Постанова № 15026240, 14.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/430/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгену Броніславовичу,

за участю представника прокурора Медяної Вікторії Олегівни,

представника позивача Комісарчук Майї Іллівни,

у відсутність відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафної санкції,

ВСТАНОВИВ :

04 лютого 2011 року Могилів-Подільський міжрайонний прокурор Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІАТ у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2) про стягнення штрафної санкції в розмірі 1700 грн.

Зазначив, що під час проведення державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області перевірки встановлено порушення відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 26 вересня 2007 року №1184, а саме, здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень без видачі кожному пасажиру страхового полісу на окремому бланку.

В результаті виявлення даного правопорушення складено акт від 22 жовтня 2010 року, а в подальшому, на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 25 жовтня 2010 року №088876 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансової санкції в розмірі 1700 грн.

Посилаючись на те, що підприємець постанову про застосування фінансових санкцій у встановленому порядку не оскаржив, добровільно застосовану штрафну санкцію не сплатив, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та порушення економічних інтересів держави, - прокурор просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь держави штрафну санкцію у розмірі 1700 грн в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року відкрито скорочене провадження і повідомлено відповідачу, що він має право в 10-денний строк з дня одержання даної ухвали надати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Зважаючи на встановлену судом неможливість прийняти законне та обґрунтоване рішення у порядку скороченого провадження, оскільки рекомендоване поштове відправлення на адресу суду не повернулося, що позбавило суд можливості встановити належне повідомлення відповідача, ухвалою суду від 18 березня 2011 року у даній адміністративній справі призначено судовий розгляд.

Проте в судові засідання 05 квітня 2011 року, 14 квітня 2011 року відповідач ФОП ОСОБА_2 не зявлявся, повноважного представника не направляв, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за його підписом від 23 березня 2011 року (а.с. 21) й від 06 квітня 2011 року (а.с. 27). Розгляд справи у звязку з неявкою ФОП ОСОБА_2 переносився. Відтак, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення підприємця належним чином й надав можливість реалізувати право на судовий захист, але відповідач даним правом не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву, відповідно до ухвал Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року, від 18 березня 2011 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань ФОП ОСОБА_2 не надсилав, що свідчить про відсутність у них інтересу до розгляду справи, а за викладених вище обставин, і про затягування розгляду справи.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) неявка відповідача або його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник прокурора В.О.Медяна та представник ГДІАТ Комісарчук М.І. (довіреність на а.с. 26) позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково лише уточнили необхідність стягнення суми штрафної санкції на користь ГДІАТ в дохід Державного бюджету України.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, а також оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22 жовтня 2010 року, на підставі завдання на перевірку від 18 жовтня 2010 року №101453, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області А.В.Андрощуком та С.В.Балховським проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено, що водій ОСОБА_3 на автомобілі марки «Фіат Дукато», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2, здійснював регулярні спеціальні пасажирські перевезення без видачі кожному пасажиру страхового полісу на окремому бланку, чим порушив вимоги пункту 48 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176.

У звязку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт.

З даним актом водій ознайомлений, його підписав та надав пояснення, що страховка добровільна.

Розгляд справи щодо порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт проведено комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 25 жовтня 2010 року за його участю, про що свідчить підпис в супровідному листі про проведення розгляду справи (а.с.5).

За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 25 жовтня 2010 року №112148 про застосування до перевізника фінансової санкції в розмірі 1700 грн.

Постанова направлена відповідачу 27 жовтня 2010 року й 30 жовтня 2010 року ним отримана, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 8). Відповідно до супровідного листа від 27 жовтня 2010 року №02-3/5803 ФОП ОСОБА_2 розяснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом пятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 5).

Постанова начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області відповідачем не виконана та у встановленому законом порядку не оскаржена.

Оскільки штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення прокурора з позовом до суду про примусове стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України “Про автомобільний транспорт”, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Що стосується внутрішніх перевезень пасажирів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІ Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Зокрема, відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, відповідно до пункту 48 Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 у разі коли маршрут регулярних спеціальних перевезень виходить за межі населеного пункту, пасажирський перевізник, що виступає агентом страховика, видає кожному пасажиру страховий поліс на окремому бланку.

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність встановлених Законом документів, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до статей 25, 26 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) у присутності уповноваженої особи субєкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа субєкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 1 абз.3 частини першої статі 60 Закону №2344 за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансової санкції, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до статей 28, 29 Порядку, фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі субєкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Крім того, відповідно до пункту 40 Порядку, уповноважена особа субєкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Водій ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3 з актом ознайомлений, його підписав і надав свої пояснення. Сам приватний підприємець належним чином повідомлявся про розгляд комісією вчиненого ним порушення та був присутній при його розгляді. Постанову 30 жовтня 2010 року отримав, в установленому законом порядку не оскаржив, що свідчить про погодження з таким рішенням.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.

При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України “Про автомобільний транспорт” не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Крім того, варто уточнити і щодо тієї обставини, що з адміністративним позовом звернувся Могилів-Подільський міжрайонний прокурор Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується ГДІАТ в особі структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Вінницькій області.

Так, оскільки згідно із пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року №1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці субєкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обовязок представництва, як це передбачено статтею 121 Конституції України.

Згідно із статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до Могилів-Подільського міжрайонного прокурора з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України ( р/р 31114106700009, код ЄДРПОУ 34701151, Держбюджет м. Могилів-Подільський 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень фінансової санкції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис)Чудак Олеся Миколаївна

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар