Постанова № 15026204, 07.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1245/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Терлецькому Євгену Броніславовичу,

за участю представників сторін:

позивача : Кожухаря Віталія Валерійовичу,

у відсутність представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

за позовом: Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: Уладово-Люлінецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

17 березня 2011 року Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася в суд з позовом до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та порядку витрачання страхових коштів, Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків в порушення вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” не сплачено в повному обсязі внески до Фонду в сумі 21865,25 грн.

Як вказував позивач в позові, дана заборгованість виникла за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року і складає різницю між усією сумою заборгованості в розмірі 35669,98 грн. за вказаний період та сумою в розмірі 13804,73 грн., яка була стягнута з відповідача на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року у справі №2-а-14288/08/0270.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

07 квітня 2011 року до початку розгляду справи по суті представником позивача подано письмову заяву (вхід. номер 9316) про зменшення розміру позовних вимог, згідно із якою останній просив стягнути з відповідача кошти в сумі 18181 гривень, у звязку із частковим погашенням заборгованості в сумі 5000 гривень, що знайшло своє відображення також у поданому станцією звіті за 2010 рік. Тобто, враховуючи, що на час подання позовної заяви та розгляду даної справи відповідачем подано звіт за 2010 рік, позивачем визначено суму до стягнення на підставі цього звіту, який формується наростаючим підсумком з урахуванням звіту за 3-й квартал 2010 року.

З огляду на права, якими наділені сторони відповідно до ст. 51 КАС України, зменшення позовних вимог до початку розгляду справи по суті було прийнято судом.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позов підтримує, з урахуванням зменшених позовних вимог, в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача до початку розгляду справи по суті проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. При цьому зазначила, що позивач неправомірно як на підставу для стягнення заборгованості посилається на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки останній втратив чинність. Позивач як на підставу стягнення посилається на звіт про нараховані внески за 3-й квартал 2010 року, при цьому розрахунку ціни позову до матеріалів справи не надає, і, як наслідок неможливо визначити правомірність суми, заявленої до стягнення. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом, який передбачено ст. 99 КАС України, оскільки він про існування заборгованості дізнався ще з 01.01.2009 року. З урахуванням викладеного в задоволенні позову просила відмовити. В подальшому, розгляд справи по суті здійснено у відсутність представника відповідача.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. №2240-111 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески і згідно ст. 30 Закону несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-111 контролюючими органами є органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Твердження відповідача про те, що позивач є неналежним позивачем виходячи із вказаного Закону №2181 суд вважає безпідставними, так як в преамбулі цього ж закону конкретного вказано, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 2 Закону №2181 наводить вичерпний перелік контролюючих органів в який включені органи фондів загальнообовязкового державного соціального страхування стосовно внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Більше того, право фонду на стягнення заборгованості по страховим внескам передбачене статтями 8, 13 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» №2240-ІІІ.

Також, на твердження відповідача стосовно того, що Закон №2181 та деякі норми Закону №2240-ІІІ втратили чинність з 01 січня 2011 року, а відтак, не можуть застосовуватись до даних правовідносин, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вiд 08.07.2010 № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до вирішення правовідносин щодо стягнення заборгованості у відповідача підлягають застосуванню положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки вона виникала у нього до 01.01.2011 року.

Твердження відповідача в такому випадку про застосування до таких правовідносин статті 99 КАС України є безпідставними, а відтак, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Далі, відповідно до п.п.1.2, 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. А податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

А згідно п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону самостійне узгодження податкового зобов'язання: податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності по формі Ф4-ФССзТВП, який подається відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", п. 1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 4 березня 2004р. N 21 та п. 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001р. N 16, і є документом в якому страхувальник самостійно узгоджує суму заборгованості по страховим внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Оскарження платником визначеної ним же самостійно суми є неможливим.

Згідно Звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, поданим Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків до робочого органу Фонду 13.02.2011р., підприємство самостійно визначило прострочену заборгованість в сумі 31985,74 (а.с.5).

Проте, позивач подав заяву в якій зменшив суму позовних вимог, оскільки 13804,73 грн. заборгованості з відповідача стягнуто на підставі постанови суду від 10.02.2009 року у справі №2-а-14288/08/0270.

Враховуючи вищезазначене, сума боргу станції складає 18181,01 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що надані відповідачем докази сплати 5000 грн при стягненні вказаної суми судом не враховуються, оскільки самим же відповідачем у звіті за 2010 рік вже враховані. Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності формується наростаючим підсумком.

Враховуючи, що сума у визначеному відповідачем звіті є узгодженою, позивачем, як субєктом владних повноважень заявлено вимоги про її стягнення, то суд в даному випадку в таких адміністративних справах за зверненням субєкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань субєкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову субєкта владних повноважень.

Так, судом встановлено, що заявлена позивачем сума сформована відповідно до самостійно поданого відповідачем звіту за виключенням суми, уже стягнутої на підставі рішення суду, що відповідає вищенаведеним положенням.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" спори, що виникають з цих правовідносин вирішуються в судовому порядку.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.

Відповідачем не надано до суду підтвердження сплати до Фонду недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 18181,01 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків (вул. Радянська, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 00497638) на користь Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість в сумі 18181,01 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧудак Олеся Миколаївна