Ухвала суду № 15021422, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3155/08/5/0170

15.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняКисельова А.О.

представник позивача: Яковлев С.О.,

представник відповідача: не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 11.05.2010

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокруг" (вул. Кубанська, 12, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недіючим та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокруг" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недіючим та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001812301/0 від 13.02.2008 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., а також стягнути з відповідача 16000 грн. за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010 позовні вимоги задоволені частково. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0001812301/0 від 13.02.2008 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокруг" 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 16000,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Не погодившись з зазначеною постановою суду Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010 скасувати.

Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

04 лютого 2008 року проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01 квітня 2006 року по 30 вересня 2007 року.

За результатами даної перевірки, 04 лютого 2008 року складено акт № 763/23-7/31446964, де зазначені порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2, п.п 8.2.1 п. 8.1, п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, які виразились у заниженні податку на прибуток підприємства за 2006 рік на загальну суму 5527,00 грн., за ІІІ квартал 2007 року на 131146,00 грн.

Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим 13 лютого 2008 року, підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 001812301/0 "Про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення, його скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У ході перевірки встановлено те, що позивачем не вірно визначалися валові доходи за період: 01 квітня 2006 року - 30 вересня 2007 року, також позивачем занижений валовий дохід за 2006 рік на суму 62107,00 грн. та за 3 квартали 2007 року на суму 25339,00 грн.

Судом першої інстанції була призначена судова-економічна експертиза з питань підтвердження документами первісного бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, які викладені в зазначеному акті перевірки.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Згідно статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94ВР від 28.12.1994, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу відноситься загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, саме загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

При цьому доходи від продажу враховуються в податковому обліку по даті одного з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт послуг) платником податку (п. 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Частиною другою статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено те, що суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг) не включаються до складу валового доходу.

В акті перевірки відповідач зазначає, що при перевірки правильності формування валового доходу позивачем були використані дані бухгалтерського обліку: головні книги обороти) по рахункам 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 70 "Доходи від реалізації", 704 "Вирахування із доходів", 71 "Інши операційні доходи", 74 "Інші доходи", 7З "Інші фінансові доходи", Журнали-ордери і відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", а також документи податкового обліку: виписки банку, витратні накладні.

Із наведеної в акті перевірки відповідачем таблиці останній робить висновок про заниження валового доходу за 2006 рік на суму 62107,00 грн. та за 3 квартали 2007 року на суму 525339,00 грн. виходячи із даних, встановлених перевіркою на рівні: валовий дохід -8174331,00 грн. за 2006 рік, 9203571,00 грн. за 3 квартали 2007 року відповідно.

Пунктом 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 зазначеного Наказу передбачено те, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документі. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено те, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому датою збільшення валових витрат є дата однієї з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати га придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.п. 11.2.3 п. 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України №334 передбачено те, що вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається; вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, в собівартість запасів, зокрема включаються транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем занижено суму амортизації.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Суд зазначає те, що в акті перевірки відповідач не оспорює, що обладнання яке призначено для використання в господарської діяльності, відповідно, зазначене обладнання є основними фондами та підлягає амортизації, з посиланням на те, що до перевірки не надані документи, що підтверджують використання обладнання за призначенням , але в матеріалах справи є Акти виконаних робіт (технічне обслуговування та ремонт автомобілів) підтверджують використання обладнання за призначенням.

Судова колегія дійшла висновку про те, що причинами розбіжності є неврахування відповідачем при проведенні перевірки всіх витрат позивача за зазначені періоди.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належних та допустимих доказів до суду не надав.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001812301/0 від 13 лютого 2008 року "Про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 196949,00 грн., у тому числі 146673,00 грн. за основним платежем та 50276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями", застосував частину другу статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, оскільки не може бути визнане таким податкове повідомлення-рішення, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Із таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010 у справі №2а-3155/08/5 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 лютого 2011 р.