Постанова № 15026104, 18.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

18.04.11 Справа № 15/115-1990

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача Гуль В.І.

від відповідача (скаржник) не зявився

Розглядається апеляційна скарга Приватного підприємства «Ексклюзив-Трейд», б/н від 24.03.2011 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2011 року (підписане 11.03.2011 року), суддя Бучинська Г.Б.

по справі №15/115-1990

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», м.Бровари

до відповідача Приватного підприємства «Ексклюзив-Трейд», м.Тернопіль

про стягнення 24428,60 грн. заборгованості, 7328,58 грн. штрафу, 983,84 грн. 3% річних, 2613,86 грн. - інфляційних

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.02.2011 року по справі №15/115-1990 позов ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»задоволено, стягнено з ПП «Ексклюзив-Трейд»на користь ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»: 24428,60 грн. заборгованості, 7328,58 грн. штрафу, 983,84 грн. 3% річних, 2613,86 грн. інфляційних.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст.11, 509, 526, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України та умови договору поставки (відстрочка з лімітом) №2845/2009 П від 01.04.2009 року. Поряд з цим, суд беручи до уваги ст.ст.230, 231 ГК України, ст.549 ЦК України та п.10.2 договору поставки, вважає правомірним нарахований позивачем до стягнення з відповідача штраф. Посилаючись на ст.625 ЦК України судом задоволено заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Ексклюзив-Трейд»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2011 року по справі №15/115-1990. Зокрема, скаржник вважає надмірно великими штрафні санкції в сумі 7328,58 грн. Крім того, апелянт не погоджується із нарахованими до стягнення інфляційними, вказуючи на відсутність розрахунку таких, а також на те, що позивач звертався із позовом про стягнення суми заборгованості до третейського суду, а відтак у останнього немає підстав для нарахування інфляційних за весь термін прострочення господарського зобовязання.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Поряд з цим, відповідачем на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 року по даній справі не подано доказів сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначала, що штраф нараховано у відповідності до умов договору та положень ст.ст.230, 231 ГК України, ст.549 ЦК України. Поряд з цим, звертала увагу суду на те, що розрахунок інфляційних міститься в матеріалах справи, крім того, копія такого розрахунку надсилалась відповідачу. Поряд з цим, вважає необґрунтованим зауваження відповідача про неправомірність нарахування інфляційних, з посиланням на те, що справа розглядалась у третейському суді, оскільки моментом початку нарахування інфляційних є дата прострочення виконання зобовязання, а не подача позову до суду.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом у січні 2010 року ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой»звернулось до господарського суду Київської області із заявою про видачу наказу за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів»від 09.12.2009 року у справі №327/10/09 за позовом ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой»до ПП «Ексклюзивтрейд», яким стягнено з ПП «Ексклюзивтрейд»на користь ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой»заборгованість у розмірі 24428,60 грн., 7328 грн. 58 коп. - штрафу, 142, 56 грн. - 3% річних, 195,43 грн. інфляційних та витрати щодо сплати третейського збору в розмірі 170 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2010 року про видачу виконавчого документу на виконання рішення третейського суду, залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року, задоволено заяву ТОВ "МСС "ТІДІСІ-Дальнобой" і ухвалено видати наказ на виконання рішення Третейського суду від 09.12.2009 року у справі №327/10/09.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010р. вказані постанову апеляційної інстанції та ухвалу господарського суду скасовано, із зазначенням того, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду не підвідомча третейським судам.

ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ ДАЛЬНОБОЙ»з метою захисту своїх порушених прав звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Ексклюзив-Трейд», про стягнення 24428,60 грн. - заборгованості, 7328,58 грн. - штрафу, 983,84 грн. - 3 % річних, 2613,86 грн. - інфляційних.

Господарський суд, враховуючи приписи ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України, ст.ст.1, 2 ГПК України, вважає правомірним звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 року між ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ ДАЛЬНОБОЙ» (в тексті договору - постачальник) та ПП «Ексклюзив-Трейд»(в тексті договору покупець) укладено договір поставки №2845/2009 П (відстрочка з лімітом), відповідно до умов якого, а саме в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобовязувався поставити відповідачеві автомобільні товари (в тексті договору - товар). Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що сторони домовились, що всі товари отримані відповідачем від позивача, вважаються, якщо не оговорено інше, отриманими на виконання даного договору.

Згідно із п.п.2.1,2.2, 2.3 договору продаж товару здійснюється за договірними цінами. Ціна товару вказана у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних.

Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.12.1 договору).

Позивачем на виконання умов вказаного договору відпущено ПП «Ексклюзив-Трейд»товар на підставі довіреностей: №45 від 07.06.2009 року, виданої ОСОБА_1 та № 59 від 08.07.2009 року, виданої ОСОБА_2 та (арк. справи 17,18) на отримання від позивача товару, згідно видаткових накладних: №ЕТР06040019 від 04.06.2009 року на суму 5714 грн., № ЕТР06040013 від 04.06.2009 року на суму 5554 грн., № ЕТР06040011 від 04.06.2009 року на суму 11108,00 грн., №ЕТР 06040010 від 04.06.2009 року на суму 11332 грн., №ЕТР06260010 від 29.06.2009 року на суму 2833 грн., які підписані представниками сторін.

Розділом 3 договору поставки №2845/2009 П від 01.04.2009 року сторони визначили порядок розрахунків за товар, а саме, згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. оплата за товар здійснюється наступним чином: перерахування грошової суми покупцем (відповідачем) на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) протягом 30 календарних днів з моменту проведення відвантаження. Підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна (п. 3.3. договору).

Проте, відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не провів, станом на момент розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становила - 24428,60 грн.

Слід зазначити, що скаржник (відповідач) у апеляційній скарзі наявності заборгованості у вказаному розмірі не заперечує, зазначаючи при цьому, що така виникла в звязку з економічною кризою та важким фінансовим становищем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на наведене, правомірним є стягнення основного боргу в сумі - 24428,60 грн.

Відповідно до ст.549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських зобов'язань зобовязаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 10.2. договору поставки № 2845/2009 П від 01.04.2009р. передбачено, що за затримку платежів у відповідності до ст. 3 цього договору на термін до 30 днів, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобовязання.

З огляду на наведене, правомірним є заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф в розмірі - 7328,58 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не заслуговує на увагу посилання скаржника (відповідача) на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок інфляційних в сумі 2613,86 грн., оскільки такий міститься в матеріалах справи (арк. справи 8). У вказаному розрахунку зазначено період за який нараховуються інфляційні, а саме: серпень 2009 року вересень 2010 року, сума боргу, індекс інфляції за відповідний період

Поряд з цим, позивач просив про стягнення 3% річних за період з 06.07.2009 року по 08.11.2010 року в сумі 983,84 грн. (розрахунок 3% річних - арк. справи 7)

Враховуючи те, що відповідачем суму основної заборгованості не погашено, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних.

Стосовно посилань апелянта на те, що позивач звертався із позовом про стягнення суми заборгованості 24428,60 грн. (яка є предметом розгляду по даній справі) до третейського суду, а відтак у останнього немає підстав нараховувати інфляційній за весь термін прострочення господарського зобовязання, то таке не заслуговує на увагу, оскільки ухвала господарського суду Київської області від 19.02.2010 року про видачу виконавчого документа наказу на виконання рішення третейського суду та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року, якою залишено без змін вказану ухвалу скасовані постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010р., із зазначенням того, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду не підвідомча третейським судам. Поряд з цим, відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, при поданні апеляційної скарги на рішення по даній справі, апелянтом (відповідачем) не сплачено державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі - 176,77 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 року по справі №15/115-1990, суд зобовязував відповідача подати докази сплати державного мита за подання апеляційної скарги, проте, відповідачем вимог ухвали суду не виконано, доказів сплати державного мита не подано, а тому з нього підлягає стягненню в доход державного бюджету 176,77 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2011 року по справі №15/115-1990 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ексклюзив-Трейд»без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства «Ексклюзив-Трейд»(м.Тернопіль, вул.Є.Коновальця,4/24, код ЄДРПОУ 32481879) в доход державного бюджету 176,77 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.