Ухвала суду № 15023231, 15.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р.Справа № 2а-7819/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. по справі№2а-7819/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" (далі ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе") до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми), Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20.09.2010 року № 0001692306/0/72232 про зменшення ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В.Фрунзе" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12 827 грн. за листопад 2009 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12827,00 грн. за листопад 2009 року та 131,67 грн. в рахунок повернення судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ в м. Суми подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника. Постачальником ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" є ПВКФ «Валерія», м. Донецьк, постачальником якого є ТОВ «АМК-Трейдинг», м. Донецьк. В свою чергу, ТОВ «АМК-Трейдинг» є посередником, одним з постачальників якого є ТОВ «Компанія Дахон», м. Донецьк. По ланцюгу постачання товару в адресу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька направлено запит №50282/7/23-610/852 від 05.07.2010 року. Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька за № 3781/7/23-413 від 02.08.2010 р. встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ "Компанія Дахон" неможливо у звязку з тим, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Враховуючи, що не має можливості отримати інформацію по постачальнику ТОВ "Компанія Дахон", в звязку з тим, що фактичне місцезнаходження зазначеного підприємства на даний час не встановлено, відповідач дійшов висновку про не виконання посередником своїх податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України. Виходячи із зазначеного, апелянт вважає, що позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту кошти за договорами із вище зазначеними постачальниками.

Крім того апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про реальність укладених позивачем із контрагентами угод, оскільки позивачем як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду не було надано доказів на підтвердження їх виконання, а саме доказів проведення їх транспортування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю підтверджено факт взаємовідносин із ПВКФ «Валерія» щодо постачання сировини (скло рідке). Податковим органом під час розгляду справи не було надано жодного доказу того, що операції позивачем не проводились, товар не отримувався. Позивачем виконано передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування, він має всі документи на підтвердження розміру суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Відповідач же не довів, що контрагент позивача по ланцюгу постачальників ТОВ "Компанія Дахон", не сплатило до бюджету суму податку на додану вартість, а лише підтвердив неможливість перевірити факт сплати зазначених сум. Таким чином, приймаючи податкове повідомлення-рішення відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.09.2010 року співробітниками ДПІ в м. Суми проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди за грудень 2008 року, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року, за результатами якої складено Акт від 14.09.2010 р. № 7303/23-6/05747991.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР), внаслідок чого завищена сума ПДВ до відшкодування з бюджету за листопад 2009 року на суму 12827 грн.

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугував закріплений в акті перевірки від 14.09.2010 року висновок контролюючого органу відносно того, що одним з постачальників реалізованого товару є ТОВ "Компанія Дахон". По ланцюгу постачання товару в адресу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька направлено запит №50282/7/23-610/852 від 05.07.2010 року. Згідно отриманої відповіді встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ "Компанія Дахон" неможливо у звязку з тим, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Факт відсутності підприємства за місцезнаходженням і одночасним поданням підприємством податкової звітності, унеможливлює перевірку даних податкових декларацій на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку, а відповідно органи державної податкової служби не мають можливості підтвердити бюджетне відшкодування.

На підставі акту перевірки № 7303/23-6/05747991 від 14.09.2010 р. ДПІ в м. Суми винесене податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0001692306/0/72234, яким ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року на суму 12827 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, 10.08.2007 року між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" (Покупець) та ПВКФ «Валерія» (Поставщик) було укладено договір купівлі-продажу №17/8, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує у строк товар, кількістні та якісні характеристики якого викладені в специфікації (Додаток№1).

Відповідно до Додаткової угоди №2 до договору №17/8 від 10.08.2007 року визначено, що поставщик поставляє покупцю товар у відповідності до специфікації: а саме скло рідке натрієве ДСТУ-13078-81, Модуль 2,8-3,0.

Крім того, між сторонами договору були укладені специфікації на товар №№1,2,3,4, які були визначені відповідними додатками до договору №17/8 від 10.08.2007 року.

Колегія суддів зазначає, що придбані позивачем товари були оприбутковані ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе" та використовувались у господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних, податкових накладних, рахунками на оплату придбаного товару, платіжними дорученнями.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ. повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 вище зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем, а також і контрагентами покупця (в тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи той факт, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України № 168/97-ВР, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про належне відображення позивачем своїх податкових зобовязань у податкових деклараціях та наданих до них розшифровок податкових зобовязань в розрізі контрагентів, а отже, і про правомірне нарахування податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПВКФ «Валерія» і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов зазначених вище договірних відносин.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав у податкового органу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ отриманих по взаємовідносинам із ПВКФ «Валерія», через факт неможливості встановити місцезнаходження постачальника по ланцюгу ТОВ «Компанія Дахон», виходячи з наступного.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Закон України №168/97-ВР не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Якщо контрагенти (постачальник по ланцюгу) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування, та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Доводи апеляційної скарги відносно відсутності реальності укладених позивачем із контрагентами угод, через ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування товару, колегія суддів вважає необгрунтованими та зазначає наступне.

Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. В ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження фактичного виконання договору, позивачем до суду надані розрахунки, платіжні доручення, накладні, податкові накладні, копія журналу видачі довіреностей.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. по справі№2а-7819/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2011 р.