Ухвала суду № 15022498, 15.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р.Справа № 2-а-3039/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесенко" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010р. по справі№2-а-3039/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесенко"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фесенко" (далі по справі позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі по справі відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення рішення від 10 березня 2010 року № 0001792340 у сумі 28396 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року відмовлено в задоволені позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.204 Цивільного кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Фесенко” є юридичною особою, зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 27.09.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 5).

ТОВ “Фесенко” перебуває на обліку у Харківській об'єднаній державній податковій інспекції, є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств, як вбачається з акту перевірки ТОВ “Фесенко” (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2009 року фахівцями Харківської ОДПІ у Харківській області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Фесенко" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 28.09.2007 року по 31.03.2009 рік . За результатами перевірки складено акт перевірки № 2471/234/35407976 від 19.08.2009 року, відповідно висновків якого перевіркою встановлено, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 129 018,00 грн., та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 18 931,00 грн. (а.с. 58-59).

На підставі зазначеного акту, керівником Харківської ОДПІ у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0001802340/0 від 28.08.2009 р. на загальну суму 193 527,00 грн. (основний платіж 129 018,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 64 509,00 грн.) та з податку на прибуток підприємств № 0001792340/0 від 28.08.2009 р. (а.с. 102) на загальну суму 28 396,00 грн. (основний платіж 18 931,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 9 465,00 грн.).

Штрафні санкції до позивача застосовано на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.08.2009 р. № 0001802340/0, № 0001792340/0 та оскаржив їх в порядку процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, що передбачена ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Рішенням Харківської ОДПІ № 15611/10/25-009 від 23.10.2009 р. за результатами розгляду первинної скарги позивача податкові повідомлення-рішення від 28.08.2009 р. № 0001802340/0, № 0001792340/0 залишені без змін (а.с. 105-108).

У відповідності до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758, відповідачем, з метою доведення нового граничного строку сплати прийнято податкові повідомленнярішення від 23.10.12.2009 р. № 0001802340/1 та № 0001792340/1 (а.с. 109) на ті ж суми.

Рішенням ДПА у Харківській області № 20499/7/25-103 від 23.12.2009 р. за результатами розгляду повторної скарги позивача податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 28.08.2009 р. № 0001802340/0 скасовано, податкове повідомлення-рішення по податку па прибуток підприємств від 28.08.2009 р. № 0001792340/0, яким донараховано податок на прибуток підприємств залишено без змін (а.с. 112-117).

Відповідачем прийнято податкове повідомленнярішення від 30.12.2009 р. № 0001792340/2 (а.с. 118) та, з урахуванням рішенням ДПА України № 4297/7/25-0115 від 03.03.2010 р. за результатами розгляду повторної скарги від 03.03.2010 року № 4297/7/25-0115 (а.с. 121-122), прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 р. № 0001792340/3 (а.с. 123).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

В акті перевірки № 2471/234/35407976 від 19.08.2009 року зафіксовані порушення ТОВ “Фесенко” п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., та міститься висновок про заниження податку на прибуток на 18931,00 грн., оскільки перевіркою повноти визначення обєкта оподаткування по податку на прибуток за період з 28.09.2007 р. по 31.03.2009 р. встановлено його заниження на 75723,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 18931,00 грн. (а.с. 28). При перевірці відповідачем встановлені порушення правильності визначення оподатковуваного прибутку, оскільки на протязі перевіряємого періоду підприємство відносило до складу валових витрат придбання офісної техніки, меблів та послуг, які не повязані з господарською діяльністю підприємства, чим було порушено п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (а.с. 30).

З акту перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що за період з 28.09.2007 р. по 31.03.2009 р. ТОВ “Фесенко” задекларовано валові витрати у сумі 10504766,00 грн. (а.с. 15).

При перевірці правильності формування валових витрат підприємства за І квартал 2008 року фахівцями ХОДПІ встановлено, що ТОВ “Фесенко” враховувало в складі витрат на придбання товарів, робіт витрати, які не відносяться до фінансово-господарської діяльності підприємства, що є порушенням вимог п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств “від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями. Таким чином, перевіркою встановлено завищення суми витрат на придбання матеріальних активів за 1 квартал 2008 року на 51405,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ “Фесенко”мав взаємовідносини із ТОВ “Укрмет Плюс”, здійснював придбання мазуту, про що складено договори та додаткові угоди (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2009 року службовою запискою № 688/26-038 відділом податкової міліції ХОДПІ надана інформація про те, що відносно засновників та керівників ТОВ “Укрмет Плюс” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки вказані громадяни використовували ТОВ “Укрмет Плюс” для здійснення протиправної діяльності, направленої на незаконне формування сум податкового кредиту по ПДВ шляхом проведення безтоварних операцій (а.с. 17).

З акту перевірки встановлено, що до складу валових витрат у 1 кварталі 2008 р. віднесена сума з придбаного у ТОВ “Укрмет Плюс” мазуту у сумі 51 405,00 грн. (а.с. 18)

В акті перевірки зазначено, що оскільки місцезнаходження ТОВ “Укрмет Плюс” невідомо, зустрічну перевірку вказаного підприємства провести неможливо, як і підтвердити факт постачання товару в адресу ТОВ “Фесенко”. Основним видом діяльності ТОВ “Укрмет Плюс” є оброблення металевих відходів та брухту, чисельність працюючих 1 особа, через що відповідач дійшов висновку про неправомірно віднесення позивачем до складу валових витрат суми з придбаного у ТОВ “Укрмет Плюс”мазуту в розмірі 51405,00 грн. (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, в провадженні Малинівського районного суду м. Одеси знаходиться справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, по суті не розглянута, знаходиться на стадії судового слідства.

З копії обвинувального висновку по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, вбачається, що ОСОБА_1 з 29.05.2006 року є директором ТОВ “Укрмет Плюс”, тобто є службовою особою і несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність зазначеного підприємства. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ без підтвердження їх податковими накладними, банківськими виписками, актами виконаних робіт, що призвело до завищення податкового кредиту та недоотримання державним бюджетом суми податку на додану вартість в особливо великих розмірах (а.с. 185, зворотній бік, а.с. 186).

Товарно-транспортну накладну від 25.01.2008 року № 12 ААА щодо перевезення мазуту, надану позивачем до матеріалів справи, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки до перевірки будь-яких документів щодо транспортування товару та його зберігання позивачем надано не було, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 18). Зазначену обставину позивачем у судовому засіданні не спростовано.

ХОДПІ у Харківській області на підставі викладених фактів, в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ “Фесенко”з ТОВ “Укрмет Плюс”, через що витрати, повязані із придбанням товару у ТОВ “Укрмет Плюс” не є такими, що повязані із господарською дальністю ТОВ “Фесенко”.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Фесенко” мав взаємовідносини із ТОВ СП “Влассо”, здійснював придбання у ТОВ СП “Влассо” основних засобів, а також послуги по обслуговуванню обладнання.

Колегією суддів встановлено, що письмові договори з ТОВ СП “Влассо”позивачем не складалися.

Так, з акту перевірки вбачається, що у грудні 2007 р. позивачем надіслано передплату на адресу ТОВ СП “Влассо” за офісні меблі та техніку в сумі 30000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 20 від 13.12.2007 р. Згідно прибуткової накладної № 133/9 від 14.12.2007 р. на 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн., позивачем 14.12.2007 р. отримані меблі та техніка. Податкова накладна № 133/9 від 14.12.2007 р. на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту у березні 2008 р.

Придбана офісна техніка та меблі були віднесені до рахунку 10 “Основні засоби”, а амортизація з них, відображена у Декларації на прибуток, була нарахована починаючи з першого кварталу 2008 року у наступних розмірах: 1 квартал 2008 року 3275,00 грн., 2 квартал 2008 року 2822,00 грн., 3 квартал 2008 року 2434,00 грн., 4 квартал 2008 року 2102,00 грн., 1 квартал 2009 року 1815,00 грн. Всього, амортизація з придбаних основних засобів, за весь перевіряємий період склала 12448,00 грн. (а.с. 23-25).

Також з акту перевірки встановлено, що у грудні 2007 р. ТОВ “Фесенко”придбав у ТОВ СП “Влассо” послуги по обслуговуванню обладнання - реактору збільшення глибини переробки (продувка та чистка печі, ремонт) на суму 65000,0 грн., в тому числі ПДВ-10833,33 грн. До перевірки було надано акт виконаних робіт б/н від 20.12.2007р. на суму 65000,0 грн., в тому числі ПДВ 10833,33 грн. та податкову накладну № 137/2 від 20.12.2007р. на суму 65000,0 грн., в тому числі ПДВ 10833,33 грн. До складу податкового кредиту у березні 2008 р. позивачем віднесена сума ПДВ 10833,33 грн. За отримані послуги підприємство розрахувалось грошовими коштами в сумі 65000,00 грн. Вартість придбаних послуг збільшила балансову вартість обладнання (реактору збільшення глибини переробки), яке введено в експлуатацію у 1 кварталі 2008 р. Вартість монтажних робіт, придбаних у ТОВ СП “Влассо”, склала 54166,67 грн. Амортизація з вказаного обладнання відносилася в бухгалтерському обліку до валових витрат Декларації про прибуток, починаючи з 2 кварталу 2008 року: 2 квартал 2008 р. (група 3 з нормою амортизації 6 %) 3250,00 грн.; 3 квартал 2008 р. (група 3 з нормою амортизації 6 %) 3055,00 грн.; 4 квартал 2008 р. (група 3 з нормою амортизації 6 %) 2872,00 грн.; 1 квартал 2008 р. (група 3 з нормою амортизації 6 %) 2693,00 грн. Загальна сума амортизації по отриманим у ТОВ СП “Влассо”послугам склала за перевіряємий період 11870,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно даних ДПІ у Зміївському районі м. Харкова, ТОВ СП “Влассо”ліквідовано та знято з обліку 24.03.2008 року, основний вид діяльності оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, чисельність працюючих 1 особа. (а.с. 23). З урахуванням цих обставин, ХОДПІ стверджує, що зустрічну перевірку ТОВ СП “Влассо”провести неможливо, підтвердити факт постачання товару в адресу ТОВ “Фесенко”не має можливості, ТОВ СП “Влассо” не може за своїм видом діяльності здійснювати монтажні роботи по обслуговуванню обладнання, також це неможливо зробити однієї людині (а.с. 25-26).

Як вбачається з матеріалів справи та з акту ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 14.08.2009 року про неможливість проведення перевірки ТОВ СП “Влассо” у звязку з ліквідацією юридичної особи ТОВ СП “Влассо” у звязку з банкрутством, відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 24.03.2008 року (а.с. 146-149), витягом з ЄДРЮО та ФО-П (а.с. 160-161), копією ухвали Господарського суду Харківської області від 24.03.2008 року (а.с. 167-169) податковим розрахунком комунального податку ТОВ СП “Влассо”, з якого вбачається, що у ТОВ СП “Влассо” працювала 1 особа. З акту ДПІ у Зміївському районі Харківської області вбачається, що основним видом діяльності ТОВ СП “Влассо” була оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництво деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого товару, роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Крім того, щодо придбання офісних меблів та техніки, позивачем до перевірки та не надано будь-яких документів щодо транспортування та зберігання зазначених ТМЦ.

Як вбачається з матеріалів справи, меблі та техніка не були предявлені до огляду під час проведення перевірки, будь-яких доказів її наявності до матеріалів перевірки не надано.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів не бере до уваги наданий позивачем акт інвентаризації № 14 станом на 01.10.2008 року з описами основних засобів, оскільки зазначені документи не було надано до перевірки.

ХОДПІ у Харківській області зроблено висновок про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ “Фесенко” з ТОВ СП “Влассо”, через що витрати, повязані із придбанням товарів та послуг у ТОВ СП “Влассо” на протязі перевіряємого періоду не повязані з господарською діяльністю ТОВ “Фесенко”, враховуючи те, що згідно п.п. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№283/97-ВР від 22.05.1997 р., із змінами та доповненнями, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів для власного виробничого використання, через що позивачем неправомірно завищена сума амортизації основних засобів та послуг, придбаних у ТОВ СП “Влассо” на 24318,00 грн.

В п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами відноситься до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Стаття 3 Господарського Кодексу України вказує, що під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо реальності та дійсності угод, укладених між ТОВ “Фесенко” і ТОВ “Укрмет Плюс”, між ТОВ “Фесенко” та ТОВ СП “Влассо”. о

Згідно ч. 2 ст. 9 Бюджетного Кодексу України, податковими надходженнями до Державного бюджету визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

У відповідності до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, у випадках, коли платник податків згідно з законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений ТОВ “Фесенко” податок на прибуток підприємств внаслідок порушення правильності визначення оподатковуваного прибутку, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року, з наступними змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем обґрунтовано нараховане позивачу податок на прибуток підприємств в сумі 28 396,00 грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесенко" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010р. по справі№2-а-3039/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.