перевірки наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки відповідно до плану-графіку проведення перевірок і у тому випадку, якщо об’єкти перевірки знаходяться у приміщеннях, які належать іншим особам, що має місце в даному випадку і обставини щодо чого не заперечується сторонами.

В даному випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, наказ та посвідчення на проведення перевірки, яка оформлена актом № 00000493/0010/26/55/18542308 від 21.12.2010 р. та стосується оскаржуваних рішень: № 102308, № 092308 від 12.01.2011 р., уповноваженим особам позивача не надавалися, а отже позивач був позбавлений права бути ознайомленим з документами, в яких вказуються підстави для проведення перевірки, при наданні яких позивач має право надавати оцінку підставам проведення перевірки та прийняти власне рішення - допустити або не допустити працівників податкового органу до проведення перевірки.

В даному випадку позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право прийняти рішення про допуск або не допуск до проведення перевірки, що є порушенням прав позивача та свідчить про незаконність дій працівників податкового органу по проведенню перевірки.

При цьому, як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки, запису у Журналі реєстрації перевірок посадові особи податкової служби, які проводили перевірку, не здійснювали внаслідок не інформування уповноважених осіб позивача про проведення перевірки, що є обов’язковою умовою для початку проведення перевірки, яка в даному випадку не була дотримана. Вищенаведений Акт перевірки складений без участі повноважних представників позивача.

Що стосується перевірки, оформленої наведеним актом, то, як вбачається з направлень від 21.12.2010 р. № 1166 та № 1167, податковим органом проводилась планова перевірка, в той же час під час розгляду справи відповідачем не надано плану-графіку проведення перевірок, як-то передбачено ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на час проведення перевірки), а отже відповідач не довів наявності підстав для проведення цієї перевірки та, у зв’язку з цим, правомірності проведення самої перевірки та прийнятого за результатами її проведення оскаржуваного рішення.

Крім того, всі наведені вище акти перевірок містять посилання на те, що додатками до них є квитанції, отримані з ПТКС.

Зазначені квитанції є доказами, на які посилається відповідач в актах перевірки, на підставі викладених висновків в якому відповідачем ухвалено оскаржувані рішення.

Проте, на вимогу суду відповідач під час розгляду справи не надав ці квитанції, які, як зазначено в актах, є додатками до нього (стосується акту № 0493, на підставі якого прийняті рішення № 102308, № 092308, та акту № 9264, на підставі якого прийнято рішення № 172308, №123308).

Відсутність цих квитанцій у відповідача свідчить про недоведеність обставин, викладених в цих актах перевірки щодо власне проведення перевірки шляхом отримання квитанції з ПТКС, а отже і про необґрунтованість вищенаведених оскаржуваних рішень та їх протиправність.

В той же час, до іншого акту № 9263 від 28.12.2011 року, відповідачем надано квитанцію № 9774 про поповнення рахунку оператора мобільного зв’язку за номером телефону № 0679922259 на суму 100 грн. (99 грн. за послуги, 1 грн. за користування терміналом).

Проте, під час розгляду справи позивачем не доведено, що цей рахунок за зазначеним номером телефону належить державі, кошти надійшли на державний рахунок та його поповнення було здійснено за державні кошти у зв’язку та з метою виконанням працівниками податкового органу функцій держави та з метою проведення перевірки, а не з метою задоволення приватних (власних) потреб працівників податкового органу у мобільному зв’язку за їхні ж кошти.

Що стосується в цьому ж контексті проведення перевірок за актами № 0493, № 9264, під час розгляду справи відповідач заявив, що не має доказів використання державних коштів та поповнення державного рахунку при проведенні цих перевірок та при отриманні квитанцій з ПТКС, які до того ж не були надані під час розгляду справи.

Виходячи з наведеного та матеріалів справи вбачається, що фактично всі перевірки проведені шляхом внесення до ПТКС власних (особистих) коштів працівників податкового органу з поповненням їх власних особистих рахунків мобільного зв’язку, що не спростовується та не заперечується відповідачем і в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено зворотне, з чого вбачається, що фактично перевірки проведені, а акти перевірок складені працівниками податкового органу не у зв’язку з виконанням функцій держави у спірних відносинах, а отже Акти перевірок не можуть вважатися законним доказом в обґрунтування оскаржуваних рішень.

У взаємозв’язку з наведеним суд також зазначає, що два з трьох наведених актів перевірок від 28.12.2010 р. № 009264 та № 009263 не містять посилання на конкретну норму Закону про патентування (пункт, статтю), яка на думку відповідача порушена позивачем, що є порушенням п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (в редакції на час складання актів) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459, з огляду на що дані акти не можуть вважатися належними доказами, які встановлюють порушення певної вимоги закону, а оскаржувані рішення, ухвалені на їх підставі, не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що ухвалені на підставі закону (його конкретної норми) та фактично ухвалені за невизначене порушення, у зв’язку з чим ці рішення не відповідають критеріям оцінювання правомірності, визначеним пунктами 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, дотримання яких перевіряє суд.

Крім того, що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з питань патентування, суд зазначає, що вони ухвалені у 2011 році та містять посилання на порушення ст. 3 Закону про патентування, без визначення в оскаржуваних рішеннях конкретної норми цього закону (пункту, статті), яка була порушена на думку відповідача позивачем. Зазначені рішення також містять посилання, що вони ухвалені згідно із статтею 8 цього закону, однак не містять визначення конкретної норми, яка стала підставою для визначних у цих рішеннях санкцій.

В той же час, норми Закону про патентування втратили чинність з 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України, а отже ці рішення прийняті на підставі норм Закону, які втратили чинність на дату їх прийняття та у відповідача, відповідно, не було правових підстав для їх прийняття, з огляду на що наведені рішення з питань патентування слід визнати протиправними.

До того ж, всі вищезгадані рішення, які ухвалені за результатами перевірки дотримання позивачем вимог Закону про патентування, у заключній частині встановлюють обов’язок сплати суми санкцій відповідно до ст. 25 Закону про РРО, який не регулює обов’язки та відповідальність позивача у сфері патентування та, відповідно, його виконання (Закону про РРО) в рамках виконання зазначених рішень не могло бути покладено на відповідача.

Враховуючи всі наведені обставини як окремо, так і в сукупності, суд приходить до висновку, що перевірки позивача проведені з порушенням норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону про РРО та Закону про патентування (у т.ч. щодо порядку та умов проведення перевірок). Складені за результатами цих перевірок Акти перевірок, які за загальним правилом є носієм доказової інформації та підтверджують факт проведення перевірки, не можуть в даному випадку вважатися доказами здобутими законним шляхом та, в свою чергу, підтверджувати факт вчинення позивачем порушень у сфері РРО та патентування торгової діяльності.

Частиною 3 ст. 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, тому суд не приймає Акти перевірок, як належний та допустимий доказ встановлення порушень позивачем, у зв’язку з чим рішення, ухвалені на підставі зазначених Актів перевірок, не можуть бути визнані судом законними.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинного на час проведення перевірок, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Аналогічні положення передбачені статтею 21 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У взаємозв’язку з наведеним суд також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В даному випадку оскаржувані рішення не відповідають наведеним критеріям, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»(ідентифікаційний код 34046074; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 12.01.2011 року № 092308, № 102308;

- від 24.01.2011 року № 00172308, № 00182308, № 00192308, № 00202308.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»на відшкодування сплаченого судового збору 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано22 квітня 2011 року.