Ухвала суду № 15022373, 28.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2278/10/4/0170

28.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛядової Т.Р.,

суддів Курапової З.І. , Привалової А.В. секретар судового засіданняРавза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс"- Жукова Євгенія Юріївна, довіреність № 1 від 11.01.11;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- Черниш Анна Олексіївна, довіреність № 7716/09 від 27.10.08;

представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 09.11.10 у справі № 2а-2278/10/4/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (пров. Вигоний, 13,с.Віліне,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98434)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська 19,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвест Плюс” (далі ТОВ “Інвест Плюс”) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі ДПІ у м. Ялта, відповідач 1) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта АР Крим №0002972301/0 від 01.12.2009, №0002982301/0 від 01.12.2009 та видачу виконавчого листа про відшкодування з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача податку на додану вартість і нарахованої пені за несвоєчасне відшкодування цього податку.

Ухвалою суду від 26.05.2010 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в АР Крим (далі - відповідач 2).

Під час судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги /а.с. 62, т. 1, а.с. 98, т. 1, а.с. 22, т. 2/.

Ухвалою суду від 31.05.2010 роз'єднано провадження у адміністративній справі №2а-2278/10/4/0170 у самостійні провадження: за позовом ТОВ “Інвест Плюс” до ДПІ у м. Ялта про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта АР Крим №0002972301/0 від 01.12.2009 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4824,37 грн. та №0002982301/0 від 01.12.2009 у повному обсязі; визнання неправомірними дії ДПІ у м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року порушень з боку ТОВ “Інвест Плюс”, що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 4824,37 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. за період червень та липень 2009 року, завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн., із залишенням справі номеру 2а-2278/10/4/0170; за позовом ТОВ “Інвест Плюс” до ДПІ у м. Ялта, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на користь ТОВ “Інвест Плюс” бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за серпень 2009 року у розмірі 15926,00 грн. та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 332,74 грн., із присвоєнням справі номеру 2а-6839/10/4/0170.

Ухвалою суду від 14.10.2010 позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002972301/0 від 01.12.2009 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1198,32 грн.

Позовні вимоги, у частині, що є предметом судового розгляду у справі №2а-2278/10/4/0170 (про визнання протиправними і скасування: податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта №0002972301/0 від 01.12.2009 року у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3626,05 грн.; податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта №0002982301/0 від 01.12.2009 року - у повному обсязі; визнання неправомірними дій ДПІ у м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року порушень з боку ТОВ “Інвест Плюс”, що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 3626,05 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. за період червень та липень 2009 року, завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн.) мотивовані наступним. Помилковістю висновків за актом перевірки стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту задекларованого у серпні 2009 року (4324,57 грн.) та вересні 2009 року (26388,20 грн.) сплачених сум податку на додану вартість, у звязку із тим, що він скористався відповідним правом не у тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а у пізнішому періоді, - суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично ним отримані. Стосовно зменшення за результатами перевірки суми податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 36001,84 грн., через здійснення відповідних операцій поза межами господарської діяльності, - вказані витрати понесені позивачем у звязку із здійсненням підготовчих робіт з будівництва заводу з перероблення винограду, що відповідає законодавчому визначенню терміну “господарська діяльність”, а висновки відповідача не засновані на законі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 у справі № 2а-2278/10/4/0170 адміністративний позов задоволений частково: визнані протиправними і скасовані: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.12.2009 №0002972301/0 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Інвест Плюс” (ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 4325,00 грн., податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 01.12.2009 №0002982301/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Інвест Плюс” (ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 1264,00 грн. і за липень 2009 року на суму 3061,00 грн.; визнане протиправним зменшення за актом перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року, задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест Плюс” (ідентифікаційний код 32362095), на 62390,00 грн.; в задоволенні решти частини позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест Плюс” 4299,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з постановою суду Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 у справі № 2а-2278/10/4/0170 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга вмотивована неприйняттям судом до уваги всіх фактичних обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права й неправильного вирішення спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2011 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційні вимоги підтримав, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим явку повноважного представника у судове засідання 28.03.2011 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність особи, представник якої не зявився, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано до ДПІ у м. Ялта податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року /а.с. 100-109, т. 1/, у якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларації) у розмірі 17186,00 грн. Також позивач задекларував відємне значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 384596,00 грн., яке він зарахував до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядки 21, 22.2 податкової декларації).

Посадовою особою податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.08.2009 по 31.08.2009.

За наслідками перевірки складено акт від 20.11.2009 №3140/23-4/32362095, за висновком якого підтверджено бюджетне відшкодування на суму 11101,00 грн. Разом із тим, виявлені порушення вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(далі Закон №334) та пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(далі Закон №168), у звязку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 6085,00 грн.

У пункті 3 висновку за актом перевірки вказано про заниження суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн., у тому числі у періодах: червень 2009 року 1263,53 грн., липень 2009 року 3061,04 грн.

Згідно із п. 4 висновків за актом перевірки виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,04 грн.

На підставі даного акту, згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем 1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009: №0002972301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 6085,00 грн.; №0002982301/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 1264,00 грн., за липень 2009 року на суму 3061,00 грн.

За даними акту перевірки, висновки про порушення позивачем податкового законодавства повязані із наступними обставинами.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за серпень 2009 року (п.3.1.2 акту) встановлено, що до його складу позивачем віднесено суму податку за податковою накладною №1488 від 31.07.2009 у розмірі 500,00 грн. за господарською операцію з придбання послуг з обслуговування пасажирів у VIP залі.

Колегією суддів досліджено копію вказаної податкової накладної, долученої до матеріалів справи /а.с. 168, т. 2/. В графі “ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ” цієї податкової накладної вказано 1250,00 грн.; в графі “обсяг поставки без урахування ПДВ” вказано 2500 грн.

Фактична сплата позивачем вартості послуг підтверджується платіжним дорученням від 03 липня 2009 року № 968 /а.с. 34, т. 2/.

З вказаних документів вбачається, що позивачем сплачено вартість послуг з обслуговування двох пасажирів в VIP залі аеропорту “Центральний” у м. Сімферополі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначеною нормою передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 Закону №334).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків податкового органу про недоведеність факту використання вказаних послуг у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Зазначена норма у контексті приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 зобовязує платника податку довести належним чином наявність у нього мети щодо подальшого використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанцій позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду не надано жодного доказу стосовно того, кому були надані послуги з обслуговування у VIP залі аеропорту “Центральний” в м. Сімферополі (працівникам підприємства, стороннім особам, тощо), та доказів на підтвердження того, яким саме чином вказані послуги повязані із господарською діяльністю позивача.

За таких обставин є правомірними висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту і, як наслідок, про завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 500,00 грн., які частково покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 №0002972301/0.

Згідно з пп. 2 п. 3.1.2 акту перевірки платником податків до складу податкового кредиту за серпень 2009 року включено суми податків на додану вартість за податковими накладними за червень 2009 року у розмірі 1263,53 грн. (а саме: №23456 від 23.06.2009 від МПП “Фірма “Ерідон” на суму ПДВ 262,50 грн., №ИС-2375 від 19.06.2009 від Фірми “Істра” на суму ПДВ 70,00 грн., №420 від 10.06.2008 від ТОВ “Авто Люкс” на суму ПДВ 931,03 грн.) і за липень 2009 року у розмірі 3061,04 грн. (а саме: №119 від 31.07.2009 від СП у формі ТОВ “Іст Інвестментс” на суму ПДВ 645,16 грн.; №0-64007059 від 17.07.2009 від ПП Калітін на суму ПДВ 383,33 грн.; №4215 від 24.07.2009 на суму ПДВ 153,00 грн. та № 04013 від 13.07.2009 на суму ПДВ 18,14 грн. від ТОВ “Агро-союз”; №0-64007239 від 17.07.2009 від ТОВ “ВКФ Арис-Крим” на суму ПДВ 1166,67 грн.; №529 від 14.07.2009 від ТОВ “Авто люкс” на суму ПДВ 240,57 грн.; №853 від 23.07.2009 від ТОВ “ДАКО Інжинірінг” на суму ПДВ 92,40 грн.; №17 від 31.07.2009 від ТОВ “Амбелія” на суму ПДВ 361,77 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дані за актом перевірки стосовно включення до складу податкового кредиту у серпні 2009 року сум податку за податковими накладними №23456 від 23.06.2009 від МПП “Фірма “Ерідон” (індивідуальний податковий номер 194207010139) на суму ПДВ 262,50 грн., №ИС-2375 від 19.06.2009 від Фірми “Істра”(індивідуальний податковий номер 302714001299) на суму ПДВ 70,00 грн. та №119 від 31.07.2009 від СП у формі ТОВ “Іст Інвестментс”(індивідуальний податковий номер 310679001121) на суму ПДВ 645,16 грн. не відповідають дійсності, оскільки: по-перше, за даними розшифровки податкового кредиту у розрізі контрагентів за серпень 2009 року /а.с. 109, т. 1/ позивач взагалі не використовував податкових накладних від контрагента з індивідуальним податковим номером 194207010139; по-друге, до матеріалів справи долучено податкові накладні, виписані тими самими постачальниками за тією ж номенклатурою товарів і сумою ПДВ, що вказані в акті перевірки, проте виписані у серпні 2009 року, зокрема: від СП у формі ТОВ “Іст Інвестмент” №119 від 31.08.2009 /а.с. 126, т. 2/, від МПП “Фірма “Ерідон”№23456 від 27.08.2009 /а.с. 127/; від Фірми “Істра”№ИС-2375 від 19.08.2009 року /а.с. 128/.

Зазначене також підтверджується висновками проведеного у справі експертного дослідження /а.с. 10, зворотній бік, т. 2/.

Отримання позивачем цих податкових накладних у серпні 2009 року підтверджується даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних /а.с. 128, т. 1/.

Оскільки податковим органом, в порядку ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних доказів того, що податковий кредит у серпні 2009 року в частині 977,60 грн. сформовано підприємством саме на підставі податкових накладних №119 від 31.07.2009, №ИС-2375 від 19.06.2009, №23456 від 23.06.2009, то його висновки про завищення платником податку податкового кредиту у серпні 2009 року на суму 977,66 грн. є безпідставними.

Стосовно решти податкових накладних, колегія суддів встановила, що факт їх отримання у серпні 2009 року підтверджено даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних /а.с. 128, т. 1/.

Зазначене колегія суддів вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у цьому звітному податковому періоді.

Згідно з абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обовязок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відхилив помилкові доводи апелянта, якими він обґрунтовує правомірність висновків за актом перевірки, щодо нехтування позивачем права подати скаргу на постачальника.

Суд першої інстанції, при цьому, врахував положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

Право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано платником податку.

Колегія суддів вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит за серпень 2009 року на суму 4324,57 грн., доводи відповідача не засновані на законі і не підтверджуються наявними у справі доказами.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком проведеного у справі експертного дослідження щодо не підтвердження первинними документам бухгалтерського і податкового обліку позивача висновків за актом перевірки в цій частині, й висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0002982301/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 1264,00 грн. і за липень 2009 року на суму 3061,00 грн.

З цих самих підстав не є обґрунтованим здійснене відповідачем 1 корегування суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в частині 4325,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2009 року №0002972301/0.

Зменшення податковим органом суми задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 1260,63 грн., повязано із тим, що під час перевірки встановлено факт сплати сум податку контрагентам не у попередніх податкових періодах, а в наступних (фактично встановлено сплату у вересні 2009 року, тобто у поточному періоді).

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, умовою віднесення суми податку до складу бюджетного відшкодування є факт сплати податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, під час судового розгляду справи позивач не заперечував того факту, що з суми заявленого ним бюджетного відшкодування, частина у розмірі 1260,63 грн. не була сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах.

За даними експертного дослідження несплачена у попередніх періодах частка податку, заявленого до відшкодування у вересні 2009 року є більшою, ніж зазначено у акті перевірки (2458,95 грн. замість 1260,63 грн.).

Позивач не заперечував цих обставин і відповідним чином уточнив позовні вимоги, фактично не оскаржуючи правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування за податковим повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0002972301/0 в частині 2458,95 грн.

З огляду на наведені обставини вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 1260,63 грн. (1261,00 грн. враховуючи прийняте у ДПІ округлення).

Суд першої інстанції встановивши, що решта підстав, покладених в основу рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. (4325,00 грн. враховуючи прийняте в ДПІ округлення) є помилковими і такими, що суперечать положенням Закону №168, вірно застосував положення ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України й в даній частині вийшов за межі позовних вимог, ухваливши судове рішення про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 01.12.2009 №0002972301/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4325,00 грн. (враховуючи прийняте в ДПІ округлення).

Дії Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 порушень з боку ТОВ “Інвест Плюс”, що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 3626,05 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. за період червень та липень 2009 року не мають правового значення для позивача, оскільки такі дії не впливають на виникнення, зміну або припинення прав, свобод, інтересів або обовязків позивача.

З наведених підстав в цій частині позову обґрунтовано відмовлено.

При оцінці дій посадової особи Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 висновків про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн., вбачається наявність матеріально-правового інтересу позивача для вирішення спору в цій частині.

Такі висновки не є підставою для прийняття жодного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий орган не може визначити суму податкового зобовязання або зменшити заявлену суму бюджетного відшкодування.

Разом із тим, за цими висновками податковий орган фактично корегує показники податкової декларації, що впливає на суму податкового зобовязання (бюджетного відшкодування) наступних податкових періодів і безпосередньо зачіпає законні інтереси платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн. повязано із наступним.

У пункті 3.4.2 акту перевірки зазначено про завищення суми податкового кредиту у вересні 2009 року за рахунок віднесення до його складу сум податку у розмірі 36001,84 грн., сплачених ПП „Заубер” (номенклатура робіт проект у частині технологія “Кухонне виробництво “Винзавод Альмінська долина”) і ЗАТ “Будпроект Севастополь” (номенклатура робіт проектні роботи).

За даними акту перевірки відповідні податкові накладні (№409 від 09.09.2009 від ПП “Заубер” на суму ПДВ 619,00 грн., №224 від 11.09.2009 від ЗАТ “Будпроект Севастополь” на суму ПДВ 23716,17 грн. та №215 від 03.09.2009 від ЗАТ “Будпроект Севастополь” на суму ПДВ 11666,67 грн.) повязані із обєктом будівництва “Винзавод Альмінська долина”, стосовно якого відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у податкових накладних №224 від 11.09.2009 та №215 від 03.09.2009 не вказано опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм), що є порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Судом досліджено податкові накладні №224 від 11.09.2009 від ЗАТ “Будпроект Севастополь” на суму ПДВ 23716,17 грн. /а.с. 145, т. 1/ та №215 від 03.09.2009 від ЗАТ “Будпроект Севастополь” на суму ПДВ 11666,67 грн. /а.с. 146, т. 1/ і встановлено, що в графі “номенклатура поставки …”зазначено “проектні роботи згідно угоди”. Вказані податкові накладні стосуються робіт, виконаних за договором від 18.08.2009 №00508/09.

Зазначене спростовує доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Умовами договору підряду від 18.08.2009 №00508/09 передбачається розробка проектної документації “Комплекс по переробці винограду і виготовленню вин, за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно, Головний виробничий комплекс”.

Податкова накладна №409 від 09.09.2009 від ПП “Заубер” на суму податку на додану вартість 619,00 грн. /а.с. 150, т. 1/ в графі “номенклатура поставки …”містить наступне: “за організацію комплексу робіт по проекту, договір №22/10/07 ПР”. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що вказана податкова накладна стосується робіт, виконаних за договором з ПП “Заубер” від №22/10/07ПР.

Копію вказаного договору долучено до матеріалів справи /а.с. 147, 148, т. 1/. З цього договору вбачається, що його предметом є виконання стадії робочий проект в частині технології “пральня “Винзавод “Альмінська долина”.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ “Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 3 ст. 29 цього Закону замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються: 1) документи від замовника будівництва: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством; відомості про здійснення авторського і технічного нагляду; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування); фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб).

Таким чином виготовлення проектної документації є обовязковою передумовою отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про порушення позивачем законодавства під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених в ціні робіт з підготовки проектної документації до часу отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Решта суми бюджетного відшкодування, зменшеного за результатами перевірки (26388,20 грн.) стосується тих сум податку, податкові накладні за якими були виписані в попередніх податкових періодах, а включені до складу податкового кредиту у вересні 2009 року.

Зокрема, це стосується наступних податкових накладних: №361 від 13.07.2009 від ТОВ “Юта ЛТД” на суму ПДВ 2508,25 грн., №205 від 16.07.2009 від ПП “Спецфінбуд” на суму ПДВ 3505,32 грн., № 19367/010000 від 31.07.2009 від Кримського філіалу “Укртелеком”на суму ПДВ 67,32 грн.; №426 від 18.08.2009 від ТОВ “Аквавіта” на суму ПДВ 114,50 грн.; №ИС-2381 від 19.08.2009 від фірми “Істра” на суму ПДВ 2245,83 грн.; №08909220019 від 19.08.2009 від ЗАТ “Нова Лінія” на суму ПДВ 35,17 грн.; №139941/010000 від 31.08.2009 від Кримського філіалу “Укртелеком” на суму ПДВ 181,61 грн.; №41 від 18.08.2009 від ТОВ “Укренергосервіс” на суму ПДВ 16666,67 грн.; №40/1 від 18.08.2009 від ТОВ “Укренергосервіс” суму ПДВ 640,00 грн.; №49177/5 від 31.07.2009 від ВАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” на суму ПДВ 423,53 грн.

Факт отримання цих податкових накладних у вересні 2009 року підтверджено даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних /а.с. 130, 131, т. 1/.

Зазначене колегія суддів вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у цьому звітному податковому періоді, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит за вересень 2009 року як у частині 26388,20 грн., так і щодо 36001,84 грн.

Тож позивач мав право на віднесення вказаних сум до складу від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року.

Разом із тим, задоволення вимог про визнання неправомірними дій відповідача по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 висновків про завищення від'ємного значення не є належним способом захисту прав позивача, оскільки така вимога не спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

У звязку із цим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є ухвалення судового рішення про визнання протиправним зменшення задекларованого позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року за актом перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009.

Щодо розподілу судових витрат у справі, слід зазначити наступне.

Представником позивача у суді першої інстанції заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат у справі, повязаних із проведенням експертизи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 5 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експертогодини 53,70 грн. (без ПДВ) і витрачено на її проведення 80 годин дослідження, що складає 4296,00 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 і наказу Міністерства юстиції України від 9 квітня 2010 року N 288/7 “Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2010 році”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2010 року за N 287/17582.

Сума податку на додану вартість, сплачена позивачем у ціні вартості вказаної експертизи, стягненню на користь позивача не підлягає, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Також судом першої інстанції правильно стягнуто на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. в порядку, встановленому ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 09.11.2010 у справі № 2а-2278/10/4/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест Плюс” до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання судового рішення у повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписТ.Р.Лядова

Судді підпис З.І.Курапова підпис А.В.Привалова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова