Ухвала суду № 15021920, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1853/10/11/0170

22.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача - Трішкін Денис Юрійович, довіреність № 333/12 від 08.03.11,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 07.07.10 у справі № 2а-1853/10/11/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20 А, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000104102 від 22.01.2010 в сумі 340,00грн., в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»3,40грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340,00грн. прийнято відповідачем без дотримання розумного балансу, упереджено, без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про визнання дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення протиправними слід відмовити, оскільки саме до повноважень відповідача пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»віднесено право прийняття відповідних рішень. Оскільки перевірка була проведена правомірно, відповідач за наслідками перевірки, як субєкт владних повноважень, зобовязаний прийняти відповідне рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за результатами планової перевірки господарської одиниці офісу позивача, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул.Севастопольська,20А, був складено акт №002951(реєстраційний №0013/01/30/41/03120667) від 23.12.2009, висновки якого стали підставою для винесення відповідачем рішення від 22.01.2010 №0000104102 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 340,00грн.

У направленнях на перевірку відповідачем було зазначено про те, що перевірка Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія «Кримавтотранс»є плановою. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, у застосуванні реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого не належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що оскільки перевірка була проведена на підставі плану графіку, перевіряючи мали направлення на перевірку що містять всі передбачені законом реквізити, надали відповідні службові посвідчення та були допущені до проведення перевірки, тому відповідачем не порушено порядок проведення перевірок з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, повязаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, на час проведення відповідачем перевірки офісу, що належить позивачу, останнім здійснювалася діяльність з реалізації проїзних документів (квитків) через реєстратор розрахункових операцій: “Марія 301 МТМ” фіскальний №0109008533, який не був зареєстрований у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Слід зазначити, що з положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614 вбачається, що ці акти не встановлюють порядку перереєстрації реєстратора розрахункових операцій при переведенні субєкта господарювання з обліку одного податкового органу до іншого, в тому числі у порядку реорганізації, а також норми вказаних актів не встановлюють будь якого строку, протягом якого субєкт господарювання повинен вчинити дії щодо перереєстрації РРО.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Матеріалами справи підтверджено, що реєстратор розрахункових операцій, який використовувався позивачем, на час перевірки, був зареєстрований у Державній податковій інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, про що свідчить Акт перевірки та ця обставина не заперечується відповідачем.

Такий факт свідчить про те, що реєстратор розрахункових операцій позивача був зареєстрований у встановленому порядку до створення відповідача та переведення позивача на його облік, що відповідачем не заперечується.

Вказане свідчить про використання позивачем реєстратора розрахункових операцій, які вже знаходяться на обліку та контролі державної податкової інспекції до створення відповідача, а отже, про відсутність з боку позивача порушень діючого законодавства та правомірність використання таких реєстраторів розрахункових операцій.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви субєкта господарської діяльності довільної форми. Примусове скасування реєстрації РРО здійснюється у таких випадках: по закінченні терміну служби, установленого в технічній документації на РРО; по закінченні визначених чинним законодавством термінів виведення з експлуатації РРО; у разі скасування державної реєстрації СГ, прийняття судом рішення про ліквідацію або банкрутство підприємства, на підставі документів про відсутність СГ за місцезнаходженням (місцем проживання) більше 3 місяців; при застосуванні РРО не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій; при виявленні невідповідності конструкції та (або) програмного забезпечення РРО модифікації, включеній до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій ( пункти 2.3, 2.12 Порядку реєстрація РРО).

Вказаний реєстраторів розрахункових операцій був на момент перевірки на обліку в Державній податковій інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, тобто, за місцем використання, що повністю відповідає вимогам положення пункту 2.2. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), що свідчить про відсутність безконтрольного їх використання позивачем, в звязку з припиненням Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Як вбачається з даних акту перевірки, у відповідача не було підстав для примусового скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо проведення перереєстрації реєстраторів розрахункових операторів у звязку з переведенням позивача до податкового обліку до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, оскільки ані Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а ні Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим від 01.12.2000 № 614, не передбачено такої підстави для проведення перереєстрації реєстратора розрахункових операцій як реорганізація податкової інспекції, в якій субєкт господарювання перебував на податковому обліку та взяття на облік в іншій податковій інспекції.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не були представлені належні докази, які б підтверджували правомірність висновків акту перевірки про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Більш того, відповідачем в акті перевірки було зазначено номер та дату проведення реєстрації у податковому органі реєстратора розрахункових операцій, що використовується позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказів зняття з обліку реєстратора розрахункових операцій Марія 301 МТМ” фіскальний №0109008533, що використовується позивачем у господарській діяльності, відповідачем надано не було.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду справи не було встановлено порушень з боку позивача порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а також те, що перевірку позивача було проведено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, без належних на те підстав, що є підставою вважати рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 340,00грн. таким, що прийняте відповідачем протиправно, у звязку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00грн. передбачає вилучення у Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія" Кримавтотранс" грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно штрафні санкції, актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010 у справі №2а-1853/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяГ.М. Іщенко

Судді О.В.Кучерук О.А.Щепанська

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 березня 2011року