Рішення № 15025731, 04.04.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.11

Справа № 5021/645/2011.

За позовом Виробничого підприємства «Надежда», смт.Машівка, Полтавська область

до відповідача Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів», м.Охтирка, Сумська область

про стягнення 7924 грн. 66 коп. СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

при секретарі судового засідання Саленко Н.М.

Представники:

від позивача Борт О.С., довіреність № 566 від 29.03.2011 року

від відповідача не з’явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 7924 грн. 66 коп. заборгованості за отримані нафтопродукти відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 27/22 від 26.07.2010 року, в т.ч. 6800 грн. 05 коп. – основного боргу, 444 грн. 61 коп. – пені за порушення терміну взаєморозрахунку, 680 грн. 00 коп. штрафу, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позов не подав, повноважного представника в засідання суду не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду про порушення провадження у справі від 22.03.2001 року, отримана відповідачем 28.03.2011 року, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

26 липня 2010 року між Державним підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів» та Виробничим підприємством «Надежда» було укладено договір поставки нафтопродуктів по обліковим карткам через мережу АЗС № 27/22, відповідно до умов якого, а саме п.1.1. продавець (позивач) зобов’язався через мережу власних АЗС, на підставі відпускних облікових карт, передати у власність нафтопродукти, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати нафтопродукти по ціні, визначеній в рахунки та проводити оплату.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару вважається дата підписання накладних про їх отримання покупцем.

Згідно п.3.1 договору покупець здійснює 100% передоплату за нафтопродукти на протязі 2 банківських днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач на виконання умов договору відвантажив ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» нафтопродукти на загальну суму 15 980 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 4153/22 від 29.07.2010 року підписаною сторонами, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач за отримані нафтопродукти розрахувався частково в сумі 9179 грн. 95 коп.

24 листопада 2010 року на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату існуючої заборгованості за договором № 27/22 в розмірі 7480 грн. 05 коп., в тому числі 6800 грн. 05 коп. – сума основного боргу та 680 грн. 00 коп. - штрафу, яка відповідачем залишена без відповіді і без задоволення.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6.2 договору у випадку порушення покупцем (відповідачем) термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору. Відповідачу нарахована пеня за період з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 444 грн. 61 коп.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, пеня в сумі 444 грн. 61 коп. нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно п.6.3 договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець зобов’язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця. Розмір штрафу, який підлягає сплаті відповідачем становить 680 грн. 00 коп.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 7924 грн. 66 коп., а саме: – 6800 грн. 05 коп. - основного боргу, 444 грн. 61 коп. – пені, 680 грн. 00 коп. – штрафу.

Факт заборгованості відповідача в сумі 7924 грн. 66 коп. підтверджується первинними бухгалтерськими документами наявними в матеріалах справи. Відповідач в засідання суду не з’явився, аргументованого заперечення на позов не подав, не подав і доказів сплати боргу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» (42700, Сумська область, м.Охтирка, вул. Червоноармійська, 11; код 00956031) на користь Виробничого підприємства «Надежда» (39400, Полтавська область, смт.Машівка, вул. Леніна, 130; код 22519085) 6800 грн. 05 коп. - основного боргу, 444 грн. 61 коп. – пені, 680 грн. 00 коп. – штрафу, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО