Постанова № 15025957, 21.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.04.2011 р. справа №3/5009/156/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. по справі № 3/5009/156/11( суддя –Соловйов В.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Інженерно-технічний центр "АтомЕнерго Тренінг" м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар Запорізької області

про стягнення боргу в сумі 235 638,17грн.

За участю представників сторін:

від позивача –Кочергін Є.С.-довіреність № б/н від 30.11.2010р.

від відповідача –Татаренко А.М.-довіреність № б/н від 26.10.2010р.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Інженерно-технічний центр "АтомЕнерго Тренінг" м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення боргу з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар Запорізької області в сумі 229 347,26грн.

Заявою "Про збільшення позовних вимог" від 24.01.2011р. позивач просить стягнути з відповідача 235 638,17 грн., а саме: 180 944,00 грн. –основного боргу; 14 976,55 грн. –суми грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції; 5 930,61 грн. –3 % річних; 33 787,01 грн. –пені; 2 356,00 грн. –витрат на держмито; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Заява позивача була прийнята до розгляду господарським судом Запорізької області, оскільки вона не суперечить закону вимогам ч.4 ст.22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. по справі № 3/5009/156/11 позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар Запорізька область на користь Дочірнього підприємства "Інженерно-технічний центр "АтомЕнерго Тренінг" м.Київ 180 944,00грн. основного боргу; 19 052,22грн. пені; 14 976, 55грн. втрат від інфляції грошових коштів; 5930,61грн. - 3 % річних від простроченої суми; 2209,58грн. витрат на держмито та 221,30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

-умовами договору підряду № 1508 від 07.10.2008р.; актом № 1 від 16.09.2009р. приймання виконаних підряжних робіт за вересень 2009 року на загальну суму 33 482,40грн.; актом № 2 від 23.12.2009р. приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на загальну суму 157 461,60грн.; довідкою № 154 від 16.09.2009р. про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за вересень 2009 року на суму 33 482,40грн.; довідкою № 223 від 23.12.2009р. про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за грудень 2009 року на суму 157 461,60грн.

-положеннями ч.1 ст.175, ч.3, ч.4 ст.179, ст.181, ч.1, ч.7 ст.193, ч.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1, ч.2 ст.509, ст.11, ч.1 ст.626, ст.202, ст.205, ст.207, ч.1, ч.2 ст.846, ч.1 ст.854, ст.526, ст.525, ч.2 ст.530, ст.625, ст.611, ч.1, ч.3 ст.549, ст.546, ст.547 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань" , ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

-частковою обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. у справі № 3/5009/156/11 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

-рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

-стягнення 3 % річних, індексу інфляції і пені за прострочення платежу по довідках про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року та грудень 2009 року суперечить ст.61 Конституції України;

-протокол врегулювання розбіжностей до протоколу розбіжностей по проекту договору № 1508 від 07.10.2008р. зі сторони відповідача не був підписаний;

-відмова ДП ІТЦ "АтомЕнергоТренінг" від підписання протоколу розбіжностей до договору № 1508 від 07.10.2008р. (лист № 134 від 08.12.2008р.) на протязі двадцяти днів , свідчить про недосягнення між ВП ЗАЕС та ДП ІТЦ "АтомЕнергоТренінг" згоди з усіх істотних умов договору № 1508 від 07.10.2008р.;

-виконання ДП ІТЦ "АтомЕнергоТренінг" робіт, про які йдеться у довідках за вересень та грудень 2009 року, відбувалось не по договору № 1508 від 07.10.2008р. Строк виконання ВП ЗАЕС обовґязку по оплаті довідок про вартість виконаних робіт за вересень та грудень 2009 року сторонами не встановлений;

-09.06.2009р. зі сторони ВП ЗАЕС був підписаний протокол розбіжностей до договору № 1508 від 07.10.2008р. та направлений листом № 08-41/12275 від 11.06.2009р. на адресу ДП ІТЦ "АтомЕнергоТренінг". 22.06.2009р. на адресу ВП ЗАЕС від ДП ІТЦ "АтомЕнергоТренінг" надійшов лист № 60 з зауваженнями до протоколу розбіжностей до договору № 1508 від 07.10.2008р. та підписаним протоколом розбіжностей до договору № 1508 від 07.10.2008р. Зауваження ДП ІТЦ "АтомЕнергоТренінг", викладені у листі № 60 від 18.06.2009р., ВП ЗАЕС не були враховані, що також свідчить про відсутність згоди з усіх істотних умов договору № 1508 від 07.10.2008р. Отже, ВП ЗАЕС не порушував строків оплати вартості виконаних підрядних робіт по актах за вересень 2009 року та грудень 2009р.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

05.09.2008р. Державне підприємство "Інженерно-технічний центр "АтомЕнергоТренінг" на адресу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" направило проект договору на виконання робіт по темі: "Реконструкція АКНП ПМТ енергоблоку № 3. Пусконалагоджувальні роботи".

Листом від 11.11.2008р. № 08-41/22439 ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” повідомило ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнерго Тренінг” про те, що проект договору підписаний ним з протоколом розбіжностей. Цим же листом відповідач запропонував позивачу підписати вказаний протокол розбіжностей.

Листом від 08.12.2008р. № 134 ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнерго Тренінг” повідомило ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” про те, що не може підписати протокол розбіжностей, оскільки в ньому передбачено одностороння відповідальність виконавця (п. 4.4). Цим же листом ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнерго Тренінг” зазначив, що готовий розглянути договір зі збалансованою відповідальністю сторін.

Листом від 16.12.2008р. № 138 ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнерго Тренінг” направило на адресу ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” протокол розбіжностей від 10.11.2008р. з протоколом урегулювання розбіжностей до договору. Цим же листом позивач запропонував відповідачу підписати вказаний протокол розбіжностей.

Листом від 11.06.2009р. № 08-41/12275 ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” направило позивачу підписаний ним протокол розбіжностей до договору. Цим же листом відповідач запропонував позивачу підписати вказаний протокол розбіжностей.

Листом від 18.06.2009р. № 60 ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнерго Тренінг” повідомило ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” про те, що направляє на його адресу протокол розбіжностей до договору з зауваженнями: в п. 8.1 колонка 4 “Спільне рішення” замість “…випадків, передбачених п. 4.5, 4.6” повинно бути “…випадків, передбачених п. 4.5”. Цим же листом зазначено, що воно є невід’ємною частиною договору.

Таким чином, правовідносини сторін врегульовано договором підряду № 1508 на виконання Пусконалагоджувальних робіт АКНП ПМТ енергоблоку № 3 від 07.10.2008р. (з протоколом розбіжностей).

За умовами цього договору, Підрядник (позивач у справі) зобов’язується виконати роботи по темі: “Реконструкція АКНП ПМТ енергоблоку № 3. Пусконалагоджувальні роботи”, які Замовник (відповідач по справі) зобов’язується прийняти та оплатити (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, Підрядник щомісячно в строк до 20 числа поточного місяця надає уповноваженому представнику Замовника акт виконаних робіт (ф. КБ-2в) в 4 екземплярах. Уповноважений представник Замовника протягом 3-х днів перевіряє реальність акту в частині об’єму та вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2в) в установленому порядку.

Замовник в праві відмовитися від підписання акту виконаних робіт в разі ненадання Виконавцем табелю обліку робочого часу, що підтверджує виконання робіт.

Оплата виконаних робіт Замовником здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) оформленою в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 30 днів з дати підписання ф. КБ-3 Замовником.

Оплата витрат на відрядження здійснюється після надання Підрядником Замовнику обгрунтовуючих документів (копії посвідчень на відрядження, бухгалтерської довідки, проживання та проїзд).

Кінцевий розрахунок за виконані роботи з Підрядником здійснюється після підписання технічного акту виконаних робіт в обсязі проекту та акта приймання-передачі обладнання Змовнику. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за виконанні роботи до усунення недоробок та дефектів, виявлених при прийманні об’єкту в експлуатацію.

Згідно п. 3.2 Договору, тривалість виконання робіт складає три місяця з дати підписання Підрядником акту передачі йому обладнання під пусконалагоджувальні роботи до дати підписання замовником технічного акту виконаних робіт в обсязі проекту.

Строки виконання робіт можуть переглядатися у випадках:

-появи обставин непереборної сили;

-появи додаткових обсягів робіт з ініціативи замовника.

Рішення про перегляд строків робіт з обґрунтуванням причин оформлюється додатковою угодою.

16.09.2009р. сторонами підписано акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009р. на загальну суму 33 482,40 грн. (а.с.49-52).

23.12.2009р. сторонами підписано акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009р. на загальну суму 157 461,60 грн. (а.с.53-56).

Відповідно до довідки № 154 про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за вересень 2009 року, яка підписана сторонами 16.09.2009р., позивач виконав роботи за договором № 1508 від 07.10.2008р. на суму 33 482,40 грн.

Отже, відповідно до умов Договору, Замовник мав сплатити Підряднику 33 482,40 грн. до 19.10.2009р.

04.11.2010р. ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” сплатило ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнергоТренінг” суму 10 000,00 грн. за виконані підрядні роботи, згідно з Довідкою № 154.

Відповідно до довідки № 223 про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за грудень 2009 року, яка підписана сторонами 23.12.2009р., позивач виконав роботи на суму 157 461,60 грн.

Отже, відповідно до умов Договору, Замовник мав сплатити Підряднику 157 461, 60 грн. до 25.01.2010р.

Станом на час прийняття цього рішення суду відповідач не надав доказів про здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи згідно з Довідками № 154, № 223.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати в сумі 10 000,00 грн., станом на 01.03.2011р. ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” є боржником перед ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнергоТренінг” за договором підряду № 1508 від 07.10.2008р. в сумі 180 944,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановленого судом факту направлення 05.09.2008р. позивачем на адресу відповідача проекту договору на виконання робіт по темі: “Реконструкція АКНП ПМТ енергоблоку № 3. Пусконалагоджувальні роботи”, листів ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” від 11.11.2008р. № 08-41/22439, від 11.06.2009р. № 08-41/12275, листів ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнерго Тренінг” від 08.12.2008р. № 134, від 16.12.2008р. № 138, від 18.06.2009р. № 60, господарський суд вірно встановив, що правовідносини сторін врегульовано договором підряду № 1508 на виконання пусконалагоджувальних робіт АКНП ПМТ енергоблоку № 3” від 07.10.2008р. (з протоколом розбіжностей, які є невід’ємною частиною договору).

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір підряду № 1508 на виконання Пусконалагоджувальних робіт АКНП ПМТ енергоблоку № 3 від 07.10.2008р. (з протоколом розбіжностей, який є невід’ємною частиною договору).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами укладено договір підряду № 1508 на виконання Пусконалагоджувальних робіт АКНП ПМТ енергоблоку № 3 від 07.10.2008р.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу,

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.1, 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субґєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовґязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовґязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовґязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт неповного невиконання ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” грошових зобов’язань за договором підряду № 1508 на виконання Пусконалагоджувальних робіт АКНП ПМТ енергоблоку № 3 від 07.10.2008р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 180 944,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33 787,01, суму інфляційних нарахувань за час прострочення зобов’язання в розмірі 14 976,55 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5 930,61 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, відповідно до норм ст. 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.5 договору підряду № 1508 від 07.10.2008р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовником, він сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення..

Як свідчить розрахунок позивача в заяві про збільшення позовних вимог від 24.01.2011р. пеня нарахована в два етапи –згідно довідки № 154 за період з 13.01.2010р. по 24.01.2011р. у розмірі 5 823,56 грн. та згідно довідки № 223 за період з 25.01.2010р. по 24.01.2011р. у розмірі 27 963,45 грн. на загальну суму 33 787,01 грн.

Але, при цьому позивач не врахував те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України стягнення пені обмежено шестимісячним строком.

Так, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2008р. у справі № 21/277.

Таким чином, позивач мав право на нарахування пені лише за перші шість місяців з моменту, коли відповідач повинен був оплатити виконані роботи, а саме згідно довідки № 154 за період з 19.10.2009р. по 19.04.2010р. та згідно довідки № 223 за період з 25.01.2010р. по 25.07.2010р.

Але, позивач звернувся з позовом до господарського суду лише 13.01.2011р.,тому період з якого позивач має право нараховувати пеню –за довідкою № 154 від боргу в сумі 33482,40грн. є з 13.01.2010р. по 19.04.2010р.

Таким чином, розрахунок пені від боргу в сумі 33482,40грн. за період з 13.01.2010 року по 19.04.2010р. складає 1805,30грн.

За довідкою № 223 період визначений вірно: з 25.01.2010р. по 25.07.2010р. Розрахунок пені від боргу в сумі 157461,60грн. складає 15541,24грн.

Відтак, стягненню в цій частині підлягає сума пені в розмірі 17346,54грн.

Господарський суд помилково зазначив пеню в розмірі 19 052,22 грн.

За таких обставин, в частині стягнення пені в розмірі 16 440,47 грн. слід відмовити.

Господарський суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування скороченого строку позовної давності в один рік до вимоги позивача про стягнення пені, оскільки зазначений строк, встановлений п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, не сплинув.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5 930, 61 грн. є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача у заяві про збільшення позовних вимог тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також задовольняється повністю вимога про стягнення 14 976,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів, оскільки заявлена до стягнення сума не перевищує суму, що при вірному розрахунку підлягала б стягненню.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Господарський суд вважає, що у розрахунку втрат від інфляції грошових коштів позивачем безпідставно враховано жовтень 2009р., оскільки зобов’язання відповідача по сплаті вартості виконаних підрядних робіт відповідно до довідки № 154 (форми КБ-3) за вересень 2009 року в сумі 33 482,40 грн. виникла лише 19.10.2009р.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним і до уваги не приймаються.

Крім того, не приймаються до уваги посилання на те, що стягнення з ДП НАЕК “Енергоатом” штрафних санкцій (пеня, 3% річних, індекс інфляції) в період дії мораторію, тобто з 14.01.2011р. по 09.02.2011р. суперечить ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

По-перше, господарським судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені згідно довідки № 154 за період з 19.10.2009р. по 19.04.2010р. та згідно довідки № 223 за період з 25.01.2010р. по 25.07.2010р. Тобто, задоволено стягнення пені поза межами дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановленого 14.01.2011р. господарським судом м. Києва по справі № 49/15 про банкрутство ДП “НАЕК “Енергоатом”.

По-друге, що стосується стягнення втрат від інфляції грошових коштів та трьох процентів річних від простроченої суми.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суми інфляційних та 3 % річних входять до складу грошового зобов’язання та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 14.05.1992р. N 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних –платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем, то ні 3% річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар на рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. по справі №3/5009/156/11 задовольнити частково.

2)Рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. по справі №3/5009/156/11змінити.

3) Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. по справі № 3/5009/156/11 викласти у наступній редакції: "Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м.Київ (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар Запорізької області на користь Дочірнього підприємства "Інженерно-технічний центр "АтомЕнерго Тренінг" м.Київ (код ЄДРПОУ) 180 944,00грн. основного боргу; 17346,54грн. пені; 14 976,55грн. втрат від інфляції грошових коштів; 5930,61грн. –3 % річних від простроченої суми; 2191,98грн. витрат на держмито; 233,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

4)В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2011р. по справі № 3/5009/156/11 залишити без змін.

5)Стягнути з Дочірнього підприємства "Інженерно-технічний центр "АтомЕнерго Тренінг" м.Київ (код ЄДРПОУ) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м.Київ (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар Запорізької області судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 82,01грн.

6)Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду