Постанова № 15026102, 18.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

18.04.11 Справа № 5015/297/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача Горпинюк І.Є.

від відповідача (скаржник) не зявився

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд», вих.№25 від 23.02.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2011 року, суддя Довга О.І.

по справі №5015/297/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна», м.Радивилів, Рівненська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд», м.Львів

про стягнення 44918,44 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2011 року по справі №5015/297/11 позов ТзОВ «Байхім-Україна»задоволено, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»на користь ТзОВ «Байхім-Україна» 44918,44 грн. боргу, 4000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст.530, 612, 712, 691, 692 ЦК України, ст.ст.181, 193, ГК України. Поряд з цим, суд беручи до уваги договір №23/10 від 07.06.2010 року про надання юридичної допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, факт оплати виконаних робіт та враховуючи ст.ст.44, 49 ГПК України, вважає правомірними - 4000 грн. витрат на послуги адвоката

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2011 року по справі №5015/297/11 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким покласти на позивача витрати на оплату послуг адвоката. Зокрема, на думку апелянта, доданих позивачем документів не достатньо для встановлення факту оплати позивачем послуг адвоката саме за ведення даної справи. Поряд цим, скаржник посилається на те, що розмір витрат на послуги адвоката є завищеними, а також на відсутність актів виконаних робіт. Разом з тим, зазначає, що при розгляді даної справи у господарському суді виступав не адвокат, зазначений у договорі про надання юридичних послуг, а інший представник.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що відповідно до п.5.8 договору про надання юридичних послуг, акт виконаних робіт складається після виконання доручення, тобто після набрання рішенням суду по справі законної сили. Разом з тим, зазначав, що адвокат, з яким укладено договір про надання юридичних послуг, не мав можливості - 17.02.2011 року бути присутнім у судовому засіданні господарського суду по вказаній справі, так як був задіяний в іншому процесі, проте, забезпечив участь свого помічника. Разом з тим, звертав увагу суду на те, що адвокатом, який вказаний у довіреності (арк. справи 36) проводився аналіз документів, формувалась правова позиція по даній справі, готувалась вимога про сплату суми боргу, позовна заява. Крім того, вказує на обґрунтованість розміру витрат на послуги адвоката.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Байхім-Україна»відпущено ТзОВ спільному українсько-російському підприємству «Технобуд»товар (пластифікатори) на підставі довіреностей № 363 від 28.10.2009 року та №370 від 30.10.2009 року (арк. справи 7, 9), виданих ОСОБА_1 на отримання від позивача товару, згідно видаткових накладних №28/10-1 від 28.10.2009 року на суму 59947,44 грн. та №30/10-1 від 30.10.2009 року на суму 4971 грн. (арк. справи 6,8)

Відповідач факту отримання вказаного товару не заперечує. Проте, оплата за такий, ним проведена не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила - 44918,44 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку між сторонами зобовязання виникли на підставі накладних, що не суперечить ст.639 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із наведеного, позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія за вих.№04/16-12-10 від 16.12.2010 року з вимогою сплати суми боргу в розмірі 44918,44 грн. за отриманий товар, згідно видаткових накладних №28/10-1 від 28.10.2009 року та №30/10-1 від 30.10.2009 року. Зазначена претензія отримана відповідачем 20.12.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 18), проте, залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову ТзОВ «Байхім-Україна»про стягнення з ТзОВ спільне українсько-російське підприємство «Технобуд» 44918,44 грн. боргу.

Скаржник (відповідача) рішення господарського суду в частині стягнення суми боргу не оскаржує, доводів щодо неправомірності такого стягнення не подає.

Стосовно посилань скаржника про неправомірність стягнення витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 4000 грн., то такі не заслуговують на увагу, з огляду на наступне:

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 02-5/78 від 04.03.98 (із наступними змінами і доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це в рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи положення ст.44 та ст.49 ГПК України, суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача 4000 грн. адвокатських витрат, враховуючи подані позивачемсвідоцтво №НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видане 24.01.2008 року ОСОБА_2, договір про надання юридичних послуг №23/10 від 07.06.2010 року та квитанція до прибуткового касового ордера серія 12АААЖ №696759 від 27.01.2011 року (арк. справи 29), яка свідчить про оплату позивачем 4000 грн. за надання правової допомоги.

Судом також взято до уваги довіреність (арк. справи 36), видану ТзОВ «Байхім-Україна», якою останнє уповноважує адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та помічника адвоката ОСОБА_5, кожен з яких може діяти самостійно, представляти інтереси ТзОВ «Байхім-Україна»в судах.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає підставними стягнені з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката в сумі 4000 грн., враховуючи ст.ст.44, 49 ГПК України, з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, повязаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про часткове скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2011 року по справі №5015/297/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.